Правове регулювання діяльності небанківських фінансових установ

      У разі необхідності фінансова компанія може доповнити журнал та картки обліку виконання договорів додатковою інформацією.

      Облікова та реєструюча система фінансових компаній, що надають фінансові послуги, здійснення яких передбачає отримання ліцензії/дозволу відповідних державних органів, має відповідати вимогам, установленим нормативно-правовими актами таких органів.

      Договори  на здійснення діяльності з надання фінансових послуг зберігаються окремо за кожним видом діяльності протягом п'яти років після виконання взаємних зобов'язань сторін договору або відмови від договору за згодою сторін, крім випадків, передбачених законодавством. У разі наявності додатків до договорів вони зберігаються разом з відповідними договорами. Про виконання взаємних зобов'язань сторін за договором має складатись акт виконаних робіт, який підписується всіма сторонами договору.

      Облікова  та реєструюча система фінансової компанії має забезпечувати формування інформації та складання звітності фінансової компанії.

      Проаналізуємо структуру фінансових компаній за видами фінансових послуг, що надаються ними:

      Внесення  інформації про фінансові компанії до Державного реєстру фінансових установ  Держфінпослуг розпочалося у 2004 році.

      Станом  на 01.01.2009 р. до Державного реєстру фінансових установ Департаментом нагляду за фінансовими компаніями Держфінпослуг внесено інформацію про 75 фінансових компаній (див. рис.2.1) (станом на 01.01.2008 р. було внесено 45 фінансових компаній).

Рис. 2.1. Інформація про кількість внесених до Реєстру фінансових компаній протягом 2009 року 

      Таким чином, протягом 2009 року до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 33 фінансові компанії, за цей же період вилучено дві (у зв’язку із відмовою компаній надавати фінансові послуги). З початку 2009 року кількість компаній, які мають намір надавати фінансові послуги, збільшилась у 1,7 рази.

      Узагальнені дані щодо видів фінансових послуг, які мають право надавати фінансові компанії, та внесені до Державного реєстру фінансових установ, наведено у Додатку 1.

     Аналіз  даних зазначених у Додатку 1, свідчить про те, що протягом 2005 року, найбільш динамічне зростання у розрізі  фінансових послуг спостерігалось щодо таких фінансових послуг, як надання гарантій: кількість фінансових компаній, які мають намір надавати вказаний вид фінансових послуг виріс, у 2,5 рази.

     Разом з тим, основними видами фінансових послуг, які мають намір надавати фінансові компанії, є послуги по залученню фінансових активів фізичних та юридичних осіб із зобов’язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів на управління майном.

     Так, на кінець 2009 року 55 фінансових компаній або 74,3 % усіх внесених до Реєстру мали намір надавати такі послуги.

      Для надання послуг з обміну валют та переказу коштів фінансовим установам необхідно мати ліцензію Національного банку України.

      З моменту запровадження Державного реєстру фінансових установ, Держфінпослуг  видала свідоцтво лише одній фінансовій компанії, яка вже мала ліцензію НБУ.

      Право надавати фінансові послуги з  переказу грошових коштів одержала лише одна фінансова компанія.

      У 2004 році набрав чинності Закон України  „Про фінансово - кредитні механізми  та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, який забезпечив можливість небанківським фінансовим установам здійснювати діяльність із залучення фінансових активів фізичних та юридичних осіб із зобов’язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів управління майном.

      Законодавчо встановлено, що для здійснення діяльності із залучення коштів фізичних осіб необхідно отримати відповідну ліцензію. За даними Держфінпослуг, станом на кінець 2009 року одержала ліцензію 51 компанія, але створили фонди фінансування будівництва (ФФБ) лише 26 фінансових компаній. Вартість укладених договорів на управління майном фізичних та юридичних осіб становила 1 174, 7 млн. грн. На кінець 2009 року фактично залучено 570,5 млн. грн.. коштів фізичних осіб, тобто довірителі профінансували майже 49% своїх зобов’язань. Узагальнені дані щодо динаміки видачі ліцензій наведено на рис.2.2.

Рис. 2.2 Кількість виданих ліцензій протягом 2009 року 

     Таким чином, із внесених до реєстру фінансових компаній – управителів майже 93 % отримали відповідну ліцензію, але лише 26 з них станом на 1 січня 2009 року надавали такі послуги шляхом створення 68 ФФБ. За цей же період у будівництво залучено 570,5 млн. грн. коштів фізичних та юридичних осіб для фінансування будівництва житла. Разом з тим, усього у 2008 році управителі уклали 1 679 договорів управління майном загальним обсягом 741,1 млн. грн., тобто, клієнти уже профінансували майже 77 % своїх зобов’язань. Окрім того, протягом вказаного періоду було анульовано дві ліцензії.

      Створення фондів фінансування будівництва фінансові  компанії розпочали у вересні 2008 року, динаміка створення фондів наведена на рис. 2.3.

      Динаміка  залучення протягом 2009 року коштів фізичних та юридичних осіб для будівництва житла наведена в табл. 2.1. 
 
 
 

Рис. 2.3 Інформація щодо кількості компаній, які створили ФФБ та кількості  створених фондів протягом 2008 – 2009 років

      Таблиця 2.1

Інформація  щодо обсягу залучених коштів протягом 2009 року за місяцями (млн. грн.)

      У минулому 2009 році остаточно було сформовано нормативно-правову базу щодо запровадження механізму фінансування фондів операцій з нерухомістю (ФОН) після затвердження Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Порядку реєстрації емісії сертифікатів ФОН. У грудні 2008 року Держфінпослуг видала двом фінансовим компаніям дозволи на здійснення емісії сертифікатів ФОН.

     Сьогодні  банківська система та сектор небанківських  фінансових установ не є конкурентними  на ринку фінансових послуг України, як це має місце в країнах з  розвиненою ринковою економікою, де пропонуються інвесторам альтернативні варіанти вкладення їх заощаджень. Одна з основних причин – низький рівень активів небанківських фінансових установ порівняно з банківською системою та недостатній рівень розвитку правового поля для небанківських фінансових установ. (Додаток 2)

      Маючи активи, які у 8 разів менші за активи банківської системи, небанківські фінансові установи не можуть скласти  їй реальну конкуренцію. До того ж  більшість фінансових компаній входять до складу фінансових груп, які поєднують цю діяльність з банківською.

    Отже, хоч на сьогодні нормативно-правова база, що регулює даний спектр не є досконалою, проте варто згадати про важливість Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 №152, Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та Закон України „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

2.2. Законодавче забезпечення  діяльності лізингових  компаній

     Фінансовий  лізинг позитивно впливає на економіку будь-якої країни, оскільки прискорює розвиток малого та середнього бізнесу, сприяє технічному та технологічному переоснащенню підприємств, зокрема, в аграрному секторі економіки, поліпшує конкурентне середовище на фінансовому ринку, підвищує обсяги реалізації нового обладнання, підвищує конкурентоспроможність економіки держави.

     За  офіційними даними, нині ступінь зносу  машин та обладнання підприємств України складає у середньому більше 50%, що суттєво стримує можливості економічного зростання країни. Фізичний знос сільськогосподарської техніки та обладнання складає 70-80%; приблизно 40% тракторів знаходиться у використанні вже 15-25 років. За оцінками експертів, потреби України у заміні застарілого сільськогосподарського та переробного обладнання дорівнюють 5-10 млрд. дол. США. Якщо взяти до уваги потреби інших галузей економіки країни, то ця цифра збільшиться у сотню разів. [ 32; с.7-8]

     Міжнародний досвід свідчить, що фінансовий лізинг є ефективним інвестиційним механізмом оновлення техніки та технології підприємств різних галузей. Складаючи 1/3 загального обсягу інвестицій, лізинг у загальному обсязі лізингових операцій країн Західної Європи розділяється за видами лізингових активів наступним чином:

• лізинг машинобудівного та технологічного обладнання - 26%,
• лізинг комп’ютерів та офісного обладнання - 15%,
• лізинг вантажних автомобілів - 14%,
• лізинг легкових автомобілів - 35%,
• лізинг суден, літаків та рухомого залізничного складу - 5%,
• інші види обладнання - 5%

     Незважаючи  на гостру потребу України в оновленні  техніки та технологій розвиток лізингової індустрії в країні відбувається дуже повільно.

     Міжнародна  фінансова корпорація (IFC) спільно з УНІДРУА (UNIDROIT, International Institute for the Unification of Private Law, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права) працює над розробкою Модельного закону по лізингу. УНІДРУА, який у 1988 році прийняв Конвенцію про міжнародний лізинг, вирішив взяти участь у проекті розвитку модельного законодавства з лізингу, що зможе допомогти країнам, що розвиваються, у розвитку їх національного законодавства з лізингу.

     Рада  Керуючих УНІДРУА схвалила Модельний  закон з лізингу, який їй було представлено Консультативним Комітетом. Для остаточного схвалення тексту Модельного закону його винесли на голосування Генеральної асамблеї УНІДРУА, що відбулося 30 листопада 2006 р.

     Визнаючи, що лізинг забезпечує країнам, що розвиваються, і зокрема, країнам із перехідними економіками, важливе джерело капіталу для розвитку інфраструктури і малих та середніх підприємств; усвідомлюючи, що в той час, як у багатьох державах уже існує лізингове законодавство і добре розвинений сектор лізингу, багато інших держав, зокрема країни, економіки яких розвиваються або знаходяться у перехідному періоді, потребують нормативної бази, яка б сприяла швидкому розвитку лізингового сектору, що тільки народжується або зовсім не існує в цих країнах, було запропоновано такий закон. Потреба у необхідності запропонувати до уваги законодавців цих країн типовий закон про лізинг, який вони зможуть адаптувати згідно із своїми конкретними потребами, виконуючи завдання гармонізації нормативної бази щодо лізингу в усіх країнах світу з метою сприяння міжнародній торгівлі, існує і сьогодні.