25 Таблиця 2.1 – Обсяги
та структура міжнародних золотовалютних
резервів, млрд. дол. [13]
Види резервних активів
Роки 1950 1960 1970 1980 1990 2000 2005 2008
Валютні резерви, з них:
15,0 22,1 56,1 409,7 932,4
2022,4 4244,3 6782,6
іноземні національні
валюти
13,3 18,5 45,3 373,2 869,7 1936,6 4174,8 6711,3
спеціальні права запозичень,
СДР
– – 3,1 15,0 28,9 24,1 28,7 32,6
резервна позиція в
Міжнародному валютному фонді
1,7 3,6 7,7 21,5 33,8 61,7 40,8 38,7
Золоті запаси
офіційна ціна 33,4 37,9 37,1 42,7 46,8 43,4 43,9 45,7 ринкова
ціна 33,2 38,5 39,6 563,4 361,7 261,5 450,6 737,8
Таким чином, 4,2 % номінального
світового валового продукту було спрямовано
центральними банками різних країн
для формування власних золотовалютних
резервів. У 2000 році уже 6,32 % світового
валового продукту було спрямовано на
формування золотовалютних резервів,
а у 2005 та 2008 роках частка міжнародних
золотовалютних резервів у світовому
валовому продукті сягнула 9,43 та 12,3 % відповідно.
Зауважимо, що темпи приросту міжнародних
золотовалютних резервів є значно вищими
ніж темпи приросту світового
валового продукту. У 2005- 2008 роках темп
приросту міжнародних золотовалютних
резервів склав 59,8 %, а темп приросту
світового ВВП – 22,2 % (рис. 2.1).
Отже, незважаючи на кризовий стан світової
економіки, до 2008 року збереглася тенденція
до нарощування міжнародних золотовалютних
резервів.
26
0
10000
20000
30000
40000
50000
60000
70000
1960 1970 1980 1990 2000 2005 2008
Тис.грн.
0
100
200
300
400
500
600
700
%
Світовий валовий продукт,
млрд. дол. Світові валютні резерви,
млрд. дол Темпи приросту світового валового
продукту, % Темпи приросту світових валютних
резервів,%
Рисунок 2.1 – Порівняння темпів
приросту світового валового продукту
та темпів приросту міжнародних золотовалютних
резервів, 1960 – 2008 рр.
Проведемо дослідження формування
золотовалютних резервів у розрізі
окремих країн станом на 01.07.2011 порівняно
з аналогічним періодом попереднього
року. Аналіз золотовалютних резервів
розвинених країн проведемо на основі
даних додатку А. Загальний обсяг
міжнародних резервів розвинених країн
станом на 01.07.2011 складає 4607,4 млрд. доларів
США, або 44,3% від сукупного обсягу
резервів країн вибірки. У регіональному
розподілі міжнародних резервів
частка активів, що знаходяться в
розпорядженні лідерів світової
економіки, залишається відносно невисокою.
Обсяг резервів країн економічного
і валютного союзу (далі –
ЄВС) (включаючи Європейський центральний
банк – далі ЄЦБ) становить
27 840,1 млрд. доларів США
(18,2% авуарів групи), Сполучені Штати
Америки – 525,5 млрд. доларів США
(11,4%). Японія, будучи винятком, володіє
1137,8 млрд. доларів США, або близько
чверті сукупних авуарів розвинених
країн, представлених у вибірці.
Серед країн, що розвиваються,
основна частина резервів (4135,6 млрд.
дол. США) зосереджена в азіатському
регіоні. Ця величина відповідає
приблизно 39,7% сукупних світових
резервів і порядку 71,3 % резервів
країн з ринками, що формуються.
Відносно невеликі міжнародні
резерви у європейських країн
з перехідною економікою (без
урахування Росії) – 411,4 млрд.
доларів США, або 7,1 % резервних
активів групи, а також у
держав Центральної і Південної
Америки (646,9 млрд. доларів США,
або 11,1 %). Резерви Російської Федерації
(524,5 млрд. доларів США) становлять
9 % авуарів ринків, що формуються,
та 5 % сукупних світових міжнародних
резервів. Структура резервів розвинених
країн станом на 01.07.2011 відрізняється
порівняно значною питомою вагою
монетарного золота. Частка металу
в офіційних авуарах країн
ЕВС (включаючи ЄЦБ) оцінюється,
в середньому, в 62,3 %, у тому
числі в Португалії – 85,1 %, Греції
– 79,1 %, Німеччини – 71,4 %. Найбільш
значними запасами золота володіють
Сполучені Штати Америки. У складі
резервів країн, що розвиваються, частка
золота незначна (в середньому, – 3,1 %),
дещо вищою є питома вага металу в резервах
золотодобувних країн і деяких держав
СНД. Частка металевого компонента в структурі
резервних активів Російської Федерації
зросла до 7,7 %. Частка запасів золота, якими
володіють країни розвиненого світу, в
сукупних офіційних авуарах країн вибірки
склала 85,3 %. Протягом періоду дослідження
золотий запас лідерів світового господарства
майже не змінився, незначно знизилися
лише авуари Німеччини (на 5,9 тонн) та Чехії
(на 0,4 тонни), Бельгія ж, навпаки, наростила
запаси на 9,7 тонн. Більшість країн, що
розвиваються, і країн з ринками, що формуються,
навпаки, значно збільшили заощадження
в золоті. Найбільш активно
28 нарощували офіційні
авуари в дорогоцінних металах
Росія – на 127 тонн, Мексика –
на 98 тонн (тільки в травні 2011 року
було куплено золота більш,
ніж на 4 млрд. дол. США), Таїланд
збільшив золотий запас на 42 тонни,
Білорусія – на 11 тонн. У цілому,
обсяг офіційних авуарів в
металі цих країн виріс на
кінець першого півріччя 2011 року
щодо аналогічної дати попереднього
року на 267,6 тонн, їх частка в
загальносвітових запасах підвищилася
з 13,8 до 14,7 %. На тлі зростання
світових цін на золото в
2010 року на 29 % (з 1092,5 до 1411,5 доларів
за тройську унцію), а з початку 2011 року
– ще на 7 %, у першому півріччі 2011 року
центральні банки купили дорогоцінного
металу більше, ніж за весь 2010 рік. Приріст
офіційних золотих запасів у 2010 році склав
156 тонн, у першому півріччі 2011 року – 186
тонн. Нарощення золотих авуарів, поряд
з позитивною курсовою переоцінкою, зумовило
збільшення золотого компонента в складі
сукупних міжнародних резервів до 12 %.
Рівень достатності резервів, виражений
в місяцях імпорту товарів і послуг, в
середньому по вибірці країн становить
6 місяців, тобто вдвічі перевищує міжнародно
визнаний критерій (3 місяці). Найбільшим
рівнем достатності володіють великі
країни, що розвиваються, з високою схильністю
до заощаджень і низькою залежністю від
імпорту – Китай, Росія, Тайвань (Китай),
Бразилія, Перу, Аргентина, а також Японія.
Найвищий показник достатності у Китаю
– більше 2-х років. Золотовалютні резерви
Китаю по відношенню до ВВП перевищують
«коефіцієнт Ренді», не кажучи уже про
державний бюджет. Це зумовлено значно
заниженим валютним курсом китайського
юаня до долара США, а також дешевизною
праці, як фактору виробництва, що надає
товарам китайської економіки підвищену
конкурентоздатність на світових ринках.
Рівнем достатності понад рік мають 6 країн,
від півроку до року – 26 країн. До групи
країн, рівень достатності резервів в
яких менш 3-х місяців входять 18 країн,
в тому числі Сполучені Штати Америки,
Німеччина,
29 Сполучене Королівство
і Нідерланди, які мають резервні
валюти і тому не прагнуть
підтримувати значні резерви,
незважаючи на значний імпорт.
Як випливає з таблиці Б.1 додатку
Б, залежність між місцем, що
займає країна щодо достатності
резервів та місцем за обсягом
резервів, як правило, вище у
великих країн з нерезервними
валютами, що, в тому числі, пов’язано
з необхідністю накопичення значних резервів
для підтримки обмінного курсу національної
валюти при обмеженому доступі до міжнародних
ринків капіталу. Отже, проведений аналіз
доводить, що в сучасній практиці здійснення
валютної політики центральними банками
різних країн, акумулювання значних обсягів
золотовалютних резервів здійснюється
не з позиції регулювання валютного курсу
національної грошової одиниці, а в рамках
забезпечення можливості центрального
банку протидіяти розповсюдженню глобальних
фінансово-валютних криз. Після фінансових
криз 90-х років і початку 2000 року для більшості
країн, що розвиваються акумулювання значних
розмірів золотовалютних резервів розглядається
як інструмент попередження кризових
ситуацій [26]. Яскравим прикладом
накопичення золотовалютних резервів
з метою страхового захисту національного
фінансового і валютного ринку є Японія,
яка володіє другими за обсягами золотовалютними
резервами у світі. При цьому, Центральний
банк Японії застосовує режим вільного
плавання японської єни. У 2009 році золотовалютні
резерви Японії становили 20 % від ВВП країни.
