Договір довічного утримання (догляду)

     Також можливою є умова із зобов’язанням набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.

     Щодо місця виконання договору довічного утримання слід зазначити, що згідно статті 532 Кодексу місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо ж місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, то виконання провадиться (за зобов’язаннями про передавання нерухомого майна) за місцезнаходженням такого майна. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.[††††]

     У тексті договору доцільно передбачати обов’язок набувача у разі смерті відчужувача поховати його. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

     У тексті договору довічного утримання обов’язково зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін. Зустрічне майнове надання, що отримує відчужувач, також є суттєвою умовою договору довічного утримання, а тому сторони повинні визначитись у його розмірі та формі.

     Вартість договору довічного утримання може виражатися не тільки в грошовій сумі, а й у матеріальному забезпеченні. Сторони в договорі можуть визначити обсяг і розмір вит-рат на матеріальне забезпечення в грошовій сумі, але у зв’язку з тим, що даний договір не визначений певним строком і протягом його дії можливі зміни певних обставин (знеці- нення, інфляція), визначити ціну договору неможливо. Матеріальне забезпечення, яке отримує відчужувач щомісячно, може визначатися в грошовій сумі, яка у свою чергу підлягає індексації (зміні грошових доходів громадян) у встановленому законом порядку.

4.     Сторони договору довічного утримання (догляду), їх права та обов’язки.

     Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач. Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, що має майно на праві приватної власності, яким вона може розпоряджатися на свій розсуд. Із цього випливає, що будинок (його частина), а також інше рухоме майно, що має значну цінність, яке має перейти за договором у власність набувача, не може бути обтяжене заставою або іншими забов’язаннями.

     Набувачем є повнолітня дієздатна особа, яка в змозі надати належне матеріальне забезпечення. Особливістю укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній власності, є те, що набувачем майна за договором може бути і юридична особа. При цьому юридична особа може мати навіть і більші можливості для матеріального забезпечення відчужувача. Статутом юридичної особи чи іншим засновницьким документом має бути передбачена можливість оплатного придбання майна у власність, і такий правочин не може суперечити цілям її створення та діяльності.

     За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуваний за договором будинок. Якщо спадкоємці відмовляються від будинку, або таких осіб немає, майно повертається відчужувачу. Щодо юридичних осіб-набувачів майна, у разі їхнього припинення можливим є правонаступництво обов’язків за договором довічного утримання. Спадкувати обов’язки відчужувача майна за договором довічного утримання неможливо, тому що договір припиняється у разі смерті відчужувача.

     Набувачами можуть бути кілька фізичних осіб, які стають співвласниками майна, що передається їм за договором довіч-ного утримання на праві спільної сумісної власності. У випадку порушення набувачами обов’язку перед відчужувачем настає солідарна відповідальність. Відчужувач у такому випадку може вимагати сплати неустойки або відшкодування збитків як від усіх набувачів разом, так і кожного з них окремо. Тобто відчужувач може пред’явити вимогу щодо належного утримання відповідно до договору до всіх або будь-кого з набувачів. У такому випадку той з набувачів, хто вчинив дії з надання утримання, має право зворотної вимоги до інших набувачів щодо повернення грошової суми (або іншого майна) виплаченої останнім відчужувачу.

     За бажанням відчужувача утримання (догляд) за договором довічного утримання може надаватись і третім особам. Набувач зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, вказаної в договорі. Якщо відчужувач укладає договір на користь третьої особи, то така особа за договором забезпечується утриманням та (або) доглядом довічно. Таким чином, відчужувач передає у власність набувачеві цінне майно, взамін чого останній отримує це майно і зобов’язується забезпечувати третю особу утриманням та (або) доглядом.

     Може виникнути запитання відносно того, чи стає така третя особа окремою стороною у договорі?

     Фахівці вважають, що третя особа не є третьою стороною в цьому договорі та не є необхідністю вимагати згоду третьої особи на укладення договору. Загально правова позиція щодо участі третьої особи у договорі зазначена в статті 636 Цивільного кодексу, в якій не передбачено, що третя особа є окремою стороною в договорі, а встановлено, що третя особа лише має право вимагати від боржника виконання обов’язку на свою користь або ж відмовитися прийняти виконання. Таким чином, законодавством передбачено можливість укладення договору довічного утримання (догляду) на користь третьої особи, яка забезпечується утриманням та (або) доглядом довічно і виступає тільки в ролі особи, яка забезпечується утриманням, а не набувачем цінного майна, до того ж третя особа не є окремою стороною в договорі, і її згода на укладення договору не є необхідною. (В Цивільному кодексі про це не йдеться, однак на думку деяких фахівців у галузі права третя особа має висловити свою згоду на цю угоду; така згода має бути нотаріально посвідчена і за юридичною сутністю її слід визнати одностороннім правочином.)

