12) надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

     13) надсилає матеріали в правоохоронні  органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

     14) надсилає матеріали в органи  Антимонопольного комітету України  у разі виявлення порушень  антимонопольного законодавства; 

     15) вимагає скликання зборів учасників  фінансової установи;

     16) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межами через ринки фінансових послуг;

     17) встановлює вимоги щодо програмного  забезпечення та спеціального  технічного обладнання фінансових  установ, пов’язаного з наданням  фінансових послуг;

     18) встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства;

     19) визначає професійні вимоги до  керівників та головних бухгалтерів  фінансових установ та може  вимагати звільнення з посад  осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад.

     Основними напрямами нагляду Уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв  та нормативів щодо:

     1) ліквідності; 

     2) капіталу та платоспроможності; 

     3) прибутковості;

     4) якості активів та ризиковості операцій;

     5) якості систем управління та  управлінського персоналу;

     6) додержання правил надання фінансових  послуг;

     Держфінпослуг у межах своєї компетенції  видає ліцензії для здійснення фінансовими  установами:

     1) страхової діяльності;

     2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

     3) надання фінансових кредитів  за рахунок залучених коштів;

     4) діяльності з надання будь-яких  фінансових послуг, що передбачають  пряме або опосередковане залучення  фінансових активів від фізичних осіб.

     Порядок та умови застосування заходів впливу до небанківських фінансових установ  встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Держфінпослуг.

     Рішення Держфінпослуг щодо застосування заходів  впливу у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

     Відмінністю нинішнього фінансового ринку України  є зростання ролі небанківських  фінансових установ. Підставою для  цього є економічні й організаційні  передумови та створення в державі  законодавчої і нормативної бази їхньої діяльності. Базуючись на досвіді фінансового менеджменту, накопиченому у банківській системі, небанківський сектор фінансового ринку має всі підстави пройти шлях становлення за менш тривалий термін і з меншими ризиками. Але діяльність небанківських фінансових установ, з одного боку, має особливості, які відрізняють їх від банків, а з іншого — кожен фінансовий посередник має особливості, що обумовлюються видом діяльності. Тому фінансовий менеджмент фінансових посередників має створюватися з урахуванням досвіду банків, загальних відмінностей небанківського фінансового сектору від банківської системи, особливостей діяльності окремого фінансового посередника. Це стосується й інформаційного забезпечення аналізу діяльності небанківських фінансових установ.

     Законодавча інформація щодо діяльності небанківських фінансових установ є тією ж, що й для кожного учасника фінансового ринку.

     Нормативно-правова  база щодо діяльності фінансових посередників формується Державною комісією з  регулювання ринків фінансових послуг, Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (далі – ДКЦПФР), Національним банком України (далі – НБУ). При цьому функціями Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг є загальні питання діяльності фінансових посередників (ведення реєстру, фінансового моніторингу, заходів впливу, плати за ліцензування, вимоги до облікової та реєстраційної системи) і питання нормативної бази конкретних фінансових посередників (крім інститутів спільного інвестування) за всією діяльністю (крім регулювання банківських операцій). Національний банк України лише регулює питання ліцензування банківських операцій, які здійснюються небанківськими фінансовими установами. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку формує нормативно-правову базу щодо діяльності інститутів спільного інвестування.

 

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ ТА ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ

2.1. Правові основи  функціонування фінансових  компаній

 

      У країнах з розвиненими ринковими  відносинами небанківські фінансово-кредитні установи представлені здебільшого лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємодопомоги.

      Зростанню ролі спеціалізованих небанківських  фінансових установ на ринку фінансових послуг сприяють, як правило, три фактори: зростання доходів населення, розвиток ринку цінних паперів, конкурентоспроможність надання таких послуг небанківськими фінансовими установами у порівнянні з банками. Основні форми діяльності цих установ на ринку фінансових послуг зводяться до акумулювання заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через усі види акцій, надання іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги.

      Становлення ринкової економіки в Україні  сприяло створенню національного фінансового сектору, що характеризується наявністю розгалуженої інфраструктури, у якій мають місце спеціалізовані фінансові установи – фінансові компанії.

