Фальшивомонетництво ст. 199 КК

1) місце — територія  чи інше місце, де вчиняється  злочинне діяння та/або настають його наслідки;

2) час — період, протягом  якого скоюється злочин;

3) спосіб — методи  чи прийоми вчинення злочину; 

4) обставини — сукупність  умов, за яких скоюється злочин;

5) засоби — предмети, документи, речовини, з використанням  яких створюються умови для вчинення злочину;

6) знаряддя — зброя  та інші предмети, документи, речовини, за допомогою яких здійснюється  вплив на потерпілого чи предмет  злочину або іншим чином полегшується  досягнення злочинного результату. У передбачених КК випадках  вони виступають кваліфікуючими ознаками злочину. Якщо зазначені ознаки передбачені в конкретних статтях КК як обов’язкові ознаки складу злочину, то їх відсутність свідчить про відсутність складу даного злочину [15].

3. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 199 КК

Частина 1 ст. 18 Кримінального кодексу України визначає, що "суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність". Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку.

Передусім суб'єктом злочину  може бути тільки фізична особа, тобто  людина. Цей висновок фактично закріплений  у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.). Якщо на якомусь підприємстві внаслідок порушення певних правил виробництва, правил охорони праці загинули люди, кримінальній відповідальності підлягає не підприємство, а конкретно винні в цьому службові особи. Це передбачено багатьма статтями КК, зокрема статтями 172, 223, 271 та ін. Пропозиції, які зустрічалися в юридичній літературі, стосовно передбачення в новому КК кримінальної відповідальності юридичних осіб, не дістали підтримки законодавця.

Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У  частині 1 ст. 19 вказано, що "осудною  визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними".

Отже, осудність - це здатність  особи під час вчинення злочину  усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне  законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності.

Важливість встановлення осудності особи обумовлена тим, що осудність є передумовою вини, а без доведення вини не може бути кримінальної відповідальності і покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 суб'єктом  злочину може бути тільки фізична  осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли відсутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи.

Суб’єкт злочину, передбаченого  ст.199 КК України, – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Точне встановлення віку особи може мати вирішальне значення при розгляді питання про притягнення її до кримінальної відповідальності. Вік  особи вимірюється часом, календарним періодом її життя на певну дату.

Вік, з якого настає кримінальна відповідальність, обчислюється з моменту вчинення злочину. Робиться це з врахуванням  вимог КПК: у вступній частині  вироку вказуються, зокрема, рік, місяць і день народження підсудного. Вік неповнолітнього встановлюється на базі відповідного документа, а при його відсутності - з використанням інших доказів, зокрема, висновку судово-медичної експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день її народження, а починаючи з наступної доби [15].

Проілюструємо вищесказане прикладом з судової  практики.

10 липня 2008 року  Вижницький районний суд Чернівецької  області, розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі  суду в місті Вижниця кримінальну  справу по обвинуваченню: А., уродженця м. Новий Уренгой Тюменської області Російської Федерації, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, учня 11 класу Вижницької ЗОШ, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України та ч.1 ст. 199 КК України; Б., уродженця м. Вижниця, українця, громадянина України, не працюючого, учня 11 класу Вижницької ЗОШ, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України та ч.1 ст. 199 КК України; встановив таке.

Неповнолітній підсудний  А. 24 січня 2008 року біля 18 години придбав  з метою подальшого збуту у  неповнолітнього Д. підроблену національну  валюту України у вигляді банкнот  номіналом по 20 гривень на суму 40 гривень. Отримавши вказані гроші, неповнолітній А. 24.01.2008 року біля 19 години намагався збути продавцю магазину «Панна», що в м. Вижниця по вул. Невського, підроблену національну валюту Україну у вигляді банкнот номіналом 20 гривень. Однак, довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, оскільки продавець вказаного магазину відмовився приймати дану купюру.

