Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

 

ПЛАН

 

 

Вступ…...……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

1.1. Міжбюджетне регулювання……………….……………………………………7

1.2.Сутність і види міжбюджетних трансфертів.......................................................9

Висновки  до розділу 1 ……………………………………………………….....…..13

 

РОЗДІЛ 2. Оцінка міжбюджетних трансфертів в Україні

2.1.Аналіз  доходів і видатків зведеного  бюджету України……………………....15

2.1.1. Аналіз структури і динаміки доходів Державного бюджету України….…18

2.1.2. Аналіз структури і динаміки видатків Державного бюджету України…....21

2.1.3. Аналіз динаміки бюджетного дефіциту Державного бюджету України….24

2.1.4. Прогноз доходів і видатків зведеного бюджету України на 2013 і 2014 роки………………………………………………………………………………….26

2.2. Оцінка  міжбюджетних трансфертів в Україні…………………………….….32

Висновки  до розділу 2…………………………………..………………………….36

 

РОЗДІЛ 3.Удосконалення міжбюджетного регулювання

3.1. Удосконалення міжбюджетного регулювання в Україні…………….………37

3.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення…………………41

Висновки  до розділу 3………………………………………………..…………….42

 

Висновки……………………………………………………………………………43

Список використаних джерел….…………………….…………………………….45

Додатки………………………………………………………………………….…..48

 

 

 

Вступ

Сьогодні проблеми розвитку міжбюджетних відносин в Україні є надзвичайно  актуальними, оскільки стійкість бюджетної  системи держави багато в чому залежить саме від характеру таких  відносин.

Міжбюджетні відносини – це врегульовані правом зв'язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні  для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.

Звісно, що доходи бюджетів мають бути надійною та стабільною основою фінансової бази, необхідної для виконання завдань  і функцій як держави, так і  органів місцевого самоврядування. Тому держава намагається наділити всіх суб’єктів бюджетного права  необхідним для виконання їх функцій  обсягом доходів. Особливого значення при цьому набувають міжбюджетні  відносини, при реалізації яких провідне місце займає надання трансфертів  і міжбюджетних трансфертів.

Термін  „трансферт” походить від французького – transfert, або від латинського – transfero і означає „переношу”, „переміщаю”  і являє собою різновид обмінної операції. Трансферти можна визначити як всі види платежів, що є переміщенням фінансових ресурсів з одного фонду в іншій, від одного власника (розпорядника) бюджетних або інших коштів до іншого суб’єкта бюджетних відносин у той чи інший вид бюджету чи фонду на безоплатній основі. Суб’єктом, що передає такі ресурси, може бути як орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій, так і спеціально створені органи недержавної влади.

В економічній  теорії трансферти розглядають як інструмент фінансових відносин між основними  економічними суб'єктами: а) між окремими домогосподарствами; б) між окремими фірмами; в) між домогосподарствами та фірмами; г) між домогосподарствами, фірмами з одного боку та державою з іншого; д) між суб'єктами сектору державного управління.

Трансферти  можна визначити як всі види платежів, що є переміщенням фінансових ресурсів з одного фонду в іншій, від  одного власника (розпорядника) бюджетних  або інших коштів до іншого суб'єкта бюджетних відносин у той чи інший  вид бюджету чи фонду на безоплатній  основі. Суб'єктом, що передає такі ресурси, може бути як орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій, так і спеціально створені органи недержавної влади.  Бюджетні трансферти – це передання коштів між Державним і місцевими бюджетами у формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.

Бюджетний кодекс України змінив концептуальні  підходи до класифікації трансфертів. В першу чергу, сталося уточнення  термінології : замість "офіційні трансферти" зараз використовується термін "міжбюджетні  трансферти", який визначають як засоби, які безкоштовно і безповоротно перераховуються з одного бюджету  в інший.

Міжбюджетні трансферти - це платежі, що є переміщенням фінансових ресурсів між Державним і місцевими  бюджетами. У цьому випадку „рух”  фінансових ресурсів відбувається між  різними видами бюджетів як централізованими фондами „зверху вниз”, тобто  між різними ланками бюджетної  системи держави (при здійсненні бюджетного регулювання). Внутрішньобюджетний трансферт - це платіж, що припускає переміщення коштів усередині бюджетів при реалізації внутрішньобюджетних відноси (при бюджетному регулюванні).

Міжбюджетні трансферти слід розглядати як важливу складову міжбюджетних відносин, що безпосередньо впливає на забезпеченість громадян суспільними послугами, вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості, виконання важливих економічних  і соціальних програм. При передачі ресурсів від одного рівня бюджетної влади до іншого може бути використано розподіл доходів або систему грантів. При цьому може бути використаний рентний або соціальний підхід. Рентний підхід передбачає врахування соціальної специфіки природно-кліматичних і демографічних умов, наявності природних ресурсів, розрахунок поправочних коефіцієнтів і на їх основі коригування обсягів фінансової допомоги конкретним регіонам.

В умовах трансформації економіки України, її євроінтеграційного курсу розвитку система бюджетного регулювання  має бути спрямована на забезпечення ефективногоі раціонального вирівнювання дохідного потенціалу територіальних утворень, забезпечення обгрунтованого розподілу дохідних джерел і видаткових повноважень між рівнями бюджетів. Механізм бюджетного регулювання повинен  сприяти регулюванню соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, забезпечувати стимулювання розвитку податкового потенціалу місцевих органів влади.

Проблемам становлення і розвитку механізму  бюджетного регулювання присвячені роботи наступних учених: Т.Г. Бондарук [2]. О.П. Кириленко [6], П. К. Бечко та О. В. Ролінський [1]І.О. Луніна [8], В.М. Опарін [11], К.В.Павлюк [12], І.Я. Чугунов [15], В.М. Федосов [16], Т.І. Єфіменко [19], Ц.Г. Огонь [10], Л.В. Лисяк [7].

Аналіз  літературних джерел дає змогу зробити  висновок, що у вітчизняній економічній  думці немає єдиної точки зору щодо cутності поняття “міжбюджетне регулювання”.

О. П. Кириленко [6, c. 253], П. К. Бечко та О. В. Ролінський [1, c. 55] під бюджетним регулюванням розуміють надання коштів із Державного бюджету України до місцевих бюджетів (республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя) з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету.

Інші  автори вважають, що бюджетне регулювання являє собою економічні відносини, пов’язані з територіальним розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У роботі Пасічника Ю.В. [13, c. 390] бюджетне регулювання визначається як складова бюджетного планування, яка регламентує міжбюджетні потоки від нижчого рівня бюджетної системи до вищих і навпаки.

При цьому, не дивлячись на значні роботи в  галузі розвитку механізму бюджетного регулювання, залишається значна кількість  проблем, пов’язаних із установленням  ефективних методів і напрямів розвитку цього механізму в умовах трансформації  системи місцевих фінансів України.

 

РОЗДІЛ 1

Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

 

1.1. Міжбюджетне регулювання

Міжбюджетне регулювання слід розглядати як складову системи бюджетного управління, до якої у тому числі слід відносити бюджетне планування, облік і контроль. сутність бюджетного регулювання полягає у виділенні коштів згідно з нормативами загальнодержавних податків нижчим бюджетам для збалансування видатків, у яких відображається реальна потреба в коштах господарств та соціально-культурної сфери областей, міст, районів тощо.

О. П. Кириленко, та П. К. Бечко та В. Кузьменко, окрім вертикального, виділяють також горизонтальне бюджетне регулювання, або фінансове вирівнювання, що полягає у нівелюванні різниці між бюджетною забезпеченістю бюджетів у межах однієї ланки бюджетної системи.

Міжбюджетне регулювання реалізується через взаємозв’язки сфери державних фінансів, зокрема бюджетної її ланки з іншими сферами фінансової системи держави. Прикладом таких взаємозв’язків є вилучення частини доходів суб’єктів господарювання і населення у вигляді податків та інших обов’язкових платежів, надання субсидій підприємствам та населенню, випуск облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики тощо.

До структури міжбюджетного регулювання (рис.1.1.) входять такі елементи: регулювання доходів і витрат державного бюджету, регулювання дефіциту (профіциту) бюджету, регулювання державного боргу та регулювання міжбюджетних відносин. За допомогою регулювання доходів держава здійснює перерозподіл фінансових ресурсів на користь інших верств населення, суб’єктів господарювання, регіонів, результатом чого є централізовані фонди грошових коштів. У результаті регулювання державних видатків держава визначає пріоритетні напрями використання фінансових ресурсів, змінюючи економічні пропорції. На регулювання дефіциту (профіциту) бюджету покладено функцію збалансування бюджетної системи, на регулювання державного боргу – управління державними запозиченнями. Регулювання міжбюджетних відносин полягає передусім у регламентації вертикальних міжбюджетних відносин, а саме у наділенні бюджетів різних рівнів дохідними джерелами, витратними зобов’язаннями та вирівнюванні їх забезпеченості фінансовими ресурсами через процедуру фінансового вирівнювання. Горизонтальні міжбюджетні відносини також підпадають під державний контроль, проте у їх здійсненні спостерігається більша свобода дій місцевих органів управління.

Рис.1.1.Структура міжбюджетного регулювання

Таким чином, в умовах децентралізованої системи  державного управління регулювання  міжбюджетних відносин потрібно розглядати як складову системи міжбюджетного регулювання і водночас як самостійну сферу впливу держави на соціально-економічний розвиток. Чітке визначення і теоретичне обґрунтування кінцевої мети, завдань і функцій міжбюджетного регулювання має першочергове значення для ефективної діяльності з перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи.

Завданням міжбюджетного регулювання є згладжування різниці у рівнях соціально-економічного розвитку територій для забезпечення їх громадян державними гарантіями на визначеному законодавством мінімальному  рівні, а також стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованого на підвищення мобілізації доходів до відповідного бюджету.

Механізм міжбюджетного регулювання – це сукупність методів, інструментів, фінансових технологій і правил, за допомогою яких державні й інші уповноважені інститути та органи влади впливають на процеси формування і використання бюджетних фондів для досягнення цілей, визначених соціально-економічною політикою держави.

Механізм  міжбюджетного регулювання являє собою процес розподілу і перерозподілу коштів між бюджетами різного рівня, результат якого безпосередньо впливає на соціальну й економічну ситуацію в суспільстві. Необхідно знайти такий механізм регулювання міжбюджетних відносин, який стане основою ефективності бюджетів усіх рівнів у частині забезпечення добробуту громадян України.

 

1.2.Сутність і види бюджетних трансфертів.

Трансферти - це узагальнюючий термін, яким називаються  фінансові ресурси, що передаються  з бюджету центрального уряду  до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного  рівня до бюджетів одиниць нижчого  адміністративного рівня, а також  у зворотному напрямку.

Бюджетні  трансферти - кошти, що передаються  з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого  рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

Трансферти поділяються  на чотири групи:

• розподілені податки;
• гранти;
• субвенції;
• інші.

Гранти  поділяються на дві групи:

• специфічні гранти (субвенції"): мають цільовий характер;
• генеральні гранти: не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання.

Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи залежно від цільового спрямування коштів:

• поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;
• капітальні (субвенції) - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі, на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.

Згідно  із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.