Бюджетні ресурси держави

Якщо законом встановлено  новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду  визначається законом про Державний  бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України  визначається законом про Державний  бюджет України.

За методами залучення:

• податки;
• збори;
• обов’язкові платежі;
• інші надходження.

За джерелами формування:

• зовнішні (відбуваються за рахунок надходжень від міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів);
• внутрішні (перерозподіл фінансових ресурсів в межах держави) [26,ст.121].

Доходи бюджету призначені для виконання державою своїх  функцій, сприяння соціально-економічному розвитку кожного регіону і держави  в цілому, визначення соціальних пріоритетів, соціальний захист всіх верств населення. Доходи бюджету зменшують циклічні коливання соціально-економічного розвитку держави.

Іншою важливою функцією доходів  є регулювання соціальних процесів у державі, вони виступають засобом  перерозподілу фінансових ресурсів у суспільстві на користь тієї чи іншої групи населення, галузей і територій. І тому є одним з найважливіших елементів державного регулювання процесу відтворення, який стимулює соціально-економічний розвиток держави.

В основі сучасного розуміння  сутності бюджетних видатків має  бути суспільний вибір, мотивації та інтереси людей, які приймають рішення. Видатки бюджету є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі державних благ з  метою досягнення граничного рівня  добробуту для кожного члена суспільства [25, ст.72].

Видатки бюджету за своєю  економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначенням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетних видатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку. Безпеки держави тощо [16, ст.123].

Видатки бюджету згідно з  БКУ ст.2 - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів [2].

Видаткова частина бюджету, як і доходна, поділена на дві складові – видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. Кожен з видатків бюджету має кількісну і якісну характеристику. Кількісне визначення пов’язане з величиною виділених бюджетних коштів. Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу та суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків. У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах державного забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного прогресу, міжнародної діяльності [23, ст.141].

За бюджетною класифікацією  існують 4 класифікаційні ознаки відповідно до яких розрізняють бюджетні видатки:

1. функціональна;
2. економічна;
3. відомча;
4. програмно-цільова.

Функціональна класифікація видатків будується відповідно до основних функцій держави:

• державні видатки на послуги загального призначення;
• видатки на суспільні і соціальні послуги;
• видатки на державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю;
• видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, видатки з цільових, резервних фондів.

За економічною класифікацією  видатки бюджету поділяються  на (ст.10 БКУ):

• поточні видатки (видатки на фінансування установ та закладів, які діють на початок бюджетного року);
• капітальні видатки (видатки для здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності).

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників  бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації створюється реєстр розпорядників  бюджетних коштів

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом [13, ст.91].

Видатки, що здійснюються з  Державного бюджету України визначені  БКУ ст.87. Згідно із функціями, які  виконує держава, видатки бюджетів поділяються на 10 категорій:

1. видатки на здійснення загальнодержавних функцій (на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансову та фіскальну діяльність тощо);
2. видатки на оборону;
3. видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу (діяльність із забезпечення громадського порядку, судова влада та ін.);
4. видатки на економічну діяльність держави (на сільське, рибне та лісове господарства, мисливство, промисловість та будівництво);
5. видатки на охорону навколишнього природного середовища;
6. видатки на духовний та фізичний розвиток;
7. видатки на охорону здоров’я (поліклініки та амбулаторії, швидку та невідкладну допомогу, лікарні, санаторно-курортні заклади);
8. видатки на освіту;
9. видатки на житлово-комунальне господарство;
10. видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення [16, ст.130].

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Отже, можна зробити висновки, що доходи Державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період. Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.  Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети повинно бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Досягти вказаної мети можливо тільки в умовах економічного зростання і розвинених демократичних засад.

 

1.2. Джерела формування та напрямки використання ресурсів

Формування доходів  державного бюджету відбувається у  рамках державної фінансово-економічної  політики з використанням різних форм і методів їх мобілізації  до Державного бюджету України як загальнодержавного фонду публічних  ресурсів.

У формуванні доходів бюджету  беруть участь юридичні та фізичні  особи нашої держави, а також  особи без громадянства та нерезиденти. Відповідно до статті 67 Конституції  України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку  і розмірах, встановлених законом. Доходи бюджету формуються за рахунок мобілізації в державних фондах грошових ресурсів відповідно до фінансово-податкового законодавства із застосуванням різних форм розподілу і перерозподілу ВВП та методів їх мобілізації [12, ст.224].

Головним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Платниками податків і  зборів є юридичні та фізичні особи. Облік платників податків і зборів здійснюється державними податковими  органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені Податковим кодексом [15, ст.51].

До загальнодержавних  належать такі податки і збори:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

• екологічний податок;

• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів  
  магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування   трубопроводами   природного   газу   та   аміаку територією України;

• рентна плата за нафту, природний газ і газовий  
  конденсат, що видобуваються в Україні;

• плата за користування надрами;

• плата за землю;

• збір за користування радіочастотним ресурсом України;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• мито;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на  
  електричну та теплову енергію;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на  
  природний газ для споживачів усіх форм власності [16, ст.72].

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

ПДВ є одним з найбільших джерел доходів Державного бюджету  України. Об’єктом оподаткування ПДВ  є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Другим за величиною  джерелом формування до державного бюджету  є податок на прибуток підприємств. Третім за значенням дохідним джерелом є акцизний податок. Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету [26, ст.123].

Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини  від загальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об'єднуються у п'ять груп:

1. доходи від власності та підприємницької діяльності;
2. адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3. надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4. інші неподаткові надходження;
5. власні надходження бюджетних установ.

Доходи від  власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності; рентна плата; інші надходження. Найпомітнішу суму серед таких доходів становить рентна плата, яка є однією з форм вилучення до бюджету частини прибутку суб'єктів підприємництва, одержання якої не залежить від їхньої господарської діяльності.

Адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата  за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою  дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито; митні збори. Надходження від штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції.

Інші надходження, серед  яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської  та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув  строк позовної давності; від реалізації надлишкового озброєння; портовий збір; додаткові збори на виплату пенсій тощо. Власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги тощо [16, ст.81].