Правове регулювання бюджетної системи України

     У ст. 64 Бюджетного кодексу визначено  вичерпний перелiк податкiв і  зборiв, якi закрiплено за бюджетами  мiсцевого самоврядування. За рахунок  цих надходжень формують бюджет делегованих  повноважень, тобто це тi ресурси, що видiляє держава на виконання  функцiй i завдань держави на мiсцях. Саме тому їх формують за рахунок загальнодержавних  податкiв і зборiв, iнших надходжень, справляння яких регулюється виключно законами (спецiальнi податковi закони, Кодекс про адмiнiстративнi правопорушення тощо).

     Ст. 66 Бюджетного кодексу є певним вiдображенням  загальних засад, якi врегульовано ст. 64, але якщо в останнiй визначено  доходи бюджетiв мiсцевого самоврядування (фактично базових бюджетiв бюджетної  системи України), то в цiй статтi закрiллено склад доходiв iнших типiв  мiсцевих бюджетiв, якi спрямовано на формування бюджетних коштiв за рахунок загальнодержавних  платежiв. Згiдно з частинами 6, 7 ст. 63 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi” кошти державного бюджету, якi передають у виглядi дотацiй i субвенцiй, розподiляють обласнi ради мiж районними бюджетами й бюджетами мiст обласного значення в розмiрах, необхiдних для формування дохiдних частин не нижче мiнiмальних розмiрiв мiсцевих бюджетiв, визначених законом, а також використовують для фiнансування з обласного бюджету спiльних проектiв територiальних громад. Кошти обласних бюджетiв, переданi державою у вигляді дотацiй, субвенцiй, зараховують до районних бюджетiв, i районнi ради розподiляють їх мiж мiсцевими бюджетами в розмiрах, необхiдних для формування дсхiдних частин не нижче мiнiмальних розмiрiв мiсцевих бюджетiв, визначених законом, використовують для фiнансування з район ного бюджету спiльних проектiв територiальних громад.

     Згiдно  з ч. 2 ст. 63 Закону «Про мiсцеве самоврядування в Українi» доходи мiсцевих бюджетiв  районних у мiстах рад (у разi їх створення) формують вiдповiдно до обсягу повноважень, якi визначають вiдповiднi мiськi ради. Вiдповiдно  до ч. 2 ст. 64 вказаного Закону, районнi у мiстах ради та їхнi виконавчi органи самостiйно розпоряджаються коштами вiдповiдних мiсцевих бюджетiв, ви значають напрями їх використання.

     Видатки мiсцевих бюджетiв, що мають загальнi засади регулювання, диференцiюють залежно вiд типу мiсцевого бюджету. Разом з тим потрiбно виходити з певної кореспонденцiї норм Бюджетного кодексу та норм Закону «Про мiсцеве самовряду вання в Українi» при регулюваннi подiбних вiдносин. Але робити це необхiдно дуже уважно, бо можна торкнутися деяких суперечностей. Наприклад, Кодексом визначено окремо «мiсцевi бюджети» та «бюджети мiсцевого самоврядування» (ст. 2), тодi як у ст. 1 Закону «Про мiсцеве самоврядування в Українi». Їх закрiплено як синонiми, коли визначено «бюджет мiсцевого самоврядування»(мiсцевий бюджет) .

     Видатки мiсцевих бюджетiв згiдно з ч. 7 ст. 64 Бюджетного кодексу подiляють  на двi частини:

а) видатки, якi пов’язано з виконанням делегованих  законом повноважень органiв виконанчої влади. Iх визначають вiдповiдно до функцiй держави та передають  на мiсця для виконання з вiдповiдною деталiзацiєю (статтi 88—90 Кодексу). Цi видатки  враховують при визначеннi обсягiв  мiжбюджетких трансфертiв, їх регулює  держава, яка й забезпечує їх виконання  вiдповiдними ресурсами;

б) видатки, якi пов’язано з виконанням власних  повноважень мiсцевого самоврядування (ст. 91 Кодексу), якi спрямовують на реалiзацiю  повноважень мiсцевих органiв і  враховують при визначеннi обсягiв  мiжбюджетних трансфертiв.

Видатки мiсцевих бюджетiв включають бюджетнi призначення (ст. 2 Кодексу), якi встановлено  рiшенням про мiсцевий бюджет для  певних цiлей. Джерелом здiйснення цих  видаткiв є кошти мiсцевих бюджетiв i мижбюджетнi трансферти з державного бюджету України. Згiдно з ч. 2 ст. 64 Закону «Про мiсцеве самоврядування в Українi» сiльськi, селищнi, мiськi, районнi в мiстах ради та їхнi виконавчi органи самостiйно розпоряджаються коштами вiдповiдних мiсцевих бюджетiв, визначають напрями їхнього використання. У видатковiй частинi мiсцевих бюджетiв окремо передбачають видатки поточного бюджету (спрямовують на фiнансування установ і закладiв, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань i не належать до бюджету розвигку) та видатки бюджету розвитку (спрямовують на реалiзацiю програм соцiально-екокомiчного розвитку вiдповiдної територiї, пов‘язаних iз здiйсненням iнвестицiйної та iнновацiйної дiяльностi, фiнансування субвенцiй та iнших видаткiв, пов’язаних iз розширенням вiдтворення) — ст. 64 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi».

     Статтею 67 цього Закону передбачено фiнансування витрат, пов’язаних iз здiйсненням органами мiсцевого самоврядування повноважень органiв виконанчої влади та виконання рiшень органiв державної влади. Повноваження органiв виконавчої влади, наданi законом, фiнансує держава в повному обсязi для їх здійснення органами мiсцевого самоврядування. Кошти для цього передбачають щорiчно в Законi України про Державний бюджет України. Рiшення органiв державної влади, якi зумовлюють додатковi видатки органiв мiсцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм фiнансових ресурсiв. Витрати, що виникли внаслiдок рiшень органiв державної влади, якi не було попередньо забезпечено вiдповiдними фанансовими ресурсами, компенсує держава.

     Поняття бюджету розвитку визначено в ст. 1 Закону «Про мiсцеве самоврядування в Українi» як доходи й видатки мiсцевого бюджету, якi утворюються i використовуються для реалiзацiї програм соцiально-економiчного розвитку, змiцнення матерiально-фiнансової бази. Статтею 71 Бюджетного кодексу визначено складовi доходiв i витрат бюджету розвитку. Доходи бюджету розвитку формують за рахунок частини податкових надходжень, коштiв, залучених від розмiщення мiсцевих позик, трансфертiв з iнших бюджетiв (ч. 5 ст. 63 Закону «Про мiсцеве самоврядування в Українi».

     Бюджети Автономної Республiки Крим i мiськi бюджети приймають виключно стосовно дефiциту бюджету розвитку, тобто перевищення видаткiв вiдповiдних бюджетiв понад їхнiми доходами, якi утворюються та використовуються для реалiзацiї програм соцiально-економiчного розвитку змiцнення матерiально-фiнансової бази (ст. 72 Бюджетного кодексу, ст. 1 Закону „Про мiсцеве самоврядування в Україні” Таким чином, фак тично, закрiплено заборону щодо дефiциту пiд час затвердженяя поточного бюджету. Отже, фiнансування обов’язкових, життєво необхiдних витрат для територiальних громад здiйснюють обов’язково (поточний бюджет) або забезпечують просте вiдтворення. Дефiцит же розповсюджено виключно на видатки щодо розширеного вiдтворення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.1 Проблеми функціонування  бюджетної системи  України та можливі  шляхи їх подолання

     На  нинішньому етапі розвитку економіки  держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного  реформування бюджетних взаємозв'язків  як за доходами, так І за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

     Відсутність належного законодавчого регулювання  бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних  наслідків:

• постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуваннями окремих видів видатків;
• відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
• послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
• неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;

     Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення  бюджетного процесу, який би відображав конкретну спрямованість бюджетних  відносин на розв'язання економічних  і соціальних завдань та включав  широке коло дієвих важелів за допомогою  яких держава здійснюватиме розподільчі  й перерозполільчі функції.

     Для вдосконалення функціонування бюджетної  системи в Україні, на наш погляд, необхідно здійснити наступне:

• уточнити нині діючі процедури підготовки та прийняття бюджету;
• встановити процес утворення зобов'язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері;
• контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;
• чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.

     Особливо  слід наголосити на необхідності встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Щодо розпорядників бюджетних коштів, які порушують бюджетне законодавство, доцільно застосовувати такі санкції:

• призупинення повноважень за асигнуваннями або управління доходами чи видатками;
• запровадження обмеження щодо використання бюджетних рахунків,
• скасування або призупинення бюджетних асигнувань для відшкодування незаконно витрачених коштів або вимоги їх відшкодування.

     Урегулювання  проблеми відповідальності учасників  бюджетного процесу за повне та своєчасне  фінансування., цільове використання бюджетних коштів, своєчасне повернення бюджетних позичок сприятиме  підвищенню ефективності бюджетного процесу, оздоровленню державних фінансів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     На  основі проведених досліджень можна зробити висновки.

       Головним індикатором стану держави  є бюджетна система країни. Бюджетна система України являє собою врегульовану нормами права сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устрою.

     Державний бюджет України – це встановлений законом на бюджетний період основний фінансовий план доходів і видатків централізованого фонду грошових коштів держави. Державний бюджет України  затверджується Верховною Радою  У вигляді Закону України «Про державний бюджет». Державний бюджет використовується для міжгалузевого  та територіального перерозподілу  фінансових ресурсів з урахуванням  рівня розвитку економіки та культури на всі й території.

     Відповідно, бюджетами місцевого самоврядування визначаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх обєднань. Місцевими бюджетими визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів  у містах та бюджети місцевого  самоврядування.

     Сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є  зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу та прогнозування  економічного і соціального розвитку держави.

     Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основі Бюджетний Кодекс України, інші законодавчі акти. Економічною  основою бюджетної системи України  є народногосподарський комплекс.

     У роботі  визначено основні принципи бюджетної системи, які запроваджують  систему єдиних процедур – ухвалення  рішень учасниками бюджетного процесу  на засадах єдиної загальнодержавної  політики. Забезпечуючи вимоги економічної  безпеки держави, ці принципи базуються  на відповідності бюджетної політики національним інтересам. Бюджетна система грутується на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефектності та результативності, субсідіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості.

     Бюджетна  класифікація визначається як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.

     Бюджетна  класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних  коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів.