Поняття третіх осіб в цивільному процесі України

Закон надає будь-якому  громадянинові або юридичній  особі, чиї права і законні  інтереси порушені або оспорені, право  на судовий захист. Такий захист може бути здійснений як шляхом порушення  цивільної справи в суді і участі зацікавлених осіб як сторони (співучасників) у справі, так і шляхом вступу (залучення) зацікавленої особи в  процес, що вже почався, і участі в нім як третя особа. Третя  особа з самостійними вимогами і  третя особа без самостійних  вимог є передбачуваними учасниками іншого матеріального правовідношення, пов'язаного з правовідношенням між сторонами. Окрім забезпечення судового захисту суб'єктові, що не є стороною у справі, участь третіх осіб дозволяє об'єднати в одній  справі всі докази, сприяє економії процесу, запобігає винесенню судом  суперечливих рішень.

Треті особи – передбачувані  суб'єкти матеріальних правовідносин, взаємозв'язаних із спірним правовідношенням, предметом судового розгляду, що є, вступаючі або залучені в процес, що почався між первинними сторонами, з метою захисту своїх суб'єктивних прав або інтересів, що охороняються законом [15, 83].

 Треті особи, що  заявляють самостійні вимоги  на предмет суперечки, можуть  вступити в справу до ухвали  судового рішення. Ознаками третіх  осіб даного вигляду є те, що  вони:

а) вступають в процес, що вже почався;

б) втручаються у вже  виниклу суперечку між сторонами;

в) їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;

г) заявляють самостійні вимоги на предмет суперечки;

д) відстоюють в процесі  свої інтереси, а значить їх юридична зацікавленість носить особистий характер;

е) вступають в справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін [16, 87].

 У юридичній літературі  і в судовій практиці остання  особливість інколи викликає  заперечення, хоча вона прямо  закріплена в статті, що коментується. Інколи стверджують, що позов  третьої особи не може бути  пред'явлений до однієї сторони,  оскільки вимога третьої особи  завжди суперечить інтересам  обох сторін. Представляється, що  правило даної статті цілком  обґрунтовано. Так, в разі пред'явлення  позову про витребування речі, позов третьою особою пред'являється  тільки до відповідача, тобто  до тієї із сторін, біля якої  знаходиться спірна річ. Позов  же про визнання права пред'являється  до тієї сторони, яка стверджує,  що спірне право належить їй. Якщо при розгляді позову про  присудження неясно, кому належить  річ, тобто присудженню повинне  передувати визнання має рацію,  то позов третьою особою повинен  пред'являтися до обох сторін.

Як і сторони, треті  особи зацікавлені в результатах  розгляду судом справи. Це пояснюється  тим, що на їх правове положення можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної  справи між сторонами. Так, автотранспортне  підприємство, автомашина якого заподіяла  шкоду громадянинові, і сам громадянин, який пред'явив об це позов проти  автопідприємства, перш за все зацікавлені  в результатах його розгляду, але  зацікавленість в цьому має і  водій автомашини, який знаходився із заводом в трудових правовідносинах. В разі присудження із заводу збитків, водій буде зобов'язаний відшкодувати заводу присуджене позивачеві. Зацікавленість в справі по суперечці між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на споруду  будинку, який входить до складу спадкового майна, і який він не повернув.

Зацікавленість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає  в тому, що рішення, яке буде винесене судом по конкретній суперечці, може порушити матеріальні права третьої  особи або стати підставою  для сторони вимагати відшкодування  збитків від неї – пред'явити  до третьої особи позов по праву  регресу. Процесуально-правова зацікавленість третьої особи полягає в недопущенні  ухвали судом несприятливого для  себе рішення. Тому свої дії в процесі  треті особи направлятимуть на запобігання  присудженню судом об'єкту матеріальної суперечки позивачеві або залишення  його за відповідачем або ж виступити  проти сторін, вимагаючи присудження  об'єкту суперечки собі. Вони старатимуться, щоб суд виніс таку ухвалу, яка  відповідала б їх інтересам, обумовленим  що існують між ними і стороною правовідносинами, або ж зміною їх в користь.

Залежно від вступу до процесу  у справі треті особи діляться на два види: треті особи, які заявляють  самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК); треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог (ст. 35 ЦПК).

Отже, третіми особами  називаються суб'єкти цивільних  процесуальних правовідносин, які  вступають у цивільну справу в  суді сторін для захисту особистих  суб'єктивних прав і охоронюваних законом  інтересів.

Як і сторони, треті  особи заінтересовані у результатах  розгляду судом справи. Це пояснюється  тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної  справи між сторонами. Так, автотранспортне  підприємство, автомашина якого заподіяла  шкоду громадянинові, і сам громадянин, який пред'явив про це позов до автопідприємства, насамперед заінтересовані у результатах його розгляду, але заінтересованість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У разі присудження із заводу збитків водій буде зобов'язаний відшкодувати заводові присуджене позивачеві. Заінтересованість у справі по спору між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на спорудження будинку, що входить до складу спадкового майна, і яку він не повернув. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає в тому, що рішення, яке буде винесене судом щодо конкретного спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї – пред'явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова, заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії у процесі треті особи спрямовуватимуть на запобігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступатимуть проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагатимуться, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і стороною правовідносинами або ж зміною їх на свою користь [36, 114].

Залежно від способу вступу в процес у справі треті особи  поділяються на два види: треті  особи, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України); треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог (ст. 35 ЦПК України).

Правове регулювання участі третіх осіб у цивільному процесі  в окремих країнах СНД позначається деякими особливостями в питанні  конкретизації такої участі і  не має принципового характеру.

У країнах Східної Європи участь третіх осіб в цивільному процесі  має також істотні особливості.

Так, в цивільному процесі  Болгарії беруть участь контролюючі  й сприяючі сторони – треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог, тобто додаткові сторони. Контролюючою стороною може виступати  Міністерство фінансів у всіх справах  з участю державних організацій  на захист їх прав, коли другою стороною є недержавна організація або  громадянин (ст. 19 ЦПК).

Участь третіх осіб як сприяючої  сторони спрямована на одержання  сприятливого рішення для однієї з головних сторін.

За ЦПК Угорщини участь третіх осіб в цивільному процесі  характеризується їх юридичною заінтересованістю  в наслідках цивільного спору  між сторонами і сприянням  його вирішенню на користь сторони  з тотожними інтересами (§ 54).

В цивільному процесі Польщі у справі беруть участь два види третіх осіб: які заявляють правові  вимоги на предмет спору між сторонами (основна участь) і котрі приєднуються до сторони (побічна участь – статті 75, 76 ЦПК). Побічна участь можлива  проста і самостійна. При самостійній  побічній участі третя особа може діяти в процесі незалежно  від сторони, до якої вона приєдналася, а при простій побічній участі її дії не можуть суперечити діям сторони.

Третя особа з побічною участю за згодою сторін може замінити сторону, до якої вона приєдналася [37].

За законодавством інших  іноземних держав третіми особами  є ті, які вступають у цивільний  процес по справі за власною ініціативою  або залучаються до участі однією із сторін у своїх інтересах. Вступати у процес по справі треті особи  можуть пред'явленням своїх самостійних  вимог стосовно предмета матеріального  спору між сторонами або для  участі на боці однієї із сторін. Такий  вступ в іноземній процесуальній  літературі називається інтервенцією (interventio), третіх осіб із самостійними вимогами – головним вступом, головною інтервенцією (interventioprincipales), третіх осіб без самостійних  вимог – побічним, додатковим вступом  або участю, побічною інтервенцією (interventio accessoria). Третіх осіб називають  ще пособниками, оскільки вони в цивільному процесі допомагають захищати права  сторони, з якою перебувають у  правовідносинах. Але така допомога не є метою участі третьої особи  в процесі, а підпорядкована виконанню  головного завдання – захисту  своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Правовою підставою для  участі третіх осіб у цивільному процесі  Англії є нормативне правило, за яким судові надається право допускати  до участі в процесі по справі особу, котру необхідно допустити, або  ту особу, участь якої в процесі була б необхідною для сприяння судові вирішити ефективно і повно питання, що виникають по справі (розділ 16, II Правил верховного суду). Але в англійському цивільному процесі вступ третіх осіб із самостійною вимогою і  залучення третіх осіб для участі в процесі можливі лише в конкретно  визначених судовою практикою випадках.

Вступ третіх осіб із самостійними вимогами в процес допускається:

1. якщо спірна справа між сторонами безпосередньо впливає на її право власності; власника придбаних для продажу товарів, виготовлених відповідно до патенту чи товарного знака у справу, розпочату проти патентодержателя або особи, яка користується спірним товарним знаком; власника вантажу, який несе відповідальність за оплату фрахту за перевезення вантажу, у справі між власником судна проти одержувача вантажу, розпочату за вимогою про накладення арешту на вантаж для забезпечення оплати фрахту;
2. у справу, порушену пред'явленням групового позову з посиланням на незадовільне ведення процесу позивача (груповий позов – це позов, пред'явлений однією чи кількома особами в інтересах групи осіб, зокрема, всіх акціонерів);
3. у справу, предметом позову якої є передбачене договором виконання в натурі, особи, заінтересованої в способі виконання [37].

