Організація галузей тваринництва та перспективи їх розвитку в СФГ «Поляна»

Доплати:

1. за продукцію – 11 % від загального тарифного фонду оплати праці за класність – 15 %
2. за роботу у святкові дні – 2,5%
3. оплата відпусток – 1 %

4)   за стаж роботи 12%

Відрахування:

на соціальні заходи –37.19%

 

2.4. Планування  собівартості та реалізації продукції  скотарства

 

Розрахунок планової собівартості 1 ц молока і 1 голови приплоду наведено у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Розрахунок  собівартості 1 ц молока і 1 голови приплоду в СФГ «Поляна»

 

Показник	Значення показника	Витрати на 1 ц  молока
Статті витрат, тис. грн		грн	%
Витарти на оплату праці	1 236,73	43,16	29
Відрахування  на соціальні заходи	459,94	16,05	11
Паливо та мастильні  матеріали	1,77	0,06	0
Засоби захисту  тварин	23,00	0,80	1
Корми	775,62	27,07	18
Амортизація	400,90	14,69	9
Роботи і  послуги	818,52	28,56	19
Інші витрати	140,63	4,91	3
Загально виробничі  витрати	385,71	13,46	9
Усього витрат	4 242,82	148,76	100%
Вихід продукції:
Молоко, ц	27283
Приплід, гол.	640
Гній, т	4088
Кількість кормо-днів	186515
Собівартість 1 кормо-дня, грн	22,75
Собівартість 1 гол. приплоду, грн	1364,87
Витрати на приплід, грн	873 517,98
Витрати на гній, тис. грн.	3469,18
Собівартість 1 ц молока, грн	123,37

 

 

Розрахунок планової собівартості 1 ц молока неможливо  здійснити без наявності вищезазначених показників. Прокоментуємо склад табл. 2.8.

Склад всіх витрат було розраховано  перед таблицею.

Кількість реалізованого  молока переносимо з табл. 2.5 – показник «Реалізація молока в перерахунку  на базисну жирність».

Приплід переносимо з  таблиці 2.1 – показник «План надходження  приплоду».

Показник «Одержано  гною» дорівнює добутку кількості  гною, одержаного від однієї корови за рік (8 т), на поголів’я корів у  господарстві (511гол.)

Для визначення планової кількості кормо-днів необхідно  кількість корів (511 гол.) помножити на кількість днів в плановому періоді, в нашому випадку – 365 днів.

Собівартість 1 кормо-дня  дорівнює відношенню загальних витрат на утримання основного стада  до добутку середньорічного поголів’я  і кількості днів у році. Собівартість однієї голови приплоду дорівнює собівартості 60-ти кормо-днів. Витрати на приплід знаходимо як добуток собівартості однієї голови приплоду і кількості приплоду.

Вартість гною визначається виходячи з нормативів витрат і обчислюють за такими витратами:

- витрати на прибирання;

- витрати на транспортування;

- витрати на підстилку.

Планова собівартість 1 ц  молока дорівнює відношенню витрат на утримання молочного стада (без  вартості приплоду та побічної продукції) до кількості реалізованого молока в перерахунку на базисні жирність.

Отже, провівши відповідні розрахунки, ми визначили, що планові витрати на виробництво молочної продукції у СФГ «Поляна» становлять

4242,82 тис. грн, а собівартість 1 ц молока буде дорівнювати 123,37 грн.

Собівартість 1 кормо-дня  обчислюється діленням усієї суми витрат на утримання основного стада на кількість кормоднів.

Планову кількість кормо-днів визначають множенням середньорічного  поголів’я на кількість днів у  році.

Планова собівартість 1 гол. приплоду знаходиться множення собівартості 1 кормо-дня ( грн. ) на 60.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Перспективи  розвитку галузі скотарства

 

Однією із важливих сфер агропромислового комплексу України  є сільськогосподарське виробництво, розвиток якого спрямований на розв’язання  продовольчих проблеми, забезпечення населення якісними продуктами харчування.

Кожна галузь на підприємстві розробляється самостійно і затверджується план економічного і соціального  розвитку. Ці перспективні плани підприємства засновані на пошуку оптимального виробництва продукції при мінімальних затратах праці і засобів. Він повинен бути організований з прогнозом розвитку галузей сільського господарства в районі, зоні, агропромисловому комплексі.

Оскільки головною метою сільськогосподарського товаровиробника є отримання прибутку, то удосконалення організації виробництва є однією з важливих умов. Для прискорення процесу необхідно:

- збалансувати раціони  у відповідності з деталізованими  кормами годівлі молочних корів;

- готувати повноцінні  кормо суміші;

- покращити кормову  базу в господарстві;

- дотримуватись строків  збирання кормових культур і технології їх заготівлі з метою підвищення якості силосу, сіна, сінажу, коренеплодів не нижче вимог стандарту І класу.

- здійснювати систему  племінної роботи з отелення  і продуктивності; окремо утримувати  первісток і дорослих корів;

- створювати сприятливі умови для утримання тварин;

• своєчасно здійснювати осіменіння корів;
• використовувати прогресивні форми організації праці, створювати сприятливі соціально-побутові умови;
• спеціалізація і концентрація виробництва;
• структура ВРХ.

Поширення в господарстві нової технології відтворення молочної худоби можливе на основі застосування перспективних методик: осіменіння, дотримання зоогігієнічного стану приміщень для утримання тварин і їх вигулу.

На основі завдань  які ставляться перед господарством – збільшення поголів’я, приросту м’яса, продуктивності корів, планують розвиток тваринницької галузі на перспективу.

Забезпечення стабільного  і достатнього продовольчого  постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв’язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний та інтенсивний.

Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

У сільському господарстві об’єктивна необхідність переходу від  екстенсивної форми розширеного  відтворення до інтенсивної зумовлена, по-перше, зростанням населення та необхідністю збільшення сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель, а також нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

За інтенсивного розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації — об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам.

Інтенсифікація сільського господарства — це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва  продукції досягається за рахунок  додаткових вкладень спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби .

Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а й  відносно галузей — рослинництва і тваринництва.

У тваринницьких галузях  об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і  птиці. Тварини мають певні продуктивні  можливості, зумовлені переважно  їх біологічними особливостями. Продуктивність тварин може підвищуватися до певного рівня залежно від породного складу поголів'я, структури стада за продуктивними якостями і віком. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Прогрес тваринництва виявляється  не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в  підвищенні рівня її годівлі. Підвищення продуктивності тваринництва відбувається в певних межах залежно від біологічних можливостей тварин. Тому так важливо визначити економічну доцільність і ефективний рівень додаткових виробничих витрат та їх найбільш раціональну структуру.

Мета інтенсифікації тваринництва — збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Основним напрямом в  роботі підприємств по збільшенню виробництва  молока і м’яса є впровадження інтенсивних технологій на основі покращення кормової бази, широкого використання досягнень селекції і генетики, підвищення якості продукції тваринництва при подальшому вдосконаленні організації та оплати праці, впровадження комплексної механізації виробничих процесів, індустріальної технології, потоково-цехової системи виробництва молока.

Основа інтенсифікації тваринництва — створення міцної кормової бази. Технологія інтенсивного виробництва продукції повинна  бути забезпечена інтенсивним кормо-виробництвом і організацією повноцінної годівлі тварин.

У літній період годівлю  корів організовують з використанням  культурних пасовищ, що сприятливо впливає  на збереження здоров'я і відтворювальні функції високопродуктивних тварин.

Вирощування високопродуктивного  молодняку без культурних пасовищ  неможливе, великий їх оздоровчий вплив і на дорослих тварин. Розроблено цілу систему організації багаторічних культурних пасовищ і зеленого конвеєра, загінного випасання.

Землекористування в  будь-якому сільськогосподарському виробництві є основою. Тому повинні  бути виконані основні принципи використання землі і кормів: якомога повніше збереження природних якостей кормів за вмістом у них поживних речовин; поліпшення цих якостей у процесі підготовки кормів створення однорідного за своїми фізико-механічними властивостями корму; використання раціонів, насичених високоякісними грубими і соковитими кормами при оптимальній витраті комбікормів-концентратів; для поліпшення використання кормів і зниження витрат праці на їх роздавання на великих фермах доцільно мати спеціальні кормоцехи; забезпечення групового нормування й індивідуального дозування кормів залежно від продуктивності тварин і фізіологічного стану; дбайливе й ощадливе відношення до кормів у процесі їх заготівлі, збереження, використання.

Порівняємо  планові, а також проектні показники розвитку скотарства в досліджуваному господарстві.

 

Таблиця 3.1

Преспективи розвитку галузі молочного скотарства в СФГ «Поляна»

Показники	Роки
	2013 р.	2014 р.
	план.	проект.
Середньорічне поголівя, гол.	550	570
Надій від 1 корови, кг	5300	5350
Валове виробництво, ц	25300	25600
Реалізовано молока, ц
Собівартість 1 ц молока, грн.	115	110
Ціна  реалізації 1 ц, грн.	300	310
Прибуток на 1 ц молока, грн.	185	190
Прибуток всього, тис. грн.
Рівень рентабельності, %