Окрім того, неповнолітній  А. 24.01.2008 року біля 19 години збув бармену  бару «Панна», що в м. Вижниця по вул. Невського, підроблену національну  валюту України у вигляді банкнот  номіналом 20 гривень.

Неповнолітній Б. 24 січня 2008 року біля 18 години придбав з метою  подальшого збуту у неповнолітнього  Д. підроблену національну валюту України  у вигляді банкноти номіналом 20 гривень  та 8 купюр номіналом 5 гривень. Отримавши  вказані гроші, неповнолітній Б. 24.01.2008 року біля 20 години в якості розрахунку за придбаний товар збув продавцю магазину «Ольга», що в м. Вижниця по вул. Українській, 2 купюри номіналом 5 гривень.

Окрім того, неповнолітній  Б. 24.01.2008 року біля 22 години намагався  в якості розрахунку за придбаний товар збути продавцю магазину «Алла», що в м. Вижниця по вул. Шухевича, підроблену національну валюту України у вигляді банкнот номіналом 20 гривень, однак продавець вказаного магазину відмовилась приймати в нього вказані гроші.

В судовому засіданні неповнолітній підсудний А. вину визнав та пояснив, що 24 січня 2008 року біля 19 години він разом з Б. були біля магазину «Ольга», де до них підійшов Д. Під час розмови останній дав йому купюру номіналом 5 гривень та попросив купити йому пачку цигарок. Після того, як він віддав йому куплене, Д. сказав йому, що гроші, які він йому давав, фальшиві. В подальшому він отримав він Д. дві купюри номіналом 20 гривень, які він в якості розрахунку за придбане пиво намагався збути продавцю магазину «Панна». Далі пішов в бар «Панна» та розрахувався за замовлення фальшивою купюрою номіналом 20 гривень.

Неповнолітній підсудний  Б. в судовому засіданні вину визнав повністю та пояснив, що 24 січня 2008 року біля 19 години разом зі своїм знайомим А. знаходився біля магазину «Ольга», що в м. Вижниця. В цей час до них підійшов Д., який дав А. 5 гривень, як дізнався пізніше, фальшивих. Далі Д. дав йому 20 підроблених гривень купюрами по 5 гривень для купівля пива, яке він придбав в магазині «Ольга». Після цього він пішов в магазин «Алла», що розташований в м. Вижниця, де намагався за фальшиві гроші номіналом 20 гривень придбати воду, однак продавець бару сказала, що купюра фальшива, і віддала її назад.

Крім повного визнання вини неповнолітніми підсудними А. та Б., їх вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України, ч.1 ст. 199 КК України у повному обсязі доведена матеріалами кримінальної справи.

З висновку експерта № 0246 від 19.02.2008 року вбачається, що банкноти номіналом 5 гривень за серійним номером АЧ 1459449 та 20 гривень за серійним номером ЖЛ 2980052 за способом нанесення зображень та досліджених засобів захисту не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу.

Згідно висновку експерта № 164-Х від 14.03.2008 року, фарбові  матеріали, якими виконані зображення на наданих на дослідження банкнотах  номіналом 20 гривень серії ЖЛ 2980052 та номіналом 5 гривень серії АЧ 1459449, мають спільну родову належність з фарбовими матеріалами наданого на дослідження друкуючого пристрою «CANON МР - 160».

Як видно  з висновку компютеро-технічної  експертизи № 247-А від 05.03.2008 року, «CANON РІХМА МР - 160» являє собою пристрій, що суміщає в собі струменевий кольоровий фотопринтер, сканер та копіювальний пристрій «ксерокс», технічні характеристики якого дозволяють виготовляти копії, в тому числі грошових банкнот, без його підключення до комп»ютера. Спосіб нанесення зображення банкнот, наданих на дослідження, відповідає способу нанесення на багатофункціональному пристрої, наданому на дослідження.

