Шпаргалка по "Физиологии"

Дофамін, подібно  до норадреналіну сприяє створенню  позитивних емоцій. Вважають, що при  надмірній продукції дофаміна створюються  умови для шизофренії. Не випадково  серед лікарських засобів, що застосовуються для лікування шизофренії, є речовини, що пригнічують синтез дофаміна. Серотонін відіграє роль в створенні негативних емоцій - при цьому активуються центри уникнення. Транквілізатори за рахунок пригнічення продукції серотоніна, як відомо, можуть зняти негативні емоції.

Отже, моноамінергічна  система відіграє важливу роль у  створенні емоцій і в зміні  діяльності внутрішніх органів за рахунок  впливу на вищі вегетативні центри, в тому числі - гіпоталамус.

 

Проміжний мозок

Таламус (зоровий горб). Колись вважали, що він обробляє тільки зорову інформацію. Звідси походить назва цього утворення.

Ядра  таламусу. Багато ядер об'єднали в три групи: 1) релейні; 2) асоціативні і 3) неспецифічні.

Релейні (перемикаючі або проекційні). Від них збудження передається до проекційних зон кори головного мозку. До релейних ядер належать:

1. Латеральне  колінчасте тіло - вищий підкірковий  центр зору. До нього поступають  імпульси від зорового тракту  і йдуть до потиличної зорової  проекційної зони кори головного мозку.

2. Медіальне  колінчасте тіло - вищий підкірковий  центр слуху. До нього поступають  імпульси від сприйняття звукової  аферентної інформації і йдуть  до кіркового проекційного центру  слуху верхньої частини вискової частки.

3. Заднє вентральне ядро. Воно одержує інформацію з шкіри, пропріорецепторів, інтерорецепторів, смакових рецепторів і передає до соматосенсорної кори.

Асоціативні ядра таламуса. До них йде інформація з периферії та з релейних ядер. Між асоціативними ядрами і асоціативними зонами кори головного мозку встановлені зв'язки.

Виділяють такі асоціативні ядра: всі вони чутливі.

1. Ядро подушки:  а) латеральна частина передає  зорову інформацію до асоціативної зорової кори потиличної частки;

б) медіальна  частина передає слухову інформацію до асоціативної слухової зони вискової частки.

2. Медіодорзальне  ядро передає соматичну і вісцеральну  інформацію у лобну частку головного мозку.

3. Латеральні  ядра передають зорову, соматичну  інформацію в тім'яну частку кори головного мозку.

Неспецифічні ядра таламуса, їх нейрони є полічутливими: один і той же нейрон реагує на різні подразнення. Кіркові відповіді на подразнення цих ядер виникають у всіх областях кори головного мозку Це відбувається тому, що ці ядра функціонально зв'язані з ретикулярною формацією. Отже для неспецифічних ядер характерна широка проекція в корі мозку, інакше кажучи, аксони з ядер йдуть дифузно до кори, крім того і до підкіркових структур. Цим самим неспецифічні ядра створюють загальний фон діяльності кори. Через неспецифічні ядра таламуса в кору поступають активуючі впливи. Це маєзначення для збереження свідомості, засипання чи прокидання; недовільної уваги.

Метаталамус Включає 2 колінчасті тіла, які функціонально відносяться до специфічних сенсорних перемикальних ядер таламуса:

Присереднє  колінчасте тіло (слух) ← нижні горби 4-горбкового тіла

Бічне колінчасте тіло (зір) → верхні горби 4-горбкового тіла

Проектуються  до слухової і зорової первинної  сенсорної зон кори

Метаталамус: бічне колінчасте тіло. Релейна (перемикальна) станція головного сенсорного шляху зорового аналізатора: сітківка → БКТ (1) → зорова кора (2) = поле 17 потиличної кори

Релейна (перемикальна) станція основного сенсорного шляху  слухового аналізатора: 
стовбурові перемикальні ядра → нижні горбки середнього мозку (4) → ПКТ (3) → слухова кора (5) = поперечні скроневі звивини

• Субталамічне ядро (люісове тіло) бере участь у регуляції рухових функцій і функціонує разом із підкірковими (базальними) ядрами

 

Гіпоталамус. Містить 48 пар ядер, які об'єднані в такі групи:

Преоптичну. Утворюють  функціонально-гіпофізарну область, їх нейрони (ядра продукують рилізинг-фактори (ліберини) і інгібуючі фактори.

Передню. Статини - регулюють передню частку гіпофіза, а також виробляють вазопресин і окситоцин для задньої частки.

Середню - медіальний гіпоталамус.

Зовнішню. Нейродатчики, що реагують на склад плазми, температуру, дуже чутливі, бо тут немає гемато-енцефалічного  бар'єру.

Задню. Латеральний  гіпоталамус - безядерна зона, проходять провідні шляхи.

Функціональне значення гіпоталамуса.

1. Вищий підкірковий  автономний центр.

2. Регулює біоритми - завдяки центрам сну та центрам пробудження.

3. Терморегуляторна  функція.

4. Мотиваційна  функція. У гіпоталамусі є ті  центри, що обумовлюють здійснення  різних пристосувальних поведінкових реакцій: при спразі, голоді, ситості, регулюють статеву поведінку.

Участь гіпоталамуса в регуляції поведінкових реакцій. Експериментальні дослідження, в яких використовувались подразнення  певних зон гіпоталамуса показали можливість виникнення направлених на виживання особи поведінкових комплексів, які супроводжуються моторно-соматичними реакціями.

Електрична  стимуляція заднього відділу гіпоталамуса обумовлює комплекс реакцій, направлених  на пошуки їжі. Пошкодження цього  відділу супроводжується відмовою від їжі і зниженням рухової активності тварин.

Стимулювання  нейронів середнього відділу запускає цілий комплекс соматичних реакцій, направлених на пошуки води, а при  руйнуванні — надмірне споживання їжі.

Експерименти  з подразненням передніх відділів гіпоталамуса показали, що коти при цьому приймають агресивну позу, оскалюючи зуби і випускають кігті за рахунок підвищення м'язового тонусу.

 

Гипоталамо-гипофизарная система — Нейрони дугоподібного, та інших ядер секретують рилізинг-фактори (статини і ліберини) у кров’яне русло

Нейрони пришлуночкового  і надзорового ядер надсилають аксони до задньої частини гіпофіза (нейрогіпофіза), де з їх аксональних терміналей виділяються  гормони окситоцин і вазопресин відповідно

В такий спосіб здійснюється зв’язок між нервовою і гуморальною системами регуляції гомеостазу

 Гормоны гипоталамо-гипофизарной системы

Под влиянием того или иного типа воздействия гипоталамуса, доли гипофиза выделяют различные гормоны, управляющие работой почти всей эндокринной системы человека. Исключение составляет поджелудочная железа и мозговая часть надпочечников. У них есть своя собственная система регуляции.

Гормоны передней доли гипофиза

Соматотропин: Гормон роста. Обладает анаболическим воздействием, следовательно, как любой анаболик, СТ усиливает процессы синтеза (в особенности — белкового

При нарушении  секреции соматотропина возникает  три типа патологий.

При снижении концентрации соматотропина человек развивается  нормально, однако его рост не превышает 120 см - «гипофизарный нанизм». Такие  люди (гормональные карлики) способны к деторождению и их гормональный фон не сильно нарушен.

При повышении  концентрации соматотропина человек  так же развивается нормально, однако его рост превышает 195 см. Такая патология  называется «гигантизм» В период пубертата (период активирования половой системы, начинающийся примерно в 11-13 лет. У юношей пубертат наступает на два года позже чем у девушек, чей гормональный скачок в отличие от юношей плавный и спад его довольно быстрый.) сильно увеличивается мышечная масса, следовательно увеличивается число капилляров. Сердце же не способно к такому быстрому росту. Из-за такого несоответствия возникают патологии. Например вегето-сосудистая дистония (ВСД), часто встречающаяся у подростков.

После 20 лет  выработка соматотропина снижается, следовательно и формирование хрящевой ткани (как один из аспектов роста) замедляется и уменьшается. Поэтому костная ткань потихоньку «съедает» хрящевую ткань, следовательно кости некуда расти, кроме как в диаметре. Если выработка соматотропина не прекращается после 20, то кости начинают расти в диаметре. За счёт такого утолщения кости утолщаются например пальцы, и из-за этого утолщения они почти теряют подвижность. При этом соматотропин так же стимулирует выработку соединительной ткани, вследствие чего увеличиваются губы, нос, ушные раковины, язык и т. д. Эта патология называется «акромегалия».

Тиреотропин. Мишенью тиреотропина является щитовидная железа. Он регулирует рост щитовидной железы и выработку её основного гормона — тироксина. Пример действия релизинг-фактора: Тироксин необходим для повышения эффективности кислородного дыхания, для тироксина нужен тиреотропин, а для тиреотропина нужен тиреолиберин, который является релизинг-фактором тиреотропина.

Гонадотропины

Название гонадотропины (ГТ) обозначает два разным гормона — фолликулостимулирующий гормон и лютеинизирующий гормон. Они регулируют деятельность половых желез — гонад. Как и другие тропные гормоны, гонадотропины в первую очередь влияют на эндокринные клетки гонад, регулируя выработку половых гормонов. Кроме того, они оказывают влияние на созревание гамет, менструальный цикл и связанные с ним физиологические процессы.

Кортикотропные  гормоны. Мишень КТ — кора надпочечников. Следует отметить, что паращитовидная железа регулирует минеральный обмен (с помощью парат-гормона), как и кора надпочечников, так что можно поставить регуляцию только на кору надпочечников, а паращитовидная железа автоматически будет работать в соответствии с корой надпочечников.

Гормоны задней доли гипофиза

    Вазопрессин . Регулирует кровяное давление

Антидиуретический гормон. Основная его задача — уменьшение выделения мочи при следующих условиях: Нехватка воды. Обильное потоотделение. Высокая температура. Потребление большого количества соли. Большая кровопотеря

Окситоцин. Этот гормон регулирует размер и функционирование молочных желез, а также сокращение мускулатуры матки при родах.

Нейроендокринні функції гіпоталамуса: нейрогіпофіз Нейросекреторні клітини гіпоталамуса (супраоптичне і паравентрикулярне ядра) секретують гормони:

Вазопресин (антидіуретичний гормон) виділяється при:

• ↓АТ (волюморецептори передсердь) → ГТ → виділення АДГ → звуження судин;
• ↑ осмотичного тиску (зневоднення) → ГТ → виділення АДГ затримка води в нирках → ↓ діурезу

Окситоцин виділяється при:

• стимуляції сосків і вагіни, розтягання  піхви і шийки матки під час вагітності → скорочення міометрію матки під час оргазму та при пологах; + виділення молока при годуванні немовля;
• тактильному контакті (мати-дитина) → ↓ кортизолу → ↓ тривоги.

Ці гормони виділяються у нейрогіпофізі, куди поступають по аксонах нейросекреторних клітин гіпомаламуса через лійку гіпофіза

Нейроендокринні функції гіпоталамуса: аденогіпофіз

В нейросекреторних ядрах гіпоталамуса синтезуються рилізинг-фактори (ліберини (+) і статини (-)), які регулюють виділення тропних гормонів аденогіпофіза.

Рилізинг-фактори  поступають до аденогіпофіза через  портальну систему гіпофіза (через  кров)

 

  Гіпоталамус як вищій вегетативний центр

Гіпотала́мус — відділ проміжного мозку, що виконує функцію мозкового контролю над внутрішніми органами. Є вищим центром регуляції вегетативних функцій організму, місцем взаємодії нервової та ендокринної систем.

Структура проміжного мозку, що здійснює:

• Контроль автономних функцій (АНС);
• Регуляція виділення гормонів ендокринними залозами;
• Регуляцію голоду, спраги, насичення;
• Центральну терморегуляцію;
• Добові ритми
• Сексуальну поведінку

Зона	Ділянка	Назва ядра гіпоталамусу	Функції
Передні	Присередня (медіальна)	Присередні передзорові (Медіальні преоптичні)	Парасимпатична НС (↓  АТ і ЧСС) Статево-диморфічні ядра (у ♂ площа більше ніж у ♀)
		Надзорове (супраоптичне)	Секреція гормонів: окситоцин і вазопресин
		Біляшлуночкові (паравентрикулярне)
		Передні ядра	Терморегуляція, задишка, потовиділення, (центр тепловіддачі); тиростатин
		Надперехрестове (супрахіазматичне)	Секреція вазопресину, циркадіанні ритми, біологічний  годинник
	Бічна (латеральна)	Бічні передзорові ядра (латеральні преоптичні)	Спрага та голод.
Туберальні (середні)	Присередня (медіальна)	дорзоприсереднє	+ ШКТ
		Вентроприсереднє вентромедіальне	Центр насичення. При Х ожиріння глюкозочутливі нейрони Нейроендокринний контроль (статини,ліберини)
		аркуатне (дугоподібне)	Рилізинг фактори (ЛГ-РФ, ФСГ-РФ), глюкозочутливі нейрони, годування
	Бічна (латеральна)	Бічні ядра	Центр голоду і спраги. При Х Афагія
Задні	Присередня (медіальна)	сосочкові ядра	Пам‘ять, нюхова чутливість
		Задні ядра	СИМПАТИЧНА НС  ↑ АТ, ЧСС, розширеня  зіниць, Ерготропна ділянка, Тремтіння (центр теплоутворення)

 

Провідну  роль у формуванні біологічних мотивацій  грає гіпоталамічна ділянка головного мозку. Як показують фізіологічні дослідження, внутрішня метаболічна потреба знаходить своє відбиття насамперед у діяльності певних внутрішніх органів і зміні складу сироватки крові. Нервові й гуморальні сигнали про домінуючу біологічну потребу адресуються спеціальним зонам гіпоталамусу. Вони сприймаються й трансформуються у нервове збудження, яке активізує ті або інші структури гіпоталамусу. З цих ділянок головного мозку мотиваційне збудження поширюється на лімбічну систему та кору великих півкуль головного мозку. Тут і формується програма поведінки, що здатна привести до задоволення відповідної потреби організму.