Сутність соціального захисту та соціального страхування

З метою осучаснення  зазначених виплат здійснюється їх коригування  відповідно до Порядку коригування  розміру виплат, що включаються в  заробіток для обчислення пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу”, затвердженого наказом  Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України  від 11.08.2003р. №226/509, зареєстрованим у  Міністерстві юстиції України 1 вересня 2003 р. за № 758/8079.

Пенсія державним службовцям призначається з дня звернення  за пенсією.

Граничний вік перебування  на державній службі становить 60 років  для чоловіків і 55 років для  жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з  Головним управлінням державної  служби може продовжити термін перебування  на державній службі, але не більш  як на п’ять років.

Документом  для визначення стажу державної  служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного  законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням  стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

 

Державна соціальна

допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Відповідно  до статті 7 Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” (далі - Закон) державна соціальна допомога на догляд призначається у таких  розмірах прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність:

1) інвалідам війни з  числа військовослужбовців та  інших осіб, яким призначено пенсії  по інвалідності відповідно до  Закону України "Про пенсійне  забезпечення військовослужбовців,  осіб начальницького і рядового  складу органів внутрішніх справ  та деяких інших осіб":

а) інвалідам I групи –  у розмірі 50 відсотків;

б) інвалідам II групи, які  є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної  комісії потребують постійного стороннього  догляду – у розмірі 25 відсотків;

в) інвалідам III групи, які  є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної  комісії потребують постійного стороннього  догляду – у розмірі 15 відсотків;

2) особам, які належать  до інвалідів війни відповідно  до статті 7 Закону України "Про  статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" та  одержують пенсії за віком,  по інвалідності або за вислугу  років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини: 

а) інвалідам I групи, інвалідам II і III груп, які є одинокими і  за висновком лікарсько-консультативної  комісії потребують постійного стороннього  догляду – у розмірі 15 відсотків;

3) особам, яким призначено  пенсії за вислугу років відповідно  до Закону України 

"Про пенсійне забезпечення  військовослужбовців, осіб начальницького  і рядового складу органів  внутрішніх справ та деяких  інших осіб" і які є інвалідами I групи внаслідок причин, визначених  у пункті "б" статті 16 зазначеного  Закону – у розмірі 50, або  є одинокими пенсіонерами і  за висновком лікарсько-консультативної  комісії потребують догляду –  у розмірі 15 відсотків; 

4) одиноким малозабезпеченим  особам, які за висновком лікарсько-консультативної  комісії потребують постійного  стороннього догляду і одержують  пенсію за віком або за вислугу  років чи по інвалідності (крім  інвалідів I групи) – у розмірі  15 відсотків; 

5) малозабезпеченим інвалідам  I групи, які одержують пенсію  за віком або за вислугу  років чи по інвалідності (крім  інвалідів, зазначених у пунктах  1 - 3) – у розмірі 15 відсотків. 

При визначені права на державну соціальну допомогу на догляд малозабез-печеним особам застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на відповідний  рік.

При визначенні розмірів державної  соціальної допомоги на догляд застосовується прожитковий мінімум (або рівень забезпечення прожиткового мінімуму - у випадках, передбачених Законом), встановлений на відповідний рік.

Середньомісячний  сукупний дохід сім’ї для призначення  державної соціальної допомоги на догляд обчислюється згідно із пунктами 3-9 Методики обчислення сукупного доходу сім’ї, для всіх видів соціальної допомоги, затвердженого наказом Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату, Держкомсім'ямолоді від 15.11.2001р. №486/202/524/455/3370 (із наступними змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.02.2002 р. № 112/6400

У разі якщо особи, зазначені  в частині першій цієї статті, мають  право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається  їм з однієї підстави за їх вибором.

Державна соціальна допомога на догляд виплачується незалежно від  одержання інших видів допомоги, стипендій, аліментів або інших  доходів.

Державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює (крім інвалідів I групи) або перебуває на повному  державному утриманні.

Державна соціальна допомога на догляд особам із числа малозабезпечених, призначається органами праці та соціального захисту населення, а особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, та інвалідам війни - органами, що призначили пенсію (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Пенсійний фонд).

Державна соціальна допомога на догляд призначається довічно  особам, які досягли віку (чоловіки – 63 роки, жінки – 58 років), а інвалідам  – на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни групи інвалідності особі, яка одержує державну соціальну  допомогу на догляд, виплата державної  соціальної допомоги на догляд продовжується  за матеріалами особової справи, без  подання заяви, у тому випадку, якщо для продовження її виплати не потрібні додаткові документи.

У разі необхідності подання  додаткових документів, органи, що призначають  державну соціальну допомогу на догляд, повідомляють особу про перелік  документів, які необхідно додатково  подати.

Якщо додаткові  документи будуть подані пізніше 3 місяців  з дня відправлення повідомлення, то виплата державної соціальної допомоги на догляд поновляється з  дня подання додаткових документів.

