Вдосконалення управління дебіторською заборгованістю

в) високий  рівень аналітичності інформації, забезпечений проведенням якісної на відповідних  рівнях її реєстрації в запропонованих картках дебіторів і кредиторів, що дає змогу класифікувати заборгованість підприємства за такими ознаками: термін утворення (дата виникнення), дата погашення (оплати), термін непогашення, об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів (кредиторів), суб'єкт заборгованості (найменування, місцезнаходження), ймовірність погашення, метод оцінювання, сума, причина виникнення;

г) послідовне узагальнення інформації в запропонованих реєстрах 
бухгалтерського обліку, що дає змогу одержувати інформацію про 
дебіторську заборгованість різних рівнів деталізації;

д) узагальнення інформації про заборгованість підприємства на звітну 
дату в розрізі кожного дебітора і кредитора, держави, синтетичного 
рахунку (субрахунку);

є) комплексність  форми бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості і інтеграція облікових реєстрів, що дає змогу з  мінімальними трудовими і фінансовими витратами автоматизувати облік дебіторської заборгованості.

   Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите  по ссылке.

 
 

  Рис. 32. Оптимізована форма бухгалтерського  обліку дебіторської заборгованості

Висновки  до розділу 3

    Розглянувши особливості оптимізації дебіторської заборгованості підприємства, можна дійти до таких висновків:

    1. Управління дебіторською заборгованістю  має величезне значення в процесі  загального управління підприємством,  адже отримання платежів від  дебіторів є одним з основних  джерел надходження коштів на  підприємство. Дефіцит грошових коштів в економіці України змусив підприємства, в тому числі і філію «Утел» ВАТ Укртелеком, змінювати умови реалізації своєї продукції, що, в свою чергу, змінювало існуючі раніше відносини з покупцями та практику отримання коштів та потребувало від підприємств розробки нової політики надання кредиту й інкасації. Неоднорідний вплив інфляції на різні групи товарів ускладнило координацію політики щодо закупок та політики продаж, що додало додаткового значення упровадженню ефективних процедур інкасації.

   2 Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

         У п. 3.3 запропонована схема алгоритму  методики комплексного оцінювання  стану дебіторської заборгованості  та оптимізована форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

    4. Необхідними є також розробка  обґрунтованої політики підприємства щодо реструктуризації дебіторської заборгованості та здійснення виваженого поетапного управління дебіторською заборгованістю з використанням новітніх методик та технологій.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

Дана  дипломна робота присвячена вивченню методології ефективного  управління   дебіторською заборгованістю вітчизняних  підприємств, які в умовах уповільнення платіжного обігу постійно стикаються з проблемою взаємних неплатежів.

На основі проведеного дослідження економічної  природи дебіторської заборгованості та аналізу підходів різних економістів до її трактування найбільш повним та обґрунтованим слід вважати таке її визначення: дебіторська заборгованість - це сума боргів, що належать підприємству і свідчать про вилучення коштів з його обігу дебіторами - юридичними чи фізичними особами, що мають відповідну фінансову заборгованість перед підприємством.

Зважаючи  на різноманіття класифікацій дебіторської заборгованості найбільш доцільним є розгляд дебіторської заборгованості у розрізі таких її видів, як: одержані векселі; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, строк оплати яких не наступив; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, що неоплачені у вказаний термін; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом; інші види дебіторської заборгованості. Наведена класифікація поєднує визначені у П(С) БО види дебіторської заборгованості з традиційним поділом дебіторської заборгованості на строкову та прострочену. Даний підхід є найбільш оптимальним, оскільки він відображає об’єктивний склад дебіторської заборгованості, дозволяє ефективно контролювати терміни виконання договорів та визначати сумнівність заборгованості. Водночас слід зауважити, що лише деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості за контрагентами дозволяє правильно оцінити фінансовий стан підприємства і стати базою для ефективного управління дебіторською заборгованістю.

При дослідженні  причин виникнення дебіторської заборгованості було встановлено, що у сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації і збуту продукції підприємства вимушені продавати продукцію, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином, у підприємств з’являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу.

Розгляд дебіторської заборгованості має доповнюватись  аналізом кредиторської заборгованості. Врахувавши те, що серед науковців немає єдиного погляду щодо економічної сутності кредиторської заборгованості, можна дійти до до висновку, що найдоцільніше розглядати кредиторську заборгованість, як складову частину зобов’язань, що представляє собою кошти, які повинен заплатити боржник кредитору за одержані цінності, надані послуги чи виконані роботи.

Стосовно  причин виникнення заборгованості на підприємствах, то вони поділяються на об'єктивні (причини, що не залежать від підприємств) та суб’єктивні (пов’язані з прорахунками менеджерів підприємств). Здійснивши дослідження стану дебіторської заборгованості, що склалася на Україні, та факторів, що вплинули на її формування, можна встановити, що на сьогоднішній день найбільше на виникнення заборгованості у вітчизняних підприємств впливають такі фактори, як належність підприємства до адміністративно-командної системи збуту (наявність держзамовлень);  тривалий виробничий цикл (через тривалий розрив між комплектуванням виробів, виготовленням та оплатою кінцевими користувачами); відсутність або слабкість побудови управлінського обліку та фінансового менеджменту компанії; неврегульованість законодавчої бази відповідальності за порушення  платіжної дисципліни;  неплатоспроможність та навіть банкрутство споживачів.

