Сутність соціального захисту та соціального страхування

Порядок призначення і  виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги, встановлюється Кабінетом Міністрів  України.

Покриття витрат на виплату  державних допомог сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді  субвенції до місцевих бюджетів.

Такий порядок покриття витрат стосується виплат допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам із числа військовослужбовців Збройних сил України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони, інших  військових формувань та із числа  осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Покриття витрат на виплату зазначеного виду державної допомоги цим категоріям жінок здійснюється за рахунок відповідних  бюджетів.

Всі види державної допомоги сім'ям із дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають  і виплачують органи соціального  захисту населення за місцем проживання батьків.

Допомога у зв'язку з  вагітністю та пологами жінкам призначається  і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Цільова допомога на проживання громадян з  мінімальними доходами призначається органами соціального захисту непрацездатним громадянам - пенсіонерам, членам їх сімей (крім дітей, які одержують пенсію у разі втрати годувальника), а також особам, що мають право на пенсію, але не звернулися за її призначенням, у яких середньомісячний сукупний доход на одного члена сім'ї за три попередні місяці перед місяцем звернення за допомогою не досягав рівня малозабезпеченості, що встановлюється періодично Верховною Радою України.

Розмір такої допомоги визначається як різниця між граничною  величиною середньомісячного сукупного  доходу і щомісячним розміром пенсії, яка належить до виплати.

Цільова грошова допомога на проживання призначається з місяця звернення за нею терміном на три  місяці. При встановленні права громадян на щомісячну допомогу фактичний  середньомісячний доход на одного члена  сім'ї, визначений за попередні три  місяці, коригується за коефіцієнтом. Коефіцієнт коригування розраховується як частка від ділення мінімального розміру пенсії, що діє у місяці звернення за допомогою, на середньомісячний розмір мінімальної пенсії за три  попередні місяці.

Якщо середньомісячний доход  на кожного члена сім'ї не сягає  встановленої межі малозабезпеченості, грошова допомога на проживання громадян визначається як різниця між величиною  малозабезпеченості і розміром середньомісячного  доходу кожного члена сім'ї за три попередні місяці із урахуванням  коефіцієнта коригування.

При визначенні середньомісячного  сукупного доходу до складу сім'ї  долучаються:

• чоловік, дружина, діти, які перебувають на їх утриманні до 18 років і старші, якщо вони одержують соціальну пенсію як інваліди з дитинства І та II групи;
• студенти вищих навчальних закладів, учнів технікумів (училищ), професійно-технічних училищ віком до 18 років та віком до 23 років, якщо вони одержують пенсію в разі втрати годувальника.

Не враховуються у сукупному  доході цільова грошова допомога, що надається сім'ї, та грошові виплати, передбачені Законом України "Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Державні  житлові субсидії надаються сім'ям громадян, у яких нарахована плата за житло і комунальні послуги (в межах встановлених нормативів користування житловою площею та нормативів споживання житлово-комунальних послуг) перевищує встановлену державою частку доходу (20 % від середньомісячного доходу сім'ї).

Субсидію на відшкодування  витрат на оплату житлово-комунальних  послуг призначають лише на житлову  площу, що не перевищує санітарні  норми на сім'ю (21 кв.м. на кожного  члена сім'ї та додатково 10,5 кв.м. на сім'ю). Якщо площа менша санітарних норм, то субсидія нараховується на існуючу площу і на одну квартиру (житло).

Виплата компенсацій реабілітованим жертвам політичних репресій здійснюється згідно з чинним законодавством, як відшкодування за конфісковане майно та інші матеріальні збитки, нанесені громадянам необґрунтованими репресіями.

Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій" визначено  перелік пільг і компенсацій  реабілітованим, умови та порядок  їх надання.

Решта видів соціальної допомоги населенню та видатків на соціальне  забезпечення плануються, призначаються  і виплачуються відповідно до чинного  законодавства України.

 

9.4. Особливості фінансування соціальної сфери

 

Формуючи систему ринкових відносин, Україна інтегрується у світову економіку, однією з основних рис якої є розвинена соціальна сфера. Вона забезпечує, відповідно до конституційних прав:

• підтримку і підвищення рівня життя населення, нарощування культурного, духовного потенціалу суспільства.
• може стати каталізатором ринкових відносин і усунути негативні явища перехідного періоду.

Дослідження проблем фінансування соціальної сфери  ґрунтується насамперед на теоретичному трактуванні її ролі у створенні  валового внутрішнього продукту. Світова  економічна наука виходить із активної участі соціальної сфери у виробництві  ВВП, що визначає і активний характер системи її фінансового забезпечення.

Вітчизняна  економічна теорія і практика виходили з поділу суспільного виробництва  на дві сфери - виробничу і невиробничу. Функціонування невиробничої (соціальної сфери) засновувалось на перерозподілі до неї за допомогою бюджетного механізму створеного у виробничій сфері продукту, тобто мало пасивний характер. Перехід до ринкових відносин передбачає формування в Україні нової моделі фінансового забезпечення соціальної сфери з метою надійного і певного задоволення соціальних потреб усіх верств населення.

За  своєю суттю ринковий принцип  конкуренції економічних суб'єктів  має асоціальний зміст, оскільки не передбачає підтримки тих, хто  з певних причин виявився нездатним  до змагання. Водночас необхідною умовою стабільності господарської системи  є відсутність соціальної напруги. Система соціальних гарантій є об'єктивно  необхідною. Соціальна політика є  складовою процесу відтворення  робочої сили, істотно впливає  на її вартість та якість. Зростання  ваги особистісного чинника відтворювального процесу наприкінці XX ст. висуває соціальну політику на рівень інших напрямів політики держави.

Соціальна інфраструктура, яка включає органи підтримки і розвитку культури, освіти, виховання, систему охорони здоров'я і фізичної культури, пенсії і різні соціальні виплати сьогодні розглядається як обов'язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи.

В усіх розвинених країнах світу створено мережі «банків робочих місць», стимулюється мобільність робочої сили, діють  системи підготовки та перепідготовки кадрів, здійснюється система регулювання  доходів тощо. Однак на порядок  денний висувається і проблема пошуку балансу між розвитком економічної  і соціальної сфер.

Сучасна економічна наука виводить розвиненість соціальної сфери з досягнутого  рівня розвитку продуктивних сил, який має бути достатнім для того, щоб після відповідної винагороди активним економічним суб'єктам залишалась частина продукту, якої вистачить для підтримання мінімального рівня життя пасивної частини населення.

Економічно  такий рівень розвитку віддзеркалюється рівнем перерозподілу ВВП на соціальні  потреби і ступенем розбалансованості  державного бюджету. Іншим обмеженням соціальної політики держави є співвідношення соціальних виплат з доходами працюючих  суб'єктів, яке не повинно пригнічувати економічні стимули до праці. Оцінка оптимального співвідношення залежить від діючої суспільно-економічної  моделі.

Довгострокова орієнтації України на економічний  розвиток полягає у здійсненні радикальних  реформ, спрямованих на створення  якісно нової системи. У процесі  їх реалізації слід забезпечити комплексний  розвиток усіх складових ринкової економіки.

Основою системи соціального захисту  населення є сукупність державних, економічних, соціальних і правових гарантій:

• право на працю та отримання винагороди за працю відповідно до її кількості та якості;
• право на вибір професії і сфери використання праці, здобуття загальної та професійної освіти;
• право на отримання матеріальної допомоги у похилому віці та при втраті працездатності у працездатному віці;
• право на соціальне страхування тощо.

На  соціальний захист населення Україна  витрачає близько 20-25% коштів державного бюджету.

Соціальний захист населення здійснюється за рахунок коштів:

• держави;
• приватних організацій;
• громадських організацій.

Структура витрат на соціально-культурні заходи (за офіційними даними Держкомстату):

 

Напрям фінансування	Питома вага, %
Освіта	35,1
Охорона здоров'я	32,7
Соціальний захист і соціальне  забезпечення	30.8
Культура й мистецтво	3,1
Фізична культура та спорт	1,5