Таким чином, аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного А. доведена, а його дії за ст. 199 ч.1 КК України, ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України кваліфіковано  вірно, так як він придбав з метою збуту та збув підроблену національну валюту України у вигляді банкнот та вчинив замах на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот. Правильною є кваліфікація дій неповнолітнього А. по ст. 199 ч.1 КК України, ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України, так як він придбав з метою збуту та збув підроблену національну валюту України у вигляді банкнот та вчинив замах на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот.

Враховуючи  те, що злочин, вчинений неповнолітнім підсудним А., відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що він позитивно характеризується по місцю навчання, раніше не судимий, активно сприяв у розкритті злочину, є інвалідом з дитинства по зору, щиросердечно розкаявся у вчиненому, суд вважає, що до нього слід застосувати покарання з застосуванням ст. 75 та 104 КК України.

При призначенні  міри покарання неповнолітньому  підсудному Б. суд враховує те, що він  позитивно характеризується по місцю  проживання, вину у вчиненому визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий та вважає за доцільне призначити покарання з застосуванням ст 75 та 104 КК України.

У відповідності  до ст. 81 КПК України знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються. Судом встановлено, що багатофункціональний пристрій «CANON РІХМА МР - 160» належить В., а тому даний пристрій не може бути визнаний судом знаряддям злочину і підлягає поверненню законному володільцю

Що стосується Д., то він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки на момент вчинення злочину йому не виповнилося 16 років [5].

4. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 199 КК.

Під суб'єктивною стороною злочину розуміється психічна діяльність особи, безпосередньо пов'язана зі здійсненням злочину. Вона утворює психологічний, тобто суб'єктивний, зміст злочину, тому є його внутрішньою (стосовно об'єктивного) стороною. На відміну від об'єктивної сторони злочину, що становить його фактичний зміст, суб'єктивна сторона характеризує процеси, що протікають у психіці винного, тому вона не піддається безпосередньому сприйняттю органами почуттів людини, а пізнається тільки шляхом аналізу й оцінки поведінки правопорушника й усіх об'єктивних обставин здійснення злочину. Зміст суб'єктивної сторони злочину розкривається за допомогою таких юридичних ознак, як вина, мотив, мета. Представляючи різні форми психічної активності, ці ознаки органічно пов'язані між собою й взаємозалежні. Разом з тим вина, мотив і мета – це психологічні явища із самостійним змістом, жодне з них не містить у собі інше як складову частину. Юридичне значення кожного з них також різне.

Вина як певна форма психічного ставлення особи до чиненого нею суспільно небезпечному діяння становить ядро суб'єктивної сторони злочину, хоча й не вичерпує повністю її зміст. Вина - обов'язкова ознака будь-якого злочину. Але вона не дає відповіді на питання, чому й для чого винний вчинив злочин. На ці питання відповідають мотив і мета, які на відміну від провини є необов'язковими, а факультативними ознаками суб'єктивної сторони злочину.

Суб'єктивна сторона злочину має важливе юридичне значення.

По-перше, як складова частина підстави кримінальної відповідальності вона відмежовує злочинну поведінку від незлочинної.

По-друге, суб'єктивна сторона злочину забезпечує точну кваліфікацію злочину, у тому числі дозволяє відмежувати один від одного склади злочину; подібні за об'єктивними ознаками.

По-третє, суб'єктивна сторона злочину впливає на встановлення ступеня суспільної небезпеки діяння й, як наслідок, на індивідуалізацію покарання.

Все це, у свою чергу, сприяє здійсненню принципів законності, справедливості, гуманізму й провини, прямо зафіксованих у законодавстві [18, с.183].

Отже, законодавство України, що регламентує суб'єктивну сторону злочину, хоча й не позбавлено недоліків, у цілому є досить прогресивним. Так, КК більшості країн, на відміну від українського, не містять визначення вини, що ускладнює визначення її форми й ступеню судом. Однак, саме формулювання, наведене в КК України, має потребу в коректуванні й удосконаленні.