Вдосконалення управління дебіторською заборгованістю

stify">    ОП_ДР - додатковий операційний прибуток, що отримує підприємство від збільшення продажу продукції в кредит;

    О_ДЗ  -  додаткові операційні  витрати  підприємства  щодо обслуговування дебіторської заборгованості;

    ВЗ_ДЗ - розмір втрат коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість через неплатоспроможність покупців.

    Додаткові пропозиції щодо управління дебіторською заборгованістю філії «Утел» ВАТ  Укртелеком.

    На  жаль, рівень управління дебіторською заборгованістю в філії «Утел» ВАТ Укртелеком дуже низький. Так, наприклад, ніхто не проводить оперативний аналіз "віку" дебіторської заборгованості. Характерними для філії є неефективне планування необхідної величини оборотних коштів, у тому числі дебіторської заборгованості, нераціональне їхнє використання, а також недоліки організаційної структури. Через нестачу інформації, пов'язаної з обслуговуванням дебіторської заборгованості, неможливо визначити деякі показники (досі не визначаються витрати підприємства щодо обслуговування дебіторської   заборгованості,   сума   фінансових   збитків   через неплатоспроможність покупців тощо).

    Зважаючи  на те, що сума дебіторської заборгованості у підприємства значна, на сьогоднішній день найважливішим завданням, що постає перед керівництвом філії, має бути закріплення за певною особою (групою осіб) операцій з аналізу та управління дебіторською заборгованістю. На великих підприємствах найчастіше створюється управління з проблемної дебіторської заборгованості, а на середніх і малих - спеціальний відділ.

    Діяльність  структурного підрозділу з дебіторської заборгованості необхідно сконцентрувати на таких напрямах:

    - інформаційно-методичне забезпечення. Розроблення і впровадження форм  для оцінки виконання боргових  зобов'язань та здійснення аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованостей;

    - розроблення схем проведення  розрахунків із покупцями продукції;

    - розроблення і впровадження схем  погашення дебіторської та кредиторської  заборгованостей;

    - оцінювання пропозицій підприємства щодо зменшення обсягу простроченої дебіторської заборгованості, запобігання її утворенню в майбутньому та зміцнення платіжної дисципліни на підприємстві, подання плану розроблених заходів із реструктуризації боргів та координації діяльності у цій сфері на затвердження директору підприємства;

    - реалізація розроблених заходів  щодо проведення реструктуризації  дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію та надані послуги;

    - узгодження дій кредиторів із  метою зняття стягнення ними заборгованості примусово;

    - перевірка дочірніх підприємств  щодо виконання ними боргових  зобов'язань;

    - оцінювання пропозицій інших  підприємств України, а також  іноземних фірм щодо доцільності  й напрямків подальшого співробітництва  з ними, спрямованого на виконання боргових зобов'язань.

   Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите  по ссылке.

 
 

3.2. Реструктуризація  дебіторської заборгованості  підприємства

    Реструктуризація  дебіторської заборгованості, перш за все простроченої, передбачає комплекс заходів, спрямованих на зміну структури дебіторських зобов'язань підприємства, підвищення її якості та ліквідності за рахунок:

а) відстрочення та/або розстрочення платежів;

б) укладання угод про заміну договору (новація);

в) зміни сторін угод (договір уступки прав вимоги, переведення 
боргу);

г) зміни матеріально-уречевленої форми виконання зобов'язань. 
Реструктуризація за рахунок відстрочення або розстрочення

платежів  здійснюється шляхом оформлення відповідної додаткової угоди, яка змінює попередньо досягнуті домовленості щодо терміну платежу. Прострочена заборгованість перед підприємством-позичальником реструктурується на визначений сторонами термін і передбачає погашення боргу відповідно до розробленого графіка.

   Реструктуризація  заборгованості шляхом укладання угод про заміну договору (новація). Новація - це цивільно-правова угода, яка є підґрунтям анулювання одного і виникнення іншого зобов'язання між тими ж особами. Новація передбачає повністю заміну раніше укладеного договору іншим договором із новими умовами.

   Реструктуризація  заборгованості зміною сторін угоди  передбачає як зміну умов угоди, так і її учасників шляхом укладання таких фінансових договорів:

• договір уступки вимоги;
• договір переведення боргу.

   При укладанні додаткової угоди чи складанні  нового фінансового договору з третьою стороною необхідно:

1. перевірити відповідність умов проекту договору чинному законодавству, нормативним актам;
2. здійснити досконалу  перевірку  надійності  нового  контрагента 
   (дебітора),   його   фінансового   стану,   профілю   діяльності   та 
   реквізитів    на    підставі    наданих    документів:    оригіналу    та 
   нотаріально завіреної копії статуту (положення) підприємства, 
   установчого   договору,   свідоцтва   про   державну   реєстрацію; 
   дозволу на здійснення певних видів діяльності, якщо такий дозвіл 
   необхідний згідно з чинним законодавством; реєстраційну картку 
   органу статистики та повноваження особи, що особисто підписує 
   договір (на яку суму їй дозволено укладати договори без рішення 
   вищого органу) та чи  не порушено проти  нього справи  про

банкрутство;

3) визначити доцільність укладання договору з точки зору інтересів

підприємства;

4) узгодити умови договорів (додатків до договорів) із стратегічними цілями підприємства.

   Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите  по ссылке.

    Крім  розглянутих вище факторів, слід приділити  увагу також документам, якими  найчастіше оформляється кредит закордоном. До видів кредитних документів, що використовуються часто, можна віднести:

    - відкритий рахунок - форма кредитно-розрахункових відносин між продавцем та покупцем, при якій рахунок-фактура підписується останнім під час отримання товару, після чого і покупець, і продавець записують операцію до своїх книжок. Єдиним формальним підтвердженням кредитування є рахунок-фактура.