 

Пенсійна реформа в Україні

Пенсійне забезпечення в  Україні є основною складовою  системи соціального захисту населення і охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. З 1 січня 2007 року функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від 13 відомчих силових і судових органів передано до Пенсійного фонду України.

Обіг коштів у пенсійній  системі здійснюється через банківські установи та відділення зв’язку. У солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування розмежовано джерела фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду та Державним бюджетом.

Кошти на реалізацію Державної  пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

- обов’язкових внесків  підприємств, установ, організацій;

- обов’язкових внесків  громадян;

- коштів Державного бюджету  та фондів соціального страхування;

- інших надходжень.

Вперше, 16.04.2008 р. у Пенсійному фонді України представникам  громадськості та засобів масової інформації презентовано звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2007 рік. У 2009 році інформація про виконання бюджету Пенсійного фонду була опублікована в офіційних виданнях 28 березня, публічне представлення громадськості звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2008 рік, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2009 р. №11-1, відбулося 7 квітня 2009 року.

Законодавством України  передбачено впровадження трирівневої  пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в державі. Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності та субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах обов’язкового накопичення пенсійних коштів та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Етапи реформування пенсійної системи  в Україні

1991 рік

Запроваджено сплату страхових  внесків та фінансування за їх рахунок (а не з державного бюджету) виплати пенсій. Створено Пенсійний фонд – розпочато розбудову пенсійної системи на страхових засадах.

1999 рік

Розмежовано джерела фінансування пенсій за різними пенсійними програмамиміж  бюджетом Пенсійного фонду та Державним  бюджетом України.

2000 рік

Започатковано персоніфікацію відомостей про сплату страхових  внесків – створено передумови для функціонування солідарної системи за страховими принципами.

2001 рік

Послання Президента України  до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “Про основні напрями пенсійного забезпечення населення України”, яким передбачались заходи для проведення пенсійної реформи на 2001 – 2009 роки.

2001 - 2002 роки

Здійснено передачу органам  Пенсійного фонду функцій з призначення  та виплати пенсій.

2004 рік

Набрав чинності Закон  України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», відповідно до якого:

- для призначення пенсії  враховуються за даними персоніфікованого  обліку лише періоди роботи та заробіток, з якого сплачено страхові внески;

Набрав чинності Закон  України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

2005 рік

З 12 січня 2005 року, згідно із внесеними змінами до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”:

- забезпечено виплату  мінімальної пенсії за віком,  за наявності у чоловіків років,  а у жінок – 20 років страхового  стажу, у розмірі прожиткового  мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність (332 грн.);

- здійснено перший крок  до диференціації пенсій шляхом  введення доплати за понаднормовий стаж;

- вперше пенсії підвищено  у зв'язку із ростом заробітної  плати.

Після набрання чинності з 1 січня 2005 року Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” соціальні пенсії переведено в соціальну допомогу. Призначені відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” соціальні пенсії за бажанням пенсіонера продовжують виплачуватись органами Пенсійного фонду України до закінчення терміну їх виплати.

2006 рік

Поступово розвивається недержавне пенсійне забезпечення. Чисельність учасників недержавних пенсійних фондів збільшилась у 2 рази порівняно з 2005 роком, а сума активів недержавних пенсійних фондів збільшилась відповідно у три рази та склала 128 млн. грн.

Підвищення пенсій інвалідам  війни, учасникам бойових дій  та сім’ям загиблих провадиться виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, що втратили працездатність.

2007 рік

Передано до Пенсійного фонду  України функції з призначення  і виплати пенсій і грошового забезпечення від 13 відомчих силових і судових органів.

Застосовано коефіцієнт підвищення пенсії у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в галузях економіки за попередній рік, що перевищує мінімальний, а саме: пенсії, призначені до 2005 року (тобто з урахуванням середньої заробітної плати в галузях економіки за 2002 та 2003 роки), підвищені на 28,03 %, що відповідає 96 % темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 році порівняно із 2005 роком, а ті, які призначені в останні 2 роки (тобто з урахуванням середньої заробітної плати в галузях економіки за 2004 та 2005 роки), – на 20 %, що відповідає 68 % темпів зростання зарплати. Підвищення пенсій протягом року провадилося у три етапи.

Інвалідам війни та учасникам  бойових дій надається щомісячна  державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає у інвалідів війни І групи - 100 відсотків, ІІ групи – 90 відсотків, ІІІ групи – 80 відсотків, учасників бойових дій – 70 відсотків розміру середньої заробітної плати в Україні за даними Державного комітету статистики за 2006 рік. Мінімальна пенсійна виплата без урахування пенсій за особливі заслуги перед Україною становить: для інвалідів війни І групи - 1041,47 грн., для інвалідів війни ІІ групи – 937, 32 грн., для інвалідів війни ІІІ групи – 833,18 грн., для учасників бойових дій – 729,03 грн.