Невиплата пенсій ,стипендій, заробітніх плат та інших соціальних виплат

Однак на практиці існує низка проблем щодо застосування судами додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК. Так, апеляційні суди нарікають на непослідовність законодавця і недосконалість санкції ч. 2 ст. 175 КК, якою не передбачено обов’язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як це має місце у ч. 1 цієї статті. Водночас у жодній з перевірених справ суди не застосовували ч. 2 ст. 55 КК при засудженні особи за ч. 2 ст. 175 цього Кодексу та наявності підстав для застосування додаткового покарання у виді правової заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це свідчить про те, що суди не повною мірою використовують можливості кримінального закону.

Значна кількість судів  першої інстанції при призначенні  засудженим покарання у виді позбавлення  права обіймати певні посади або  займатися певною діяльністю не конкретизує  такі посади чи діяльність, обмежуючись  загальним формулюванням, тобто суди не дотримують вимог, викладених у п. 17 постанови Пленуму № 7 [12, с.12].

Нерідко суди порушують  вимоги ст. 70 КК й обирають додаткове  покарання не за окремий злочин, а за їх сукупністю [15].

Є певні ускладнення  і у частині звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 175 КК. Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до такої відповідальності вона здійснить виплату заробітної плати. 
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність), притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину [11]. Отже, для звільнення керівника від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК необхідно, щоб виплату заробітної плати він здійснив до пред’явлення йому обвинувачення у безпідставній невиплаті заробітної плати.

Але деякі суди допускають порушення цієї вимоги закону.  
Так, Луцький міськрайонний суд постановою від 25 березня 2004 р. звільнив від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК директора приватної фірми Г., який протягом 2002—2003 рр. не платив працівникам фірми заробітну плату, заборгувавши 12 тис. 600 грн. При цьому суд не врахував, що заборгованість із заробітної плати Г. погасив після направлення справи щодо нього в суд з обвинувальним висновком. Справу закрито на підставі ст. 7 КПК та ст. 48 КК [15].

Деякі суди закривали  справи й у випадках погашення  заборгованості на стадії розгляду справи в суді. Така практика є хибною. Частина 3 ст. 175 КК є спеціальною нормою звільнення від кримінальної відповідальності, і в разі її застосування посилання на інші норми КК є зайвим. Крім того, застосування судами при цьому, наприклад, ст. 45 чи ст. 48 КК зобов’язує їх дотримувати зазначених у цих нормах умов звільнення від кримінальної відповідальності (вчинення злочину вперше тощо), тоді як ч. 3 ст. 175 КК інших умов, ніж виплата заробітної плати до притягнення до кримінальної відповідальності, не передбачено.

Водночас у суддів виникає питання, якою нормою КПК керуватись у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК. Одні суди керуються при цьому ст. 7 КПК (звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки), інші — ст. 72 КПК (звільнення у зв’язку з дійовим каяттям). Але ці норми КПК містять посилання на певні статті КК (ст. 48 і ст. 45 відповідно), що передбачають певні умови і підстави для звільнення від кримінальної відповідальності. 
У зв’язку з тим, що такий порядок звільнення кримінально-процесуальним законом не регламентовано, до урегулювання цього питання на законодавчому рівні при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК слід керуватися ст. 72 КПК [15].

Отже, на практиці ще існують випадки, коли вимоги закону щодо кваліфікації злочинів за ст. 175 КК порушуються. Найчастіше допускаються помилки при кваліфікації дій осіб, що притягуються до відповідальності, тощо. Слідчі та суди не завжди перевіряють і досліджують такі ознаки цього складу злочину, як умисність та безпідставність невиплати заробітної плати, а також причини її невиплати; чи не було це зумовлено необхідністю використання коштів для продовження господарської діяльності підприємства та його існування, а така неповнота досудового і судового слідства може поставити під сумнів обґрунтованість засудження керівника підприємства за умисну та безпідставну невиплату працівникам заробітної плати.

ВИСНОВКИ

Ст. 43 Конституції України проголошує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а у ст. 46 закріплено право громадян на соціальні виплати. Порядок та строки виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам передбачається в ст. 115 Кодексу законів про працю України. Тому безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином. Суспільна небезпечність даного злочину виражається в тому, що він порушує конституційне право працівника на своєчасне отримання заробітної плати і право на соціальний захист. Кримінальна відповідальність за подібний злочин передбачена і чинним Кримінальним кодексом Російської Федерації. Нещодавно, наприкінці 2010 року там було прийнято зміни до кримінального законодавства, які збільшують покарання за невиплату зарплати, пенсії, стипендії та інших виплат.

Для того, щоб правильно  визначати міру відповідальності за вчинення злочину, необхідно чітко  визначити його об’єкт, об’єктивну сторону і суб’єктивні ознаки. Підходи науковців до визначення об’єкту аналізованого злочину  можна поділити на дві групи: більш численна група авторів вважає, що об’єктом аналізованого злочину є конституційні права осіб, зокрема на своєчасне отримання заробітної плати, і на соціальний захист. Представники другого підходу вважають , що об’єктом даного злочину є відносини, які забезпечують реалізацію конституційного права на своєчасне отримання заробітної плати та соціальний захист. Відмінність у підходах зумовлена відмінністю у тому, як саме визначається об’єкт злочину теоретично. Оскільки ми пристали на позицію, згідно якої об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність, то слід обрати визначення, що об’єктом злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат є відносини, які забезпечують реалізацію конституційного права на своєчасне отримання заробітної плати та соціальний захист.

Об’єктивна сторона злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць. Причому під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є безпідставною; 2) має місце протягом певного строку, більше ніж за один місяць.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, оскільки особа, яка вчинює аналізований злочин в силу свого службового положення розуміє сутність і суспільно-небезпечні наслідки свого діяння. Суб’єкт злочину спеціальний, це - керівник підприємства, установи, організації будь-якої форми власності.

Незважаючи на важливість у соціальному аспекті питання  щодо своєчасної оплати праці і наявність  підстав для відповідного судового реагування за результатами розгляду справ, суди на практиці допускають помилки у частині кваліфікації дій винних осіб і щодо звільнення особи, яка виплатила зарплату чи інші виплати від кримінальної відповідальності. У пергому випаду причинами помилок є неповнота дослідження всіх доказів, нечітке визначення того, на який саме нормативний акт слід спиратися, оскільки стаття має банкетний характер. Щодо цього слід зазначити, що необхідно посилатися на конкретні норми закону, якими установлено відповідні виплати: зокрема для заробітної плати такими нормами є норми Конституції України, Закону «Про оплату праці» та положення КЗпП. Щодо другої частини помилок, то ч. 3 ст. 175 передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальних обставин особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею За змістом цієї кримінально-правової норми особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо. 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам, 2) це зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності, а точніше, згідно рішення Конституційного Суду України – до пред’явлення обвинувачення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. // Відомості Верховної ради. — 2005. — № 2. — ст. 44.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення прийнятий Верховною Радою Української РСР від 7 грудня 1984 року № 8073-Х: Офіційний текст із змінами та доповненнями / Кодекси України. — К.: Форум, 2005. — 339 с.
3. Кримінально—процесуальний кодекс України: станом на 01. 12. 2009 р. /  Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. Вид-во, 2010. — 135 с.
4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. за станом на 1 січня. 2009 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. Вид-во, 2010. — 78 с.
5. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003  № 436—IV / Верховна Рада України. — Офіц. вид. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 18—22. — ст. 144.
6. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003  № 435—IV / Верховна Рада України. — Офіц. вид. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — ст.356.
7. Кодекс законів про працю України станом на 01. 12. 2009 р. /  Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. Вид-во, 2010. — 157 с.
8. Уголовный Кодекс Российской Федерации: Принят Государственной Думой Федерального Собрания Российской Федерации 24 мая 1996 года / Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации. — М.: Издание Государственной Думы Российской Федерации, 2002. — 95 с.
9. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95—ВР / Верховна Рада України. — Офіц. вид. // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 17. — ст.121.
10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13—92 / Кабінет Міністрів України // Урядовий кур’єр. — 1992. — № 57.
11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України «Щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність)» від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99 / Конституційний суд України // Офіційний вісник. — 1999. — № 61.
12. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 / Верховний Суд України // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 11. — С. 11—12.
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15 / Верховний Суд України // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 12. — С. 16—17.
14. За частичную невыплату зарплаты теперь грозит уголовная ответственность [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pravo.ru/news/view/44134/
15. Іщенко О.С., Селівон О.Ф. Практика розгляду судами  кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат / О.С. Іщенко, О.Ф. Селівон / Інформаційний сервер ВСУ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.scourt.gov.ua.
16. Коржанський М.І. Об’єкт і предмет кримінально—правової охорони / М.Й. Коржанський. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 322 с.
17. Коржанський М.Й. Науковий коментар кримінального кодексу України / М.Й. Коржанський. — К.: Атіка, Академія. — 2001. — 656 с.
18. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива. Курс лекцій / За ред.. М. Й.Коржанського. — К.: Атака, 2001. — 612 с.
19. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За ред. П.С.Матишевського та інших.—К.: Юрінком Інтер, 2007. — 512 с.
20. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / М.І. Баженов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, О.І. Зінченко та ін.; За ред. проф.. М.І. Баженова, В.Я. Тація, В.В. Сташиса. — К.: Юрінком Інтер, Право, 2002. — 496 с.
21. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, ОМ. Омельчук, В. М. Ярін та ін. — За ред О. М. Омельчука. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. — 297 с.
22. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник /                      М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф.                    М.І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2—е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
23. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник /                 Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; За ред. М.І.Мельника, В.А.Климента. — К.: Юридична думка, 2004. — 352 с.
24. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За ред. П. С. Матишевського та інших. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 896 с.
25. Кримінальний кодекс України: Науково—практичний коментар /          Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В. Я. Тація. — К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. — 1196 с.
26. Науково — практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. В. Бойко та інші. — К. : А.С.К., 2004. — 1200 с.
27. Науково — практичний коментар кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. — К.: Каннон, 2005. — 1104 с.
28. Науково—практичний коментар до Кримінально—процесуального кодексу України / В.М. Тертишник. — К.: А. С. К., 2007.— 1056 с.
29. Фріс П.Л. Кримінальне право України: Особлива частина / П.Л. Фріс. — К.: Атіка, 2004. — 488 с.
30. Чернишова Н.В.Кримінальне право України / Н.В. Чернишова. — К.: Наукова думка, 1995. — 468 с.