Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

Із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам перераховано субвенцій на здійснення державних програм соціального  захисту населення на суму 30 515,8 млн. гривень або 94,1 відсотка розпису, що відповідає фактичним зобов’язанням  місцевих бюджетів, у тому числі  енергетичні субвенції перераховані у сумі 5 971,1 млн. гривень, що становить 77,5 відсотка розпису.

Рис.2.3. Перерахування енергетичних субвенцій

 

Висновки до розділу 2.

В результаті проведеного аналізу ми можемо зробити  висновок, з 2007 до 2012 року структура  як доходів, так і видатків Державного бюджету України зазнала значних  змін, що відбувались з різною динамікою.

В структурі  видатків збільшувалась частка витрат на загальнодержавні функції, в той  час як витрати на інші функціональні  напрямки не зазнали значних змін. Частка соціального захисту та забезпечення зростала до 2010 року, але потім пішла  на спад. Це обумовлено не лише кризовими  явищами, а й змінами у соціальній політиці влади, зокрема пенсійною  реформою. Окрім цього зросли витрати  на обслуговування зовнішнього боргу. Важливою частиною видатків також є  трансферти в пенсійний фонд. Найбільші  розпорядники Державного бюджету України - міністерства фінансів, соціальної політики, освіти і науки, інфраструктури.

Основну частину складають податкові  надходження, зокрема непрямі податки. Саме частка внутрішніх податків на товари та послуги зростала протягом розглянутого періоду і зараз становить  більше ніж половину надходжень бюджету, що не є ознакою цивілізованої  і розвинутої системи оподаткування  та економіки. Частка неподаткових надходжень з 2007 року зменшилась від майже 25% до 13%. Це частково зумовлено тим, що рентні платежі перейшли з неподаткової до податкової частини надходжень. Екологічний податок замінив  собою збір за забруднення навколишнього  середовища, що класифікувався як окремий  фонд. Крім цього до доходів державного бюджету було також включено 50% надходжень по податку на доходи фізичних осіб міста Києва.

Беручи  до уваги те, що у 2007 - плановому 2012 доходи державного бюджету були менші за його видатки, бюджет затверджувався з  дефіцитом. У зв’язку з кризовими  явищами в економіці бюджет з  найбільшим дефіцитом був затверджений у 2010 році - тоді доходи були меншими  за видатки на 56564478,8 тис. грн., але в наступних роках ця цифра поступово зменшувалась.

 

РОЗДІЛ 3.

Удосконалення міжбюджетного регулювання

 

3.1. Удосконалення міжбюджетного регулювання в Україні

 

Основною  метою удосконалення міжбюджетного регулювання в Україні є створення необхідних умов для досягнення збалансованості територіальних бюджетів при забезпеченні високого рівня зацікавленості і відповідальності влади з максимізації власних доходів і підвищення ефективності бюджетних витрат.

В Україні  система бюджетного регулювання на даний час не створює мотивацію регіональним і місцевим органам влади щодо підвищення рівня мобілізації фінансових ресурсів, розширення власної дохідної бази, породжує утриманські настрої. В бюджетній практиці переважає орієнтація на вирівнюючу функцію міжбюджетних відносин, тоді як їх стимулююча функція використовується недостатньо.

Тим часом  реалізація саме стимулюючої функції  бюджетного регулювання дозволяє створити умови для підвищення рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень, показників економічного і податкового потенціалу, бюджетної забезпеченості і таким чином сприяє зниженню напруженості міжбюджетних стосунків, їх оптимізації. Слід зазначити, що саме відсутність системного підходу щодо удосконалення міжбюджетного регулювання на місцевому рівні є основною перешкодою реформи бюджетного регулювання в Україні.

Метою удосконалення  міжбюджетного регулювання на державному і місцевому рівнях у рамках трансформованої моделі фінансових взаємозв’язків є скорочення розриву в рівні соціально-економічного розвитку регіонів і територіальних утворень і стимулювання відповідних органів до зростання бюджетних доходів. В умовах трансформації бюджетно-податкової системи України бюджетне регулювання повинно сприяти забезпеченню обґрунтованого розподілу дохідних джерел і видаткових повноважень між рівнями бюджетів, створенню дієздатної системи горизонтального і вертикального бюджетного вирівнювання на підставі фондів фінансової та інвестиційної підтримки місцевих органів влади.

Створення фондів фінансової та інвестиційної  підтримки місцевих органів влади повинно передбачати виділення джерел необхідних для їх формування, напрямів їх використання, принципів, умов, цілей і завдань їх функціонування, особливостей їх створення на державному і місцевому рівнях. Місцеві фонди фінансової підтримки місцевих органів влади повинні сприяти обґрунтованому вирівнюванню дохідного і видаткового потенціалів територіальних утворень на підставі об’єктивних показників податкового потенціалу територій і сукупного індексу видатків, сприяти розвитку системи бюджетних взаємовідносин.

Через фонди  інвестиційної підтримки місцевих органів влади повинні реалізовуватися великомасштабні інвестиційні проекти, здійснюватися підтримка малого і середнього бізнесу, пріоритетних галузей економіки, розвиток транспортної інфраструктури, будівництво, підтримка пріоритетних галузей харчової промисловості, сільського господарства на регіональному і внутрішньорегіональному рівнях. Значна увага має бути приділена створенню фондів реформування системи місцевих фінансів, забезпечення підвищення ефективного бюджетного процесу на місцевому рівні, фінансової самостійності місцевих органів влади.

На сучасному етапі представляється необхідною системна реалізація наступних пріоритетних напрямів реформування бюджетного регулювання:

-упорядкування бюджетного устрою в Україні;

-формування  і розвиток об’єктивних і прозорих механізмів фінансової підтримки регіональних і місцевих бюджетів;

-підвищення  якості управління суспільними фінансами на регіональному і місцевому рівнях;

-розширення  бюджетних повноважень органів  місцевого самоврядування і законодавче розмежування між обласним бюджетом і бюджетами територіальних утворень повноважень щодо здійснення видатків;

-збільшення  власних доходів місцевих бюджетів, розмежування на довготривалій основі між обласним бюджетом і бюджетами територіальних утворень надходжень від ряду дохідних джерел бюджету області;

-забезпечення  податково-бюджетної автономії місцевих  органів влади;

-надання  поточної та інвестиційної фінансової  допомоги місцевим органам влади, підтримка депресивних територій;

-створення  умов для проведення на місцевому  рівні раціональної і відповідальної бюджетної політики, а також розвитку й ефективного використання податкового потенціалу територіальних утворень;

-забезпечення  транспарентності й об’єктивності  методик і процедур визначення напрямів і розмірів підтримки місцевих органів влади на основі: регулярної і системної оцінки фінансового положення територіальних утворень.

Реформування бюджетного регулювання в Україні необхідно починати з проведення комплексної адміністративно-територіальної реформи. Реформа адміністративно-територіального устрою країни має бути спрямована, в першу чергу, на створення базової одиниці – територіальної громади. В цьому питанні необхідно використовувати досвід європейських країн. Без створення ефективної територіальної громади Україна не матиме дієздатного місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальна  реформа, в першу чергу, пов’язана з процесами децентралізації, яка відбувається в країні. Ефективно функціонуюча система міжбюджетних відносин не може базуватися на загальній централізації фінансів, яка практикується в Україні, а вимагає оптимізації інтересів держави, регіонів і місцевого самоврядування.

Прийняття децентралізованої моделі виконання адміністративних рішень в Україні дозволить здійснити делегування більшої кількості повноважень місцевим органам влади при обґрунтованому розмежуванні дохідних повноважень між рівнями бюджетів. Децентралізація дозволить забезпечити ефективність управління за рахунок скорочення багатоетапного процесу виконання рішень і підвищення, тим самим, оперативності роботи органів державного управління. Підвищення ролі органів місцевого самоврядування в процесі ухвалення рішень відносно вибору послуг, які надаються на місцях, дозволить забезпечити найбільш адекватний їх набір.

Значна  увага при розробці ефективного  і обґрунтованого механізму бюджетного регулювання має бути приділена впровадженню обґрунтованих і комплексних заходів щодо розвитку програмно-цільового методу планування на місцевому рівні. Створення ефективного механізму програмно-цільового методу планування на місцевому рівні дозволить: забезпечити скорочення неефективних видатків, підвищити якісні параметри щодо надання бюджетних послуг населенню; створити ефективну і обґрунтовану систему контролю над формуванням і виконання бюджетних програм;

Створення обґрунтованого механізму програмно-цільового методу планування повинне передбачати подальше впровадження системи оцінки якості надання бюджетних послуг населенню, системи середньострокового бюджетного планування, реєстру видаткових повноважень, моніторингу результативності та аудиту ефективності на місцевому рівні. З метою вдосконалення бюджетного регулювання необхідна розробка ефективної й обґрунтованої системи оцінки фінансового положення та якості управління фінансами місцевих органів влади.

Створення фондів місцевого розвитку (для поліпшення механізму здійснення облігаційних і кредитних позик місцевих органів влади), фондів фінансової та інвестиційної підтримки місцевих органів влади, системи оцінки податкового потенціалу територій виступає основою щодо розвитку механізму бюджетного регулювання і в сукупності трансформації системи місцевих фінансів.

 

 

3.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення

Для зниження рівня фінансової залежності місцевих бюджетів основний акцент необхідно  зробити в проведенні бюджетно-податкової політики не тільки пошуком оптимальної  формули перерозподілу податків між бюджетами різних рівнів, але  й розширення податкового потенціалу регіону на основі стимулювання розвитку реального сектора економіки  як базового податкоутворюючого джерела. Для вирішення даної проблеми доцільно також проводити розмежування видаткових повноважень і дохідних джерел, збільшення місцевих податків для наповнення місцевих бюджетів.

Збільшення  частки трансфертів у доходах  місцевих бюджетів, а в структурі  трансфертів – зростання частки дотацій вирівнювання свідчать на користь  того, що у фінансовій політиці держави  акценти робляться на надання  можливості місцевим органам влади  і самоврядування проводити власну стратегію витрачання коштів. Натомість  є ризик витрачання коштів на вирішення  некритичних суспільних проблем  і незадоволення у повній мірі соціальних потреб громадян.

З метою  раціоналізації видатків та підвищення контролю за використанням переданих  з державного бюджету коштів у  вигляді міжбюджетних трансфертів  у структурі трансфертів має  зрости питома вага субвенцій як цільових коштів, використання яких пов’язане  з необхідністю фінансування конкретних об’єктів, пріоритетних у поточному  бюджетному році, причому питома вага субвенцій на соціально-економічний  розвиток має зростати.

Щодо  формули, то вона не враховує складену у попередній період мережу бюджетних  установ, вкрай необхідну для  життєдіяльності громади, щодо збереження якої докладають зусиль органи місцевої влади. При визначенні рівня потреб у додаткових коштах формула також  не враховує фінансову достатність  чи нестачу фінансових коштів окремих  територіальних одиниць.

Також пропонується використовувати у розрахунках  формули абсолютні видаткові  потреби, що ґрунтуються на видатках на первинну медико-санітарну допомогу, і показники чисельності населення . З метою усунення недоліків щодо неадекватного відображення потреб у додаткових ресурсах (міжбюджетних трансфертах) доцільніше було б обраховувати відносні видаткові потреби, які б враховували територіальні особливості.

 

Висновки  до розділу 3

Загальний напрям державної політики, спрямованої  на формування ефективної регіональної економіки, має втілювати заходи, що дозволять підвищити фінансову  автономію територій за рахунок  збільшення частки їх бюджетних надходжень на основі власних і закріплених  доходів.

У контексті  формування нових принципів функціонування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин необхідним є вирішення конкретних завдань у рамках реформи міжбюджетних відносин:

- вироблення  чітких критеріїв надання державної  підтримки розвитку регіонів;

- створення  конкурсного характеру процедур  фінансування регіональних програм; 

- поступова  заміна дотацій вирівнювання  на субвенції на виконання  конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які  б дозволяли виходити регіонам  із числа слаборозвинених; 

Це дозволить посилити фінансову самостійність місцевих бюджетів, зміцнити економічне становище регіонів, сприятиме подальшому зростанню регіональних економік, дозволить задовольняти потреби громадян у кожній місцевості на високому рівні у відповідності із загальнодержавними стандартами.

 

 

Висновки

 

Необхідність  міжбюджетних трансфертів – додаткових коштів, переданих із державного бюджету  до місцевих – виникає внаслідок  невідповідності розподілу повноважень  між органами управління до розподілу  доходних джерел на їх виконання.

За сучасних умов трансферти посідають важливе  місце у міжбюджетних відносинах. У всіх областях України міжбюджетні  трансферти перетворилися на основне  джерело фінансування місцевих бюджетів.

Саме  система трансфертів дає можливість розв’язати проблеми залагоджування нерівномірностей між адміністративно-територіальними одиницями, що зумовлені різною податкоспроможністю і, відповідно, різними соціально-економічними можливостями різних регіонів. За допомогою системи між бюджетних трансфертів виконується принцип справедливості, однак система трансфертів створює для місцевих органів влади стимули підтримувати великий рівень видатків.