Здійснені аналітичні розрахунки щодо стану, структури та оборотності дебіторської  заборгованості філії «Утел» ВАТ Укртелеком показали, що: у 2007 р, порівняно з 2006 р. сума дебіторської заборгованості  філії «Утел» ВАТ Укртелеком значно зросла, внаслідок чого відбулось ускладнення розрахункової дисципліни та вилучення з обороту знаних коштів. Негативно вплинуло на процедуру стягнення заборгованості і зростання дебіторської заборгованості з тривалим строком погашення. Однак у 2007 р. відбулися і позитивні явища: темпи зростання обсягу реалізації продукції перевищували темпи зростання дебіторської заборгованості; зменшився середній період оплати та збільшилась кількість оборотів дебіторської заборгованості підприємства; зменшилась частка сумнівної дебіторської заборгованості.

Найвагомішими причинами зростання  дебіторської заборгованості філії «Утел» ВАТ  Укртелеком, на мою думку, є низький рівень управління заборгованістю підприємством, неплатоспроможність (банкрутство) контрагентів, помилки при комерційному кредитуванні партнерів, проблеми зі збутом.

На основі розрахованих показників та проведеного  аналізу стало зрозумілим, що значні розміри дебіторської заборгованості  філії «Утел» ВАТ Укртелеком пов’язані із низьким рівнем управління заборгованістю підприємства, що спричинений відсутністю окремого відділу (управління), що займається менеджментом заборгованості, браком персоналу з відповідним рівнем знань та кваліфікації,  несформованістю принципів збутової та кредитної політики підприємства. Крім того на підприємстві відсутнє   необхідне   комп’ютерне   забезпечення   для   ефективного відслідковування строків оплати чи стягнення платежів.

Після   всебічного   вивчення   зарубіжного   досвіду   управління дебіторською заборгованістю та аналізу можливостей його використання на вітчизняних підприємствах, в тому числі і для філії «Утел» ВАТ Укртелеком, стало зрозумілим, що багато застосовуваних методів оптимізації кредитної та збутової політики підприємств не можуть бути використані в умовах української економіки, оскільки:

• українська нормативна та законодавча база з  питань стягнення заборгованості є  недосконалою;

• економіка  України відчуває дефіцит грошових коштів;

• вплив  інфляції на окремі групи товарів  є нерівномірним;

• багато вітчизняних підприємств є неплатоспроможними;

• вітчизняні   підприємства   широко   використовують   систему взаємозаліків, бартеру та інших сурогатних платежів;

• грошово-кредитна система в Україні ще повністю не нормалізувалася, що не дозволяє підприємствам використовувати весь арсенал методів управління  дебіторською  заборгованістю  (наприклад,  факторингом, форфейтингом, обліком векселів).

Однак, на мою думку, на сьогоднішній день найважливішими проблемами, що потребують вирішення в Україні, є залежність певних підприємств-постачальників від певних  підприємств-покупців (постачальники вимушені надавати відстрочки платежу покупцям, які не поспішають погашати свою заборгованість) та брак достовірної інформації про платоспроможність підприємств-покупців, що не дозволяє підприємствам-постачальникам   здійснювати   вчасні   заходи   щодо забезпечення погашення заборгованості.

З вищезазначеними  проблемами стикається і філія «Утел» ВАТ Укртелеком. Для їх вирішення, а також для забезпечення оптимізації розміру дебіторської заборгованості, керівництво підприємства має вдатися до певних заходів, що забезпечать ефективну кредитну та збутову політику підприємства.

Після вивчення всієї сукупності методів, що можуть використовуватися з метою  удосконалення управління дебіторською заборгованістю, я вважаю, що першочерговими та найбільш необхідними для впровадження у філії «Утел» ВАТ Укртелеком є:

• розробка методології управління та послідовності  перевірки дебіторської заборгованості;

• формування відділу (управління) для роботи з дебіторами, а також персоналізація роботи з ними, призначення спеціальних менеджерів по окремих групах боржників, залежність оплати праці від динаміки дебіторської заборгованості;

• комп'ютеризація менеджменту дебіторської заборгованості;

• стимулювання дострокової оплати за продукцію (послуги);

• формування оптимальних форм розрахунків з  покупцями, максимальне використання передоплати (навіть часткової), акредитивів, оформлення дебіторської заборгованості векселями;

• формування   взаємовигідних   строків   розрахунків   (завданням підприємства-кредитора є їх скорочення) та постійний контроль за практикою розрахунків з контрагентами;

• стимулювання своєчасної оплати продукції через  впровадження системи заохочень (наприклад, використання знижок за оплату поставок протягом визначеної кількості днів) та системи штрафів за несвоєчасну виплату дебіторської заборгованості;

• планування дебіторської заборгованості, її лімітів  та нормативів, а у випадках необхідності, планування її зменшення як в цілому, так і окремо за товарним кредитом, споживчим кредитом, виданим авансам та у розрізі окремих груп дебіторів - на цій основі формувати оптимальні розміри дебіторської заборгованості;

   Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите  по ссылке.

 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел