Основні поняття цивільного права

підписали, та  підприємства,  установи  і  організації,  від  котрих  видано

документ.

      Правдивість поширених відомостей  доводить відповідач. Позивач   повинен довести лише сам факт поширення про  нього  неправдивих  відомостей  особою, проти якої  пред’явлено  позов.   Він   має   право   подати   докази   про невідповідність дійсності  розповсюджених  відомостей,  що  принижують  його честь і  гідність.  На  цю  категорію  справ  позовна  давність  поширюється терміном в 1 рік.

      Засобом захисту  честі   й  гідності  є  спростування  відомостей,  які порочать честь і  гідність  людини  або  організації.  Порядок  спростування

відомостей, які порочать позивача, встановлюються законом або судом. У ч. 2- 3 ст.7 ЦК України вказано: якщо відомості які порочать  честь і гідність,

поширено  в засобах масової інформації, то  й  спростовані  вони  мають  бути

також  через  них.  Вимога  громадянина  або  організації   про   публікацію

спростування  чи  відповіді  розглядаються   судом,   коли   орган   масової

інформації  відмовив у такій публікації або  протягом місяця не  здійснив  її.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України вимоги громадянина  або  організації

про спростування опублікованих засобами масової  інформації  відомостей,  що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність  особи,  розглядаються судами й у тому разі, коли ця особа  попередньо  не  зверталася  до  органів масової  інформації  про  спростування  зазначених  відомостей.  Якщо   такі відомості містять документ,  що  відходить  від  організації,  він  підлягає вилученню та заміні. Порядок спростування в  інших  випадках  встановлюється судом.

      Суд при задоволенні позову  повинен  в  резолютивній  частині  рішення

зазначити, які саме відомості визнано такими, що не  відповідають  дійсності

та ганьблять честь і гідність  позивача  вказати на  спосіб  спростування  й

визначити строк, протягом  якого  воно  має  бути  здійснене.  В  необхідних

випадках  суд може викласти текст спростування відомостей.

      Відповідно до ст. 37 Закону "Про  друковані засоби  масової   інформації

(пресу) в   Україні"  від  16  листопада  1992  р.  та  іншого  законодавства

редакцію (видавництво) може бути  зобов’язано  опублікувати  спростування  в спеціальній рубриці або на тій самій  полосі  і  тим  самим  шрифтом,  що  й

спростоване повідомлення: в газеті  -  не  пізніше  місяця  з  дня  набрання

рішення  законної  сили,  в  інших  періодичних  виданнях  -   у   черговому

підготовлюваному  випуску.

      При спростуванні відомостей  по радіо чи телебаченню суд  може  зажадати від  органу  масової  інформації,  щоб  резолютивна  частина  рішення   була зачитана диктором в тій самій програмі або циклі передач, в той самий час  - не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили.  Вільне  редагування органом масової інформації тексту рішення або  коментар  до  нього,  які  за змістом є оспорюванням рішення, недопустимі.

      Заяви у цивільній справі про   захист  честі  і  гідності  судами  слід більше  уваги  звертати  на  їх  відповідність  вимогам  ст.  137  цивільно-процесуального кодексу України. Така заява має зокрема містити в  собі  дані

про те, які  саме відомості, що  ганьблять  особу,  поширені  відповідачем,  з

зазначенням  часу,  способу  й  осіб,  яким  такі   відомості   повідомлені,

посилання на докази, що стверджують зазначені  обставини,  а  також  прохання про спростування відомостей. Згідно з п. 10 ст. 65 ЦПК України ціна  позову, яка складається з кількох самостійних вимог,  визначається  загальною  сумою цих вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної  немайнової  шкоди.

Тому  вимоги про відшкодування моральної  шкоди заявлені у справі  за  позовом про захист честі, гідності і ділової репутації,  а  також  вимоги,  заявлені самостійно, оплачуються  державним  митом  за  ставками,  встановленими  для самостійно, оплачуються  державним  митом  за  ставками,  встановленими  для позовів немайнового характеру. Невиконання зазначених вимог тягне  наслідки, передбачені ст. 139 цього кодексу.

      Особа,  стосовно  якої  поширено  відомості,  що  порочать  її  честь,

гідність  або ділову  репутацію,  має  право  поряд  із  спростуванням  таких

відомостей  вимагати відшкодування  збитків  та  моральної  шкоди  у  повному обсязі, заподіяних їх поширенням (ст.  7  ч.  3  ЦК  України).  Законодавець розширив права потерпілого, надавши йому можливість вимагати матеріальної  і моральної шкоди. Суд вирішує такі вимоги відповідно до ст. 440 і ст. 441  ЦК України, виходячи з принципу відшкодування винним шкоди у повному обсязі.

      За ст. 440 ЦК  України  і   ст.  49  Закону  "Про  інформацію"  повинна

відшкодовуватись  також  моральна  шкода,  завдана  громадянинові  внаслідок поширення відомостей, які не відповідають  дійсності  і  ганьблять  честь та гідність  громадянина.  Під  моральною  слід  розуміти  шкоду  пов’язану   з моральними і психічними стражданнями, яких зазнав громадянин.

      Моральна  шкода  відшкодовується   засобом  масової  інформації,  іншою

юридичною особою, посадовою  особою  чи  громадянином  за  рішенням  суду  в грошовій  або  іншій  матеріальній  формі.  Розмір  відшкодування  у   таких випадках визначається з урахуванням характеру діяння  особи,  яка  заподіяла шкоду,  фізичних  чи  моральних  страждань  потерпілого,  інших   негативних наслідків, але має бути не менше 5 мінімальних  розмірів  заробітної  плати, відносно відповідачів - фізичні особі може бути  враховано  їх  майновий  та сімейний стан.

       Організація  повинна  відшкодувати  шкоду,  заподіяну   з   вини   її

працівників під час виконання ними своїх трудових (посадових) обов’язків.

      Відповідно до ст. 7 ЦК щодо  вимог  про  спростування  відомостей,  які

принижують  честь,  гідність  чи  ділову  репутацію  та  про   відшкодування

моральної шкоди  встановлюється строк позовної давності в 2 рік, який в  разі

його пропуску з поважних причин може бути поновлено  судом.

      До відповідальності  за  зловживання   свободою  діяльності  друкованих

засобів масової  інформації нарівні з авторами інформаційних  матеріалів,  що

порушують цей  закон, притягуються журналіст редакції, її редактор  (головний редактор) або інші особи, з дозволу яких ці матеріали були поширені.

       Редакція,  журналіст  не  несуть   відповідальності   за   публікацію відомостей, які не  відповідають  дійсності,  принижують  честь  і  гідність громадян і організацій, порушують права і   інтереси  громадян  або  являють

собою зловживання  свободою діяльності друкованих засобів  масової  інформації і правами журналіста, якщо:

       1)  ці  відомості  одержано  від  інформаційних  агентств   або   від

засновника;

      2) вони містяться у відповіді  на інформаційний запит щодо  доступу  до

офіційних документів і запит щодо доступу,  і  надання  письмової  чи  усної

інформації, наданої відповідно до Закону України "Про інформацію";

      3) вони є дослівним  відтворенням  офіційних  виступів  посадових   або

державних органів, організацій або громадських  об"єднань;

      4) вони є  дослівним  відтворенням  матеріалів,  опублікованих  іншими

друкованими засобами масової інформації з посиланням на нього;

       5)  в  них  розголошується  таємниця,  яка  спеціально   охороняється

законом, проте  ці відомості не було отримано журналістом  незаконним  шляхом (ст. 34 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

        Телерадіоорганізація   та   теле-радіопрацівники   звільняються   від

відповідальності  за розповсюдження по  телебаченню  і  радіо  даних,  що  не

відповідають  дійсності у випадках:

      а) якщо ці дані містились  в офіційних повідомленнях;

      б) якщо ці дані одержано  від  інформаційних  агентств  або  прес-служб

державних органів  та органів об"єднань громадян;

      в) якщо вони є дослівним  цитуванням  виступів  народного   депутата,  а

також офіційних  виступів посадових осіб державних  органів;

      г) якщо вони містились у  авторських виступах, які передаються  в  ефірі

без попереднього запису.

      Професійний журналіст при  виконанні  посадових  обов’язків  перебуває

перед її правовим і соціальним  захистом.  Честь,  гідність,  недоторканість

журналіста  охороняються згідно з чинним законодавством.

      При розгляданні справи  про   захист  честі  і  гідності  повинна  бути використана можливість в підвищенні культури спілкування між людьми,  глибше з’ясовано причини поширення неправдивих вигадок та  приниження  людської гідності образою, редаговано  окремими  ухвалами  на  непристойну  поведінку громадян, а також на умови, що виникли і викликали між ними конфлікт.

      Виконання рішення та вироків   повинно  бути  законне,  якісне,  чітке,

обґрунтоване, повне і своєчасне. Не можна вважати рішення виконаним,  якщо засіб  масової  інформації,  зобов’язаний  спростувати   відомості,   шляхом засіб  масової  інформації,  зобов’язаний  спростувати   відомості,   шляхом опублікування оспорює судове рішення, яке набрало законної сили.

       Якщо  відомості,  які   ганьблять   особу,   не   будуть   спростовані

відповідачем, то за вимогою позивача суд  видає  виконавчий  лист  і  вживає

заходів до виконання рішення. При невиконанні  або  неналежному  виконанні  у встановлений строк рішенням  про  спростування  таких  відомостей  суд  може накласти на порушника штраф у порядку і розмірі, передбаченому ст.  417  ЦПК України. Штраф стягується в дохід держави. Сплата  штрафу  не  звільняє  від обов’язку виконати передбачену судовим рішенням дію.

       Загальним  засобом  захисту   всіх  особистих  немайнових  прав   буде

припинення  дій, які порушують ці права, а  також  здійснення  правопорушником дій, спрямованих на відновлення порушеного права.

      Сьогодні  у  зв’язку  з нерегульованістю  цивільного  права багатьох особистих  немайнових  прав,  не  зв’язаних  з майновими,  у законодавстві

відсутні  санкції, які були б спрямовані, як на запобігання  правопорушенням, так і на ефективний захист порушених прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Питання  врегулювання  цивільно-правових   відносин,   пов'язаних   із особистими немайновими правами, знаходиться на стадії активного розвитку.

      Стаття щодо захисту честі,  гідності та ділової  репутації   може  стати останнім часом найбільш "вживаною"  у  цивільних  справах  у  судах.  Досить згадати гучні позови на засоби масової інформації  з  астрономічними  сумами на початку та скромними прозаїчними розмірами компенсацій  або  відмовами  у кінці, що свідчить, на наш погляд, про недостатню  правову  культуру  навіть найбільш освічених верств населення.

      Важливо мати на увазі, що  особисті немайнові права існують   і  повинні

регулюватися  цивільним  правом  незалежно  від  їхнього   порушення,   тому уявлення про регулювання цих прав  тільки  за  допомогою  правил  охоронного характеру є недостатньо повним і точним.

      Необхідність  цілісної   цивільно-правової   регламентації   особистих

немайнових  прав  обумовлена  насамперед  причинами  економічного  характеру.

Різноманіття  форм  власності  і   господарювання,   перехід   до   ринкової економіки, що припускають реальне подолання відчуженості людини від  засобів виробництва і результатів її праці,  створюють  основу  економічної  свободи особи. Економічна ж свобода неминуче породжує об’єктивну потребу  у  свободі особистої, духовної.

      В нашій країні здійснюється  активна розбудова  правової  держави.  Але

життя людини в сучасному світі  постійно урізноманітнюється  і  збагачується новими  видами  діяльності  та  породженими  ними  особливостями  суспільних взаємовідносин, що викликає необхідність регулювання їх   на  правовому,   в першу чергу цивільно-правовому рівні. Отже,  навряд  можливо досягти такого стану, коли правове поле не матиме "білих плям" або "прогалин". Дивлячись  у стану, коли правове поле не матиме "білих плям" або "прогалин". Дивлячись  у майбутнє з оптимізмом майбутніх правознавців, сподіваймося гідно рухатися  в цьому полі, допомагаючи  своїм непрофесійним співгромадянам.