Основні поняття цивільного права

гідності. Ніхто не повинен зазнавати  такого,  що  принижує  його  гідність,

поводження  і покарання,  а  також  посягання  на  його  честь  та  репутацію

(статті 5, 12 Загальної декларації прав  людини; статті 7 і  17  Міжнародного

пакту про громадянські і політичні  права).

      В юридичній літературі досить  часто право на честь і гідність  та право

на  ділову  репутацію  об'єднуються  в  одне  суб'єктивне  право   громадян.

Відповідно  до ЦК  України  право  на  недоторканність  ділової  репутації  є

самостійним особистим немайноьим правом фізичної особи (ст.  299),  а  право на повагу до гідності та честі міститься у  ст.  297,  в  якій  вказано,  що

кожен має право на повагу до його гідності та честі,  а  гідність  та  честь фізичної особи є недоторканними

Серед особистих немайнових прав ЦК України  визнає  і  право  фізичної особи на індивідуальність, тобто право  на  збереження  своєї  національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний  вибір форм та способів вияву  своєї  індивідуальності,  якщо  вони  не  заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

      Фізична особа має право на  особисте життя, самостійно визначаючи  своє

особисте  життя і можливість ознайомлення з  ним  інших  осіб,  зберігаючи  у

таємниці  обставини свого особистого життя.  У  повному  обсязі  це  право  у

чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено  лише  правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в  цивільному законодавстві   також   ефективних   специфічних   заходів   захисту   права громадянина на таємницю особистого життя.

      Право на особисті папери дає  можливість громадянину перешкодити  третім особам доступ до особистої документації В ПК  України  йдеться  про  правову охорону особистих паперів —  документів,  фотографій,  щоденників  та  інших записів, особистих архівних матеріалів тощо.

      Важливим особистим  немайновим  правом  завжди  визнавалося   право  на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України). Фізична  особа  має  право  на таємницю листування, телеграм, телефонних  розмов,  телеграфних  повідомлень та інших видів кореспонденції. [9, с.136]

      У кодексі розроблено положення,  згідно  з  якими  кореспонденція,  що

стосується  особи, може бути долучена до  судової  справи  (але  не  публічно

розголошена) лише у разі, якщо в ній містяться  докази,  що  мають  значення

для розв'язання справи (ч. 4 ст. 306 ЦК України).

      Конституція  України  закріплює   право  кожного   громадянина   вільно

збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію  усно.  Письмово або  в  інший  спосіб  —  на  свій  вибір  (ст.  34).Право   на   інформацію проголошується і ЦК України (ст. 302).

      Відповідно до ст. 1 Закону  України  "Про  інформацію"  інформацією   є

документовані або публічно  оголошені  відомості  про  події  та  явища,  що

відбуваються  у суспільстві, державі та навколишньому  природному  середовищі.

Стаття 10 цього Закону серед гарантій права  на інформацію називає, зокрема:

1) обов'язок  органів державної  влади,  органів  місцевого  і   регіонального

самоврядування  інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

2) вільний  доступ суб'єктів інформаційних  відносин  до  статистичних  даних,

архівних, бібліотечних і музейних фондів;

3)  створення  у  державних   органах  спеціальних  інформаційних   служб  або

систем, які забезпечували б у встановленому  порядку доступ до інформації.

      Стаття 302 ЦК України регулює питання  щодо достовірності інформації.

Про захист інтересів фізичної особи  при проведенні фото-,  кіно-,  теле-  та

відеозйомок йдеться у ст. 307 ЦК України. Такі дії можливі  лише  за  згодою

цієї  особи.

      Основні положення щодо охорони  інтересів фізичної особи, яка  зображена на фотографіях та в інших художніх творах, містяться у ст. 309  ЦК  України.

Фотографія та інші художні твори, на яких зображено  фізичну  особу,  можуть бути публічно  показані,  відтворені,  розповсюджені  лише  за  згодою  цієї особи. Інша ситуація передбачена у  випадку,  якщо  фізична  особа  позувала авторові за плату. В такому разі фотографія, інший художній твір  може  бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

      Право фізичної особи на свободу  літературної,  художньої,  наукової  і

технічної  творчості  і  право  на  вільний  вибір  сфер,  змісту  та   форм (способів, прийомів) творчості передбачається ст. 309 ЦК України.

      Важливою гарантією названого  права слід визнати те, що згідно  з  ч.  2

ст.  309  ЦК  України  цензура  процесу  творчості  та  результатів  творчої

діяльності  не допускається.

      Фізична особа має право на  місце проживання і на вільний   вибір  місця

проживання  та  його  зміну,  крім  випадків,  встановлених  законом.  Право

громадян  на недоторканність  житла  (ст.  311  ЦК  України)  розуміється  як

особисте  немайнове право, згідно з яким управомочена  особа  може  діяти  у своєму житлі (помешканні) на свій розсуд і  перешкоджати  будь-яким  спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які в ньому проживають,  крім  випадків які прямо передбачені в законі. [10, с.123]

      Конституція України в ст. 30 гарантує, що ніхто не має права увійти  до

житла проти волі осіб, які проживають у ньому без вмотивованого  рішення.

      Названі положення доповнюються  ст. 313 ЦК України і ст. 33 Конституції

України , що присвячена праву фізичної особи  на  Свободу  пересування,  яка може бути обмежена у здійсненні цього права лише  у  випадках,  встановлених законом.

      За ст. 312 ЦК України фізична  особа має право на вибір  та  зміну  роду

занять.

Кожен має можливість заробляти  собі на життя працею,  яку  він  вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).  Частина 3 ст. 312 ЦК України та ст.43  Конституції України забороняє використання примусової праці. Право фізичних осіб  на  свободу  об'єднання  у  політичні партії та громадські організації тощо і вільно  збиратися  на  мирні  збори, конференції, засідання, фестивалі тощо передбачені статтями 314  та  315  ЦК України та ст. 36 Конституції України.

      За ст. 1 Закону України "Про  об'єднання громадян" від 16  червня  1992

р., об'єднанням громадян є добровільне  громадське  формування,  створене  на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами  своїх  прав  і

свобод. Цей Закон регулює порядок  створення та діяльності політичних  партій і громадські організації.

 

3. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ юридичної особи.

Зазначений   в   попередньому   розділі   Закон   “Про   захист    від недобросовісної конкуренції  регулює також правовідносини,  пов'язані із

службовою і  комерційною таємницею, які є, на мою думку, предметом  особистих немайнових прав юридичних осіб, не пов’язаних з  майновими,  хоча  на  даний час це питання залишається спірним.

      Неправомірне збирання  комерційної   таємниці  в  Законі  визначено   як

добування протиправним способом відомостей, що відповідно  до  законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це  завдало  чи  могло  завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

      Розголошенням комерційної таємниці  визнається  ситуація,  коли  особа,

якій   стала відома  (була  довірена)  при  виконанні  службових  обов'язків

комерційна  таємниця, ознайомила з цими  відомостями  іншу  особу  без  згоди особи,  уповноваженої  на  те,  якщо  це  завдало  чи  могло  завдати  шкоди господарюючому суб'єкту.

      Спонукання до такої дії, як  і  до  будь-якого  протиправного   діяння, також є неправомірним,  якщо  це,  знову  ж  таки,  завдало  шкоди  суб'єкту

господарювання.   І,   звичайно,    використання    під    час    здійснення підприємницької  діяльності  (впровадження  у    виробництво)   неправомірно здобутої комерційної таємниці є правопорушенням.

      Вчинення дій, визначених законом  як недобросовісна конкуренція,  тягне

за  собою  накладання  штрафів,  а  також   адміністративну,   цивільну   та

кримінальну відповідальність  у  випадках,  передбачених  законодавством,  а

збитки, заподіяні  внаслідок вчинення таких  дій,  підлягають  відшкодуванню відповідно до цивільного законодавства України.

      Службова та комерційна таємниця  також  визнається  об'єктом   цивільних

прав. Передусім, її варто  трактувати  як  нерозкриту  інформацію,  оскільки

різниці  між  службовою  і  комерційною  таємницею  немає.  Така  нерозкрита інформація підлягає захисту від  незаконного  використання,  якщо  вона  має реальну чи потенційну комерційну  цінність  в  силу  її  невідомості  третім особам. До такої інформації немає вільного доступу на законних підставах,  а її  власник  вживає  заходів  до  збереження   її   конфіденційності.   Така інформація є об'єктом цивільного  обороту.  Відомості,  які  не  охоплюються поняттям “нерозкрита інформація”, визначаються законом та  іншими  правовими актами.

      Нерозкрита інформація захищається   у  способи,  передбачені   Проектом.

Особи, що незаконними  методами  одержали  інформацію,  яка  є  нерозкритою, повинні відшкодувати завдані збитки. Такий самий обов'язок  покладається  на працівників, які розголосили  конфіденційну  інформацію  всупереч  трудовому договору, в  тому  числі  контракту,  і  на  контрагентів,  які  зробили  це всупереч цивільно-правовому договору.

      Відомості, які містяться у  статутах юридичних осіб, не можуть  складати

конфіденційну (нерозкриту) інформацію

      Не мають права розголошувати  конфіденційну (нерозкриту)  інформацію  і працівники державних органів управління,  яким  зазначена  інформація  стала відома в силу виконання своїх службових функцій (контролю,  збору  податків, системи одержання  і  обробки  інформації  тощо).  В  разі  порушення  цього правила  державні  органи  і  посадові  особи   зобов'язані   відшкодовувати заподіяні розголошенням збитки.

      Особисті немайнові права інтелектуальної  власності.

Особистими  немайновими правами  інтелектуальної  власності є:

         - право   на   визнання   людини  творцем  (автором,   виконавцем,

           винахідником тощо) об'єкта права  інтелектуальної власності;

         -  право    перешкоджати    будь-якому    посяганню    на    право

           інтелектуальної   власності,   здатному  завдати   шкоди   честі

інтелектуальної   власності,   здатному  завдати   шкоди   честі

           чи репутації творця об'єкта  права інтелектуальної власності;

         -  інші  особисті  немайнові   права   інтелектуальної   власності,

           встановлені законом.

      Особисті   немайнові   права    інтелектуальної    власності   належать

творцеві   об'єкта   права    інтелектуальної    власності.    У   випадках, передбачених    законом,    особисті    немайнові    права   інтелектуальної

власності можуть належати іншим особам.

      Особисті  немайнові  права   інтелектуальної   власності   не  залежать

від майнових прав інтелектуальної власності.

      Особисті  немайнові   права   інтелектуальної   власності   не  можуть

відчужуватися (передаватися),  за винятками,  встановленими  законом.

 

4. Захист честі, гідності та ділової репутації юридичних та фізичних осіб за законодавством України.

 

Честь і гідність - важливі  духовні нематеріальні блага, втілені  у  самій особистості (громадянина або організації). Вони визначають добре імя  людини та позитивну репутацію організації. Право на честь і гідність громадянина  є конституційним.  У  межах   охорони   правовідносин   здійснюється   правове регулювання відповідно до ст. 7 ЦК України, яка так  і  називається  "Захист честі і гідності та ділової репутації". [10, с.76]