Вплив літератури і театру на формування світогляду греків

ЗМІСТ

 

ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1.	РОЗВИТОК ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ІV-V СТОЛІТТЯХ ДО Н.Е. …………………………………....	5
1.1.	Періодизація розвитку грецької літератури……………..	5
1.2.	Естетика давньогрецької літератури…………………….	7
1.3.	Виникнення  і розвиток риторики у Стародавній Греції..	10
1.4.	Проза в V - IV ст. до н.е. …………………………………	12
1.5.	Драматургія класичного періоду…………………………	22
РОЗДІЛ 2.	ГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР ІV-V ст. до н.е. ………………...	31
2.1.	Реалізація  драматичних творів у постановках  давньогрецького театру ………………………………….	31
2.2.	Театральна  вистава в Стародавній Греції……………….	37
РОЗДІЛ 3.	ЛІТЕРАТУРА  І ТЕАТР У ФОРМУВАННІ НОВОГО СВІТОГЛЯДУ ГРЕКІВ ІV-V ст. до н.е. ……………..	48
3.1.	Світоглядні особливості  та ідейне наповнення літературних творів стародавньої Греції………………...	48
3.2.	Вплив літератури і театру на формування світогляду греків……………………………………………………….	50
ВИСНОВКИ………………………………………………………………		54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ …………….		57

 

ВСТУП

 

Світогляд –  одна з форм свідомості людини, невід'ємний  атрибут життєдіяльності людей. Він складається під впливом соціальних умов, виховання й освіти. Його формування починається з дитинства. Воно визначає життєву позицію людини. Сукупність індивідуальних світоглядів складає світогляд соціальної групи, а інтегруюче утворення численних і багатоманітних суспільних одиниць, в свою чергу, впливає на формування світогляду людства в цілому.

Ранні цивілізації  є одними з найважливіших в  історії через те, що саме з них  починається людська цивілізація, зароджується глибока диференціація суспільства, спеціалізація праці, виникає державність, з'являються такі специфічні форми духовності людини, як філософія, релігія, право, мораль, мистецтво.

Основні параметри  античної культури заклала і виразила з найбільшою силою і повнотою Стародавня Греція. Класична Греція поряд з оптимістичним життєсприйняттям, що сягає коренями в психологію героїчного міфу, знала і безвихідно-песимістичний розпач перед нерозв’язними питаннями буття. Все це знайшло свій відбиток у мистецтві, зокрема в літературі та театрі. Вплив мистецтва на становлення світогляду важко переоцінити і в сучасному суспільстві, що й зумовлює актуальність обраної теми.

Метою даної роботи є систематизувати інформацію з окресленої проблеми, виокремити основні характерні риси розвитку давньогрецької літератури й театру класичного періоду, дослідити особливості реалізації драматичних творів в театральних виставах та проаналізувати їх вплив на формування світогляду греків.

Об’єктом дослідження є розвиток літератури, зокрема драматичної, та театру у стародавній Греції ІV-V ст. до н.е.

 

 Предмет  дослідження – вплив давньогрецької літератури й театру на формування тогочасного світогляду греків.

Поставлена  мета дослідження визначила необхідність вирішення наступних завдань:

1. Навести періодизацію давньогрецької літератури та виокремити основні її основні естетичні риси;

2. Проаналізувати особливості розвитку риторики, прози та драматургії класичного періоду;

3. Окреслити шляхи реалізації драматичних творів у театральних постановках;

4. Визначити який вплив мали тогочасні література й театр на формування світогляду своїх сучасників.

Для виконання  поставлених завдань використовувались  наступні методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел; порівняльний аналіз; метод критичного аналізу наукової і методичної літератури, практичного досвіду; системний аналіз тощо.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в театральній справі, вивченні історичних, філософських, літературних та культурологознавчих дисциплін.

Структура роботи. Випускна робота складається з трьох розділів. Перший розділ описує характерні риси розвитку давньогрецької літератури ІV-V ст. до н.е. Другий розділ присвячений аналізу побудови тогочасної театральної вистави та методам і шляхам реалізації в ній драматичних творів. В третьому розділи визначається роль літератури і театру у формуванні світогляду греків ІV-V ст. до н.е. Результати роботи узагальнено у висновках.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

РОЗВИТОК  ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У ІV-V СТОЛІТТЯХ ДО Н.Е.

 

1. Періодизація розвитку грецької літератури

 

Історія давньогрецької літератури органічно пов'язана  з життям Еллади, її культурою, релігією, традиціями, в ній по-своєму відбиваються зміни в соціально-економічній, політичній галузях.

Давньогрецька література найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.

Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають ХІ століття до н.е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину VІ століття н.е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах.

Сучасною наукою виділяються наступні основні періоди  історії давньогрецької літератури:

Архаїчний період, який або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості, охоплює час до початку V ст. до н.е. Це епоха «ранньої Греції», коли відбувається повільне розкладання патріархально-родового ладу і перехід до рабовласницького державі. Предмет нашої уваги - збережені пам'ятки фольклору, міфологія, прославлені поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея», дидактичний епос Гесіода, а також лірика, сузір'я поетів, які творили в VII-VI ст. до н.е. Розвиток літератури в цей час зосереджений на Іонійському узбережжі Малої Азії.

Другий період античної літератури збігається із становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII-IV ст. до н.е.). Цей період зазвичай називається класичним (мансарда). У зв'язку з розвитком внутрішнього світу особистості з'являються численні форми лірики і драми, а також багата прозаїчна література, що складається з творів грецьких філософів, істориків і ораторів. Греція переживає час чудового зльоту у всіх художніх сферах.

Початковий  етап періоду класики – рання класика характеризується розквітом ліричної поезії (Феогнід, Архілох, Солон, Семонід, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Алкман, