Порівняльна хаарктеристика сортів картоплі

    Просорус розростається, зберігаючи одноядерність, а потім утворює в клітині рослини-живильника виріст — сорус. Із просоруса в сорус переходять цитоплазма й ядро, яке багаторазово ділиться. Сорус вкривається новою оболонкою, його вміст ділиться на 4–9 зооспорангіїв, кожен з яких утворює 200–300 одноджгутикових одноядерних зооспор. За наявності краплинної вологи зооспори виходять із зооспорангіїв і можуть уражувати рослини.

     Цикл розвитку гриба триває 10–12 діб. За вегетаційний період може розвинутися кілька генерацій. Крім літнього розвитку гриба, відбувається формування зимуючих спор. Вони утворюються внаслідок статевого процесу — копулювання двох зооспор, що вийшли з літніх зооспорангіїв. Дводжгутикова зигота глибше проникає в тканину рослини, розростається й утворює товстостінний зимовий зооспорангій.

     Завдяки щільним оболонкам, зимові зооспорангії можуть понад 30 років перебувати в грунті у стані спокою, не втрачаючи при цьому здатності до проростання.[9] За несприятливих умов для розвитку гриба зимуючі зооспорангії можуть утворюватися протягом всієї вегетації картоплі.

     Зимуючі спори проростають тільки після періоду спокою не менше 70 днів. Вони доволі стійкі до чинників зовнішнього середовища. Розвиток їх залежить від вологості, температури й наявності кисню. Значна їх частина може протягом кількох років зберігатися в повітряно-сухому стані. Оптимальними умовами для проростання вважаються вологість грунту 60–80% від повної вологоємності, температура — 15...18°С. Особливо чутливий гриб до наявності кисню, за нестачі якого зимові спори перебувають в стані анабіозу. Гриб може розвиватися в широких межах рН — 3,9–8,5.

     Проникнення збудника в рослину викликає розростання й посилений поділ клітин, внаслідок чого утворюються нарости, величина яких залежить від ступеню, стійкості сорту. У сприйнятливих сортів вони більші, у стійких — менші. Під час вирощування деяких стійких сортів картоплі грунт очищається від збудника раку під впливом кореневих виділень. Зараженість грунту може також бути знижена, якщо він перебуває під чорним паром, а також за вирощування овочевих культур. Залуження заражених ділянок затримує проростання спочиваючих спор, що пояснюється недостатнім надходженням кисню. [12]

      Основні джерела раку картоплі — уражені бульби та грунт. Розповсюджується хвороба здебільшого з бульбами, коренеплодами й цибулинами, вирощеними на заражених ділянках. Сільськогосподарський інвентар і тара, в якій зберігались і перевозились бульби із заражених ділянок, також можуть слугувати поширенню збудника хвороби. Потрапивши на поле, патоген нагромаджується в грунті й за кілька років може уразити більшу частину рослин.

      Втрати врожаю від хвороби можуть сягати 60% і більше. Уражені бульби швидко загнивають. Особливо сильно хвороба розвивається на присадибних ділянках з монокультурою картоплі.

Основними заходами захисту від хвороби  є дотримання сівозміни, використання тільки сертифікованого садивного  матеріалу, вирощування стійких  сортів. Потрібно також приділяти  увагу очищенню робочих органів  машин. Для знезараження грунту від раку картоплі рекомендується застосовувати карбамід (100 г/м2) під ракостійкі сорти або рідкий безводний аміак — 1 т/га або 0,5 т/га аміаку в суміші з інгібіторами нітрифікації (2% за масою від рідкого аміаку)  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Емпіричне дослідження основних сортів картоплі за їх смаковими властивостями 

2.1. Аналіз основних сортів картоплі

     Успіх одержання високого врожаю картоплі залежить, насамперед, від правильно вибраного сорту. Картоплю використовують на продовольчі, кормові та технічні цілі. З урахуванням цього підбирають і сорти для вирощування. Вдало обраний сорт, морфологічні ознаки та біологічні особливості якого найбільше відповідають грунтово-кліматичних умов зони вирощування і вимогам споживача, - основний чинник забезпечення високого та якісного врожаю продовольчої картоплі.

     При вибірці сорту насамперед звертають увагу на його господарські корисні ознаки: терміни дозрівання, врожайність, смакові якості, вміст поживних речовин, колір м'якоті, здатність лежати довгий час, форму та величину бульб, стійкість до хвороб і шкідників, а також механічних пошкоджень призбиранню врожаю, стійкість до несприятливих чинників.

     У кожному господарстві необхідно вирощувати 2-3 сорти картоплі різних строків дозрівання, а співвідношення їх встановлюють з потреби. Більшість сортів пристосоване до умов тієї чи іншої зони і не дає позитивних результатів в інших умовах. На цьому побудоване районування картоплі.

      Усі нові сорти перед освоєнням на полях і городах перевіряються за їх якостями на спеціальних Державних сортоіспитательних станціях, розташованих у багатьох областях країни. Кращі з випробуваних в даній області сорти, які найбільшою мірою пристосовані до місцевого клімату і грунті, районіруются для вирощування. Документально районованих сорти включаються до Реєстру сортів рослин, допущених до використання в Україні. [11].

      В останні роки до Реєстру сортів рослин України внесено понад 70 сортів картоплі. А в колективних, державних та сільських господарствах, на городах і дачних ділянках вирощують понад 80 сортів і місцевих форм картоплі. Усі вони відрізняються за морфологічними ознаками, біологічними особливостями і господарським показниками. Ні сорту, який був би у всіх відношеннях придатний для вирощування в будь-яких грунтово-кліматичних зонах.

      У приміській зоні головним завданням спеціалізованого господарства є забезпечення раннім картоплею міського населення, в сортовий склад посадок займають 40-45% загальної площі ранньостиглі, 45-50% - середньостиглі та 5-10% - пізньостиглі сорту.

       За ступенем стиглості (тривалість вегетаційного періоду) сорти поділяють на 5 груп: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, среднепізні і пізньостиглі. Від сходів до збирання врожаю у ранньостиглих сортів проходить 80-90 діб, середньоранні - 91 - 115, середньостиглих - 116 - 130, среднепіздніх - 131 -140 та пізньостиглі - більше 140 діб. Наведені дані тривалості вегетаційного періоду орієнтовні і визначаються станом посадкових бульб, строком висадки та якістю догляду за посадками. Виходячи з цього, з поправкою на погодні умови можна орієнтовно встановити строк збирання чістосортних посадок картоплі.

      Для фермерських (сільських) господарств, городників і дачників великий інтерес являє група ранньостиглих сортів: Аноста, Астерікс, Божедар, Бородянський рожевий, Вінета, Велокс, Гарт, Джаерла, Зов, Карла, Імпала, Кобза, колет, Коруна, Косень 95, Краса , Латона, Лікарія, Маріс Барт, Молодіжний, Незабудка, повинна, посв, Провенто, Пролісок, розарій. Симфонія, Чернігівська рання, Юкама. Тільки ці сорти дають можливість одержувати урожай молодого картоплі в надранніх терміни. За відповідної підготовки бульб у Поліссі та Лісостепу врожай раннньої картоплі збирають вже в першому п'ятиденку червня. Перші бульби утворюються на 10-15-у добу після появи сходів, а товарні - на 40-60-у добу. Ранньостиглі сорти вимагають більшої уваги при вирощуванні, ніж пізньостиглі: вони сильніше уражуються хворобами надземної маси та бульб, та й врожайність у них завжди менше (10-20 кг/10 м2), вони менш крохмалисті і смачні. Але всі ці недоліки окупаються ранньої продукцією, цінною в харчовому відношенні. Такі сорти вирощують в основному для річного споживання бульб у червні-серпні. Їх рекомендують робити в областях з коротким періодом вегетації, а також на півдні, де необхідно отримати продукцію до настання сильної спеки.            Вирощують ранньостиглі сорти на невеликих ділянках. Бульби їх гірше зберігаються, раніше починають проростати і провокують на проростання зберігаються з ними пізньостиглі сорту. Щоб мати ранню картоплю, бульби ранньостиглих сортів починають проростати за 30-40, а то й за 60 діб до висадки, тоді як більш пізньостиглі досить проростати всього 15-20 діб.

     Найбільш врожайними сортами є середньоранні і середньостиглі. За теплої та сухої погоди середньоранні визрівають на 65-70-у добу, тобто в кінці літа, на 10-12 діб пізніше ранньостиглих. До групи середньоранні сортів відносяться: Адретта, Альваро, Аргос, Берегиня, Водограй, доброчинна, Карін, Космос, Купава, Мавка, Маліч, Невський, Обеліск. Обрій, Палма, Пекуровскій, Поліська 96, Пост 86, Радіч, Рая, Санте, сатин, Світанок київський, Тіматі, Цезарь.

      Для осінньо-зимового споживання вирощують сорти середньостиглі і средньопізні, які найбільше лежать і менш вибагливі. Ці ж сорти і більш смачні. У середньостиглих сортів бульби починають з'являтися на 12-20-у добу після сходів. Товарні бульби отримують на 75-80-у добу. До групи середньостиглих сортів відносяться: Віра, Вірінея, Валор, Гатчінскій, Горлиця, Західний, Кондор, Луговський, Либідь, Марфона, Ольвія, Придеснянський, Слава, Слов'янка, Український рожевий, Явір та ін.

