Шпаргалка по "Криміналістика"

У даний час  у практичній діяльності ознаки «словесного  портрету» використовуються як система опису свідками і потерпілими зовнішності підозрюваного у вчиненні злочину з метою його впізнання (ідентифікації) та затримання. 

15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини. 

Словесний портрет — це метод опису людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності.

Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і систематичність опису.

Принцип повноти  полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає:

1) певну черговість  опису окремих груп зовнішніх ознак;

2) послідовність  опису кожної групи зовнішніх  ознак за правилом «від загального  — до окремого», «зверху донизу»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет  використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; 5) перевірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, у місцях виконання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшу-кових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших постійно носимих предметів.

Дані зовнішності  людини, що підлягають опису. При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних  описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються звичайно не в абсолютних цифрах, а стосовно інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма — стосовно до форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами). 

16. Криміналістична  відео-фоноскопія. Наукові  засади і сучасні можливості дослідження звукових слідів та їх використання для розшуку й ототожнення джерела звуку. 

До нових видів  спеціальних досліджень, які оперативні дані об'ектівізіруют і розширюють коло речовинних доказів у кримінальному  судочинстві, відноситься криміналістична фоноскопія, що вивчає звукові сліди з метою ідентифікації та діагностики їх джерела, а також засобів фіксації звукових сигналів, записаних на магнітну відеоплівку чи інший носій інформації .

Термін "фоноскопія" походить від грец. phone звук і skopeo дивлюся, запропонований польськими криміналістами.

Фоноскопічних об'єктами як носіями криміналістично  значущої інформації служать магнітні фонограми та технічні засоби, за допомогою  яких записуються або відтворюються  звукові сигнали.

Фонозапісі можуть містити відомості:

- про результати  огляду місця та предметів,  пов'язаних з подією злочину,  причетних осіб (словесний опис  обстановки, положення предметів,  слідів і речових доказів);

- висловлені  свідками і очевидцями події  припущення, версії та здогадки; опис заходів, вжитих для розкриття злочину по гарячих слідах;

- про опитуванні  громадян, які можуть дати цінну  інформацію про підготовку злочину,  суб'єкти, його вчинили, застосованих  ними способи і т.д.;

Дані, записані на фонограму і мають істотне значення для справи, використовуються для перевірки висунутих версій, вибору шляхів розкриття злочину і розшуку що зникли злочинця, ототожнення джерела звуку, встановлення монтажу або зміни запису та ін

З фізичної точки  зору усне мовлення являє собою акустичний сигнал, який утворюється в результаті складної анатомо-фізіологічної діяльності людини, що включає функціонування центральної нервової системи та мовного апарату. Останній виконує триєдину функцію за освітою повітряного середовища, голоси (фонації) і звуків мови (артикуляція). У процесі утворення повітряного середовища беруть участь діафрагма, легені, трахеї і бронхи. У фонації гортань і голосові зв'язки, а в артикуляції глотка, піднебінна завіска, ротова і носова порожнини, мова, губи і носоглотка.

Анатомічні й  фізіологічні особливості органів  мовного апарату обумовлюють  будову гортані та голосових зв'язок, а також тип дихання. Що проходить  через голосову щілину повітряний струмінь приводить голосові зв'язки у коливальний  рух, у результаті чого утворюється голос певної висоти, сили й тембру.

До числа основних біологічних факторів людини, що впливають  на фонації особливо, включають: будова тіла, симетричність голосового апарату, роботу залоз внутрішньої секреції і вік. Так, залози внутрішньої секреції відіграють значну роль в анатомічну будову гортані і, отже, в голосоутворенні.

Починаючи з  крику новонародженого і кінчаючи старечої промовою, людський голос  зазнає різкі перетворення, пов'язані  як із закономірностями біологічного характеру, так і з випадковими факторами. При цьому з віком змінюються не тільки висота і інтенсивність голосу, а й його тембр. Вже в дитячому віці, але особливо у період статевого дозрівання змінюється будова гортані, перетворюючи хлоп'ячий дискант або альт в голос чоловіка баритон або навіть бас. У дівчаток у цей час спостерігається перехід дитячого дисканта або альта в жіноче сопрано або контральто. У літньому віці, коли завершується процес окостеніння гортані, голос продовжує змінюватися внаслідок зменшення ємності легень, зниження їх еластичності, звуження грудної клітини. Голос стає слабким, деренчливим, глухим.

Крім зазначених характеристик, що обумовлюють індивідуальність людського голоси, великий вплив  мають і шляхи формування навичок  усного мовлення. Вони складаються  як з внутрішніх біологічних факторів, закладених у індивідуумі генетично, так і з зовнішніх. До останніх зазвичай відносять навколишнє середовище, захворювання, перенесені людиною, досягнута освіта, виховання і т.д.

Оволодіваючи  промовою, людина вчиться керувати своїм мовним апаратом під впливом названих чинників у відповідності до законів і правил навколишнього мовного середовища. У міру формування механізмів усного мовлення він користується всією системою мовних правил для викладення своїх думок, все більш автоматично підбираючи граматичні та стилістичні засоби мови, логіку висловлювання. Поступово виробляється певний динамічний стереотип, що складають зі звичного повторення (в однотипних ситуаціях) інтонацій і фраз певної конструкції. Зміна динамічного мовного стереотипу так само важко, як і його формування, а тому вимагає значного часу і зусиль.

Таким чином, усне мовлення це особливий вид людської спілкування, заснований на психофізіологічних функціях людини в умовах певного  суспільства. 
 

17. Криміналістична трасологія (слідознавство): поняття, система, завдання. 

У криміналістиці сліди, що залишаються після вчинення злочину, вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини по справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія — криміналістичне вчення про сліди.

Трасологія — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.

Трасологія базується  на таких наукових положеннях:

1)  об'єкти  матеріального світу індивідуальні.  Кожний об'єкт індивідуальний  і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;

2) за певних  умов зовнішня будова одного  об'єкта може відбитися на іншому.

Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприйма-ючого  об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив;

3) відносна  стійкість  об'єктів. Об'єктами механічної  контактної взаємодії можуть  бути тільки тверді тіла, які  мають достатньо стійкі зовнішні  ознаки;

4) відбиття у  сліді зовнішньої будови предмета  є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.

Криміналістичне значення слідів визначається існуванням причинного зв'язку з подією злочину. У трасології за слідами можна встановити:

1)  індивідуальну  тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт);

2) групову належність  об'єктів (тип, клас, рід, вид,  різновид);

3) механізм і  умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут  взаємодії об'єктів тощо);

4) окремі обставини  злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіоло-гічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.).

Трасологічні  дослідження дозволяють вирішувати ідентифікаційні та діагностичні завдання. 

18. Поняття та класифікація  слідів злочину  в криміналістиці. 

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами).

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок).

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.

У трасології сліди класифікуються за різними підставами. Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною.

Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого  об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди  поділяють:

1. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприй-маючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).

2. Сліди відшарування  формуються з речовини, частки  якої відокремлюються від слідосприймаючого  об'єкта і залишаються на слідоутво-рюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжепофарбованій поверхні).