Фальшивомонетництво ст. 199 КК

Таким чином, винні  заподіяли потерпілому загальної  шкоди на суму 3550 гривень. Даний злочин був кваліфікований судом як продовжуваний, однак не був кваліфікований як здійснений у великих розмірах [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. РОЗМЕЖУВАННЯ СКЛАДУ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ

 

Відмежування шахрайства від суміжних складів злочинів має  практичну спрямованість. Практиці відомі випадки, коли при кваліфікації злочинів виникають ситуації, у яких різні склади злочинів характеризуються, з одного боку, рядом спільних ознак, а з іншого - відмінними ознаками, які їх відрізняють. До найбільш поширених злочинів, які мають спільні із шахрайством ознаки і, відповідно, призводять до прийняття неоднозначних рішень у процесі їх кваліфікації, слід віднести: крадіжку (ст. 185 КК), привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК), виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), фіктивне банкрутство (ст. 218 КК), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), обман покупців та замовників (ст. 225 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК), одержання та давання хабара (ст. 368, 369 КК).

Зрозумілим є те, що законодавець захищає кредитно-грошову  систему від посягань, зокрема, фальшивомонетників. Проте саме за об’єктом іноді фальшивомонетництво  відмежовується від шахрайства, хоча на перший погляд здається, що має місце  саме злочин, передбачений ст.199 КК.

Не може кваліфікуватись  як злочин, передбачений ст. 199, зазначені  у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських  рахунків (зокрема, електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200 КК [15].

ВИСНОВКИ

 

Наявність власної грошової системи є однією з умов існування суверенної держави і фактором стабільності її економіки. З розвитком товарного обігу гроші як загальний еквівалент вартості товару стали відігравати важливу роль в господарській діяльності людини. Завдяки своїй властивості впливу на благополуччя людей гроші завжди були об єктом пильної уваги з боку злочинців, які вигадували різні способи їх отримання. Одним із поширених способів злочинного отримання грошей було і залишається фальшивомонетництво.

Широке застосування новітніх наукових досягнень у виготовленні фальшивих грошей призвело до катастрофічного зростання їхньої кількості у світовому грошовому обігу. Таке збільшення грошової маси призводить до порушення вимог закону грошового обігу - інфляції, що є одним із негативних факторів впливу на економіку будь-якої держави і причиною багатьох соціально-політичних проблем.

Фальшивомонетництво як злочин вийшов за межі традиційних внутрішньодержавних проблем і набуває дедалі більшого міжнародного значення, що викликає стурбованість світової спільноти. Фальшивомонетництво стало важливою галуззю бізнесу організованої міжнародної злочинності, засобом підриву однією державою економіки іншої держави, а також одним із методів діяльності різних екстремістських груп. Цей вид злочинної діяльності завдає непоправної шкоди співробітництву держав в умовах мирного співіснування.

Об'єктом даного злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюється шкода або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.

Родовим об’єктом злочину, передбаченого ст.199 КК, є сфера  господарської діяльності. Безпосереднім  об’єктом злочину, передбаченого ст.199 КК, є встановлений законодавством порядок формування та функціонування кредитно-грошової системи України.

Предметом злочину, передбаченого  ст.199 КК, є:

1) національна валюта  України у виді банкнот чи  металевої монети;

2) іноземна валюта;

3) державні цінні папери;

4) білети державних  лотерей.

Об’єктивна сторона  злочину — це зовнішній акт  суспільне небезпечного посягання  на охоронюваний законом об’єкт, яким цьому об’єкту заподіюється шкода  або створюється загроза її заподіяння.

Основними ознаками об’єктивної  сторони злочину є:

1) суспільно-небезпечне (злочинне) діяння;

2) його наслідки;

3) причинний зв’язок  між діянням і наслідками.

Злочин, передбачений ст.199 КК, може вчинятися декількома способами. Це виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну та збут підроблених грошей, цінних паперів або білетів державних лотерей.

Основною ознакою суб'єктивної сторони злочину кримінально-правова наука вважає вину. Мотив і мета злочину, а також емоційний стан суб'єкта в момент здійснення злочину, - поняття, безпосередньо запозичені із психології, але в кримінальному праві вони мають вузько юридичне тлумачення, обмежене потребами кримінальної відповідальності. І ці нормативні обмеження формально відсувають основні з погляду психології елементи поведінкового акту (мотив, мета, емоції) на другий план, роблячи їх факультативними (необов'язковими) ознаками суб'єктивної сторони злочину. Вони стають обов'язковими лише тоді, коли в диспозиції статті Особливої частини КК у відношенні їх є пряма вказівка. Хоча при аналізі будь-якого діяння вони по суті своєї є ключовими факторами в розумінні суб'єктивного ставлення особи до своїх дій і їхніх наслідків.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.199 КК, є вчинення цього злочину організованою групою та вчинення цього злочину в особливо великих розмірах.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 32 повторність можуть утворювати:

а) злочини одного виду (тотожні злочини) - незалежно від  того, передбачена їх повторність в Особливій частині КК чи ні;

б) однорідні злочини - лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

                                        

                                           Задача №1

Самойленко, раніше судимий  за крадіжки індивідуального майна  громадян ( судимості не зняті і  не погашені ), прийшов до гуртожитку, де мешкала його знайома Петрашевська. Однак останньої в кімнаті  не було. Сподіваючись, що вона зайшла до когось із дівчат, Самойленко став відчиняти двері інших кімнат, але там нікого не було. Виходячи з однієї із кімнат Самойленко побачив на тумбочці норкову шапку вартістю 510 гривень, яку він викрав, і пішов з гуртожитку.

Кваліфікуйте дії Самойленка.

                               РІШЕННЯ

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1. Викрадення чужого майна свідчить про наявність у суб’єкта прямого умислу на таємне викрадення чужого майна.
2. Самойленко раніше судимий за крадіжки, проник в житло.
3. В умові задачі не вказано матеріальне становище потерпілого, тому вважатимемо, що вартість викраденого не досягла значної шкоди.
2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочину ознаки яких вбачаються в діянні суб’єкта.
1. Вчинені суб’єктом дії містять ознаки злочину передбаченого ст. 185 КК. України.
2. Даний злочин є закінченим, і за умовою задачі вчинений раніше судимим з проникненням в житло.
3. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації з використанням основних правозастосовних аргументів.
1. Щодо кваліфікації дій суб’єкта за ст.185 КК. України див. : - п. 2-4, 7, 22, 25, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності».
4. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації з точки зору теорії кримінального права.
1. При кваліфікації крадіжки чужого майна вбачається те, що він скоєний повторно з проникненням в житло і є тяжким злочином, передбачений ч.3 ст185 КК. України.
5. Формула кримінально-правової кваліфікації.
1. Дії Самойленка необхідно кваліфікувати за ч.3 ст185 КК. України.
6. Юридичне формулювання обвинувачення.
1. Самойленко вчинив крадіжку чужого майна повторно з проникненням в житло ( ч.3 ст.185 КК. України).

                                              

                                                 Задача №2

Заставенко І., працюючи бухгалтером малого приватного підприємства « Легіон», за вказівкою директора  підприємства Заїки В., протягом 2000 року шляхом перекручення бухгалтерського  обліку та звітності знижував розмір утриманого прибутку. Унаслідок цього  не був сплачений податок на загальну суму 922 528 грн..

