інформаційно-аналітична діяльність

     ОСНОВИ  ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 
 

     Українська  держава останнім часом постійно перебуває в стані змін та нескінченному  процесі трансформації та реформування, внаслідок чого громадянам довелося пережити цілий ряд найгостріших соціально-політичних ситуацій, породжених помилками та прорахунками в процесі прийняття та реалізації політичних рішень. Очевидно, що ці прорахунки були в чималій мірі обумовлені слабкістю інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та вищих посадових осіб.

     Для того, щоб сформувати ефективно діючу  систему державної влади українському політичному істеблішменту необхідно  сприймати інформацію не як відповідне фонове середовище, що забезпечує їх діяльність, а  як суму знань про суспільні  явища, властивості та закономірності перебігу процесів, які можна використовувати у практичній діяльності у вигляді механізму реалізації політичного курсу. Тільки в цьому випадку український політикум набуває ознак інтелектуального провайдера в суспільстві, а  управлінська еліта стає ефективним державним менеджером.

     Відсутність же стратегічних планів та прогнозів розвитку на загальнодержавному рівні, дієвого моделювання політичного процесу в країні призводить до перманентного кризового стану в державі, що ставить під загрозу ефективність роботи політичних та суспільних інституцій. Як наслідок, політична криза переростає в кризу влади, інститут влади стає не функціональним, неефективним, рішення, що приймають основні гілки влади взаємозаперечать одне одному та конфліктують між собою, що само по собі дискредитує всю державну владу. В цілому за таких умов кризову ситуацію може врегулювати судова гілка влади, яка в ідеалі повинна вивести кризу в правове поле та забезпечити стабільність політичної системи, але судова гілка влади в країні є занадто політизованою, на чому наголошують практично всі політичні сили і, відповідно, є загроза не визнання судових рішень з певних політичних питань, що буде поглиблювати існуючу кризу.

     Аналіз  державної політики в сукупності з політичною аналітикою є однією із складових форм професійної діяльності державних діячів і службовців, яка потребує інформації, соціальних знань, професійного досвіду, інтуїції та вміння бачити явища в їх реальній динаміці, в причино-наслідкових та інших зв’язках. Це шлях до системного державного передбачення і прогнозування, до наукового синтезу, тобто створення достатньо повного, цілісного, конкретного уявлення про об’єкт, який реалізує державно–політичний істеблішмент.

     Кінцева мета такого аналізу – підготовка і прийняття фахових виважених державних рішень по реалізації тактики і стратегії державної політики.

     Метою аналітика, якщо він таким себе вважає, незалежно від місця його діяльності, є визначення ефективно існуючого  устрою та технологій його реалізації в контексті швидкості та якості прийнятих рішень на всіх ланках і усіх гілках державної влади.

     Політичний  аналітик (або спеціаліст з інформаційно-аналітичної  роботи) що готує фаховий продукт, на відміну від науковця, громадського і політичного діяча досліджує ефективність взаємодії органів державної влади між собою та розробляє практичні (прив’язані до часу і ситуації) рекомендації по усуненню існуючих недоліків. В цій діяльності важливо не тільки розкласти на деталі існуючу систему влади та вказати на окремі недоліки у діяльності державного механізму, а й змоделювати його в майбутньому і визначити його ефективність.

     Аналіз  державного устрою та його управління не може бути відірваним від політичного  життя та політичних процесів. Моделюючи  варіанти більш ефективного розвитку державної системи потрібно враховувати не лише теоретичні засади досліджуваної проблеми, які можуть залишитися на папері інтелектуальними, але не ефективними потугами, а й «людський фактор». Мова йде про: 

     1. Готовність тих, кому аналітик  готує свої пропозиції (мова може йти й про народ в цілому), сприймати зміст реформ. Навіть, якщо теоретичний аналіз дасть позитивну оцінку сприйняття, потрібно розробити систему засобів по впровадженню даної ідеї в суспільство.

     2. Відношення до даного питання  з боку основних політичних гравців та груп політико-економічного впливу, незалежно від того знаходяться вони при владі чи в опозиції. Наприклад, моделюючи поведінку Президента, Прем’єр-міністра в нових політико-правових умовах конституційної реформи, необхідно враховувати інтереси груп, які їх підтримують і які будуть втрачати або набувати додаткові важелі впливу, а значить формувати власну політику –економічну перспективу. Одночасно, потрібно зіставити політичні, організаційні, інтелектуальні, кадрові, фінансові, інформаційні ресурси основних гравців та точки конфлікту на шляху реалізації реформи , які можуть негативно віддзеркалюватися на роботі влади. 

