Невиплата пенсій ,стипендій, заробітніх плат та інших соціальних виплат

Очікується, що поправки до КК РФ змусять роботодавців дотримуватися закону в сфері оплати праці уважніше, і головне - уникати навіть мінімальних затримок у виплатах. У РФ очікують, що посилення покарання за ці злочини у вигляді підвищених штрафів повинно прискорити скорочення боргів із зарплати по країні. На теперішній час згідно з даними Росстату, на початок листопада 2010 року борги по зарплаті перед працівниками склали більше 3 млрд руб. Дана цифра на 14% нижче тієї, що була зафіксована на початку року [14].

Отже, невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат є злочином, який посягає на конституційні права громадян України на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат, які закріплено у ст.ст. 43, 46 Конституції України. Це право закріплено і у Законі України «Про оплату праці», у Кодексі законів про працю України і в інших законодавчих та нормативних актах. Відповідальність за цей злочин передбачено ст. 175 КК України, згідно норм цієї статті, до кримінальної відповідальності керівника підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, може бути притягнено за умисну безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої соціальної виплати громадянам більше ніж за один місяць. Злочин, який полягає у невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат є злочином проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина, тобто належить до злочинів, спільним родовим об’єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина. Науковцями у межах цієї групи злочинів невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат віднесено до злочинів проти трудових прав громадян. Це не зовсім коректно, оскільки не всі соціальні виплати підпадають під дію трудових відносин, але, на теперішній час такий розподіл є усталеним. Щодо зарубіжного досвіду правового регулювання, то згідно з прийнятими змінами до ст. 1451 Кримінального кодексу РФ, російському працедавцеві загрожує штраф до 120 тис. рублів або позбавлення волі на строк до одного року за часткову невиплату понад трьох місяців заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат. Передбачається притягати до відповідальності не лише керівників організації та роботодавців, а й фізичних осіб, керівників філій, представництв чи інших відокремлених структурних підрозділів організації. Частковою вважається виплата, розмір якої становить менше половини від суми, яка підлягає виплаті.

РОЗДІЛ ІІ. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА  ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТИВНИХ ТА СУБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК

2.1. Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак

Хоча, злочин за ст. 175 КК, який полягає у невиплаті заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат вчені відносять до злочинів проти трудових прав громадян, це не зовсім точно. Тому питання про об’єкт вказаного злочину є дещо складним. Адже, лише об’єкт дозволяє розкрити соціальну сутність злочину, з’ясувати його суспільне небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільне небезпечних посягань. Об’єкт впливає на зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину. Тому слід стисло розглянути основні теоретичні положення, які дадуть нам змогу правильно визначити об’єкт невиплати заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат і з’ясувати особливості об’єктивної сторони цього злочину.

Як ми знаємо, згідно ст. 11 КК злочином є «передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі» [4].

Наведене дає підстави говорити про те, що злочином є лише діяння (дія або бездіяльність); це діяння має бути вчинене суб’єктом злочину; воно має бути винним; вказане діяння має бути суспільне небезпечним; відповідне діяння повинно бути передбачене чинним КК, обов’язковою ознакою злочину є кримінальна караність. Діяння у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 111 - це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Відтак, для будь-якого діяння характерною є наявність об’єктивних і суб’єктивних ознак. Перші відображають фізичні рухи, здійснювані тими чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До суб’єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та цілеспрямованість. У багатьох інших статтях КК термін "діяння" застосовується для характеристики об’єктивної сторони як однієї із ознак складу злочину [16, с.12].

Оскільки тема об’єкту злочину є дискусійною у теорії кримінального права і досить складною, а її розгляд не є завданням курсової роботи, то будемо у визначенні об’єкта спиратися на підхід М.І. Бажанова, який поділяє значна частина сучасних українських дослідників. Так, об’єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. В науці кримінального права найбільш визнаною є точка зору, згідно з якою об’єктом будь-якого злочину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини [20, с.35].

Об’єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об’єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціально схвалених відносин, які законодавець поставив під охорону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, найзначущі для інтересів суспільства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть завдати значної шкоди.

Об’єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об’єктивні відносини між людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримінальну відповідальність. Ці відносини досить різноманітні (економічні, соціальні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями). Суспільні відносини, як об’єкт злочину, мають об’єктивний характер, тобто існують поза і незалежно від нашої свідомості, а значить, і незалежно від кримінального закону, і є первинними стосовно нього [20, с. 35].

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об’єктом злочину, є первинними не тільки щодо закону про кримінальну відповідальність, але й щодо самого злочину. Злочин завжди посягає на об’єктивно існуючий об’єкт, на певну реальність. Не можна посягати на те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об’єктивній реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдається реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу, створюються нові - кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину. Таким чином, об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність [19, с.31].

Отже, можемо узагальнити теоретичні положення і вважати, що об’єкт – це те на що завжди посягає злочин і чому завжди завдається певна шкода. Об’єкт злочину може включати такі елементи: безпосередній об’єкт злочину, предмет злочину та характеристика потерпілого від злочину.

Розглянемо позиції  науковців щодо об’єкту невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. М.І. Бажанов вважає, що безпосереднім об’єктом аналізованого злочину є конституційні права громадян у сфері трудових відносин. Зміст права на працю визначає ст. 43 Конституції України, вказуючи, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Тому найбільш небезпечні порушення цих прав тягнуть кримінальну відповідальність [22, с.312].

Більш вдалим, а точніше – більш диференційованим, на мою думку, є визначення, яке наведено в узагальненні практики розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат, а саме: «Об’єктом злочину, склад якого передбачений ст. 175 КК, є трудові права громадян (у разі невиплати заробітної плати) та інші їхні права (невиплата пенсії, стипендії тощо)» [15].

Заслуговує на увагу  і позиція, згідно якої об’єктом злочину є відносини, які забезпечують реалізацію конституційного права на своєчасне отримання заробітної плати та соціальний захист [21, с. 193].

М.І. Мельник вважає, що об’єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у т.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат [27, с.417].

Предмет злочину — грошові кошти, які повинні виплачуватись громадянам (пенсії, стипендії, заробітна плата, інші встановлені законом виплати) [17, с.312].

Об’єктивна сторона – це зовнішня характеристика злочину, яка виражається у вчиненні передбачених КК України діянь, яке заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину. Елементами об’єктивної сторони є: діяння (дія або бездіяльність), наслідки, причинний зв’язок, спосіб і засіб вчинення злочину [30, с.33].

Об’єктивна сторона аналізованого злочину характеризується безпідставною невиплатою зазначених виплат громадянам більше, ніж за один місяць [21, с.193].

М.І. Бажанов також  вважає, що об’єктивна сторона злочину виявляється в безпідставній невиплаті громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць, вчиненій умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Вчений уточнює, що безпідставність невиплати має місце в тих випадках, коли об’єктивно немає причин, що не дозволяють зробити виплати. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотиви та мета можуть бути різними і не впливають на кваліфікацію [22, с.323].

Безпідставною зазначена  невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність  законних підстав для виплати  заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати  громадянам. Не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об’єктивними причинами, наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації [29, с.307].

Склад злочину, передбаченого  ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінальне караною, за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КАП [2], а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Отже, склад цього злочину буде відсутній, якщо невиплата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить в структуру заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема при заподіянні істотної шкоди, такі дії можуть розцінюватись як зловживання владою чи службовим становищем або інший злочин.

Для визначення цієї ознаки необхідно з’ясувати існуючі за законом чи іншим нормативно-правовим актом строки та періодичність тієї чи іншої виплати. Так, згідно із законодавством про працю та про оплату праці, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим Днем, заробітна плата виплачується напередодні. Виплата пенсій за відомостями здійснюється з 2-го по 20-те число кожного місяця в операційних касах поштамтів, вузлів, відділень зв’язку, банків та з доставкою додому. Слід зазначити, що відповідно до законодавства діяльність, пов’язана з виплатою та доставкою пенсій, здійснюється виключно державними підприємствами зв’язку [27, с.417].

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому  виразі, яку за трудовим договором  власник або уповноважений ним  орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов’язки).

Структурно заробітна  плата складається з основної (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів  для службовців) та додаткової (встановлюється за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій) заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми. Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі [28, с.351].