Основні поняття цивільного права

      Законодавство  не роз(яснює термінів  "честь"  і  "гідність".  Честь  у науці цивільного права визначається, як певна соціальна оцінка  особистості,

що формується у процесі  суспільного життя, діяльності  і  спілкування  людей та організацій з таких об"єктивних показників, як вчинки,  погляди та  інші явища  суспільного життя. Умовно можна визначити, що честь  -  це  морально- політична поведінка особи в даному суспільстві.

      Гідність - це певна самооцінка особистості  своїх  ділових,   моральних

та інших соціальних якостей, оскільки вона  гарантується  на  її  соціальній

оцінці, то і честь, і гідність  розглядаються  у  зв"язку  між  собою.  Якщо

людина адекватно оцінює свою поведінку, то вона є завжди гідною людиною.

      Ділова  репутація - це певний імідж  особи.

Позитивна ділова репутація робить компанію більш привабливою для  клієнтів, партнерів, інвесторів, дозволяє збільшувати дохід, підсилює позиції  компанії при виході на нові ринки  і т.п.

Законодавчого визначення терміну  «ділової репутації юридичної особи» немає. Комплексний аналіз нормативних  актів, судової практики, в тому числі  Листа Вищого господарського суду України  від 28.03.2007 № 01-8/184, дозволяє визначити  термін «ділова репутація» юридичної  особи як престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок та інших належних їй нематеріальних активів  серед кола споживачів її товару та послуг.

Якщо говорити про грошовий еквівалент ділової репутації, то він може бути виражений у формі гудвілу. Гудвіл – вартість ділової репутації.

Гудвіл – це комплекс заходів, спрямованих  на збільшення прибутку підприємств  без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу  позицію на ринку послуг (товарів. робіт), нові технології і т.п.

Аналізуючи ст. 201 та ст. 1116 ЦК України  можна зробити висновок, що ділова репутація є немайновим благом, отже охороняється чинним законодавством України. У разі наявності порушень, юридична особа має право вимагати відшкодування  матеріальної та моральної шкоди  за приниження її ділової репутації.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право  на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. 

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, заподіяння моральної  шкоди юридичній особі шляхом поширення відомостей, що ганьблять  її ділову репутацію, обов’язково заподіює шкоду і визначеній особистості  – честі, гідності та діловій репутації  конкретного громадянина (наприклад, керівника, засновника і т.п.)

Таким чином, вимогу про відшкодування  моральної шкоди може бути подано як самою юридичною особою, так  і громадянином – керівником чи засновником індивідуально.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній  особі неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю, відшкодовується  особою, яка її завдала, за наявності  її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування  моральної шкоди, завданої внаслідок  порушення її прав.

Варто зазначити, що більш вдалим терміном для юридичної особи є термін «відшкодування немайнової шкоди», а  не «відшкодування моральної шкоди». Ці поняття є по своїй суті синонімами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Розмір моральних збитків (немайнової шкоди) може бути визначено шляхом проведення експертизи по оцінці моральної шкоди.  

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

В розумінні ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має  право на їх відшкодування.

Збитками  є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку  зі знищенням або пошкодженням  речі, а також витрати, які особа  зробила або мусить зробити  для відновлення свого порушеного  права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному  обсязі, якщо договором або законом  не передбачено відшкодування у  меншому або більшому розмірі.

Цивільне  право  здатне  регулювати  особисті  немайнові  відносини  до

моменту їхнього  порушення. Вказані відносини  формуються  і  розвиваються  у нормальному (непорушному) стані, коли поведінка інших  суб’єктів  відповідає вимогам закону.  Громадяни  та  організації  повинні  наділятися  не  просто правом на захист честі  і  гідності,  а  правом  на  честь  і  гідність.  Це пояснюється тим, що неможливо встановити санкцію, якщо не визначено права  і обов’язки, які ця санкція охороняє  чи  забезпечує  дотримання.  Регулювання будь-яких суспільних відносин означає і їх правову охорону. Право на  захист - це лише одна з правомочності суб’єктивного цивільного права.

      Закон надає потерпілому можливість  захищати  свою  честь  і   гідність

шляхом  пред’явлення  цивільного  позову.  Це  буде  позов  про  визнання  й

заборону. В  цьому випадку позивач просить  про поширених  відомостей  такими, що  не  відповідають  дійсності  та  про  заборону  дальшого  поширення  цих відомостей, а також про те, щоб зобов’язати  порушника  виконати  певні  дії для спростування відомостей, що порочать честь і гідність.

      Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України  громадянин або організація   вправі

вимагати  по суду спростування відомостей, що не відповідають  дійсності  або неправильно, які  порочать  їх  честь,  гідність  чи  ділову  репутацію  або

неправильно, які  порочать  їх  честь,  гідність  чи  ділову  репутацію  або

завдають  шкоди інтересам, якщо той, хто порушив  такі відомості,  не  доведе,

що вони відповідають дійсності. [10, с.81]

      При розгляді цивільної справи, порушеної у порядку ст.  7  ЦК  України

повинно бути з’ясовані поширені  відомості,  про  спростування  яких  подано позов, що ганблять честь, гідність  або  ділову  репутацію  громадянина  або організації, а також встановлено чи відповідають вони дійсності.

      Під поширенням відомостей слід  розуміти  опублікування  їх  у  пресі,

передачу  по  радіо,  телебаченню,  з  використанням  інших  засобів  масової

інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих  іншим особам,  повідомлення  в  публічних  виступах,  а  також   у   іншій   формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині. Форма поширення  відомостей може бути будь-яка, закон її не регламентує. Суттєвим є лише факт  поширення вказаних відомостей.

      Поширення відомостей є також  вивішування (демонстрація) у   громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а також розповсюдження серед  людей листівок, що за своїм  змістом  або  формою  гноблять  честь,  гідність  або ділову  репутацію громадянина чи організації.

      До відомостей, що ганьблять особу,  слід  розуміти  і   відносити   ті  з

них, які  принижують честь,  гідність  та  ділову  репутацію  громадянина  чи

організації в громадській думці або думці  окремих  громадян  з  точки  зору

додержання  законів,  загальновизнаних  правил   співжиття   та   принципів

людської  моралі (наприклад: відомості щодо  негідної  поведінки  в  побуті).

Відомості, що містять критику  існуючих  недоліків  у  роботі,  поведінці  в

колективі, побуті, не вважаються такими, що порочать честь і гідність.

      Відомості, які порочать честь  і гідність, повинні мати такі  ознаки:

      а) містити інформацію щодо  конкретних фактів  поведінки   певної  особи

або конкретних обставин її життя;

      б) містити загальну оцінку  поведінки  особи  або   конкретних  обставин

такої поведінки;

      в) стосуватися  певної  сфери   життя  чи  діяльності  громадянина   або

організації (професійна діяльність, інтимна сфера  та інше).

       В  порядку  нагляду,  передбаченому   ст.  7  ЦК  України,  не  можуть

розглядатися  позови про спростування відомостей, які містяться у вироках  та інших судових рішеннях, постановах слідчих та інших відповідних органів  для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

      Відповідно до ст. 42 Закону "Про  радіо і телебачення"  від  21.12.1993

року особа, в якої беруть інтерв’ю  або  особа,  яка  надала  інформацію  для

телерадіоорганізації, має право вимагати  у  письмовій  формі  перегляду  чи

прослуховування готового матеріалу з  передачі.  А  також  ст.  43  цього  ж

Закону передбачає, що телерадіоорганізація зобов’язана  надавати  громадянам чи  організаціям  (їх  представникам),  інтересам   яких   заподіяно   шкоди розповсюдженою інформацією, можливість відповіді, спростуванні  чи  власного тлумачення обставин справи. В разі  розповсюдження  і  радіопередачі  даних, які принижують честь і гідність  громадян  або  не  відповідають  дійсності, вони  повинні  бути  на  прохання  зацікавлених  осіб   в   місячний   строк спростовані телерадіоорганізацією, яка розповсюдила ці  відомості.  Зміст  і час спростування визначається за угодою зацікавлених осіб.

      Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5  цивільно-процесуального  кодексу  кожен  має

право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації,  що порочить честь і гідність членів його сім"ї, це положення  закріплено  також в ч. 4 ст. 32 Конституції України.

      Відповідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 цивільно-процесуального  кодексу  України

позов спростування відомостей, що  ганьблять  честь  і  гідність,  може  бути

пред’явлено особою, про яку  поширені  такі  відомості,  а  також  близькими

родичами  цієї  особи,  коли  відомості  прямо  чи  посередньо  їх  порочать.

Заінтересована  особа має право  на  судовий  захист  у  зазначеному  порядку

також  у  разі поширення таких відомостей щодо члена  її  родини  або  іншого родича, який помер.

      Позов про спростування  відомостей,  які  порочать  честь  і   гідність неповнолітньої  особи  або   особи,   визнаної   недієздатною,   може   бути

пред’явлено законним представником, який не є членом  їх  сім"ї (батьками,

усиновителями, опікунами, піклувальниками), а  також  прокурором  у  порядку ст. 118 ЦПК України.

      У випадку поширення відомостей, що принижують  репутацію  організації, остання, якщо вона є юридичною  особою,  має  право  звернутися  до  суду  з вимогами про їх спростування, незалежно від того, якою особою  (фізичною  чи юридичною) поширено ці відомості.

      Якщо такі відомості поширені  у  пресі,  або  іншими  засобами  масової

інформації (по радіо, телебаченню), як  відповідачі  притягуються  автор  та

відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший  орган,  що

відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший  орган,  що

здійснив  випуск інформації), і має  право  відповідно  до  ч.  2  ст.  7  ЦК

України, покласти на них обов’язки спростувати відомості,  визнані такими, що не відповідають дійсності і порочать позивача.

      Якщо автор використав у публікації  відомості,  одержані  з  офіційного

джерела, до участі у справі, як відповідача  має бути притягнуто  організацію

або посадову особу, які надали оспорюванні позивачем відомості.

      Якщо відомості опубліковано  під умовним ім’ям  або без позначення

імені, то відповідачем у справі буде відповідний орган  масової  інформації,

як було сказано  вище. Якщо автор дасть згоду на розкриття свого  імені,  він

притягується  до участі у справі, співвідповідач.

      При опублікуванні вказаних відомостей  у  стінній  або  багатотиражній

газеті відповідачами  у справі стають  автори  матеріалу  і  організація,  що

користується  правом  юридичної   особи,   органом   якої   є   стінна   або

багатотиражна газета і здійснила випуск масової  інформації.

      У позовах про спростування  відомостей, викладених  у  характеристиках,

довідках  та  інших  документах,  відповідачами  визнаються  особи,  які  їх