     Що стосується обов’язків відчужувача, то за договором довічного утримання вони фактично вичерпуються з передачею набувачеві права власності на нерухоме майно, яке не обтяжене заставою, а також на рухоме майно, що має значну цінність. В свою чергу набувач зобов’язується виконувати всі вимоги, що полягають у здійсненні всіх необхідних дій з матеріального забезпечення відчужувача, з його утримання та догляду. Це може бути надання окремої кімнати, харчування, а також створення необхідних побутових умов та необхідної допомоги. При цьому всі види матеріального забезпечення та догляду мають підлягати грошовій оцінці, і повинні бути чітко передбачені у договорі. У випадку отримання набувачем у власність будинку (квартири) відчужувача, він повинен надати йому матеріальне забезпечення, тобто у договорі повинно бути чітко визначено: яку кімнату буде надано відчужувачеві, її розмір, місцезнаходження (поверх), опалення (температура в кімнаті), освітлення. Набувач зобов’язаний надати відчужувачу житло, не погіршуючи при цьому умов, передбачених договором довічного утримання. Набувач за договором довічного утримання повинен бути здатним надати відчужувачеві обумовлене договором належне матеріальне забезпечення. Виконання договору полягає у наданні всіх

видів матеріального забезпечення відповідно до змісту договору.

     У разі виникнення спору, його потрібно вирішувати, керуючись за садами розумності та справедливості, враховуючи стан відчужувача та необхідні витрати набувача. Перед бачено можливість надання ритуальних послуг, але навіть у випадку, коли ця умова в договорі не вказана, набувач не звільняється від цього обов’язку. У випадку, коли частина майна відчужувача належить спадкоємцям за законом або заповітом, витрати на похован- ня мають бути розподілені між спадкоємцями та набувачем. Згідно Цивільного кодексу України набувач не має права до настання смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі.

     Пошкодження або втрата майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання, не дає підстав для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.[‡‡‡‡]

     Майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, також може бути відчужено за договором довічного утримання. При цьому у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов’язань набувача відповідно зменшується.

     Право власності набувача обмежене, оскільки він немає права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати це майно в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

     Кредитори набувача не мають права отримати майно набувача, передане за договором довічного утримання, протягом життя відчужувача. Із правом власності на майно до набувача переходить і ризик випадкової загибелі речі. Випадкова загибель майна не звільняє набувача від обов’язків, покладених на нього договором.

     Отже, виходячи із всього вищезазначеного можна сказати, що набувач за договором довічного утримання наділений такими обов'язками:

1) надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд у строки та види, передбачені договором;

2) забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором);

3) поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був передбачений договором.

     А відчужувач, в свою чергу, має такі права:

1) вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків;

2) замінити майно, що було передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою;

3) вимагати розірвання договору в судовому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від вини.[§§§§]

     5.Заміна умов договору. Підстави та правові наслідкиприпинення договору довічного утримання.

     Цивільне законодавство передбачає, що сторони за взаємною згодою можуть змінювати умови договору, зокрема, предмет договору. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним залежно від характеристики конкретного предмету договору. Сторони в договорі довічного утримання можуть передбачити заміну майна, яке було передане набувачеві. Набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли, у процесі дії договору довічного утримання можуть домовитися про заміну речі на іншу. У даному випадку має бути чітко визначена оцінка відчужуваного майна за погодженням сторін. Виходячи з цього, може бути змінений обсяг обов’язків набувача, але слід ураховувати загальний підхід до даного питання, погіршення матеріального становища відчужувача не повинно відбутися.

    Сторони вправі залишити обсяг обов’язків набувача незмінним. У випадку, коли набувач у силу певних обставин не в змозі надалі надавати належне матеріальне забезпечення відчужувачу, набувач наділений правом передати свої права та обов’язки за договором довічного утримання іншій особі у разі неможливості виконувати зазначені обов’язки з поважних причин. До них можна віднести погіршення майнового стану набувача, погіршення здоров’я, необхідність піклуватися про тяжко хворого члена сім’ї або інваліда тощо. У такому випадку обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за взаємною згодою. Якщо з членів сім’ї набувача ніхто не виявить бажання взяти на себе обов’язки набувача, тоці обов’язки можна передати іншій особі, але за згодою відчужувача та членів сім’ї набувача. Відчужувач у свою чергу має право заперечувати проти передання обов’язків набувача за договором довічного утримання іншій особі. У свою чергу набувач має право звернутися до суду для вирішення цього питання.

     Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання

     За Цивільним кодексом України договір довічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду, на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків. Невиконання або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків до суду. Розмір збитків визначається у від- повідності до грошової оцінки, вказаної у договорі. У винятковому випадку існує можли- вість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі. Договір довічного утримання (догляд) може бути розірваний також з ініціативи набувача у тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати відчужувачу належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. Цивільний кодекс не дає переліку таких підстав. До них можуть належати інвалідність самого набувача, переїзд в іншу місцевість і відмова відчужувача змінити місце проживання, неможливість виконувати свої обов’язки внаслідок погіршення майнового стану набувача тощо. В такому разі залежно від тривалості утримання суд може зберегти за набувачем право власності на частину майна.

     Наслідки розірвання договору довічного утримання залежать від підстав його розірвання. Якщо договір був розірваний внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, останній повинен повернути майно відчужувачеві. В такому випадку право власності на майно, передане за договором довічного утримання, у набувача припиняється після припинення договірних відносин із зазначених підстав, а у відчужувача поновлюється право власності. Крім цього, витрати, зроблені набувачем щодо утримання майна, йому не відшкодовуються. Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання і є юридичним фактом, що припиняє договірні відносини. У випадку припинення дії договору внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем обов’язків за договором довічного утримання передбачена можливість повернення відчужувачу майна. Якщо набувач відмовляється добровільно повернути майно, набуте ним за договором, від чужувач має право звернутися до суду.

     Витрати, зроблені набувачем на користь відчужувача за договором, не відшкодовуються.

     Суд визначає, на яких підставах припиняється договір довічного утримання, чи є вони суттєвими, який час та яким чином здійснювалося утримування та чи належним був догляд, обумовлений у договорі. Після розгляду цих питань суд повинен вирішити питання про можливість залишити за набувачем право власності на частину майна у зв’язку з неможливістю подальшого виконання своїх обов’язків останнім. Смерть набувача не є підставою для припинення договору довічного утримання (догляду). Права і обов’язки набувача за договором переходять до його спадкоємців, у тому числі і право власності на майно, переда не набувачеві відчужувачем. При цьому, якщо спадкоємець за заповітом відмовляється від прийняття спадщини, правонаступниками можуть бути спадкоємці за законом. У разі відсутності спадкоємців або їх відмови від прийняття спадщини майно повертається відчужувачеві, який знову набуває на нього право власності. Зі смертю набувача за відсутності спадкоємців або у разі їх відмови прийняти спадщину припиняється договір довічного утримання. Безпосереднім юридичним фактом припинення договору буде відмова спадкоємців набувача прийняти спадщину або закінчення терміну для прийняття спадщини. У випадку відсутності спадкоємців або у разі їхньої відмови від прийняття майна, відчужувач набуває права власності на повернене майно і договір довічного утримання автоматично припиняється. Внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), може перейти до її засновника (учасника), до нього також переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду). До правонаступників юридичної особи у разі припинення її діяльності переходять обов’язки юридичної особи-набувача з усіма наслідками відповідно до договору. У разі відмови правонаступника продовжити виконувати обов’язки набувача, до відчужувача повертається майно, передане у власність юридичній особі. Закон заздалегідь захищає права відчужувача, тому у випадку ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання, повертається до відчужувача. У результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно може перейти до її засновника (учасника), і він набуває прав та обов’язків набувача за договором довічного утримання. У Цивільному кодексі нічого не сказано про юридичні наслідки переходу майна відчужувача до кількох засновників. Виходячи із суті договору, то до цих засновників за договором довічного утримання переходять права і обов’язки набувача, пропорційно їх часток у статутному фонді.