      Відповідно  до визначення, наведеного в Положенні  про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженому розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 №152, фінансовими компаніями слід вважати фінансові установи, які надають фінансові послуги, державне регулювання яких відповідно до чинного законодавства віднесено до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, окрім тих установ, які надають послуги у страховій діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, кредитних установ, у тому числі кредитних спілок та ломбардів.

      Фінансові компанії надають виключно ті фінансові послуги, які зазначені в додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи встановленої форми, а також ті, надання яких можливе лише за умови отримання відповідних ліцензій/дозволів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг.

      Відповідно  до статті 34 Закону України „Про фінансові  послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг” Держфінпослуг  видає небанківським фінансовим установам ліцензії.

      У додаток до Свідоцтва, відповідно до встановлених законодавством обмежень на суміщення діяльності з надання певних видів фінансових послуг, Держфінпослуг вносить такі види послуг:

      - надання фінансових кредитів (за рахунок власних коштів),

      - фінансовий лізинг,

      - факторинг,

      - надання порук (поручительств),

      - гарантій,

      - позик,

      - залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

      У додаток до Свідоцтва також можуть бути внесені інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", здійснення яких відповідно до Законів України можливе без отримання ліцензій/дозволів.

      Фінансова компанія набуває статусу фінансової установи, у разі виконання таких обов'язкових умов:

      1) в установчих документах фінансової компанії має бути визначена діяльність з надання фінансових послуг як виключна діяльність;

      2) наявності внутрішніх правил з надання фінансових послуг, які затверджуються уповноваженим органом заявника відповідно до його установчих документів;

      3) наявності системи бухгалтерського  обліку та звітності, що відповідають вимогам законодавства і передбачають облік операцій з надання фінансових послуг своїм клієнтам;

      4) наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 3 млн. грн. на дату подання заяви для фінансових компаній , які планують надавати послуги по залученню коштів фізичних осіб, та не менше ніж 1 млн. грн. для усіх інших фінансових компаній - заявників;

      5) наявності кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання відповідних видів фінансових послуг, не мають непогашеної судимості за корисливі злочини, а також взяли на себе зобов'язання щодо безумовного виконання вимог статті 10 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та відповідності керівника заявника Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, установленим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;

      6) наявності технічних умов (у тому числі приміщень), необхідних для надання фінансових послуг своїм клієнтам, та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства України (у тому числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо);

      7) відсутності збитків за даними останнього річного фінансового звіту про фінансові результати, що передує поданню заяви, підтвердженого аудитором;

      8) відсутності порушень чинного законодавства в сфері регулювання ринків фінансових послуг.

      Крім  того, фінансові компанії мають затвердити внутрішні правила надання фінансових послуг та примірні договори про надання певних видів фінансових послуг. Внутрішні правила надання фінансових послуг фінансових компаній мають обов'язково включати порядок укладання договорів з клієнтами та здійснення внутрішнього контролю за наданням фінансових послуг своїм клієнтам, визначати ступінь відповідальності посадових осіб, до посадових обов'язків яких належать безпосередня робота з клієнтами, укладання та виконання договорів.

      На  вимогу клієнта фінансова компанія зобов'язана надати інформацію згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

      Примірні договори про надання певного виду фінансової послуги мають відповідати вимогам Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та інших нормативно-правових актів.

      Облікова  та реєструюча система фінансової компанії має забезпечувати облік та реєстрацію договорів про надання фінансових послуг у електронному та паперовому вигляді. Реєстрація договорів про фінансові послуги здійснюється шляхом ведення фінансовою компанією журналу обліку укладених і виконаних договорів про надання фінансових послуг (далі - журнал обліку) та карток обліку укладених та виконаних договорів (далі - картка обліку), відомості яких повинні містити інформацію, необхідну для ведення бухгалтерського обліку відповідних фінансово-господарських операцій.

      Журнал обліку ведеться в хронологічному порядку (окремо за кожним видом послуг) .

      Журнал та картки обліку виконання договорів в електронному вигляді ведуться фінансовою компанією з обов'язковою можливістю роздрукування у будь-який час на вимогу державних органів в межах їх повноважень. Фінансова компанія має зберігати інформацію журналу та карток обліку виконання договорів в електронному вигляді таким чином, щоб забезпечити можливість відновлення втраченої інформації у разі виникнення будь-яких обставин непереборної сили.