Шпаргалка по "Физиологии"

Особливості засвоєння нової інформації

стадії  процесу засвоєння:— початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому-розумінні;— осмислення;— спеціальна робота, пов'язана з закріпленням матеріалу;— опанування матеріалу — можливість оперування ним у різних умовах.

Етапи запам’ятовування:I етап — формування мотиваційної основи дії (попереднє ознайомлення з дією та умовами її виконання);II етап — формування дій у матеріальній формі, що супроводжуються розгортанням усіх операцій, які входять до визначеної дії;III етап — формування діяльності із застосуванням зовнішнього мовлення, тобто виконання дії супроводжується поясненням того, що виконується і буде виконуватись у подальшому;IV етап — дії виконуються подумки за допомогою внутрішнього мовлення;V етап — перехід дій до узагальнених процесів мислення, що дає змогу виконувати їх самостійно, якісно і безпомилково.

Характеристики  засвоєння:

Засвоєння характеризується насамперед міцністю, керованістю, має особисто зумовлений характер, готовність актуалізувати інформацію в її повноті та системності, а також дії, характер яких свідчить про засвоєння інформації. Психологічну основу успішного засвоєння інформації становлять: мотивація, пошук інформації, розуміння інформації, запам'ятовування, застосування інформації та її зміст.

Нейронные феномены пластичности

Пластичность— фундаментальное свойство клетки, которое проявляется в относительно устойчивых модификациях реакций нейрона внутриклеточных его преобразованиях, обеспечивающих изменения эффективности и направленности межнейронных связей. Свойство пластичности нейрона лежит в основе процессов научения и памяти целостного организма, проявляющихся на повенческом уровне. Выделяют несколько основных феноменов пластичности: привыкание, сенситизацию, клеточные аналоги ассоциативного обучения, явления долговременной потенциации и долговременной депрессии, пластичность пейсмекерного механизма клетки. Привыкание нейрона выражается в постепенном ослаблении его реакции на повторяющийся раздражитель. Восстановление реакции происходит в результате изменения стимула или применения нового, а также после прекращения привычной стимуляции. Сенситизация нейрона— временное усиление его реакции или появление ее на ранее неэффективный стимул, возникающее в результате какого-либо сильного воздействия (например, электрического тока). Время ее сохранения — от нескольких секунд до дней и недель. Сенситизацию связывают с активацией модулирующих нейронов, вызываемой сильным биологически значимым воздействием. Пластичность пейсмекерного механизма. Пейсмекеры (водители ритма) представляют собой источники активности мозга. Различают пейсмекеры в виде нейронной сети и отдельных нейронов, способных генерировать ритмическую спайковую активность. Пейсмекерные нейроны используются для управления реакциями организма. С их помощью реализуются генетические программы (например, локомоции). Благодаря их зависимости от си-наптических влияний они могут обеспечивать более гибкое применение генетических программ в адаптивном поведении. Пластические свойства пейсмекерного механизма существенно расширяют адаптационные возможности организма в манипуляции генетическими программами поведения.

Характеристика  основних типів ВНД

Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних  основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої  нервової діяльності у тварин і людини.

   Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування. Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним. Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:

   1) сильний,  неврівноважений;

   2) сильний,  урівноважений, рухливий;

   3) сильний,  урівноважений, інертний;

   4) слабкий.

   На його думку,  ці типи вищої нервової діяльності  відповідають чотирьом типам  темпераментів: холеричному, сангвінічному,  флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою  характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.

Властивості нервової системи:

   1) динамічність —  характеризує легкість і швидкість  утворення мозковими структурами  нервових процесів під час  формування умовних реакцій збудження  чи гальмування;

   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує  швидкість виникнення і згасання  процесів збудження;

   3) сила;

   4) рухливість.

Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість.

Психофізіологічні механізми емоцій

Емоції - одна з форм відбиття дійсності переживання людиною її ставлення до оточуючого світу і себе самої. Складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Функції емоцій:

Оцінна функція полягає  в тому, що в емоціях завжди наявна оцінка. емоції виконують функцію компенсаторного механізму, вони заповнюють дефіцит інформації, необхідної для досягнення мети, тобто для задоволення потреби. Оцінна функція емоцій розглядається як їх головне призначення.

Спонукальна функція емоцій полягає в тому, що вони визначають спрямованість діяльності, забезпечуючи її пристрасністю. Як регулятор діяльності, емоції можуть як стимулювати її (на радощах гори перевертають), так і заважати їй (у розпачі все валиться з рук).

Функція регуляторів людського спілкування.

Когнітивні  процеси в ґенезі емоцій.