Порівняльна хаарктеристика сортів картоплі

Зміст

Теоретичні  дослідження картоплі, та їхня характеристика

1. Історія завезення картоплі в Європу та її господарське значення…………………………………………………………......5
2. Анатомічна будова бульби та її ботанічна характеристика……………………………………………………...9
3. Хвороби та шкідники картоплі………………………….….16

Емпіричне дослідження основних сортів картоплі за їх смаковими властивостями

2.1. Аналіз основних сортів картоплі………………………….….22

2.2. Порівняльна  характеристика основних сортів  картоплі за їх смаковими властивостями………………………………………....28

Висновки………………………………………………………….…32

Література……………………………………………………….….34

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Актуальність  теми. Виробництво картопле продуктів є одним з важливих елементів вирішення проблеми забезпечення населення продуктами харчування. Тому в багатьох розвинутих країнах світу спостерігається збільшення споживання продуктів переробки картоплі.

   В останні  роки на Україні почала розвиватися  харчова картопле переробна промисловість,  стрімко зростає кількість закладів  швидкого харчування. У результаті  росте попит на сорти картоплі цільового призначення як для спожвання у свіжому вигляді ( на салати, супи, пюре, запечені, обсмажені вироби) так і по лежкості з метою більш тривалого періоду використання їх для переробки.

      Відповідно до вище зазначеного, при внесенні сортів до Реєстру потрібен диференційований підхід і враховувати ефективність використання їх за тим чи іншим призначенням.

      У зв’язку з цим виникла  потреба проаналізувати основні  сорти картоплі, визначити їхні  смакові властивості та зробити порівняльну характеристику.

   Тема. Порівняльна характеристика основних сортів картоплі за їх смаковими властивостями

    Мета дослідження. Проаналізувати основні сорти картоплі за їх смаковими властивостями, на основі аналізу зробити порівняльну характеристику.

    Об’єкт дослідження-картопля різних сортів.

    Предмет дослідження-господарські, споживчі і технологічні властивості сортів картоплі.

    Гіпотеза передбачає, що смакові властивості картоплі будуть різнитися між собою в залежності від їхніх сортів.

    Завдання:

1. Теоретично охарактеризувати анатомічну будову бульб.
2. Проаналізувати основні сорти картоплі.
3. Розробити порівняльну характеристику основних сортів картоплі за їх смаковими властивостями.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ I. Теоретичні дослідження картоплі, та їхня характеристика 

1. Історія завезення картоплі в Європу та її господарське значення

      Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою. Завдячуючи історику, конкістадору та священнику Педро де Сьєса де Леону (ru:Сьеса де Леон, Педро) у Европі дізналися про картоплю з його праці «Хроніка Перу», що була опублікована в 1553 році в місті Севілья. У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же привів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання:«З місцевих продуктів, за винятком маїсу, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами. Один вони називають Папас [картопля], що нагадують трюфеля, які після варення стають такими ж м'якими зсередини, як зварені каштани; у нього не має ні шкарлупи, ні кісточки, а тільки те, что є і в трюфелів, тому що він утворюється під землею, як і вони. Створює цей плід трава, така самісінька, як польовий мак»,[13] … і вони його висушують на сонці та зберігають від одного збору врожаю до іншого. Після висушування вони називають ці папас — чуньо («chuño») та він дуже ними цінується, та багато коштує, тому що у них немає зрошувальних каналів, як у багатьох інших місцях цього королівства, для зрошування своїх полів, їм навіть не вистачає природної води для посівів, вони звідують злигоднів та бідувань, якщо у них немає цієї сушеної картоплі“[14].

        У Європу (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено тим же Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу.

       Спочатку картопля не набула широкого поширення як харчовий продукт і, навіть, використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі. Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який проводив в Перу та Болівії опитування місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно повідомлення, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг с одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, [14] при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали.

        Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров'я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14- 22 % крохмалю, 1,5 - 3 % білків, 0,8 — 1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С.

       Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб.

       Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому й запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеленого бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб — барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 корм. од., силосу — 8,5, сушених жмаків — 52 корм. од. При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5 — 6 тис.Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства.Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є добрим попередником для ярих культур, а ранні сорти — і для озимих.

        Сучасна світова площа картоплі — близько 18 — 29 млн га. Вирощують її у 130 країнах світу. Найбільші посівні площі в європейських країнах — до 13 млн га. В СНД насадження картоплі займають 6 — 6,5 млн га (1990 р.). Найбільше поширена вона в Нечорноземній зоні Російської Федерації, у Білорусі та Україні. На значних площах її вирощують також у Центрально-Чорноземній зоні, районах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу.

       В Україні площі під картоплею становлять 1,5 —1,6 млн га (1996 р.). Основні масиви їх розміщення на Поліссі — близько 60 % та в Лісостепу — до 30 % загальної площі, решта припадає на Степ. Середня врожайність картоплі в Україні у сприятливі роки 125 -130 ц/га. Досвід кращих господарств показує, що її урожайність в основних районах вирощування може бути в 2 — 3 рази вищою. У багатьох господарствах Чернігівської та інших поліських областей вирощують по 250 — 300 ц/га бульб і навіть більше.

          Природні умови України й застосування прогресивних технологій вирощування картоплі дають змогу довести її середню врожайність у найближчі роки на Поліссі до 250 — 300 ц/га, в Лісостепу до 200 - 220 ц/га і в Степу до 180 - 220 ц/га. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Анатомічна  будова бульби та її ботанічна характеристика

      Картопля (Solanum tuberosum L) — багаторічна трав'яниста рослина з родини пасльонових (Solanace L.), яка об'єднує до 150 диких і культурних бульбоплідних видів. У культурі її вирощують як однорічну рослину — щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб.[5] Можна вирощувати картоплю також з насіння, що застосовується переважно у селекційній практиці. Види, що належать до роду Solatium tuberosum L., утворюють поліплоїдний ряд з основною кількістю хромосом — 2n-12, 2n-24, 3n-36, 4n-48, 5n-60, 6n-72.   Усі сорти картоплі тетраплоїдні (4n-48).

          Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову — у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система.

         Близько 70% коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м. Стебла трав'янисті, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих — у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антодіанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними.З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та наггіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.

    У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони — столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби. Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені . Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними.

      У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю.

      За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступені його розсіченості: незначну — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середню — у листку є до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильну — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками.[5]