Отже, незважаючи на кризовий стан світової
економіки збереглася тенденція до нарощування
міжнародних золотовалютних резервів.
Власниками найбільших золотовалютних
резервів є Китай, Японія та Росія, на частку
яких припадає більше половини міжнародних
золотовалютних резервів. Основним
чинником, що забезпечує зростання розмірів
золотовалютних резервів, є їх використання
як певного страхового фонду з метою захисту
національних валютних систем від спекулятивного
переміщення капіталів на глобальному
фінансовому ринку. Центральні банки,
намагаючись задовольнити страховий попит
на золотовалютні резерви, використовують
занижений рівень
30 валютного курсу національних
грошей, при застосуванні фіксованого
режиму курсоутворення, що призводить
до виникнення дисбалансів та
порушення стабільності у світовій
валютній системі. З метою підтримання
рівноваги на національних валютних
ринках та забезпечення їх
стабільності у довгостроковій
перспективі доцільно реформувати
механізм стабілізаційної функції
міжнародних золотовалютних резервів
шляхом формування міжнародною
спільнотою єдиного світового
золотовалютного резерву, який
виконуватиме функцію страхового
захисту світової валютної системи
від ризику виникнення кризових
явищ у цій системі.
2.2 Аналіз формування та
використання золотовалютних резервів
України
Проведений аналіз
управління золотовалютними резервами
Національного банку України
дав змогу виділити п’ять історичних
етапів та виявити їх особливості.
Перший етап охоплює 1991-1992 рр.
– період з часу створення
НБУ і закінчується організацією
Валютної біржі НБУ (УМВБ). Головними
завданнями даного етапу були:
створення інфраструктури управління
золотовалютними резервами; встановлення
кореспондентських відносин НБУ
з іноземними банками; підготовка
кваліфікованого персоналу. Другий
етап охоплював 1992-1995 рр. Його
особливостями були активне формування
нормативно-правової бази з питань
валютного регулювання та валютного
контролю; швидке збільшення обсягів
золотовалютних резервів НБУ
завдяки впровадженню обов’язкового
продажу частини валютних надходжень
експортерів. Третій етап (1995-1998 рр.)
характеризувався стрімким зростанням
обсягів золотовалютних резервів
за рахунок надходження кредитів
МВФ та
31 короткострокових портфельних
іноземних інвестицій. Завершенням
етапу стала фінансова криза
1998 року. Четвертий етап (1998-2008 рр.) характеризувався
значним нарощенням обсягів золотовалютних
резервів України і включав
виявлення недоліків системи
управління золотовалютними резервами
НБУ, зокрема: низьку ліквідність
резервів, обумовлену використанням
довгострокових фінансових інструментів;
проведенням операцій з офшорними
банками; недостатній рівень контролю
за ризиками НБУ. Результатом
стало удосконалення механізму
управління золотовалютними резервами
НБУ [10]. П’ятий етап (2008 рік –
теперішній час) передбачає управління
золотовалютними резервами в
умовах кризи та посткризовий
період. Основним джерелом коштів
для поповнення офіційних золотовалютних
резервів Національного банку
України до 1995 року були надходження
від обов’язкового продажу валютної
виручки експортерів. Наразі поповнення
золотовалютних резервів проводиться
шляхом: купівлі монетарного золота
та іноземної валюти; отримання
доходів від операцій з іноземною
валютою, банківськими металами
та іншими міжнародно визнаними
резервними активами; залучення валютних
коштів від міжнародних фінансових організацій,
центральних банків іноземних держав
та інших кредиторів. Протягом усього
періоду діяльності Національного банку
України включно до 2008 року спостерігалася
чітка тенденція до нарощування обсягів
золотовалютних резервів (за виключенням
1998 року, пов’язаного з фінансовою кризою),
що вказує на поступове зміцнення ролі
зовнішньоекономічного сектору в надходженні
виручки в іноземній валюті на внутрішній
валютний ринок країни (табл. 2.2).
32 Таблиця 2.2 – Структура
та динаміка офіційних золотовалютних
резервів України, млн. дол.
США [10]
Дата
Усього золотовалютних резервів
Загальна сума резервів за
мінусом золота
СПЗ і резервна позиція
в МВФ
Іноземна валюта
Монетарне золото
01.01.1994 166,0 161,6 – 161,6 4,4 01.01.1995
664,4 650,7 180,6 470,1 13,7 01.01.1996 1068,9 1050,6 144,3
906,3 18,3 01.01.1997 1971,6 1960,0 67,2 1892,3 11,6 01.01.1998
2358,8 2341,1 71,1 2270,0 17,7 01.01.1999 792,9 761,3 182,4
578,9 31,6 01.01.2000 1093,6 1046,4 65,7 980,7 47,2 01.01.2001
1475,4 1351,7 248,1 1103,6 123,7 01.01.2002 3089,5 2955,4
251,1 2704,3 134,1 01.01.2003 4416,8 4241,4 28,3 4213,1 175,4
01.01.2004 6937,2 6730,7 21,2 6709,5 206,5 01.01.2005 9524,7
9302,4 1,2 9301,2 222,3 01.01.2006 19390,4 19114,5 1,0 19113,5
403,0 01.01.2007 22358,2 21845,1 1,0 21844,1 513,1 01.01.2008
32462,1 31972,0 2,8 31969,2 490,1
Як свідчать дані таблиці
2.2, за 1994-2007 рр. загальний обсяг золотовалютних
резервів України збільшився майже
у 196 разів. Збільшення також відбулося
за всіма іншими позиціями, окрім
показника «СПЗ і резервна позиція
в МВФ». Найбільшу питому вагу (понад
95 %) посідає стаття «Іноземна валюта»,
що включає до свого складу такі
показники: готівкові кошти у
вільноконвертованих валютах, кошти
на рахунках за кордоном у вигляді
банківських депозитів, цінні папери
(крім акцій), що оплачуються в іноземній
валюті. Динаміка золотовалютних резервів
України у період з 01.01.2008 по 01.09.2001
представлено на рисунку 2.2.
33
0
5000
10000
15000
20000
25000
30000
35000
40000
45000
01.01.08
01.04.08
01.07.08
01.10.08
01.01.09
01.04.09
01.07.09
01.10.09
01.01.10
01.04.10
01.07.10
01.10.10
01.01.11
01.04.11
01.07.11
Рисунок 2.2 – Динаміка золотовалютних
резервів України, за період з 01.01.2008 по
01.07.2011, млн. дол. США [27]
За зазначений період, як
свідчать дані, обсяг золотовалютних
резервів зазнавав значних коливань.
Найменше їх значення було зафіксоване
станом на 01.02.2010 року (24148,28 млн. дол. США),
після чого відбулось поступове
збільшення їх обсягів. Станом на 01.08.2011
розмір золотовалютних резервів склав
38205,83 млн. дол. США. Протягом кризового
та посткризового періоду основною
метою управління золотовалютними
резервами було забезпечення оптимального
співвідношення рівнів захищеності, ліквідності
й дохідності, що забезпечувало виконання
функцій Національного банку
України, визначених чинним законодавством
України. Контроль за кредитним ризиком
забезпечувався шляхом встановлення кредитних
лімітів банкам-контрагентам. Оптимальний
рівень валютного та процентного
ризиків забезпечувався шляхом диверсифікації
міжнародних резервів. Більша частина
коштів золотовалютних резервів зберігалась
у державних цінних паперах та
на депозитних рахунках. Ліквідність
34 золотовалютних резервів
визначалася рівнем ліквідності
вільно конвертованих валют, фінансових
інструментів або фінансового
ринку. Аналіз золотовалютних
резервів України проведемо з
використанням [27, 34-36]. За станом
на 01.01.2009 золотовалютні резерви
України дорівнювали 31,5 млрд. дол.
США і зменшилися за 2008 рік
на 0,9 млрд. дол. США, або на 2,8 %.
У серпні 2008 року обсяги золотовалютних
резервів були найбільшими за
останні 7 років і становили
38,0 млрд. дол. США. Основним джерелом
зростання золотовалютних резервів
були інтервенції Національного
банку України, в результаті
яких упродовж 2008 року на міжбанківському
валютному ринку було придбано
7,0 млрд. дол. США у доларовому
еквіваленті. Разом з тим, у
IV кварталі звітного року, за умов
погіршення ситуації на міжбанківському
валютному ринку України, Національним
банком України було продано
іноземної валюти загальним обсягом
10,3 млрд. грн. у доларовому еквіваленті
(95 % від загальної суми проданої
іноземної валюти за звітний
рік), що призвело до зменшення
золотовалютних резервів у цілому.
Одним із джерел поповнення
золотовалютних резервів було
надходження у листопаді коштів
від Міжнародного валютного фонду
у сумі, еквівалентній 3 млрд. СПЗ,
або 4,6 млрд. дол. США. Додатковим
фактором зростання золотовалютних
резервів був дохід, отриманий
від управління, який в 2008 році
становив 1,9 млн. дол. США. У
2008 році управління золотовалютними
резервами здійснювалось відповідно
до «Інвестиційної декларації
золотовалютного резерву Національного
банку України на 2008 рік» для одержання
додаткового доходу. У 2008 році золотовалютні
резерви зберігались на рахунках банків-
кореспондентів, а також у фінансових
інструментах з довгостроковим кредитним
рейтингом не нижчим, ніж рівень «А».
Більшу частину коштів золотовалютних
резервів було вкладено в державні цінні
папери промислово
35 розвинутих країн, а
також зберігались у банках
США, Швейцарії та Великобританії.
У процесі управління золотовалютними
резервами Національним банком
України використовувались такі
основні фінансові інструменти,
як короткострокові депозити
та цінні папери. З метою нарощення
високоліквідних активів у 2008
році було збільшено (з 47 до
52 %) частку цінних паперів у
структурі золотовалютних резервів.
Переважна частка монетарного
золота Національного банку України
зберігалася в сховищі Державної
скарбниці, решту було розміщено
у довгострокові депозити. Загальна
середня дохідність операцій
з управління золотовалютними
резервами за 2008 рік становила
5,4 %. Золотовалютні резерви України
за станом на 01.01.2010 становили
26,5 млрд. дол. США і зменшились
за 2009 рік на 5,0 млрд. дол. США, або
на 16,0 %, що, переважно, відбулося
за рахунок продажу Національним
банком України іноземної валюти
на міжбанківському валютному
ринку України в обсязі 10,4 млрд.
дол. США (у доларовому еквіваленті).
У цьому році зменшення міжнародних
резервів супроводжувалося своєчасним
погашенням та обслуговуванням
зовнішнього державного боргу.
Основним джерелом поповнення
золотовалютних резервів було
надходження протягом 2009 року коштів
від Міжнародного валютного фонду
(за рахунок двох траншів та
перерозподілу СПЗ) у сумі, еквівалентній
5,3 млрд. СПЗ, або 8,3 млрд. дол. США.
У 2009 році управління золотовалютними
резервами здійснювалось відповідно
до «Інвестиційної декларації
міжнародних (золотовалютних) резервів
України на 2009 рік», впроваджуючи
активну інвестиційну політику,
спрямовану на одержання додаткового
доходу. У цьому періоді золотовалютні
резерви зберігались на рахунках
банків- кореспондентів, а також у фінансових
інструментах із довгостроковим кредитним
рейтингом не нижчим, ніж рівень «А». Більшу
частину коштів
36 міжнародних резервів
було вкладено в державні цінні
папери промислово розвинутих
країн, а також зберігались
у банках США, Швейцарії та
Великобританії. У процесі управління
золотовалютними резервами Національним
банком України використовувались
такі основні фінансові інструменти,
як цінні папери нерезидентів
та короткострокові депозити
в іноземних банках. Переважна
частина монетарного золота Національного
банку України зберігалась у
сховищі Державної скарбниці,
решту було розміщено у довгострокові
депозити. Загальна середня дохідність
операцій з управління міжнародними
резервами становила 1,9 %. У 2010
році золотовалютні резерви України
зросли на 8,1 млрд. дол. США, або
на 30,5%, і на 01.01.2011 становили 34,6 млрд.
дол. США. Основними факторами
збільшення золотовалютних резервів
були купівля іноземної валюти
на міжбанківському валютному
ринку України на суму, еквівалентну
8,7 млрд. дол. США та надходження
у червні кредиту на суму 2,0
млрд. дол. США й у вересні
коштів від розміщення ОЗДП
на суму 2,0 млрд. дол. США на
користь Державного казначейства
України. Також одним із джерел
поповнення міжнародних резервів
було надходження в серпні
та грудні чергових траншів
від Міжнародного валютного фонду
на суму, еквівалентну 3,4 млрд. дол.
США. У 2010 році Національним
банком України було продано
іноземної валюти на міжбанківському
валютному ринку України в
обсязі 7,4 млрд. дол. США (в доларовому
еквіваленті). Управління золотовалютними
резервами здійснювалось відповідно
до Інвестиційної декларації
міжнародних (золотовалютних) резервів
України на 2010 рік. У 2010 році
золотовалютні резерви зберігались
на рахунках банків- кореспондентів,
а також у фінансових інструментах із
довгостроковим кредитним рейтингом не
нижчим, ніж рівень «А». У процесі управління
золотовалютними резервами Національним
банком України використовувались