    - звичайний вексель - документ, де вказується сума кредиту, відсоткова ставка, графік виплат та інші умови кредиту. Зручний у таких випадках: якщо замовлення покупця вельми велике; якщо продавець передбачає можливість виникнення проблем під час справляння заборгованостей (вексель має більшу юридичну силу, ніж звичайний рахунок-фактура); якщо покупець просить подовжити звичайний строк платежу (новий відсоток вказується у векселі).

    - торгова витрата - документ, що складається продавцем та надається покупцю для підписання до отримання останнім товару [Брігхем, с.833]. Торгова витрата може бути витратою до запитання (документ, згідно якого платежі мають проводитись після його отримання покупцем) та строковою витратою або торговим акцептом (документ, за яким оплата проводиться в певний день в майбутньому). Якщо продавець має сумнів у спроможності або бажанні покупця оплатити купівлю в обумовлений строк, він має право відмовитися постачати товар без надання банком покупця гарантій платежу. Найчастіше банки добре знають своїх клієнтів і за певну плату надають гарантії платежів за витратою. У цьому випадку витрата зветься банківським акцептом. Перевагою є низький ступінь ризику при наявності гарантій сильного банку та можливість продати документ з метою негайного отримання готівки. - умовний договір купівлі-продажу - метод фінансування, згідно з яким товар належить продавцеві до моменту його остаточної оплати покупцем. Перевагою таких угод є те, що у випадку невиконання покупцем своїх зобов'язань вони полегшують продавцю процес поновлення власності на товар.

    Постачальник  може вдатися до страхування кредитів, як засіб протидії непередбаченим  втратам  безнадійного  боргу.  При  рішенні,  чи використовувати такий захист, оцінюються очікувані середні втрати безнадійного боргу, фінансову спроможність компанії протидіяти цим втратам та вартість страхування [61, с.242]. Часто також використовуються факторинг та форфейтинг.

    Дефіцит грошових коштів в економіці України  та неплатоспроможність багатьох підприємств зробили питання роботи з дебіторами одними з головних у переліку функцій фінансових менеджерів. На думку керівників та спеціалістів українських компаній, проблема управління дебіторською заборгованістю в значній мірі ускладнюється ще й недосконалою нормативною та законодавчою базою з питань стягнення заборгованості [51, с.264]. Ці три причини призвели до іншого сприйняття суті управління дебіторською заборгованістю в Україні у порівнянні з країнами зі стабільною ринковою економікою: воно полягає у нас у пошуку взаємозаліків, оцінці можливостей бартеру та інших сурогатних  платежів.  Свого  часу  подібні  негрошові  відносини стимулювались державою, адже в умовах високої інфляції вони зменшували обсяг грошової маси та слугували антиінфляційним заходом.

    Перехід України до ринку загострив протиріччя між підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями та банками  у зв'язку зі зростанням ризику неплатежів та уповільненням безготівкових розрахунків. Попередня оплата, яка переважала, породила нові протиріччя, викликані неотовареністю платежів, відволіканням коштів покупців у розрахунки [25, с.22]. Старі та нові протиріччя були частково вирішені розширенням сфери розрахунків готівковими коштами, переважанням функції грошей як засобу платежу функцією грошей як засобу обігу. На зростання простроченої заборгованості керівництво українських підприємств відповіло не тільки вимогами попередньої оплати та гарантій, але й істотним розширенням готівково-грошових платежів за товари. Не менше значення мали розвиток залікових, бартерних операцій та емісія векселів.

    Обмін товарами призвів до нових протиріч, загострюючи проблему платежів по заробітній платі, податкам тощо. Крім того ситуація поєднання бартеру з грошовими платежами у багатьох випадках була нежиттєздатною, оскільки у покупця був товар для обміну, але не було грошей для часткового платежу. У таких випадках можливо було використовувати лише "ланцюговий" бартер з декількома контрагентами.

    Безперечно  кліринг (розрахунки, що здійснюються шляхом заліку взаємних вимог) є важливим доповненням грошових розрахунків (готівкових та безготівкових), але не може замінити їх. По-перше, у більшості випадків практично неможливо побудувати ланцюг взаємних вимог, який був би замкненим та дозволяв здійснювати клірингові розрахунки.

    По-друге, клірингові розрахунки можуть бути невигідними  окремим підприємствам, тому що вони порушують співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованостями.

   Вырезано.

   Для приобретения полной версии работы перейдите  по ссылке.

      З метою надання якісної бухгалтерської інформації про заборгованість господарчого суб'єкту, користувачам для прийняття  рішень, в дипломній роботі розглянемо оптимізовану форму бухгалтерського  обліку дебіторської заборгованості (рис. 32), для якої властиві:

а) наявність єдиного підходу до обліку заборгованості (дебіторської та 
кредиторської), зумовленого такими його перевагами, як:

• можливість проведення порівняльного аналізу і загального оцінювання 
  дебіторської та кредиторської заборгованості;
• пов'язаність суб'єктів обліку (будь-яке підприємство може бути у ролі 
  дебітора і кредитора);

   б) високоякісний облік довгострокової дебіторської заборгованості, 
зумовлений:

• наявністю розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку довгострокової дебіторської заборгованості в системі синтетичних рахунків (введення додаткових субрахунків до рахунку 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість");
• веденням аналітичного обліку за кожним видом довгострокової 
  дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного 
  обліку;
• узагальненням та накопичуванням аналітичної інформації про 
  довгострокову дебіторську заборгованість;