Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

    Подальшу  розвідку в цьому напрямку, на мою  думку, слід проводити, враховуючи зв'язок бюджетної політики з бюджетним і податковим реформуванням; взаємозв'язок бюджетів різних рівнів; зіставляючи можливості платників податків із витратами держави.

    Ми  понад 10 років ідемо до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку  продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет — спрямовуватися зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта наскільки низький рівень безробіття в державі. ./12, c.87/.

    Бюджет  — це відповідальність влади перед  громадянами. Стан бюджеті системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в краї а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної і залежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економ них відносинах. ./12, c.87/. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.Проблеми  формування Державного бюджету України на сучасному етапі.

          Ринкова економіка знаходиться під постійним суспільним, демократичним контролем державних інститутів. В умовах розвитку демократії громадяни як виборці мають можливість впливати на зміст фінансових операцій та загальний стан державних фінансів. Через представницькі структури демократичним способом вирішується питання про вибір пропорцій розподілу фінансових ресурсів між приватних! і державним секторами, про складові і баланс бюджету, про структуру державних видатків і суспільних благ тощо. Становлення демократії в Україні як одного з суспільно-економічних факторів розвитку має стати важливим критерієм оцінки фінансово-господарської діяльності держави на суспільну зрілість і, відповідно,  напрямів реструктуризації доходів, пріоритетів їхнього розподілу і використання з метою ефективного виконання конституційних зобов'язань у процесі здійснення суспільних благ.

            Дослідження проблеми суспільного вибору в контексті прийняття бюджетних рішень вимагає нових підходів та поглядів на вирішення питання підвищення ефективності формування доходів та здійснення видатків бюджету. Правові норми бюджетного процесу та системи оподаткування, проблеми балансування державних доходів і видатків, досягнення балансу попиту і пропозиції на суспільні блага, механізми узгодження бюджетної та податкової політики - це ті важливі питання в розвитку бюджетних відносин, які повинні розглядатись і вирішуватись у контексті вдосконалення демократичних процедур прийняття рішень. За цих умов у громадянському суспільстві парламент все більше стає суспільним форумом різних політичних груп, де їхні інтереси узгоджуються й трансформуються в державну волю. Тому в процесі прийняття рішень законодавство опиняється під тиском різних суспільних сил і політичних партій, а бюджетні рішення не відображають суспільні потреби і мають відтінок політичних компромісів./10, c.17/.

    У демократичному громадянському суспільстві  споживання суспільних благ виключає міжперсональне суперництво між споживачами і допускає безоплатне користування благами. Забезпечення суспільними благами у ринковій демократії вільної торгівлі уподібнюють благами за цінами, рівень яких встановлюється з суспільної згоди за демократично-представницькою процедурою. Віхою у розвитку вчення про бюджетну політику стала монографія Дж. Б'юкенена «Державні фінанси в демократичному процесі (Фіскальні інститути та індивідуальний вибір)», яка була опублікована в 1967 році. В конкретній боротьбі за голоси виборців, — як це довів Дж. Б'юкенен, - політики виборюють владу як право приймати рішення.

   Дж. Б'юкенен акцентував увагу на особливому значенні теорії суспільного вибору як «основного інструменту вибору рішень» у бюджетній політиці держави. Сучасне розуміння бюджетної політики у фінансово-економічній частині спирається на ідею суспільного блага, а у політичній частині - на здійснення суспільного вибору. Теорія суспільного вибору висвітлюється крізь призму конкуренції серед політиків за голоси виборців і зумовлює посилення державного втручання в економіку, розподіл ВВП, формування і перерозподіл бюджетних коштів. Доходи та бюджетні видатки трактуються з точки зору акту обміну податкових платежів на державні послуги, здійснюваного між державою, з одного боку, і одержувачами благ — виборцями (платниками податків) — з іншого. Теорію суспільного вибору можна розглядати як застосування концепції суспільною договору до сфери державних фінансів. Тому не випадковими є спроби пояснювати бюджетні відносини саме з договірних позицій. ./10, c.18/.

