Держава як організація суспільства

2. Загарбання  й перетворення на рабів народів інших країн для поширення арійської раси та забезпечення життєвого простору.

3. Проповідь  і вихваляння тоталітарної держави,  де всі аспекти життя суспільства  чітко регламентовані. Держава оголошується "живим організмом народу", вимагається беззаперечне підкорення індивіда державі. Всяка ініціатива окремого індивіда придушується, практично ліквідуються всі права і свободи.

4. Проповідування  свободи свавілля фашистської  партії та держави, її чиновників, не зв'язаних ніякими законами, суд вершиться не на основі законів, а згідно з ідеологічними настановами.

5. Обґрунтовування  і постійно ідеалізація ідеї  вождизму. На чолі держави і  нації стоїть фюрер, наділений  абсолютною владою. Право - це  те, чого прагне народ, а волю  народу відображає фюрер, який має вищий авторитет, і його діяльність не підлягає критиці. Все, що він каже і робить, є правильним, позаяк силу він черпає безпосередньо з містичної душі нації. Витримується чітка ієрархічна побудова влади. Партійний і державний чиновник визнається безпосереднім і незаперечним авторитетом, вождем на певній території.

6. Проповідування  у відносинах між людьми та  між державами культу сили. Насильство  оголошується важливим чинником  розвитку суспільства, а гуманізм  розглядається як виправдання  слабовілля і боягузтва.

7. Вихваляння  ідеї Ніцше про надлюдину, "біляву  бестію", що буцімто є ідеалом  справжнього арійця.

8. Проголошення "націонал-соціалізму", сутність  якого зводиться до заперечення  конкретного індивіда і злиття  його з суспільством у вигляді  фашистської держави.

О. Шпенглер підкреслював, що соціалізм - це дисципліна і твердий державний порядок, ієрархія влади. Він ототожнював  державу й суспільство.

Отже, фашизм - антилюдська, антигуманна ідеологія, що обґрунтовувала самоуправство, беззаконня, насильство, використовуючи найнижчі людські інстинкти. Це - реакція на гострі кризові явища в суспільстві. Необхідно давати рішучу відсіч поширенню неофашистських ідей в суспільстві.

Підбиваючи  підсумки, слід зробити висновок про  те, що держава як багатогранне явище:

у громадянському суспільстві виконує відповідні функції, має відповідні форму і  механізм;

у взаєминах  з особою та об'єднаннями людей  використовує правові, організаційні  й виховні форми здійснення своїх  повноважень;

верховенство  і пріоритет права й закону характеризує її як демократичну, правову, соціальну, що служить людині та громадянському суспільству.

  2. Механізм держави. Місце апарату держави в її механізмі.   

Механізм  держави

Механізм  держави — цілісна ієрархічна система державних органів, щоздійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Ознаки  механізму держави:

1) це  ієрархічна система, тобто система,  побудована на засадахсубординації  та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це  цілісна система внутрішньо організованих  елементів, яка має єдиніпринципи  побудови і єдині завдання  та цілі діяльності. Кожний ізсуб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

3) це  система, яка має чітку структуру  з певними зв'язками між її  елементами. Первинними елементами є державні органи.

Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. В цій розчленованості  просліджується ієрархія:

різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у  державному механізмі, але усі разом  повинні діяти злагоджено і без  збоїв. Так, одну з підсистем держави  утворюють вищі органи держави:

представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема — місцевого рівня:

Ради  та їх виконкоми, державні адміністрації  та їх глави.

Особливою підсистемою є судова, а також  правоохоронні органи:

прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

4) це  система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять Ті організаційно-економічну основу;

5) це  взаємодіюча, динамічна і реально  працююча система, за допомогою  якої функціонує держава, здійснюється  управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій).

У літературі можна зустріти ототожнення «механізму»  і «апарату» держави.Тим часом  поняття механізму держави ширше  за поняття державного аппарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами.

Механізм  держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної функції — управління.

Механізм  держави

Державні  органи, що мають владні повноваження, тобто державний апарат, який містить у собі два важливих структурних елементи: аппарат управління, що складається з чиновників — державних службовців, які спеціально займаються управлінням; апарат примусу — армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою), тюрми, виправні заклади та ін.Державні установи, державні підприємства, що не мають і підприємства, що не мають владних повноважень

• організаційні  і фінансові кошти •

Слід  відрізняти державні органи, що мають  владні повноваження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

Під «державним апаратом» розуміється система  органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття «механізм держави» охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом аппарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи).Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.

Чому  державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів? Тому що вони відрізняються від державних  органів низкою ознак'.

(1) не  мають державно-владних повноважень,  тобто не є носіями державної  влади;

(2) безпосередньо  створюють матеріальні або духовні блага;

(3) мають  специфічну організаційну структуру:  є організованими державою трудовими  колективами робітників і службовців  на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єдиноначальності;

(4) мають  суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установи;

(5) керуються  у своїй діяльності власним  статутом відповідно до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Апарат  держави. Орган держави. Інститут держави

Апарат  держави — частина механізму  держави.

Апарат  держави — юридичне оформлена  система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну  роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні.

Апарат  держави (у вузькому розумінні) —  власне управлінський апарат або  апарат виконавчої влади, який складається  з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат  держави (у широкому розумінні) —  поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні  сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін. Ознаки апарату держави:

1) система  державних органів, що становить  собою налагоджену структурну  організацію, засновану на загальних  принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на  забезпечення реалізації функцій  держави; функцій держави;

2) система  юридичне оформлених державних  органів, тобто таких, що наділені  компетенцією (повноваженнями, предметом  ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством  на професійній основі як носії  влади;

3) система  державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб'єктам;

4) система  органів, кожний із яких має  матеріально-технічні засоби для  здійснення цих функцій;

5) система  органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6) система  органів, яка здійснює свою  діяльність з управління суспільством  і виконання функцій держави  у формах безпосередньо управлінських  і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру.

Їх  функції:

• організаційно-регламентуюча  — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація  виборів та ін.;

• організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;

• організаційно-ідеологічна  — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату  мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.

Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників.

Державні  органи є структурними ланками державного апарату.

Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.