Висновок експерта, допит експерта

 

     Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Експерт, експертна установа……………………………………...5

1.1.Експерт,  його права і обов'язки…………………………………………5

1.2. Права і обов’язки судового експерта…………………………………11

1.3. Експертна установа……………………………………………………..13

Розділ 2. Експертиза в цивільному процесі…………………………….…15

2.1. Поняття  "експертиза". Зміст визначення  суду про призначення 

експертизи…………………………………………………………………….15

2.2. Класифікація судових експертиз……………………………………….20

2.2.1. Комплексна і комісійна експертизи………………………………….20

2.2.2. Додаткова і повторна експертизи……………………………………22

Розділ 3. Висновок експерта, допит експерта……………………………  .24

Висновок…………………………………………………………………….. .35

Список  використаних джерел……………………………………………….39 
 

 

     Вступ 

     У даній курсовій роботі розглядається судова експертиза в цивільному процесі.

     Актуальність  даної теми курсової роботи не вимагає якого-небудь додаткового обґрунтування, адже роль інституту судової експертизи в доведенні в цивільному процесі росте разом з ринковими відносинами, що зміцнюються, наслідком яких є збільшення цивільних справ в підприємницькій сфері.

     Експертиза  є самостійною процесуальною  формою отримання нових і уточнення (перевірки) наявних речових доказів.

     Основоположним  нормативно – правовим актом при  вивченні даної теми є Цивільний процесуальний кодекс і «Про державну судово-експертну діяльність в Україні», який встановлює права і обов'язки осіб, що брали участь у виробництві судової експертизи, їх правовідносини, зміст основних процесуальних документів, що складаються при цьому, регламентують і інші питання, пов'язані з порядком призначення і виробництва експертизи. Звичайно, все це буде розглянуто в основній частині курсової роботи.

     Метою даної роботи є вивчення інституту судової експертизи в результаті глибокої обробки нормативно-правових актів і авторських досліджень. Відповідно до мети виявляються і завдання, а саме: узагальнення результатів досліджених авторських робіт, нормативної бази.

     Предметом мого дослідження є розвиток і сучасний стан судової експертизи в цивільному процесі.

     Дана  курсова робота складається з: вступу, в якому стисло описується зміст роботи, її актуальність, мета і завдання. Основна частина курсової роботи містить в собі 3 розділи: у першому розділі мною розглянуті поняття експерта, його права і обов'язку. Поняття експертної установи (як основоположні поняття для повного розуміння самої експертизи).

     Розділ 2 присвячена безпосередньо самій  експертизі: поняттю, призначенню, порядку  проведення. А також кваліфікації експертизи на різні види (комплексна і комісійна, додаткова і повторна). У третьому розділі розкритий зміст висновку експерта і його допит.

     Крім  того, в даній курсовій роботі є  висновок, куди винесені короткі висновки з розглянутої теми. Звичайно, є список джерел, який містить в собі перелік вивчених наукових робіт і нормативних актів. 

 

     Розділ 1. Експерт, експертна  установа

     1.1 Експерт, його  права і обов'язки

     Згідно  словнику Ожегова С.П.: «Експерт – фахівець, що дає висновок при розгляді якого-небудь питання».

     На  жаль, ГПК України не дає поняття точного експерта, його можна запозичити з інших нормативно – правових актів: «Експерт – особа, що володіє спеціальними знаннями і призначене в порядку, встановленому Кодексом, для виробництва судової експертизи і дачі висновку» або «Експертом в суді є особа, що володіє спеціальними знаннями по тих, що стосуються даної справи питанням і призначене судом для дачі висновку у випадках і в порядку, які передбачені справжнім Кодексом». У літературі можна знайти і ширше поняття: «Фахівець в тій або іншій області науки, техніка, економіки і так далі, запрошуваний для дослідження, консультування, вироблення думок по питаннях, що вимагають найвищої кваліфікації, а саме: абсолютного володіння методологією даної дисципліни (результат роботи – експертиза) і здатності компенсувати недостатність цієї методології професійною інтуїцією і досвідом (результат – експертна оцінка)».

     Слід  зазначити, що експертиза і участь фахівця  – різні форми використання спеціальних  знань. Їх відмінні риси обумовлені функціями  експерта і фахівця, способами їх реалізації. Аргументується можливість використання результатів діяльності фахівця в доказовій діяльності. При цьому розрізняються консультаційно-допоміжна і довідкова діяльність фахівця. Перша не має самостійного доказового значення, не опосередкує в яких-небудь актах фахівця і направлена на правильне здійснення судом процесуальної дії. Друга – може бути опосередкована в роз'ясненні фахівця, що складається за відсутності потреби в дослідженні. Таке роз'яснення не виключає – за наявності до того підстав – проведення експертизи і не підміняє собою висновку експерта. Даний аспект вимагає самостійного законодавчого регулювання.

     Загалом, всі визначення зводяться до одного, основоположній тезі – експерт –  особа, що володіє спеціальними пізнаннями в певній сфері. Але Закон не дає визначення поняття «Спеціальні пізнання». У літературі і на практиці під цим терміном зазвичай розуміють знання, придбані при здобуванні спеціальної освіти або в процесі практичної роботи по конкретній спеціальності.

     Виходячи  з соціального призначення і  суті цивільного процесу сформульовані  основні положення, що обумовлюють  необхідність використання спеціальних  знань в цивільному процесі і  форми, що зумовлюють їх, а також  особливості законодавчого регулювання:

• поєднання змагальності з необхідністю встановлення дійсних обставин справи, як умови належного судового захисту;
• приватні цілі доказової діяльності і необхідність забезпечити належну реалізацію права на судовий захист;
• гносеологічні і юридичні критерії;
• розширення сфери використання досягнень науки для юридичних цілей і в зв'язку з цим – зміна підходу до законодавчого регулювання засобів доведення, як форми судових доказів;
• самостійність форм використання спеціальних знань вимагає адекватного процесуального регулювання;
• забезпечення прав людини при законодавчому регулюванні і практичному використанні судової експертизи, інших форм спеціальних знань, що припускає створення системи юридичних (зокрема процесуальних) гарантій прав людини;
• використання судових експертиз, об'єктом яких виступає людина (його психіка, системи життєдіяльності), що є одночасно суб'єктом процесу, що вимагає спеціального законодавчого регулювання.

     Зводячи в одне все вище викладене, слід сказати, що суд для роз'яснення тих, що виникають при розгляді справи питань, що вимагають спеціальних пізнань в області науки, мистецтва, техніки або ремесла, призначає експерта. У разі потреби може бути призначене декілька експертів. При призначенні декількох експертів вони мають право радитися між собою.

     Очевидно, що не всякий фахівець, що має диплом про відповідну освіту або досвід певної роботи, може бути призначений як експерт. Конкретний об'єм спеціальних знань, якими повинен володіти експерт, залежить від ступеня складності даної галузі знань і індивідуальних особливостей конкретного випадку, експертного дослідження, що стало предметом. Тому експерт винен, а точніше його навики, уміння і знання, відповідати сучасному рівню розвитку певної області науки, техніка, мистецтва або ремесла, тобто, виражаючись літературною мовою, «йти в ногу з часом».

     При призначенні експерта суд враховує думка осіб, що беруть участь в справі.

     З удосконаленням законодавчої системи  та розвитком новітніх технологій особливої  актуальності набуває питання щодо використання спеціальних знань при здійсненні правосуддя.

     Чинне цивільно-процесуальне законодавство  прямо передбачає і врегульовує  тільки одну форму застосування таких  спеціальних знань – судова експертиза. Результат експертизи, а отже і  діяльності експерта має доказове значення, яке експерт оформлює та представляє суду у вигляді висновку.

     Раніше, переважна кількість експертиз  проводилася у кримінальному  судочинстві. Тепер їх дедалі більше стає в цивільному, господарському, адміністративному судочинстві.

     Залучення експертів, а отже, фахівців у певній галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, дає можливість для всебічного і повного з’ясування обставин справи і вирішення питання по суті.

     Слово «експерт» на сьогодні означає компетентну в будь-якій області знань чи практичної діяльності особу, яка має певний юридичний статус.

     Характерною рисою такого суб’єкта є об’єктивна незацікавленість у кінцевому вирішені справи, що обумовлено його функцією представлення  суду особливого доказу – експертного  висновку. Специфічним також є  те, що експерт заздалегідь не має доказової інформації – він отримує її в ході спеціального дослідження за допомогою своїх спеціальних знань.

     Підстави  та порядок призначення експертиз  у цивільному процесі встановлює ст. 143 Цивільно-процесуального кодексу  України, відповідно до якої експертиза призначається для з’ясування обставин, що мають значення для справи, за допомогою спеціальних знань в області науки, мистецтва, техніки чи ремесла.

     Під спеціальними знаннями слід розуміти сукупність професійних знань, навичок та вмінь, отриманих в результаті спеціальної освіти та/або досвіду роботи, які відповідають сучасному розвитку певної галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, і є достатніми для компетентного (кваліфікованого) вирішення питань, які цікавлять суд в конкретній справі.

     Відповідно  до ч.1 ст. 53 Цивільно-процесуального кодексу  України - експертом є особа, якiй  доручено провести дослiдження матерiальних об'єктiв, явищ i процесiв, що мiстять iнформацiю  про обставини справи, i дати висновок з питань, якi виникають пiд час розгляду справи i стосуються сфери її спецiальних знань.

     В цивільному процесі застосовуються такі види експертиз як: медична, економічна, екологічна, бухгалтерська, технічна, криміналістична, графічна, біологічна тощо.

     Експертизу  може бути призначено за заявою осіб, які беруть участь у справі, і за ініціативою суду.

     Згідно  постанови пленуму Верховного Суду України: призначення експертизи в  цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так  і в процесі підготовки до нього.

     У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

     Склалася  така практика, що зазвичай проведення експертизи доручається фахівцям, які  мають статус експерта, тобто вони є атестованими відповідно до Закону України «Про судову експертизу». Атестовані судові експерти відповідно до вищевказаного  закону включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

     Також, до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.