Висновок експерта, допит експерта

     Відповідно  до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України (постанова № 8 від 30 травня 1997 p., із змінами, внесеними постановою № 15 від 25 травня 1998 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах») судова експертиза в цивільних справах здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, а також на підприємницьких засадах на підставі дозволу (ліцензії) або за разовими договорами громадянами, за наявності у них свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю, виданого Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень.

     Значення  діяльності експерта полягає у його кінцевому результаті – тобто  у наданні обґрунтованих відповідей на питання, які були задані судом. Докладний опис досліджень, які провів експерт він формує у висновок, який і є результатом спеціально проведеного дослідження фактичних обставин справи.

     Зміст висновку, повинен відображати весь хід експертного дослідження: експертний огляд, порівняльне дослідження, експеримент, оцінку результатів і виклад висновків.

     Таке, дослідження висновку експерта судом  полягає в тому, щоб суд зміг витягнути з нього відомості  про факти, і довести їх до сприйняття інших учасників процесу.

     Можливість  суду особисто сприйняти представлений  письмовий висновок експерта в подальшому дає результат правильної оцінки висновку при винесені ухвали. Способом особистого і безпосереднього сприйняття висновку експерта судом і іншими особами, що беруть участь в справі, є оголошення висновку експерта в судовому засіданні. Такою процесуальною дією, письмова форма висновку переводиться в усну, більш доступнішу форму для сприйняття доказу.

     Також, при дослідженні висновку експерта суд зобов'язаний перевірити, чи дотримані права осіб, що беруть участь в справі, при призначенні експертизи, а саме: чи була їм надана можливість постановки питань перед експертом; чи ознайомлені вони з висновком до судового засідання, якщо питання про призначення експертизи вирішувалося при підготовці справи до судового розгляду.

     Після оголошення висновку в цілях його уточнення і роз'яснення експертові можуть бути поставлені питання всіма  особами, що беруть участь в справі.

     Експерт, в свою чергу повинен надати роз’яснення з приводу поставлених перед ним питань в усній формі, вже безпосередньо під час судового засідання.

     Таким чином, активне й кваліфіковане  застосування спеціальних знань  експерта у судочинстві значно розширює пізнавальні можливості в процесі збирання, дослідження й оцінки доказів, та сприяє підвищенню якості їх доведення у суді. 

     1.2. Права і обов’язки судового експерта

       Законом України  «Про судову експертизу» (вiд 25.02.1994 № 4038-XII) передбачені основні права та обов’язки судового експерта. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:

     1) провести повне дослідження і  дати обґрунтування та об'єктивний письмовий висновок;

     2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати  роз'яснення щодо даного ним  висновку;

     3) замовляти самовідвід за наявності  передбачених законодавством підстав,  які виключають його участь  у справі.

     Інші  обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

     Незалежно від виду судочинства судовий  експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матеріалами  справи, що стосуються предмета  судової експертизи, і подавати  клопотання про надання додаткових  та нових матеріалів;

     2) вказувати в акті судової експертизи  на виявлені в ході її проведення  факти, які мають значення для  справи і з приводу яких йому не були поставленні питання;

     3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення  слідчих чи судових дій і  заявляти клопотання, що стосуються  предмету судової експертизи, та  задавати відповідні запитання особам, яких допитують;

     4) подавати скарги на дії особи,  у провадженні якої перебуває  справа, якщо ці дії порушують  права судового експерта або  порядок проведення експертизи;

     5) у випадку незгоди з іншими  членами експертної комісії - складати окремий висновок експертизи;

     6) викладати письмово відповіді  на питання, які ставляться  перед ним під час допиту;

     7) одержувати винагороду за проведення  судової експертизи, якщо її виконання  не є службовим завданням. 

     Інші  права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

     Традиційно  експерт розглядається як суб'єкт, сприяючий здійсненню правосуддя. Тим  самим експерт сприяє і належному  судовому захисту суб'єктивного  права. Отже, регламентація статусу  експерта повинна враховувати також і гарантії прав людини. Право на експертну ініціативу противоречит принципу змагальності, не повною мірою узгоджується з функціями суду в процесі, не відповідає вимогам цивільно-процесуальної форми (неприпустимість змішення процесуальних функцій), а в деяких випадках, при призначенні експертизи відносно суб'єкта процесу, здатне привести до порушення прав людину (права на недоторканність особи). В зв'язку з цим обґрунтовується необхідність відмовитися в майбутньому від права на експертну ініціативу. Обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення незалежності експерта при виробництві експертизи (що особливо актуально при призначенні експертизи експертній установі). 

     1.3. Експертна установа

     Призначення експертизи експертові або експертній установі припускає виникнення різних систем процесуальних відносин, законодавче регулювання яких не може бути підмінене відомчими підзаконними актами, оскільки тут не в останню чергу мова йде про забезпеченні прав людини і процесуальних прав конкретних суб'єктів процесу (зокрема права на відведення експертові, право брати участь у виборі конкретного експерта).

     Для забезпечення необхідної кваліфікації експертів і високої якості висновків  існують спеціальні установи.

     Державними  судово-експертними установами є  спеціалізовані установи органів виконавчої влади, органів виконавчої влади суб'єктів України, створених для забезпечення виконань повноважень судів, суддів, органів дізнання, осіб, що проводять дізнання, слідчих і прокурорів за допомогою організації і виробництва судової експертизи.

     У жовтні 1962 р. в цілях підвищення наукового  рівня судових експертиз був створений Центральний науково-дослідний інститут судових експертиз, на який в числі інших завдань покладено проведення криміналістичних, автотехнічних, пожежно-технічних, агробіологічних, товарознавських, бухгалтерських експертиз і експертиз по техніці безпеки.

     Хоча  проведення експертизи доручається  експертній установі, проте останнє  не є експертом. Експертами можуть бути лише громадяни, але не організації, оскільки тільки конкретні особи є носіями спеціальних пізнань і можуть бути суб'єктами кримінальної відповідальності за свідомо помилковий висновок. Експертна установа з процесуальної точки зору є лише розподільником завдань між експертами, які дають висновок від свого імені і несуть відповідальність за їх якість.

     Окрім осіб, що є штатними і позаштатними працівниками експертних установ, експертами після призначення суду можуть бути будь-які інші особи, що володіють  необхідними пізнаннями для дачі висновку.

     Діяльність державних судово-експертних установ по організації і виробництву судової експертизи регулюється законом, процесуальним законодавством України і здійснюється відповідно до нормативних правових актів відповідних федеральних органів виконавчої влади.

     Державні  судово-експертні установи одного і  того ж профілю здійснюють діяльність по організації і виробництву  судової експертизи на основі єдиного  науково-методичного підходу до експертної практики, професійної підготовки і спеціалізації експертів.

     Державні судово-експертні установи проводять судову експертизу відповідно до профілю, визначеного для них відповідними органами виконавчої влади.

     Державні  судово-експертні установи в обов'язковому порядку проводять судову експертизу для органів дізнання, органів попереднього слідства і судів, розташованих на території, яка визначається відповідними  органами виконавчої влади. У разі неможливості виробництва судової експертизи в державній судово-експертній установі, обслуговуючій вказану територію, у зв'язку з відсутністю експерта конкретної спеціальності, необхідної Матеріально-технічної бази або спеціальних умов для проведення досліджень судова експертиза для органів дізнання, органів попереднього слідства і судів може бути проведена державними судово-експертними установами, обслуговуючими інші території. 

 

     Розділ 2. Експертиза в цивільному процесі

2.1. Поняття «експертиза». Зміст визначення суду про призначення експертизи

     Судова  експертиза може бути розглянута як інститут доказового права, як система процесуальних відносин, як система процесуальних дій, що характеризує різні сторони даного явища як правового. У змісті поняття судової експертизи на основі виявлення родових і видових ознак виділяється правовий і спеціальний компоненти, єдність яких характеризує суть експертизи як правового явища.

      Судова  експертиза  —  це  процесуальна  дія,  яка  полягає  в дослідженні  експертом  за завданням слідчого  або  судді  речових доказів  та інших матеріалів з метою встановлення фактичних  даних та обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

      Проведення  судової експертизи регламентовано Законом  України

«Про  судову експертизу», КПК (статтями 75—77, 196—205, 310—312)  і

Цивільним  процесуальним кодексом України  (далі  —  ЦПК)  (статті 57—61).   Згідно   з чинним  законодавством  України   експертиза призначається  у  випадках, коли для вирішення певних  питань  при провадженні  по  справі  потрібні  наукові,  технічні   або   інші спеціальні  знання  (ч.  1  ст.  75  КПК).     

       До  спеціальних  знань відносяться  будь-які  знання  та уміння  об'єктивного  характеру, отримані   внаслідок   вищої  професійної   підготовки,   наукової діяльності,  досвіду практичної роботи, що відповідають  сучасному науково-практичному рівню.

       Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи  як  дослідження експертом на основі спеціальних  знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини  справи,  що перебуває у провадженні  органів  дізнання, досудового слідства чи суду.

       Під час експертизи, на відміну від інших процесуальних дій, істотні по справі факти можуть встановлюватися за відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дозволяє пояснити, чому законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному й об'єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому дійсно є необхідність.

        Процесуальна дія, що складається з проведення досліджень і дачі висновку експертом по питаннях, дозвіл яких вимагає спеціальних знань в області науки, техніки, мистецтва або ремесла і які поставлені перед експертом судом, суддею, органом дізнання, особою, що проводить дізнання, слідчим або прокурором, в цілях встановлення обставин, що підлягають доведенню у конкретній справі.

     Таким чином, експертиза є науковим методом, за допомогою якого судді, що не володіють  спеціальними знаннями, аналізують обставини справи і зв'язку між ними.