Основні поняття цивільного права

 

Вступ

Проблема  особистих немайнових  прав  особи,  громадянина  є  однією  з

найважливіших у цивілістиці. Кожна особа у  правовій  державі  має  відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага  до  особистості  є  в  такому суспільстві нормою повсякденного життя.

      Особисті права людини нерозривно  пов’язані  з  такими  поняттями,  як

рівність, свобода,  недоторканість  особи.  І  це  природно,  тому  що  ідеї рівності, свободи  і  недоторканності  протягом  всієї  історії  цивілізації використовувалися   в   боротьбі   нового   зі   старим,   прогресивного   з

консервативним.

      Закріплюючи особисті немайнові  права в конституції, держава  забезпечує

їхнє правове  регулювання комплексно, тобто за допомогою  норм  ряду  галузей права.  У  рамках  комплексного  регулювання   особистих   немайнових   прав необхідно виділяти цивільно-правовий аспект. У зв’язку з цим у  теорії  були висловлені  дві  точки  зору  на  цивільно-правове   регулювання   особистих немайнових прав. Довгий час панувало уявлення про те, що цивільне  право  немайнових прав. Довгий час панувало уявлення про те, що цивільне  право  не регулює,  а  лише  охороняє  особисті   немайнові   права.   Проте   правове регулювання й охорона прав не можуть протиставлятися,  оскільки  регулювання означає  охорону  прав,  а  їхня  охорона  здійснюється  шляхом  регулювання відповідних відносин.

      Роль і можливості цивільно-правового  регулювання особистих  немайнових прав визначаються  предметом  цивільного  права.  Цивільне  право  поряд  із майновими  відносинами  регулює  пов’язані   з   ними   особисті   немайнові відносини, а також особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими.

      Особисті  немайнові  відносини,  не  пов’язані  з  майновими,   будучи

урегульовані  нормами права, являють собою  правові зв’язки між  суб’єктами  з приводу особистих немайнових благ. З цього випливає, що  особисті  немайнові права в цивільному праві - суб’єктивні  права  громадян  і  організацій,  що виникають у  зв’язку  з  регулюванням  нормами  цивільного  права  особистих немайнових відносин, не пов’язаних із майновими.

Метою написання  курсової роботи є честь, гідність та ділова репутація як об’єкти цивільного права України.

Основні завдання поставлені метою роботи:

• Розглянути поняття і класифікацію нематеріальних благ як об’єктів цивільного права;
• Дослідити юридичну характеристику особистих нематеріальних благ фізичної особи;
• Розглянути юридичну характеристику особистих нематеріальних благ юридичної особи;
• Дослідити захист честі, гідності та ділової репутації юридичних та фізичних осіб за законодавством України.

Об’єктом  дослідження є основні поняття  цивільного права.

Предметом дослідження є честь, гідність та ділова репутація як об’єкти цивільного права України.

Основні методи дослідження, літературний, аналіз.

      Інформаційною базою для написання  роботи, стали цивільний кодекс  України, Конституція України  та інші нормативно-правові акти.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і класифікація нематеріальних благ як об’єктів цивільного права.

Під об'єктом цивільних прав розуміють  матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини1. Об'єкти цивільних  прав та об'єкти цивільних правовідносин  — поняття тотожні. Цивільні правовідносини складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального  блага для задоволення своїх  потреб. Тому об'єктом цивільних  прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у правовідносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні  права та обов'язки з метою здійснення своїх законних права та інтересів.

Цивільний кодекс УРСР , який набрав чинності з 1 січня 1964 p. і є чинним і сьогодні, не містить ніяких окремих положень щодо об'єктів цивільних прав. Між тим у проекті ЦК України від 25 серпня 1996 p. цьому питанню присвячено цілий розділ. Стаття 161 проекту ЦК України відносить до об'єктів цивільних прав речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, роботи та послуги, результати творчої діяльності, службову та комерційну таємницю, особисті немайнові блага, та інші матеріальні та нематеріальні блага.

За критерієм їх оборотоздатності об'єкти цивільних прав можна поділити на три види:

1) об'єкти, які обертаються вільно;

2) об'єкти, які обмежені в обігу;

3) об'єкти, вилучені з обігу.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник має  право вчиняти щодо свого майна  будь-які дії, що не суперечать закону. Тобто можна зробити висновок, що на території України діє презумпція: об'єкти цивільних прав можуть вільно обертатися, якщо вони не вилучені з обігу або не обмежені в обігу. При цьому види об'єктів цивільних прав, які вилучені з обігу, та об'єктів цивільних прав, обмежених в обігу, мають бути прямо вказані в законі або визначені в порядку, встановленому законом.

Ці положення відображені у ст. 162 проекту ЦК України, яка має назву "Оборотоздатність об'єктів цивільних прав". Оборотоздатність об'єктів цивільних прав означає вчинення угод та інших не заборонених законодавством дій щодо таких об'єктів, спрямованих на передачу останніх у межах цивільного обороту. Тобто, обіг не слід звужувати виключно до переходу права власності.

Цивільне право розрізняє універсальне та сингулярне правонаступництво. При універсальному правонаступництві до правонаступника в результаті одного акта переходять всі права та обов'язки правоволодільця. Таке правонаступництво має місце при спадкуванні або при реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до особи переходять лише деякі права та обов'язки іншого Це стосується, наприклад, відчуження майна'.

Об'єкти, обмежені в обігу, — це об'єкти, які можуть належати тільки окремим учасникам цивільного обороту, або обіг таких об'єктів, їх придбання  або відчуження може здійснюватися  лише на підставі відповідного дозволу. Статтею 4 Закону України "Про підприємництво" встановлено перелік товарів, реалізацію яких дозволяється здійснювати виключно після отримання у встановленому законодавством порядку відповідного дозволу — ліцензії. Згідно з вищенаведеним законом до таких видів діяльності належать торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10 вересня 1992 р. № 528 здійснювати будь-які операції з векселями дозволяється виключно юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності.

Вилученими з цивільного обороту  вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом угод та іншим чином  переходити від одного суб'єкта до іншого в межах цивільного обороту. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про підприємництво" визначені види діяльності, займатися якими мають право виключно державні підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про використання ядерної енергії  та радіаційну безпеку" ядерні матеріали  перебувають виключно у державній  власності. Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд" території природних заповідників є власністю народу України. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому законодавством України.

Порушення встановлених правил обігу  для об'єктів, обмежених в обігу, та для об'єктів, вилучених з обігу, при укладенні угод тягне за собою  визнання таких угод недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Окремо також можна виділити спеціальні правила оборотоздатності для певних об'єктів цивільних прав. Такими об'єктами є земля, природні ресурси, нерухоме майно. Відповідно до п. 14 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності і розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 4 березня 1998 p. № 167/98 під час проведення розрахунків не допускається уступка вимоги та переведення боргу. Тобто такий об'єкт цивільних прав, як майнове право не може обертатися в цивільному обороті шляхом уступки вимоги.

Нарешті, слід сказати про необхідність вчинення певних дій для визнання об'єктом цивільних прав щодо окремих  об'єктів. До таких об'єктів, наприклад, можна віднести нерухоме майно. При спорудженні нового будинку потрібно отримати акт введення в експлуатацію вказаного будинку, який є підставою для реєстрації права власності на будинок в уповноваженому державою органі. Тобто, держава своїм владним актом, яким є акт введення в експлуатацію, визнає такий об'єкт нерухомим майном.

Результатами  інтелектуальної, творчої, діяльності є твори науки, літератури, мистецтва, винаходи та корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, права на сорти рослин тощо. 
Продукти творчої діяльності є благами нематеріальними, хоча матеріальні носії продуктів названої діяльності (книги, магнітні плівки, інтегральні мікросхеми тощо) є речами і можуть виступати об’єктами права власності та інших майнових прав.

Результати  інтелектуальної, творчої діяльності — це нематеріальні блага. Так, літературний, художній та іншій твір можна визначити  як сукупність нових ідей, образів, понять; винахід, корисну модель —  як технічні рішення задач; промисловий  зразок — як зовнішній вигляд промислового виробу тощо. 
      Однак об’єктами цивільних прав вони стають лише тоді, коли отримують якусь об’єктивну форму, що забезпечує їх сприйняття іншими людьми. Так, літературний твір має бути зафіксований у рукописі, на магнітній плівці; винахід — у вигляді креслень, моделі, схеми тощо.

До особистих  нематеріальних (немайнових) благ також  належать: право на життя і здоров’я фізичної особи, честь, гідність, ділова репутація, ім’я тощо.

Отже, особливу групу об'єктів цивільних прав утворюють нематеріальні блага, під якими розуміють не мають економічного змісту і невіддільні від особистості їх носіїв блага і свободи, визнані та охоронювані чинним законодавством. Стаття 150 ЦК відносить до них такі:  

• життя і здоров'я; 
• гідність особистості; 
• честь і добре ім'я; 
• ділову репутацію; 
• недоторканність приватного життя; 
• особисту і сімейну таємницю; 
• інші особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, що належать громадянину від народження чи в силу закону, є невідчужуваними і не передається іншим способом. 

Зокрема не можна продати окремі органи або  частини людської особистості, поступитися  своє прізвище, авторство і т.п. 

 

2. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ фізичної особи.

Особисті немайнові права належать усім  без  винятку  фізичним  особам незалежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та  у

зв'язку з якими подіями життя вони перебувають.

      Слід зазначити, що основна  частина особистих немайнових  прав виникає у зв'язку з народженням і  з  моменту  народження,  тобто  вони  є  природними правами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної  фіксації,  він правами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної  фіксації,  він пов'язується з різними обставинами,  які  зумовлюються  багатьма  чинниками.

Тому  момент  виникнення  особистих  немайнових  прав  можна  визначити   як специфічний.  У  новому  ЦК  України  визначено  дві   підстави   виникнення особистих немайнових прав — народження людини і припис закону.

      В літературі існує й інша  думка: немайнові  права   можуть  виникати  в

результаті  юридичних дій (право особи на інформацію,  тобто  правомірні  дії

суб'єкта цивільного права, вчинені  незалежно  від  наміру  викликати  певні

правові  наслідки,  які  проте  можуть  виникнути  внаслідок  закону),   при

настанні  певних подій (кожній людині від народження належить право  на  ім'я незалежно від її вольової поведінки) або породжуватися  актами  компетентних органів  (набуття  особою  права  на   опіку   внаслідок   визнання   її   у встановленому законом порядку недієздатною).

      ЦК  України  поділяє  особисті  немайнові  права  фізичної  особи   за

спрямованістю  або  за  цільовим  призначенням  на   дві   групи:   ті,   що

забезпечують  природне  існування  фізичної  особи  (глава  21)  і  ті,   що

забезпечують  її соціальне буття (глава 22). [2, с.135]

      Можна також  взяти  за  основу  поділу  порядок  виникнення  особистих

немайнових  прав: на такі, що належать  фізичним  особам  від  народження,  і

такі, що їм належать за законом. (ч.І ст. 270 ЦК України).

      Так. різні види особистих немайнових  прав можна зібрати у три   правові

інститути:

1) права  на немайнові блага, втілені  у самій особистості;

2) право  на особисту недоторканність,  свободу; право  на  життя   та  охорону

здоров'я;

3) право  на недоторканність особистого  життя.

      За  цільовим  спрямуванням  особисті  немайнові   права   пропонується