    Бюджетна  сфера поєднує фінансові та політичні процеси, що постійно підтверджує практика розвитку парламентаризму усіх країн світу шодо вибору бюджетних пріоритетів у боротьбі політичних сил за інтереси при прийнятті рішень. Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення консенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

    Прийняття ефективного, реального і збалансованого бюджету через політичні процедури парламентських дебатів є досить складний процес. Він спричиняється можливостями блокування тих чи інших рішень лобістськими силами та/або надмірними трансакційними витратами (зусиль, часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів). За цих умов формування бюджетної політики має відбуватися в контексті узгодженості таких економічних категорій, як «податки» і «суспільне благо» в діалектичному поєднанні з доходами і видатками бюджету в процесі забезпечення виконання конституційних зобов'язань.

             Існують різні підходи до оцінки  результативності бюджетної форми організації надання суспільних благ, що постійно дискутується і вимагає вивчення усіх суспільно-економічних факторів впливу на формування бюджетної політики. Громадянське суспільство має відігравати головну роль як у нагляді за державними видатками у діяльності уряду, так і в політиці щодо формування доходів бюджету, ефективності їхнього розподілу, використання та відтворення. За цих умов необхідно розробити в Україні нові демократичні підходи, які б забезпечували проведення дієвого обговорення урядом з громадянським суспільством рішень прогресивності бюджетної політики, стратегії держави щодо доходів, їхньої ефективності в процесі розподілу, витрачання та відтворення, а також механізми необхідного зворотного зв'язку для оцінки результатів діяльності держави сьогодні і на перспективу в процесі надання суспільних благ і послуг населенню. ./10, c.19/.

   Відсутність дієвих правових форм і методів регулювання  суспільного вибору та ефективного менеджменту при прийнятті прозорих, обґрунтованих  бюджетних рішень негативно впливає на досягнення фінансової стабільності і управління потоками державних коштів. Україна в питанні застосування бюджетних технологій, на нашу думку, знаходиться на досить низькому рівні порівняно із діючими європейськими стандартам управління публічними фінансовими ресурсами. У формуванні та реалізації фінансової політики України відсутній дієвий бюджетний менеджмент та існує проблема кадрового забезпечення прийняття професійних рішень на усіх етапах організації бюджетного процесу. Тому і невипадковим є те, що в останні роки при підготовці проекту державного бюджету та прийняття Закону України «Про Державний бюджету України на відповідний рік» бюджетні рішення підлягали досить частим змінам, переосмисленню. Вони мали, як правило, політичний характер, що не сприяло підвищенню ефективності в управлінні потоками бюджетних коштів. Бюджетний процес знаходився під впливом різних політичних сил, а Державний бюджет України як головний фінансовий план став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. ./10, c.19/.

    На  практиці формування та прийняття Державного бюджету України в умовах незрілості громадянського суспільства відбувається в досить специфічних політико-правовпх умовах. Державний бюджет України все більше стає основним предметом розгляду та переговорів уряду з політичними групами в парламенті і результатом політичних домовленостей. Про це свідчить практика прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Скасування Верховною Радою України раніше прийнятого рішення про державний бюджет у другому читанні на вимогу сформованого уряду здійснено самим же парламентом. Таким чином, попередній суспільний вибір у прийнятті бюджетних рішень було скасовано і обрано нові орієнтири в політиці доходів та видатків бюджету.

   Наводить  на роздуми і спонукає до окремих висновків наступне. В розвинених країнах парламент слідкує за тим, щоб уряд не завищував доходи, а відповідно й видатки у прагненні більше витрачати коштів. Уряд України, який відповідає за складання й виконання бюджету, переконливо інформує Верховну Раду України про реальність планових показників надходжень з метою недопущення завищення доходної та видаткової частин бюджету та запобігання прийняттю популістських рішень. Схвалення бюджетних висновків і прийняття проекту державного бюджету на 2004 р. достроково є свідченням підтримки парламентською більшістю позиції уряду у прийнятті рішень і процедури голосування з метою забезпечення досягнення суспільного вибору. Узгодженість позиції уряду і парламентської більшості на відповідному етапі суспільно-економічного розвитку нашої держави підтвердило прийняття позитивного рішення про звіт Кабінету Міністрів України щодо виконання Державного бюджету України за 2003 рік. ./10, c.20/.

    З метою упередження негативних наслідків  у бюджетній політиці на кожній зі стадій бюджетного процесу, за підсумками проходження Державного бюджету України на відповідний рік, мають бути оцінені досягнуті результати прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і визначених завдань на наступний бюджетний рік. При здійсненні суспільного вибору в бюджетному процесі необхідно дотримуватись таких принципів:

• досягнення рівноваги та спадкоємності у бюджетній політиці;
• забезпечення балансу попиту і пропозиції на публічні фінансові ресурси ;
• демократичності, прозорості і привабливості прийнятих рішень;

     - дотримання законності і фінансової  культури, відповідальності і поваги до закону при прийнятті бюджетних рішень. ./10, c.20/.

    У період розвитку демократії і вдосконалення  бюджетних рішень головним критерієм  у здійсненні суспільного вибору, на нашу думку, має стати принцип рівноваги. Принцип рівноваги, роль якого у розвитку бюджетної політики Української держави недооцінюється, є стрижнем у суспільному виборі, навколо якого мають формуватись управлінські рішення та відбуватись затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Рівновага у бюджетній політиці і в бюджетному процесі, зокрема для бюджету, означає перш за все баланс потреби і фінансової можливості держави та збалансування дохідної і видаткової частин бюджету. Принцип рівноваги у прийнятті бюджетних рішень, крім того, полягає у дотриманні і забезпеченні:

        - балансу бюджетної та податкової  політики у мобілізації податків  та здійсненні державних видатків;

• мінімізації суб'єктивізму і досягнення реального балансування бюджету в досягненні суспільного вибору;

        - рівних можливостей в одержанні  суспільних благ і послуг;

    - ефективності формування і використання  бюджетних коштів, їхньої результативності в процесі відтворення суспільного продукту і ВВП. ./10, c.21/.

      Фінансові можливості і відповідні ресурси в організації бюджетного процесу, на нашу думку, мають бути домінантою у бюджетній політиці щодо державних видатків і бути основою для визначення обсягу з надання суспільних благ. З цих позицій важливо зберегти рівновагу потреби і можливості держави в процесі розгляду та затвердження проекту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», а особливо в процесі його виконання.

    Суспільний  вибір, зроблений Кабінетом Міністрів України, не завжди може бути підтверджений парламентською більшістю у визначенні пріоритетів бюджетної політики та формуванні доходів бюджету на відповідний рік. Уряд зобовязаний подати проект Державного бюджету України на наступний рік, показники якого мають бути реальними, а дохідна і видаткова частини бюджету збалансованими. Від того на скільки вдало уряд здійснить вибір пріоритетів у розподілі доходів на здійснення видатків за умов недостатнього їхнього обсягу, значною мірою залежатиме вибір у прийнятті рішень при затвердженні проекту закону. Зрозуміло, якщо парламентська більшість сформувала уряд, то в цьому випадку логічно виконувати ті зобов'язання, які були покладені в основу програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої парламентом, і певних політичних домовленостей у процесі її формування.

   Положення основних напрямів бюджетної політики, які були схвалені парламентом, на сьогодні ще не стали однозначними у прийнятті рішень урядом у процесі підготовки і складання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Це викликано, перш за все, тим, що основні напрями бюджетної політики, схвалені постановою Верховної Ради України, не є обов'язковими для виконання. Аналіз стану врахування положень постанови Верховної Ради України від 04.07.2002 р. «Про основні напрями бюджетної політики на 2003 рік» показує, що у поданому проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.» до Верховної Ради України із 42 пропозицій і доручень було повністю враховано 13, або 31% усіх пропозицій та доручень, частково — 7. Понад 60% усіх пропозицій і доручень не були враховані в поданому проекті Державного бюджету України на 2003 рік. Не випадково досить складно і з порушенням термінів відбулось прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». ./10, c.22/.