Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

 

    Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.

    Розглянемо  детальніше вплив бюджету на соціально-економічні процеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.

    До  прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

    До  непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

         Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

    Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

    Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.

         б)фактори впливу  на бюджет.

       Зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний — не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напрямами — економічні, соціальні, політичні.

       Об’єктивні  фактори:

• Характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету.
• Природні особливості країни.
• Економічні  особливості  країни.
• Соціальні особливості країни.
• Традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі.

         Суб’єктивні фактори:

• Тип держави.
• Політика уряду у відповідний періоду.
• Пріорітети розвитку.
• Зовнішня і внутрішня економічна ситуація.

       Напрями впливу на бюджет:

1.Економічні:

  валовий  внутрішній продукт;

  національний дохід;

  економічне зростання (спад) виробництва;

  продуктивність суспільної праці;

  співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

  розвиток важливих галузей науки і техніки;

  фінансова  політика.

2.Соціальні  :

  обсяг  та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

  розмір споживчого кошика;

  товарообіг державної та комерційної торгівлі;

  мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

  мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

3.Політичні:

  забезпечення обороноспроможності країни;

  підтримання  внутрішнього правопорядку ;

  раціональна  організація управління державою;

  ефективна  діяльність законодавчої та виконавчої влади.

2.Основні  джерела формування  Державного бюджету.

  2.1.Сутність  доходів Державного  бюджету.

  Доходи  Державного бюджету  — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

  Залежно від конституційного устрою держави  може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

  Головним  джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

  Співвідношення  між ними залежить від економічної  та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

2.2. Джерела доходів.

  Джерела доходів Державного бюджету України  визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/ 
 
 
 
 
 

Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету 

  На  рівень доходів Державного бюджету  впливають зовнішні та внутрішні  фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.

Зовнішні  фактори:

• Зовнішній державний борг;
• Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір;
• Рівень цін на енергоносії;
• Сальдо торговельного балансу;
• Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;
• Сальдо торговельного балансу.

Внутрішні фактори:

• Рівень податкових ставок;
• Рівень банківського процента;
• Рівень податкової спроможності населення;
• Об’єкти  приватизації;
• Рівень ВВП;
• Курс національної валюти;
• Рівень інфляції;
• Внутрішній державний борг.

  Склад доходів Державного бюджету України  передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи  Державного бюджету  України включають:

• доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу актинів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
• гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
• міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

2.3. Класифікація   державних доходів.

            │               │                     │                    │                   │

                              │                                            │

                              │                                            │

Рисунок  3. Класифікаційні ознаки доходів Державного бюджету

1.За джерелами утворення:

1. доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);
2. доходи,  що  входять до  складу  фонду відшкодування   (частина   амортизаційних   відрахувань);
3. доходи від реалізації національного багатства.

  2. За соціально-економічними ознаками доходи поділяються на:

1. доходи від господарської діяльності;
2. доходи від використання природних ресурсів;
3. доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
4. доходи від банківської діяльності;
5. доходи від реалізації дорогоцінних металів з 
   Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
6. державне мито;
7. митні платежі;
8. збори та інші неподаткові доходи;
9. доходи від приватизації;

10) доходи від громадян тощо.

    З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.

    Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі).