Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Мая 2012 в 13:53, курсовая работа
Основні засади ринкової економіки передбачають повну господарську самостійність підприємств і організацій, що функціонують у народному господарстві, вступаючи при цьому в різноманітні виробничі, господарські та інші зв'язки. Всі ці суспільні відносини (як між підприємствами та організаціями - безпосередніми товаровиробниками, так і між ними і державними та іншими органами) потребують правового регулювання, внаслідок якого вони набувають характеру правовідносин.
ВСТУП.....................................................................................................................3
Розділ 1. Підприємство - «фірма» - основна ланка виробничої діяльності
1.1. Сутність, цілі, види та суб’єкти підприємництва.........................................6
1.2. Форми підприємницької діяльності, правові аспекти................................15
1.3. Принципи та механізм реалізації підприємницької діяльності.................23
Розділ 2. Трансформація форм власності й особливості діяльності підприємств у сучасній економіці
2.1. Основи аналізу відносин власності..............................................................27
2.2. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.......................................33
Розділ 3. Особливості діяльності підприємств в різних формах власності в Україні
3.1. Поняття, види та організаційні форми підприємств в Україні..................40
3.2. Особливості правового регулювання відносин власності в Україні……..46
ВИСНОВКИ...........................................................................................................51
Використана література.....................
Як планувалося, розмежувати сферу дії Цивільного і Господарського кодексу повинна окрема норма, що визначить предмет регулювання ГК України. В Розділі I “Основні засади господарської діяльності” встановлюється, що кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин в сфері господарювання.
Ключовим поняттям цього положення є термін “господарювання” та “господарська діяльність”, які розшифровуються як діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Водночас, стаття 4 Господарського кодексу зазначає, що не є предметом регулювання кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. ЦК України в свою чергу регулює відносини, що виникають між особами, наділеними цивільно-правовою дієсуб’єктіністю, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
З інститутів ЦК України вбачається, що деякі види зобов’язальних відносин, які ним регулюються, безпосередньо пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг вартісного характеру – що, відповідно до ГК, є предметом регулювання Господарського кодексу. В той же час п. 2 статті 4 ГК України визначає, що навіть якщо під предмет регулювання ГК і не підпадають відносини, урегульовані ЦК України, все одно їх особливості визначаються саме ГК України. Таким чином, можемо спостерігати абсолютну плутанину – з одного боку Господарським кодексом не регулюються майнові відносини, а з іншого боку, саме цей кодекс встановлює особливості їх регулювання, відповідно норми ГК є спеціальними по відношенню до норм ЦК, що майже блокує застосування ЦК в регулюванні майнових відносин. Парадоксально, але факт.
Господарський кодекс містить положення, які закріплюють основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання. Одним з таких напрямів є антимонопольно-конкурентна політика, вихідні засади якої знайшли відображення в главі 3 ГК України, що має назву “Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції”. Норми даної глави містилися в Законі України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” від 1998 року.
На момент прийняття кодексу цей закон втратив чинність, оскільки 11 січня 2002 року його замінив закон “Про захист економічної конкуренції”, докорінно змінивши в порівнянні з попереднім законом, а, отже, і кодексом, регулювання таких правопорушень в сфері конкуренції як антиконкурентні дії органів державно влади, зловживання монопольним положенням на ринку, антиконкурентні узгоджені дії тощо. Таким чином, вбачається абсолютна неузгодженість кодексу з чинним актиконкурентним законодавством.
Кодекс поділяє господарську діяльність на комерційну – підприємництво, і некомерційну, що здійснюється суб’єктами господарювання для досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Одним із суб’єктів господарювання відповідно до ГК є підприємство.
Господарський кодекс зберіг усю існуючу на сьогоднішній день різноманітність форм і видів підприємств, та об’єднань підприємств. Так, нормами кодексу урегульована діяльність державних та комунальних унітарних підприємств, державних комерційних та казенних підприємств, господарських товариств (до речі акціонерні товариства в кодексі так і залишаються поділеними на відкриті і закриті, на відміну від Цивільного кодексу). Врегульована діяльність виробничих і споживчих кооперативів, підприємств об’єднань громадян і релігійних організацій.
Окремої уваги заслуговує визначення приватного підприємства, яке міститься у статті 113 ГК України. Відповідно до кодексу приватним визнається підприємство, що діє не на основі приватної власності однієї фізичної особи, як це було раніше, а на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб, а також приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи. По суті, коло засновників ПП було розширене, що дає змогу застосовувати таку схему утворення підприємства, коли засновники зможуть обмежити свою відповідальність виключно майном підприємства, що закріплено за ним у статуті, тобто активами, і, окрім цього, не мати клопоту з розміром і порядком формування статутного фонду, що має місце при заснуванні господарського товариства.
Таким чином, хоча прийняття Господарського кодексу і було викликано потребами часу і зобов’язаннями України перед європейським співтовариством, цей документ, незважаючи на його позитивні риси, на момент набрання чинності не був приведений у відповідність з чинним законодавством, що викликало низку непорозумінь і його неоднозначне тлумачення з боку юристів-практиків. На сьогоднішній день застосування ГК України ускладнено існуванням Цивільного кодексу України, який використовується суб’єктами господарювання по усталеній традиції.
ВИСНОВКИ
В даній роботі було досліджено сутність підприємств різних форм власності, їх роль в соціально-економічному розвитку суспільства. Підприємництво є універсальним інструментом участі мільйонів громадян як в економічному житті власних країн, так і в системі міжнародного розподілу праці, виступає для економічно свідомих громадян як своєрідний засіб існування і стимул до самовдосконалення.
Проведене дослідження правових аспектів цілей підприємницької діяльності дозволяє зробити висновки, що діяльність підприємця спрямована на одержання прибутку. У цьому – економічна сутність підприємництва. Вихідною умовою здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація. Ця процедура значно впливає на розвиток підприємництва в цілому. Проведений аналіз показав, що в даний час в Україні дуже складна і тривала процедура реєстрації й одержання дозволу на початок діяльності, що є перешкодою для розвитку підприємництва.
До числа найбільш характерних для сучасних підприємств проблем, що перешкоджають їхньому ефективному функціонуванню в умовах ринку, варто віднести: неефективність системи керування; низький рівень відповідальності керівників підприємств перед засновниками, за наслідки прийнятих рішень, збереження і ефективне використання майна підприємства; невеликі розміри статутного капіталу акціонерних товариств; відсутність ефективного механізму виконання судових рішень; незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу, що знижує його інвестиційну привабливість; високі витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення і житлово-комунального господарства; відсутність достовірної інформації про фінансово-економічний стан підприємства для власників, акціонерів, керівників підприємства та ін. Для усунення негативних тенденцій необхідно сконцентрувати увагу на забезпеченні ефективного розвитку підприємства як основного елемента економічної системи України.
Отже, на сучасному етапі проблема розвитку та регулювання підприємств різних форм власності в економіці України, належить до категорії особливо актуальних. Ця тема потребує подальшого розгляду через аналіз вже існуючих теоретичних положень і практичних рекомендацій, що стосуються формування підприємницького сектора, а також через дослідження тенденцій розвитку підприємництва для виявлення справжньої природи цього явища.
Використана література
1. Закон України «Про підприємства в Україні». Відомості Верховної Ради України. 1991, № 24.
Закон України «Про підприємництво». Відомості Верховної Ради України 1991, № 14.
3. Закон України «Про господарські товариства». Відомості Верховної Ради України 1991, № 49.
4.Варналій З.С. Основи підприємництва: навч. посібник / З.С. Варналій. – 3-є вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 350 с.
5. Впровадження інновацій на промислових підприємствах [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
6. Горбачевська О.В. Проблема підприємництва в економічній теорії / О.В. Горбачевська, Н.Н. Рим // Науковий вісник. – 2006. – №16.1. – С. 242–249.
7. Державний класифікатор України 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», чинний від 01.01.2008. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law.leschishin.org/
8. Економіка підприємства: підручник / Г.О. Швиданенко, В.Г. Васильков, Н.П. Гончарова [та ін.]; за заг. ред. Г.О. Швиданенко. – К.: КНЕУ, 2009. – 598 с.
9. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І.В. Ковальчук. – К.: Знання, 2008. – 679 с.
10. Котова І. Проблеми запровадження реєстрації прав власності на підприємство як об'єкт нерухомості // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С. 31-33.
11. Кузьмін О.Є. Кластери як чинник розвитку підприємстві територіальних утворень/ А.Є. Кузьмін // Економіка України. – 2010. – №2. – С. 14–20.
12. Кузьмін О.Є Фінансова складова в розвитку й функціонуванні національної інноваційної системи / О.Є. Кузьмін, І.М. Шотік // Фінанси України. – 2009. – №5. – С. 21–30.
13. Основні показники розвитку підприємств суб’єктів підприємницької діяльності [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
14. Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу:
15. http://www.ukrstat.gov.ua/oper
16. Політична економія: Підручник / Г. І. Башнянін та ін. — К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000.
17. Політична економія: Підручник / За заг. ред. Ю. В. Ніколенка. — К.: ЦУЛ, 2003.
18. Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. О.Г. Осауленка – К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – 567 с.
19. Суспільні форми організації виробництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://readbookz.com/book/1/
20. Тарасенко І.О. Оцінка інноваційної активності підприємства в системі стратегічного управління / І.О. Тарасенко, О.М. Королько, К.С. Белявська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №9 (99). – С. 133–141.
21.Харчук Т.В. Шляхи виходу підприємств на зовнішні ринки / Т.В. Харчук // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №8 (98). – С. 12–16.
23. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
24. Шевеленко С.Д., Федів І.І. Підприємництво і підприємницька діяльність. Київ: Вища школа, 2004, 224 с.