     Середньопізні сорти мають вегетаційний період 126-140 діб. Перші бульби утворюються через 65-75 діб. До них відносяться: Ікар, Воловецький, Дезіре, Дзвін, Дубравка, Зарево, Петландер Делл, Пікассо, Поліський рожевий, Ракурс та ін

       Пізньостиглі сорти достигають через 141 і більше діб після появи масових сходів, урожай починають віддавати на 80-85-у добу. До таких сортів відносяться: Древлянка, Ласунак, Темп.

       У овочівників-аматорів крім районованих великою популярністю користується місцевий середньоранній сорт Київської області Сінеглазка. Його вирощують повсюдно: від Чернігівщини до Криму. Колір м'якоті білий.

       Добре зберігаються бульби ранньостиглого сорту, виведеного в Білоруському НДІ картоплярства, Прігожій 2. Він стійкий до нематод. Врожайність товарних бульб досягає 59,4 кг/10м2.

      В Поліссі вирощують у оеновном такі сорти: Зов, Кобза, Молодіжний, Пролісок, Адретта, Берегиня, Водограй, доброчинна, Купава, Мавка, Невський, Пекуровскій, Пост 86, Маліч, Світанок київський, Гатчінскій, Горлиця, Західний, Луговський, Либідь, Придеснянський, Слава, Український рожевий, Воловецький, Зарево. Поліський рожевий, Древлянка, Ласунак, Темп та ін У лісостепу поширені сорти Божедар, Бородянський рожевий, Зов, Кобза, Молодіжний, Незабудка, посв, Пролісок, Водограй, доброчинна, Пост 86, Маліч, Невський, Купава, Мавка, Світанок київський, Гатчінскій, Горлиця, Луговський, Придеснянський, Український рожевий, Зарево, Ласунак, Темп та ін

      У степових районах краще вирощувати картоплю ранньостиглих, середньоранні і середньостиглих сортів. При висадці рано навесні ці сорти до настання тривалої спеки встигають сформувати достатню кількість бульб і бувають більш врожайними, ніж среднепоздніе і пізньостиглі. Ранньостиглі сорти більш придатні для отримання молодого картоплі в ранні терміни (у червні-липні). У пізньостиглчі і среднепізніч сортів бульби починають формуватися перед початком літньої спеки, а з її настанням вони перестають рости, рослини починають в'янути. У цій зоні вирощують такі сорти: Божедар, Бородянський рожевий, Зов, Кобза, Незабудка, посв, Пролісок, доброчинна, Купава, Пост 86, Світанок київський, Гатчінскій, Горлиця, Пріднестрянскій та ін

       Залежно від використання в господарстві їх поділяють на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (займають близько 60 % посівних площ картоплі) столові сорти. Вони відзначаються високими кулінарними та смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка й крохмалю (не менш як 12 і не більш як 16) та підвищеним вмістом вітаміну С в бульбах, мають звичайно округлу і овальну форми бульб з поверхневим розміщенням вічок.

      Технічні сорти містять найбільше крохмалю (18 — 25 %).

      Для кормових сортів характерні високий вміст білка (до 2 % і більше) та висока врожайність.

       Універсальні сорти використовують залежно від потреб — як столові, технічні або кормові.

      Двоурожайні сорти для півдня України. Мелодія, Загадка, Зов — перші успішні сорти, що добре виконують поставлені завдання. Працюють на полях Росії Лугівська, Водограй, Слов'янка і хоча займають 5% картопляних площ, — зарекомендували себе добре (50% насаджень становлять російські сорти). 

2.2. Порівняльні характеристика  основних сортів  картоплі заїх  смаковими властивостями

     Сорти  картоплі різняться за певними  ознаками та мають кожен свої  властивості. Знання цих властивостей  можуть стати у нагоді в  багатьох випадках.

     Найпоширеніші в культурі столові сорти, бульби яких відзначаються найвищими смаковими якостями – мають ніжну м’якоть, не темніють, містять 12-16% крохмалю, багаті вітаміном С. Їх бульби здебільшого округлі або овальні з поверхневим розміщенням вічок.

      Бульби технічних сортів характеризуються високим вмістом крохмалю-18%. Кормова картопля переважає інші підвищеним вмістом білків ( до 2-3%) та сухих речовин. Універсальні сорти за вмістом крохмалю та білків, смаковими якостями займають проміжне місце між столовими й технічними сортами.