Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

    Закріплені  доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

    Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи./1,c.53/.

3. За  методом залучення коштів:

1) податкові надходження:

  а) податки на доходи,  податки на прибуток, 
податки на збільшення ринкової вартості;

б) збори за використання природних ресурсів;

в) внутрішні податки на товари та послуги;

  г) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

д) інші податки;

2) неподаткові надходження:

  а) доходи від власності і підприємницької діяльності;

  б) адміністративні   збори   та   платежі,   доходи 
від некомерційного та побічного продажу;

  в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

г) інші неподаткові надходження;

3) державні цільові Фонди:

  а) збір на обов'язкове соціальне страхування 
на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття;

  б) платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

  в) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

  г) надходження відрахувань та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;

д) інші фонди;

4) доходи від операцій з капіталом:

Ця група  доходів охоплює:

  > надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);

• надходження від продажу з державних за 
  пасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, над 
  звичайні і стратегічні запаси);
• надходження від продажу землі і нематеріальних активів;
• податки на фінансові операції та операції з 
  капіталом;

5) офіційні трансферти:

  Ця  група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

  Враховуючи  постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації доходів¹ і видатків Державного бюджету, тому потрібно постійно слідкувати за цим.

  4. За умовами формування державні доходи 
можуть бути:

1. безповоротні - це власні доходи держави і 
   доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;
2. поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути 
   повернені у визначені строки.

  5. За рівнем  централізації державні доходи 
діляться на:

1. централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;
2. децентралізовані ─ які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).

 
 
 
 

3.Бюджетний  дефіцит та державний  борг: суть причини  та шляхи вирішення.

3.1. Державний борг.Класифікація  державного боргу.  Методи управління державним боргом.

          Використання державою у своїй  фінансовій політиці залучення  коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.

      Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У Бюджетному кодексі визначено також граничний обсяг боргу.

      Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього  державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожний бюджетний період відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет.

      Величина  основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

      У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою ст. 2 Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями кодексу.

      Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів.

      Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

      Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

      Якщо  у процесі погашення основної суми боргу та платежів на його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років.

      Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом. У ст. 12 кодексу передбачена класифікація боргу. Ця класифікація систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

      Існує кілька методів управління державним боргом.

1. Конверсія — зміна дохідності позик. Вона відбувається  внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки НБУ) чи погіршення фінансового стану держави.
2. Консолідація — перенесення зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. 
   Проводиться у формі обміну облігацій попередніх позик.
3. Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну. Це спрощує 
   управління державним боргом.
4. Обмін за регресним співвідношенням. Облігації попередніх 
   позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. 
   Це не є оптимальним шляхом, оскільки означає часткову відмову 
   держави від своїх боргів.
5. Відстрочка погашення. Перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.
6. Анулювання боргу. Означає повну відмову держави від своїх 
   зобов'язань.

 
 
 
 

Класифікація  державного боргу.

◙за типом кредитора:

ВНУТРІШНІЙ  БОРГ

1. Заборгованість перед юридичними особами
2. Заборгованість перед банківськими установами:

а)перед НБУ, у тому числі:

• за позиками, одержаними для фінансування дефіциту 
  бюджету поточного року (минулих років);
• за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;
• сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг;
• інша заборгованість перед НБУ;

б)заборгованість перед іншими банками.

3.Заборгованість перед іншими органами управління.

4.Заборгованість, не віднесена до інших категорій.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ

1. Заборгованість за позиками міжнародних організацій.
2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними держа 
   вами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду.
3. Заборгованість за позиками, наданими комерційними банками.
4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками.
5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

◙за типом боргового  зобов`язання:

ВНУТРІШНІЙ  БОРГ

1. Довгостроковий борг.
2. Середньостроковий борг.
3. Короткостроковий борг.
4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.
5. Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.
6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ

1. Довгостроковий борг.
2. Середньостроковий борг.
3. Короткостроковий борг.
4. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

      Сума  державного боргу обов'язково зазначається в Законі про Державний бюджет України на поточний рік. Так, у Законі "Про Державний бюджет України на 2001 р." передбачено, що граничний розмір внутрішнього боргу України на 1 січня 2002 р. має становити 14 050 807,7 тис. грн.  та в сумі 1 317 121,1 тис. дол. СДІА, а граничний розмір державного зовнішнього боргу на 1 січня 2002 р. — 10 845 577,9 тис. дол. США.

      Починаючи з лютого 2001 р. звітність за державним  боргом складається Міністерством фінансів згідно з новим порядком обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним (наказ Міністерства фінансів № 42 від 22 січня 2001 р.). Метою його запровадження є насамперед досягнення прозорості механізму уточнення та використання державного боргу, а також приведення обліку державного боргу у відповідність до світових стандартів. Новий порядок обліку Міністерством фінансів державного боргу та операцій, що з ним пов'язані, визначає термін "державний борг" як суму прямих державних зобов'язань держави. Основною відмінністю обліку державного боргу є те, що в його складі не враховується обсяг зобов'язань, гарантованих державою, до моменту настання гарантійного випадку. Такі зобов'язання є умовними й обліковуються окремо./11, c.406/

  3.2. Бюджетний дефіцит.

  а) Бюджетний дефіцит  як категорія.

    Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

    Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник  водночас з оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. Можна згадати, яких розмірів досягав державний дефіцит у Стародавньому Римі та Римській імперії, Франції, Російській імперії та ін.

    Водночас  фінансовій історії відомі приклади ефективного співвідношення між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорозьку Січ, доходи якої перевищували видатки.

    Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний  майже для всіх країн світу, у тому числі й високорозвинутих. 

  б)види бюджетного дефіциту.