                                                РІШЕННЯ

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1. Навмисне перекручування бухгалтерського обліку та звітності при цьому знижування утриманого прибутку свідчать про те, що у суб’єктів був прямий умисел на несплачування податків в повному розмірі
2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочину ознаки яких вбачаються в діянні суб’єкта.
1. Вчинення суб’єктами дії містять ознаки злочину передбаченого ст..212 КК. України.
2. Даний злочин є закінченим і за умовою задачі вчинений за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
3. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації з використанням основних правозастосовних аргументів.
1. Щодо кваліфікації ухилення від сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів, в особливо великих розмірах за попередньою змовою див. – п. 3, 9, 11, 13, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.10.2004 р. №15 « Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів»
4. Обгрунтування кримінально-правової кваліфікації з точки зору теорії кримінального права.
1. При кваліфікації злочину про ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів є те, що це є тяжким злочином у сфері господарської діяльності, нанесення шкоди в особливо великих розмірах службовою особою, за попередньою змовою группою осіб ( ч.3 ст.212 КК. України)
5. Формула кримінально-правової кваліфікації.
1. Дії Заставенка І. та Заїки В. необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 212 КК. України.
6. Юридичне формулювання обвинувачення.
1. Заставенко І. та Заїка В. вчинили: умисне ухилення від сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування введених у встановленому законом порядку вчинене службовими особами, що займаються підприємницькою діяльністю за попередньою змовою, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах ( перевищило в 5 тисяч і більше разів в установленому законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян) ( ч.3 ст.212 КК. України).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Международная конвенция по борьбе с подделкой денежных знаков (Женева, 20 апреля 1929 года) // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М., 1933. – Вып. VIII. – С. 40–53
2. Конституція України
3. Кримінальний кодекс України
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р № 6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів" // <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0006700-96>
5. Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 липня 2008 року у справі 1-112 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – 2008. – < http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2550290>
6. Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 29 липня 2008 року у справі 1-74 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – 2008. - http://reyestr.court.gov.ua/Review/2266814
7. Приговор Ленинского районного суда г.Севастополя от 13 марта 2008 года по делу 1-030 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – 2008. – http://reyestr.court.gov.ua/Review/2576724
8. Приговор Меловского районного суда Луганской области от 25 января 2008 года по делу 1-2 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – 2008. – http://reyestr.court.gov.ua/Review/5877035
9. Адамович Т.С. Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Україні. К.: КНЕУ, 2000. – 113с.
10. Воробей О. Підробка сучасних паперових грошових знаків // Право України. – 2001. - № 6. – С.106-109
11. Гершензон А. Пионтковский А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву // Социалистическая законность. - М.: Известия, 1963, № 7. - С. 90-91
12. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский; Академия МВД СССР. - М.,1980. -248 с.
13. Костарева Т.А. Квалифицирующее обстоятельство в уголовном праве (понятие, законодательная регламентация, влияние на дифференциацию ответственности). - Ярославль, 1993. - 234 с.
14. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. – 2-тє вид, переробл. та доповн. / Відп.ред.С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – 976с.
15. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года/ Под ред. Н.И.Мельника, Н.И.Хавронюка. – К.: Издательство А.С.К., 2004. – 1216с.
16. Савченко А.В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В.Кузнецов, О.Ф.Штанько. – 2-е вид., виправ. та доповн. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 636 с.
17. Таганцев Н.С. Курс русского уголовного права. Часть Общая. Книга 1. Учение о преступлении. СПб: Тип. М.М. Стасюлевича, 1874. - 292 c.
18. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. И.Я.Козаченко, проф. З.А.Незнамова. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2004. – 576 с.
19. Фесенко Е. Объект преступления с точки зрения ценностной теории // Уголовное право. -2003. - № 3. - С. 71 – 73
20. Стемпєнь К. Передумови стабільності банківської системи України.
21. Марко С.І. Соціально-економічна і кримінально-правова характеристика фальшивомонетництва / С.І. Марко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2008. – Вип. 2. – С. 267–278.
22. Сингаївська І. Кримінологічні аспекти фальшивомонетництва в Україні/Підприємництво, господарство і право, 2007 - № 12, с. 166-169.
23. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003, с.518-539.