Порівняльна хаарктеристика сортів картоплі

     Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки (див. рис. 65). З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими.

       Листки розміщені на стеблах спіральне. В своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки. Квітки п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.

      Віночок білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки з стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.

     Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4 . Плід — багатонасінна двогнізда ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібносплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г. Морфологія бульб. Бульба — вегетативний орган, який утворюється на кінці підземного стебла — столона. Про вегетативне походження бульби свідчить наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їх відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібні рубці — брівки, у пазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки разом з бруньками називають вічками. Вони бувають глибокими — при заляганні бруньок у заглибленнях бульби, неглибокими — з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, коли бруньки виступають над поверхнею бульби, утворюючи горбик.

        Вічка розміщуються на бульбах спіральне. Кількість їх на бульбах середнього розміру — 6-12, на великих — до 15-20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше — у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища — у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише їх третя-четверта частини, в основному ті, які містяться 'на верхівці бульби.

       Паростки, які утворюються з бруньок бульб, бувають світловими, напіветіольованими та етіольованими. Світлові паростки з'являються на бульбах, які проростають на денному світлі. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими, синьо-фіолетовими або синіми. Етіольовані паростки утворюють бульби, які проростають у темряві. Забарвлення їх біле або жовто-біле. Напіветіольовані паростки бувають у бульб, які проростають при недостатньому денному освітленні. Вони бувають синьо-фіолетовими або червоно-фіолетовими.[11]

      На поверхні бульби є багато сочевичок — невеликих світлих отворів, через які здійснюються дихання і транспірація води.

      Нижня частина бульби, яка ще називається пуповиною, основою, столонним заглибленням, або впадиною, та якою бульба з'єднується з столоном; протилежна від неї — верхня частина, або верхівка бульби з верхівковою брунькою. За формою бульби бувають округлими, овальними або видовженими . В округлих бульб в усіх напрямах розміри майже однакові, в овальних — один з напрямів перевищує інші в 1,5 раза, у видовжених — у 2 рази і більше. Є сорти з проміжною формою бульб — яйцеподібною, плоскоовальною, бочкоподібною та ін. Вкриті бульби гладенькою, лускуватою або сітчастою шкіркою. Забарвлення м'якуша бульб різне — біле, жовте, світло-рожеве, іноді червоне, синє. Поверхня бульб також має різне забарвлення — біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетове тощо.

       На поздовжньому розрізі стиглої бульби під мікроскопом виразно видно такі елементи: шкірку (у молодої бульби епідерміс), кору, камбій, судинні пучки, серцевину.

       Шкірка — зовнішній захисний шар бульби, складається з кількох рядів опробковілих клітин вторинної покривної тканини — перидерми. Під шкіркою розміщується кора, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, та провідних елементів лубу — ситоподібних трубок флоеми. За корою знаходиться шар клітин камбію, з якого до центру бульби утворюються елементи ксилеми. Центральна частина бульби заповнена паренхімними клітинами серцевини, яка радіальними променями розходиться до вічок у місцях їх розміщення.

      У паренхімних клітинах бульб містяться крохмальні зерна. Найбільша кількість їх знаходиться у внутрішніх клітинах кори і зовнішніх — серцевини, найменша — у складі водянистих клітин центральної серцевини.

     Розмножується вегетативно — бульбами, а також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях). Має надземне трав'янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння.

       Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300—600 г води на 1 г сухої речовини. За своїми біологічними особливостями вона потребує хорошої аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування.

        Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найбільш придатні для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин повинна бути в межах 1-1,2 г/см.куб. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі. 
 

3. Хвороби та шкідники картоплі

  Поширена  хвороба картоплі - її раннє загнивання при надмірних дощах. При цьому листя жовтіє, висихає і скручується. На бульбах з'являються темні плями, які загнивають. На таких земельних ділянках картоплю краще не висаджувати.

  Важливу роль у догляді за посівами ранньої  картоплі відіграє боротьба зі шкідниками і хворобами. Особливо значної шкоди рослинам завдає колорадський жук. Сходи картоплі потрібно обробляти перший раз під час масового виходу жука з ґрунту після перезимівлі та його розселення, вдруге - при масовому з'явленні личинок другого віку. Для цього використовують інсектициди: банкол, децис, карате та інші хімічні препарати. Рослини картоплі уражаються грибковими захворюваннями - фітофторозами. При цьому листки рослин жовтіють, скручуються. Для боротьби з цією хворобою застосовують такі хімічні препарати, як акробат, купроксат, сандофан та ін. Норми обробітку і правила безпечного користування інсектицидами зазначаються в інструкціях з їх використання.[9] Виконують усі роботи по боротьбі зі шкідниками й хворобами рослин хімічними препаратами дорослі.

     Однією з хвороб картоплі є рак. Збудник уражує бульби, столони, рідше — стебла й листя. Найтиповішою ознакою хвороби є утворення наростів на органах рослин. На бульбах у початкові фази їх розвитку ураження може спостерігатися по всій поверхні, згодом ракові нарости з’являються здебільшого біля очок. Спочатку утворюються невеликі здуття, уражені місця знебарвлюються, особливо добре це помітно на бульбах із забарвленою шкіркою. За ураження столонів бульби не утворюються, але столони продовжують рости, й на них утворюється ланцюжок з 4–5 наростів. На стеблах нарости здебільшого з’являються біля кореневої шийки, на листі — в пазухах, рідше — на листкових пластинках. Інколи спостерігається викривлення стебла.

     Нарости являють собою тканину, що розрослася. В її клітинах міститься збудник хвороби й великі запаси крохмалю. Спочатку нарости світлі, потім темніють, набуваючи бурого, інколи майже чорного кольору. Поверхня наростів нерівна, за формою нагадує суцвіття цвітної капусти, величина їх значно варіює: від горошинок до великих, більших за бульби. Коркова тканина на наростах не утворюється, тому під впливом грунтової вологи й діяльності сапрофітних мікроорганізмів вони швидко розкладаються.

       Під впливом несприятливих погодних умов рак картоплі може проявлятися ще у трьох формах (Н. Дорожкін, 1979): листкоподібній, паршеподібній і гофрованій. Листкоподібна форма утворюється в результаті розростання очкових лусочок у вигляді м’ясистих спотворених листочків, іноді з ознаками жилкування. За сильного розвитку такі нарости нагадують розкриті соснові шишки. Паршеподібна форма проявляється на бульбах у вигляді виразок або лусочок із гіпертрофованої тканини. За гофрованої форми бульби стають зморшкуватими, на бровках іноді утворюються невеликі нарости. Збудником хвороби є гриб Synchytrium endobioticum Pers. Восени в тканинах наростів виявляються спори в стані спокою — зимові зооспорангії з тришаровою оболонкою, округлі, жовті або жовто-брунатні, діаметром 50–80 мкм. Після перезимівлі утворюються зооспори з одним джгутиком, за допомогою якого вони активно пересуваються й проникають у тканини картоплі (очки, бруньки). Після цього зооспори втрачають джгутик й утворюють вегетативні тіла — просоруси, або цисти.