У морських справах особа, яка не зазначена в наказі про  явку до суду, може вступити у справу і взяти в ній участь як третя  особа за умови подання заяви, що посвідчує її заінтересованість  у предметі спору, на який накладено  арешт, або на грошові суми, що перебувають  на депозиті суду.

В судовій практиці із зазначених справ треті особи із самостійними вимогами розглядаються як позивачі з наданням прав таких осіб.

Залучення третіх осіб у  цивільний процес по справі можливе  з дозволу суду тільки на стороні  відповідача в таких випадках: якщо відповідач має право вимагати від третьої особи, щоб вона частково чи повністю відшкодувала йому при  винесенні проти нього рішення  грошові суми з предмета позову; якщо відповідач має право вимагати від третьої особи такого ж  по суті задоволення, якого від відповідача  вимагає позивач згідно з пред'явленим  позовом; якщо питання, які виникнуть  по справі між позивачем і відповідачем є, по суті, тими ж самими, з якими  пов'язані відносини між відповідачем і третьою особою. Для залучення  третьої особи в процес відповідач надсилає такій особі повідомлення із запрошенням з'явитися до суду протягом встановленого строку. Неявка третьої особи до суду і відмова  взяти участь у процесі вважається, що вона бере на себе відповідальність за пред'явленим позовом і зобов'язання по винесеному рішенню.

Третя особа може залучити на свою сторону четверту особу тощо.

У США Федеральними правилами  цивільного процесу надано право  третім особам вступити в процес по справі із самостійними вимогами і  передбачена можливість вступити із самостійними вимогами з дозволу  суду. Треті особи мають право  вступити в процес із самостійними вимогами, а суд повинен допустити  до участі у випадках: якщо право  безумовного вступу третьої особи  у справу передбачено законодавством США; якщо охорона інтересів третіх осіб у процесі сторонами, які  беруть в ньому участь, є недостатньою, а винесене судом рішення у  справі буде для третьої особи  обов'язковим; якщо для третьої особи  можуть мати небажані наслідки постановлення  суду з приводу майна, стосовно якого  було вжито заходів охоронного порядку (п. А ст. 24 Правил) [37].

Суд може допустити вступ  третіх осіб у процес по справі із самостійними вимогами: якщо на підставі законодавства  США вступ третіх осіб у процес має умовний характер; якщо вимоги, що можуть бути висунуті третьою особою, або захист, який треті особи можуть використати, включають питання права або факту, загальні з позовом, що розглядається судом між сторонами.

Для вступу в процес із самостійними вимогами треті особи надсилають відповідне повідомлення сторонам у  процесі з належним обґрунтуванням свого намагання, їх прохання про  вступ у процес розглядається  судом з участю сторін

Залучення третіх осіб до участі в процесі на стороні відповідача  допускається за умови наявності  у них відповідальності перед  позивачем, характер і обсяг якої в нормативному порядку не визначається. Звернення до суду з проханням  про залучення третьої особи  може бути заявлено відповідачем до і  після подання своїх пояснень на позов і розглядається судом  без повідомлення про це позивача і без виклику сторін. Залученій  до участі в процесі третій особі  надається право використовувати  всі передбачені процесуальні засоби захисту, в тому числі й пред'явлення  до позивача вимог, які випливають зі спірних правовідносин, що є предметом  судового розгляду між сторонами  в даному процесі. І, навпаки, до таких  третіх осіб позивач може пред'явити  позов. Залучення третіх осіб позивачем  на свій бік можливе тоді, коли до позивача пред'явлений зустрічний позов, за яким третя особа має бути відповідачем.

За ЦПК Франції треті  особи можуть вступати в цивільний  процес по справі із самостійними і  без самостійних вимог на боці позивача і відповідача за власною  ініціативою у всіх випадках за наявності  у них заінтересованості в  участі у процесі (статті 339-341). Для  вступу в процес треті особи із самостійними вимогами звертаються  до суду через призначеного ними судового повіреного у будь-якому стані  справи, але щоб їх вступ не міг  затримати провадження в справі, яке пройшло вже певний розвиток. Суд може відхилити заяву про  вступ у процес третьої особи. Треті особи із самостійними вимогами користуються правами позивача, перебувають  у самостійному становищі і не залежать від процесуального становища  сторін.