Зміст

Вступ

Розділ  І. Контроль знань, умінь  та навичок як важливий компонент навчально-виховного  процесу   

1. Значення контролю знань
2. Функції та зміст контролю
3. Види контролю
4. Методи і форми контролю

Розділ  ІІ. Перевірка знань  учнів на уроках біології (на прикладі розділу “Травлення”)

2.1. Усне опитування

2.2. Письмова перевірка

2.3. Тестове опитування 

2.4. Тематичне оцінювання

Висновки

Література

Додаток

ВСТУП

    Контроль  знань, умінь та навичок учнів  є невід’ємною та однією з найважливіших частин навчального процесу. Від його організації, методів та форм значною мірою залежить успішність школярів. Контроль сприяє вдосконаленню знань учнів, розвиває їх пізнавальні інтереси, є ефективним засобом вивчення можливостей учнів у навчальному процесі, формує мотиви навчання.

    Мета  контролю – виявлення ступеня  засвоєння навчального матеріалу  кожним учнем та оволодіння ним спеціальних  знань, умінь і навичок.

    Є такі види контролю, як попередній (який проводиться на початку року, семестру чи великого розділу), поточний (для контролю засвоєння матеріалу під час вивчення певної теми); тематичний (проводиться після кількох уроків з одної теми); підсумковий (в кінці семестру, року або курсу з біології), які допомагають встановити рівень засвоєння знань, умінь і навичок в учнів за певний період.

    Також перевірка знань учнів може бути як письмовою так і усною. Усна перевірка може бути як і індивідуальним опитуванням так і груповим. При  першому учня оцінити можна об’єктивно, проте багато тратиться часу, а  при груповому економиться час, проте об’єктивно оцінити учнів важко через коротку, без логічного мислення відповідь.

    З письмових методів контролю застосовують різні тестові завдання, на які  витрачається мінімум часу; письмові біологічні диктанти; різноманітні запитання  для логічної послідовної відповіді, на  які б при усній відповіді учень затратив би багато часу.

    Головною  метою цієї курсової роботи є визначення різних форм, методів та видів контролю в шкільному курсі біології, їх застосування для стимулювання учнів  до навчання, а зокрема для перевірки їх успішності, щоб з’ясувати чи правильно підібраний метод форм роботи з учнями.

    Основними завданнями є визначення форм, методів та видів перевірки, які краще застосовувати на уроках біології, для стимулювання учнів до навчання та діагностики знань та можливостей учнів, щоб надалі їх розширювати та розвивати у правильному напрямку.

    Об’єктом  вивчення даної роботи є контроль знань учнів на уроках біології.

    Предмет вивчення – види, форми і методи контролю знань учнів з біології на прикладі теми „Травлення”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Контроль знань, умінь  та навичок як важливий компонент навчально-виховного  процесу 

1. Значення  контролю

    Процес  навчання в школі спрямований  на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

    Головною  метою перевірки, як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечення його ефективності проведенням до системи знань, умінь та навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності в учнів, формування у них прагнення до самоосвіти. За допомогою перевірки в процесі навчання розв’язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєння учнями знань, умінь і навичок [28]. Перевірку ще практикують як педагогічну діагностику.

    К.Ігнатенко так її визначає: “Педагогічна діагностика досліджує навчальний процес, в ході якого вивчаються передумови, умови і результати навчального процесу, з метою оптимізації чи обґрунтування  значення його результатів для суспільства [7].”

    Ці  та інші завдання визначають зміст  контролю, який змінюється із зміною дидактичних  завдань.

    Контроль  навчання як складова частина дидактичного процесу і навчальний захід виконує певні функції, має види, методи і форми. Усі ці дії спрямовані на отримання відповідей на такі запитання: “Яким є істинний стан навчального процесу?”, “Чому так є?”, “Як повинно бути?”, “Чи може бути краще?”, “Що слід робити, щоб стало краще?”, “Чи відповідає зміст дії, що виконується, критеріям ефективності, оптимальності та нормативним вимогам?” тощо. Відповіді отримуються шляхом перевірки всього дидактичного процесу, окремих його ланок і рівня набуття повних загальнонаукових і професійних знань, навичок та вмінь як окремими учнями, та к і класами. Це надає можливість досить повно охарактеризувати рівень досягнень, у навчальному процесі, виокремити його позитивні та негативні аспекти, з’ясувати причини недоліків та визначити окремі шляхи їх усунення. 