     3. Необхідно також враховувати  фахову і психологічну підготовку  тих, хто буде забезпечувати  реалізацію запропонованих реформ, їх готовність бути адекватними змінам, конкурентоспроможними при прийнятті рішень і готовими нести політико-юридичну відповідальність за прийняті рішення. 

     Якщо  не враховувати вищеозначені  чинники, аналітик отримує продукт, який ніколи не буде використаний у державно–політичній діяльності. Це торкається також і спроб окремих політиків та експертів не критично перенести на українські реалії міжнародний досвід, не враховуючи національну специфіку, традиції, культуру.

     На  сьогоднішні день аналітик або експерт повинен допомогти державному, громадському, політичному діячеві, державному службовцю (ще краще, щоб вони самі мали навики аналітичної роботи) розібратися у засадах стратегічного планування розвитку держави і стратегічному управлінні, яке можна представити у вигляді формули: «нове бачення – цілі – результат». При цьому головне, щоб бачення було системним і комунікативним.  

     У перехідні та кризові періоди  політична конкуренція і політична  комунікація поширюється на двох рівнях і вимагає більш якісного і відповідального політичного аналізу. Насамперед це залежить не тільки від основних політичних гравців та їх команд, які повинні формулювати і реалізовувати основні принципи розвитку суспільства, а й від «лідерів думки», які знаходяться у середині цього суспільства.

     Отже  викривлення в процесі інформування і політичного аналізу цієї інформації, її нестача, або  надлишок, помилковість або свідоме підтасування інформації без врахування соціально-психологічних  властивостей суб’єктів політики, що змагаються за владу, їх авторитаризм, неконтрольований егоїзм і власні амбіції, при порушенні загальноприйнятих правил і норм  призводять до паралічу в системі управління і управлінських інновацій.

     Перифразуючи  колишнього держсекретаря США та лауреата Нобелевської премії Генрі Кісінджера – ефективність роботи органів влади визначається здібністю: збирати та аналізувати інформацію, розуміти скриті  причини подій, а також визначати гіпотези від керівництва до дії.

     Слід  звернути увагу, що аналітично-інформаційні підрозділи, або щось на них схоже забезпечують діяльність всіх ключових суб’єктів політичного процесу, але діяльність цих підрозділів направлена на реалізацію інтересів суб’єкта, якого вони обслуговують і діяльність цих підрозділів в основному зосереджена на виборах та технологіях, необхідних для реалізації поставлених цілей. В наслідок цього політична боротьба перетворюється в боротьбу політико-інформаційних маніпулятивних технологій, яка переростає в інформаційно-психологічну війну  між політичними силами. Багато публічних рішень у нашій країні приймалися - і приймаються - імпульсивно та інтуїтивно, як правило непрозоро та без громадського публічного обговорення. Якщо ж і проводяться публічні дискусії, то дуже часто тільки для формального обґрунтування політичних рішень, які вже прийняті, наприклад (прийняття ряду законів Верховною радою України в тому числі закону о Кабінеті міністрів) без врахування їх середньострокових і довгострокових наслідків та впливу даної редакції закону на розвиток політичної ситуації. Політична аналітика поки ще не стала невід'ємним і ключовим компонентом державного управління.

     Політичних  аналітиків та політологів, які дають  прогнози та займаються інтерпретацією політичної ситуації у нас в країні більше, ніж достатньо. До різного  роду «політичних аналітиків» відносять себе телеоглядачі і безліч журналістів, іміджмейкери, всі політики, і багато хто ще. Але саме це і змушує засумніватися в якісному рівні політичної аналітики в сучасній Україні. Важливим для розуміння специфіки професійного політичного аналізу є  клієнт-орієнтований характер цієї діяльності. Акцентування орієнтації на замовника обумовлює специфіку діяльності політичного аналітика, вибір засобів для реалізації цілій, і, з рештою, весь характер діяльності аналітика. Найбільшою проблемою в наслідок роботи на замовника є перетворення політичного аналітика в політтехнолога для якого будь-які засоби для досягнення бажаного результату є можливими. Така професійна деформація особливо характерна для наших політологів, політичних експертів, і інших «діячів», які оцінюють та прогнозують політичну ситуацію в країні. Про об’єктивність за таких умов взагалі не йдеться.  

