Правове регулювання бюджетної системи України

-- обов’язкове  інформування громадськості у  відкритій пресі про затверджені  бюджети, публікування звітів  про їх виконання; повноту надання  інформації про хід виконання  бюджетів, а також доступність  інших відомостей за рішенням  законодавчих органів державної  влади та органів місцевого  самоврядування;

-- обов’язкову  відкритість для суспільства  й засобів масової інформації  процедур розгляду і прийняття  рішень щодо проектів бюджетів, у тому числі з питань, щодо  яких виникають суперечності  в законодавчому органі державної  влади або між законодавчими  й виконавчими органами державної  влади.¹⁰

     Доступність інформації про бюджет встановлена  ст. 28 Кодексу. Таким чином, принцип  публічності і прозорості зобов’язує органи влади оприлюднювати (надавати інформацію, публічно представляти) бюджет і хід бюджетного процесу, звіти  про виконання державного й місцевих бюджетів у встановлені Бюджетним  кодексом України строки та у визначених засобах масової інформації. Водночас допускається виключення окремих видатків із інформації про виконання бюджету, у разі якщо це стосується державних  інтересів та пов’язано зі зберіганням  державної таємниці.

     У новій редакції Кодексу зі ст. 7 виключено  принцип відповідальності учасників  бюджетного процесу. Відповідальність і міри впливу за вчинені порушення  бюджетного законодавства визначено  у гл. 18 ст. 116--124 Кодексу.

     Головною  метою виділення принципів бюджетної  системи є побудова такої бюджетної  системи, яка за оптимального використання фінансових ресурсів держави відображає державний (унітарний) устрій України  в поєднанні із самостійністю  місцевих бюджетів, тобто принципи відображають вимоги, які висуваються  до організації та устрою бюджетної  системи. 
 
 
 

     1.3.Поняття і значення бюджетної класифікації

     Одним із заходів, що забезпечують єдність  бюджетної системи країни, є бюджетна класифікація. Питання бюджетної  класифікації надзвичайно важливе  для законодавчого органу, оскільки пов'язане з інформацією, аналізом, контролем та ревізійними перевірками. Щодо інформації, то вона дає легіслатурі  можливість зрозуміти, що відбувається з бюджетними надходженнями й  видатками, і створює основу для  планування на наступний і подальші роки. Щодо контролю бюджетна класифікація визначає категорії прийняття рішень та умови обговорення бюджету. На виконавчому рівні вона утримує  відомства у межах запланованих видатків, а відтак і намірів легіслатури. З погляду ревізійних перевірок  класифікація дає можливість перевіряти відхилення від передбачених бюджетом витрат, проводити попередні й  періодичні перевірки, а також перевірки  результативності діяльності.

     Загалом, бюджетна класифікація існує для  досягнення трьох цілей: контроль, регулювання  й планування, а також для забезпечення трьох типів інформації: про видатки, результативність та ефективність. Постатейний  бюджет ясно показує, на що витрачаються ресурси.

     Бюджетна  класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого  самоврядування, інших розпорядників  бюджетних коштів, проведення необхідного  аналізу стосовно доходів, а також  організаційних, функціональних та економічних  категорій видатків, забезпечення загальнодержавної  і міжнародної порівнянності  бюджетних показників.

     Якщо  за попередньою редакцією Закону України "Про бюджетну систему  України" структуру бюджетної  класифікації розробляв Кабінет  Міністрів України і затверджувала  Верховна Рада України, то згідно з  п. 2 ст. 8 Бюджетного кодексу Міністр  фінансів України затверджує бюджетну класифікацію й зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

     Бюджетна  класифікація має такі складові:

     1. Класифікація доходів бюджету.

     Доходи  бюджету класифікують за розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові  надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

     У ч. 2 ст. 9 Кодексу податковими надходженнями  визнаються встановлені законами України  прооподаткування загальнодержавні податки  і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові  платежі).

     Згідно  з бюджетною класифікацією загальнодержавних  податків і зборів (обов’язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) як джерел наповнення доходів  бюджетів передбачено їх систематизацію в такі групи податкових надходжень:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (податок з доходів фізичних осіб та податок на прибуток підприємств).

- податки на власність (періодичні податки на чисту вартість майна: податок на нерухоме майно підприємств та податок на нерухоме майно громадян, а також податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів).

- збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, збір за спеціальне водокористування, платежі за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за землю та плата за використання інших природних ресурсів).

- внутрішні податки на товари й послуги (податок на додану вартість, акцизний збір із вироблених в Україні товарів, акцизний збір із увезених на територію України товарів, податки на окремі категорії послуг, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, погашення бюджетної заборгованості за невідшкодованими сумами податку на додану вартість із простроченим терміном повернення).

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито; вивізне мито; кошти, отримані за вчинення консульських дій; інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від реалізації квот на ввезення цукру-сирцю тростинного).

- інші податки (місцеві податки і збори, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства).

     Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень.

     Склад неподаткових надходжень державного й  місцевих бюджетів визначено ст. 29, 64, 66 і 69 Бюджетного кодексу.Ці надходження групуються за такими класифікаційними ознаками: доходи від власності й підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу, інші неподаткові надходження.

     Важливою  складовою доходів бюджету є  доходи від операцій із капіталом. Згідно зі ст. 9 Кодексу до доходів від  операцій із капіталом зараховані надходження  від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність  держави або територіальної громади, та скарбів, знахідок, а також валютні  цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній  власності); надходження від реалізації державних запасів товарів (надходження  від реалізації матеріальних цінностей  державного резерву, надходження від  реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву).

     Трансферти -- кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. Тобто трансферти -- це кошти, які безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Види трансфертів, які передбачено використовувати в Україні, та їх конкретне тлумачення визначено у ст. 96 Кодексу.

     2.Видатки та кредитування бюджету класифікуються за :

- бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

- ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

- функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету). 

     1. Програмна класифікація видатків  та кредитування бюджету відповідно  до вимог ч. 1 ст. 38 Кодексу щорічно  визначається в законі про  Державний бюджет України. 

     Формування  програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (місцевого  бюджету) здійснюється Міністерством  фінансів України (місцевим фінансовим органом) за структурою кодування, що наведена в п. 5 розділу ІІ Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 “Про бюджетну класифікацію та її запровадження” (зі змінами), а також за пропозиціями головних розпорядників бюджетних  коштів під час складання проекту  закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

     Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з  урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.

     2. Відомча класифікація видатків  та кредитування відображає розподіл  бюджетних коштів між головними  розпорядниками коштів згідно  з п. 2 ст. 22 Кодексу.

     На  підставі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

     До  відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки  на фінансування апарату Верховної  Ради України, Державного управління справами, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації  України, Верховного суду України, Вищого господарського суду України; Вищого адміністративного  суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури  України, міністерств, Вищої ради юстиції, Секретаріату Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини, Державної  податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати України, Служби безпеки України, Національної академії наук України, державних  комітетів, служб, управлінь і комісій, Ради міністрів АРК, обласних державних  адміністрацій тощо. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (ч. 4 ст. 22 Кодексу).

     3. Функціональна класифікація видатків  та кредитування бюджету являє  собою групування видатків бюджетів  усіх рівнів та відображає  напрями використання бюджетних  коштів на виконання основних  функцій держави. Вона складається  з розділів, підрозділів і груп. У розділах систематизуються  видатки та кредитування бюджету,  пов’язані з виконанням функцій  держави, Автономної Республіки  Крим чи місцевого самоврядування, а в підрозділах і групах  конкретизуються ці видатки та  кредитування бюджету.

     Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету включає видатки на: загальнодержавні функції, оборону, функції охорони громадського порядку, безпеки та судової влади, економічну діяльність, охорону навколишнього природного середовища , житлово-комунальне господарство, охорону здоров’я, духовний і фізичний розвиток, освіту , соціальний захист та соціальне забезпечення.

     4. Економічна класифікація видатків  деталізує використання коштів  за їх предметними ознаками (заробітна  плата, нарахування, всі види  господарської діяльності, виплати  населенню (трансферти) та інші  категорії). Такий розподіл дає  можливість виділити захищені  статті бюджету та забезпечує  єдиний підхід до всіх отримувачів у позиції виконання бюджету. За економічною класифікацією видатки поділяються на:

- поточні,  тобто такі, що забезпечують фінансування  поточної діяльності підприємства, установи та організації (оплата  праці працівників бюджетних  установ, нарахування на заробітну  плату, придбання предметів постачання  і матеріалів, оплата послуг, видатки  на відрядження, представницькі  видатки, оплата комунальних послуг  та енергоносіїв тощо);

-капітальні  видатки (капіталовкладення), під  якими розуміють платежі з  метою придбання капітальних  активів, стратегічних і надзвичайних  запасів товарів, землі, нематеріальних  активів або невідплатні платежі,  що передаються отримувачам для  придбання таких активів, компенсації  втрат, пов'язаних за руйнуванням  чи пошкодженням основних фондів;

- кредитування  з вирахуванням погашення. До  цієї категорії належать платежі  усіх рівнів, у результаті яких  у них з'являються фінансові  вимоги до інших економічних  одиниць, що передбачають обов'язкове  повернення коштів.