2. Функції та зміст контролю знань

    Перевірка виконує такі функції [1; 3; 5; 32]:

• освітню (навчальну), суть якої в тому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша, учні звіряють з його свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систематизації знань усіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителя неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
• виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того перевірка знань допомагає учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають усвідомлювати свої труднощі, треті починають відчувати впевненість у своїх силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;
• розвиваючу – в процесі навчання учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування та конкретизації, класифікації та систематизації, розумову діяльність, мовлення, пам’ять, уява, увага;
• діагностичну – у процесі перевірки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміння і навички учнів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;
• стимулюючу – схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання.

    За  своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки  рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні (періодичні), підсумкові.

    Компоненти  контролю:

1. перевірка – тобто виявлення знань, умінь і навичок,
2. оцінка – вимірювання знань, умінь і навичок, погляд на їх рівень,
3. облік – фіксація результатів оцінювання у вигляді балів.

    Перевірка виконує освітню, виховну і розвиваючу функції. Навчальний вплив перевірки знань забезпечується тим, що вчитель залучає всіх учнів до прослуховування відповідей своїх товаришів, рекомендує робити виправлення і доповнення. У процесі опитування всі учні систематизують, повторюють засвоєне і закріплюють його. Виховний вплив перевірки знань виявляється в її стимулюючому впливі на учнів, у формуванні почуття відповідальності, обов’язку, дисциплінованості. Розвиваючий вплив виявляється у формуванні стійкої уваги, пам'яті, логічного мислення, прийомів самоконтролю [28]. 
 

3. Види  контролю

    Попередня перевірка проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цієї перевірки суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш спрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обґрунтування послідовності опрацювання повних розділів і частин навчального предмета тощо [3; 5].

    Поточна перевірка здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Його мета – отримання об’єктивних даних про рівень знань учнів і якості навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом [5; 32].

    В. Оконь [1] поточну перевірку визначає як виховний і, безперечно, має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплює весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учня та водночас підштовхувати педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю та самооцінки.

    Періодична (тематична) перевірка  передбачає виявлення і оцінку знань та умінь учнів, засвоєних на кількох попередніх уроках, з метою визначення наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичної перевірки є тематична, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється коли вчитель орієнтується лише на поточну перевірку [1; 3; 5; 32].

    Підсумкова  перевірка – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр; рік або курс навчання (заключна перевірка) його – мета встановити систему і структуру знань, умінь і навичок. Основна форма підсумкової перевірки – заліки та іспити.

    Отже, в сукупності методично і змістовно  обґрунтована перевірка та правильне  її проведення надають педагогам  об’єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідних заходів для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

    До  основних форм організації перевірки  знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна і фронтальна перевірки.

    Індивідуальне опитування. При усному індивідуальному опитуванні вчитель слідкує за правильністю викладення матеріалу, виправляє фактичні та стилістичні помилки, що сприяє розвитку мовлення і мислення учня. Учні звикають слідкувати за своєю мовою, у них розвиваються вміння аналізувати матеріал, виявляти характерні ознаки об’єктів, що вивчаються, приводити додаткові приклади, співставляти, робити самостійні висновки та узагальнення.

    Для підвищення ефективності опитування вчитель  повинен вести його по наступній  схемі:

1. чітко формулювати питання, щоб воно було всім зрозуміле;
2. спочатку ставити питання перед всім класом, потім назвати прізвище учня, який повинен на нього відповісти;
3. виділяти час для відповіді;
4. потребує від учня логічного викладення матеріалу, ілюстрації теоретичних положень прикладами, вміння зробити (краще на основі власних спостережень) висновок та узагальнення;
5. відповідь учня рецензується вчителем чи учнем, після чого виставляється оцінка [1; 3; 5; 32].