     Для того, щоб керувати, треба мати інформацію про об'єкт управління. Інакше прийняті рішення можуть бути марні або шкідливі. Наскільки ж важливе своєчасне подання інформації та її аналіз на високому фаховому рівні з урахуванням необхідних  параметрів, якщо мова йде про такий великий та складний живий організм як політика, свідчить величезна кількість проблем наявних в українській державі, особливо в сфері політики, де кризовий стан та не прогнозованість є найбільш типовими рисами на протязі останнього часу. Такий стан відображається на якості управління соціально-економічними та політичними процесами в країні, де про програмування та прогнозованість перебігу політичних процесів сьогодні не йдеться.

     Становлення і розвиток наукової дисципліни, зорієнтованої  на інформаційно-аналітичне та практичне  забезпечення діяльності органів державної  влади та інших суб’єктів політики, пов’язаний з пошуками нових наукових підходів, здатних забезпечити потреби держави в даній області.

     Створення  наукового напрямку, здатного інтегрувати  та об’єднати науковий досвід, принципи та методи філософських, аналітичних, лінгвістичних, політологічних, соціологічних шкіл, у центрі уваги яких знаходяться політика та суспільство є ключовим завданням сучасної української науки. Такою дисципліною може стати політична аналітика, одним з завдань якої є розробка наукових та методологічних основ дослідження, моделювання, прогнозування та програмування політики як явища в цілому. На практиці політична аналітика може стати з одного боку ефективним інструментом державного управління та здійснення політики, а з іншого технологією інформаційно-аналітичного забезпечення та супроводу  діяльності органів державної влади.

     Формування  політичної аналітики як цілісної дисципліни, яка інтегрує різні методи у власну аналітичну методологію, поєднуючи  теорію з практикою, використовуючи політичні технології для управління політичними процесами в Україні наразі тільки відбувається.

• Визначення

     Політична аналітика – це політико-управлінська дисципліна, що інтегрує та синтезує різноманітні методи дослідження, отримання та інтерпретації інформації стосовно об’єкту дослідження для формування контекстно-залежного уявлення про його сутнісні характеристики, що обумовлює вибір технології для прийняття, впровадження та реалізацію результативних рішень в системі влади.

      Політична аналітика, у нашому розумінні складається  із двох взаємно перехідних одна в іншу частин: теоретичної частини та прикладної частини, і використовує для рішення проблем як загальні принципи аналітичної філософії, так і різні методи, характерні для наук, які досліджують людину та суспільство.

      У цілому політична аналітика має ряд істотних відмінностей у порівнянні з аналітичною філософією. Важливою складовою політичної аналітики є теоретична політологія, і прикладна (політичний аналіз), частиною якого є аналіз державної політики, що у свою чергу тісно пов'язаний з політекономією.

      Аналіз  політики, як і політекономія, за головну  мету має досягнення суспільного  блага за рахунок ефективного  керування державою та економікою. Метою ж політичного аналізу  є створення умов для прийняття  таких політичних рішень, які будуть сприяти ефективному розвитку суспільства. При цьому політичний аналіз сприяє прийняттю ефективного політичного рішення виходячи з об'єктивної політичної ситуації при використанні загальних і окремих методів політології.

      Мета  політичної аналітики дещо інша: як отримати найповніше, найточніше, найдостовірніше уявлення про сутність процесів, які відбуваються у політиці, використовуючи базисні методи аналітичної теорії, аналізуючи мову політики та соціально-економічні і політичні процеси. Політична аналітика використовує комплекс теоретичних і практичних знань, накопичених в аналітичній філософії, політології, соціології, різних областей права, інтегруючи їх на основі аналітичних принципів і методології. Людина і її діяльність досліджується політичною аналітикою через існуючі системні закономірності, які визначають хід розвитку людського співтовариства, зв'язків, інтересів, мотивів, умов, що визначають характер і рід діяльності людини  через систему існуючих відносин і світоглядних установок.