Правове регулювання бюджетної системи України

     Бюджетний перiод для Державного бюджету України  за особливих обставин може бути iнший. Такими особливими обстави нами є:

1) введення  воєнного стану;

2) оголошення  надзвичайного стану в Україні  або в окремих її мiсцевостях;

3) оголошення  окремих мiсцевостей зонами надзвичайної  екологiчної ситуацiї, необхiднiсть усунення природних або техногенних катастроф.

     У випадку, якщо Державний бюджет Украiни прийнято на iнший бюджетний перiод, мiсцевi бюджети можуть бути пряйнятi на такий само перiод.

     Отже, бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративного-територіальних устроїв і врегульована нормами права.⁶ 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Принципи бюджетної  системи

     Відповідно  до ст. 95 Конституції України бюджетна система будується на засадах  справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства  між громадянами й територіальними  громадами та закріплює виключно законодавче й цільове регулювання  будь-яких видатків держави на загальносуспільні  потреби, розмір і цільове спрямування  цих видатків; проголошує ідею збалансованості  бюджету; закріплює принцип звітності  і прозорості (оприлюднення) звітів про доходи й видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Принцип (від лат. -- початок, основа) визначається як основні, вихідні положення, установка для якої-небудь теорії, вчення, науки або керівне положення, основне правило діяльності. Дотримання обґрунтованих принципів побудови бюджетної системи  визначає ефективність її функціонування у країні.⁷                                                            

       Бюджетний кодекс визначає основні принципи бюджетної системи (ст. 7) та запроваджує систему єдиних процедур - ухвалення рішень учасниками бюджетного процесу на засадах єдиної загальнодержавної бюджетної політики. Як зазначають фахівці, забезпечуючи вимоги економічної безпеки держави, ці принципи базуються на відповідності бюджетної політики національним інтересам⁸

       Бюджетна система ґрунтується  на принципах єдності, збалансованості,  самостійності, повноти, обгрунтованості,  ефективності, субсидіарності, цільового  використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості,  публічності та прозорості, відповідальності  учасників бюджетного процесу.

     Принцип єдності бюджетної системи є одним з визначальних принципів унітарного бюджетного устрою країни, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиними регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

     Єдність бюджетного законодавства України  полягає у прийнятті Бюджетного кодексу України -- єдиного кодифікованого акта, який детально регулює бюджетні відносини.

     Суттєвою  ознакою єдності бюджетної системи  України є єдність принципів  її побудови.

     Важливою  складовою принципу єдності бюджетної  системи України є встановлення єдиних форм бюджетної документації і звітності, затверджених законодавством України та обов’язкових для використання всіма учасниками бюджетного процесу.

     Іншим важливим аспектом принципу єдності  бюджетної системи України є  встановлення єдиних вимог щодо відповідальності та заходів впливу за вчинені порушення  бюджетного законодавства (ст.116--124 гл. 18 Кодексу).

     Принцип єдності бюджетної системи України  визначає також єдину бюджетну класифікацію, обов’язкову для застосування всіма  учасниками бюджетного процесу (ст. 8 Кодексу).

     Принцип єдності бюджетної системи України  ґрунтується на взаємодії всіх бюджетів. Основою реалізації принципу єдності  бюджетної системи є передусім  досягнення єдності бюджетів, які  входять у неї.

     Отже, загальне визначення бюджетного процесу, його стадій, єдина бюджетна класифікація, котра застосовується до всіх видів  бюджетів, єдність принципів побудови бюджетної системи, встановлення єдиних форм бюджетної документації і звітності  забезпечує єдність усіх складових  бюджетної системи.

     Принцип збалансованості  бюджетної системи ґрунтується на положеннях ст. 95 Конституції України, яка закріплює, що держава прагне до збалансованості бюджету України. В Кодексі це положення деталізовано. Принцип збалансованості означає, що всі витрати бюджету мають покриватися загальною сумою доходів і джерел фінансування його дефіциту, тобто повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

     Принцип самостійності є найважливішим принципом, зміст якого розкривається в п. 3 ст. 7 Кодексу. Цей принцип означає, що державний і місцеві бюджети є самостійними: держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.

     Самостійність забезпечується:

     - закріпленням за бюджетами кожного  рівня бюджетної системи відповідних  джерел доходів, перелік яких  визначається законодавством;

     - правом відповідних органів державної  влади, органів влади Автономної  Республіки Крим та органів  місцевого самоврядування визначати  напрями використання бюджетних  коштів відповідно до законодавства  України;

     - правом самостійного й незалежного  розгляду та затвердження кожного  з бюджетів, тобто відповідні  органи влади й органи місцевого  самоврядування мають право самостійно, незалежно одне від одного  брати участь у бюджетному  процесі.

     Всі перелічені аспекти, що характеризують принцип самостійності, фактично відображають повноваження й обов’язки органів  влади адміністративно-територіальних утворень, які затверджують і виконують  відповідний бюджет.

     Принцип самостійності фактично захищає  бюджети від неправомірного чи необґрунтованого перерозподілу або вилучення  бюджетних коштів, від втручання  в бюджетний процес на будь-якій його стадії.

     Принцип повноти передбачає, що всі відображені в нормативно-правових актах доходи та витрати всіх бюджетів підлягають включенню в обов’язковому порядку й у повному обсязі до складу бюджетів. Крім того, елементом принципу повноти можна вважати також принцип повноти структури бюджетної системи. Вимога дотримання цього принципу означає, що в бюджетній системі мають бути враховані всі реально існуючі види бюджетів відповідного адміністративно-територіального утворення.

     Принцип обґрунтованості  відображає достовірність показників прогнозу соціального й економічного розвитку відповідної території та реалістичності розрахунків доходів і видатків бюджету. На рівні держави це означає, що для складання обґрунтованого бюджету необхідні реалістичні прогнози макропоказників: валового внутрішнього продукту, динаміки індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні, доходів, заробітних плат, рівня зайнятості й безробіття, чисельності різних категорій населення тощо.

     З метою дотримання вимоги реалістичності необхідно відобразити зв’язок  і вплив факторів соціально-економічного розвитку на статті доходів і видатків бюджету. Важливим є використання економіко-математичного  і статистичного апарату для  визначення впливу факторів, які визначають дохідні й видаткові статті бюджету.

     Збіг  звітних даних щодо виконання  бюджету в цілому та за кожною статтею  із затвердженими показниками прийнятого бюджету вирішальною мірою залежить від якості зроблених прогнозів.

     Водночас  відомо, що ряд процесів перебуває  поза сферою впливу держави, наприклад  зміни світових цін на нафту. За умови  розгортання негативних процесів такого роду надійності й достовірності  бюджету часто важко досягти, а фактичне виконання бюджету  за доходами й видатками не відповідатиме  запланованим показникам повною мірою.

     Принцип ефективності й результативності передбачає, що при складанні й виконанні бюджетів учасники бюджетного процесу мають виходити з необхідності досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, а також максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.При цьому цілі учасників бюджетного процесу повинні ґрунтуватися на національній системі цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням.

     Таким чином, на стадії складання чи виконання  бюджету учасники бюджетного процесу, відповідальні за складання й  виконання бюджетів, мають виходити із двох цілей: перша -- досягнення запланованої мети, друга -- досягнення максимального результату. При досягненні запланованої мети учасники бюджетного процесу повинні прагнути до економії бюджетних коштів, а при досягненні максимального результату (порівняно із запланованим) -- мають право використати всі передбачені в бюджеті кошти для фінансування відповідних заходів.

     Контроль  дотримання принципу ефективності здійснюється шляхом проведення аудиту й оцінки ефективності управління бюджетними коштами  відповідно до законодавства, що визначається ч. 2 ст. 19 Кодексу.

     Включення до Кодексу в редакції 2010 р. принципу результативності зумовлене розвитком  програмно-цільового методу в бюджетному процесі України та передбачає використання ряду груп результативних показників, які визначено Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі України (розпорядження  КМУ від 14.09.2002 р. № 538-р “Про схвалення  Концепції застосування програмно-цільового  методу в бюджетному процесі”). Впровадження результативних показників дає змогу  показати ефективність використання бюджетних  коштів, співвідношення досягнутих результатів  і витрат, тривалість виконання бюджетної  програми, її необхідність і відповідність  визначеній меті, а також порівняти  результати виконання бюджетних  програм у динаміці й за роками головними розпорядниками бюджетних  коштів. Виділено такі групи результативних показників: показники затрат, показники  продукту, показники ефективності, показники якості (результату).

       Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів видатків між бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

     Субсидіарність (від лат. -- служити для допомоги, призначатися для допомоги). Згідно з цим принципом певному бюджету  можна надавати допомогу тільки тоді, коли його можливості є недостатніми для виконання встановлених функцій. Практичне застосування принципу субсидіарності означає, що всі види суспільних благ і послуг мають бути проаналізовані з точки зору доцільності передачі повноважень у їх наданні між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами

       Принцип цільового  використання бюджетних  коштів встановлює, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями й бюджетними асигнуваннями. У структурі видатків бюджету реалізації цього принципу сприяє відомча класифікація видатків та кредитування бюджету, відповідно до якої бюджетні кошти виділяються в розпорядження конкретних розпорядників бюджетних коштів із визначенням напрямів їх використання на фінансування конкретних цілей. За своєю сутністю всі бюджетні кошти мають цільову спрямованість, адже вони призначені для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

     Цільове використання бюджетних коштів передбачає їх витрачання на цілі, що відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної  програми (у разі застосування програмно-цільового  методу в бюджетному процесі) або  в порядку використання бюджетних  коштів; бюджетним асигнуванням (розпису  бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

     Цільове використання бюджетних коштів є  невід’ємною вимогою Бюджетного кодексу, у якому передбачається відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів (ст. 119).

       Принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система в Україні повинна будуватися так, щоб доходи і видатки включалися до бюджетів без упередженості, все національне багатство розподілялося справедливо між територіальними громадами й громадянами^.9

     Тлумачення  принципу публічності і прозорості в новій редакції Кодексу докорінним чином змінилося. Тепер дотримання цього принципу передбачає: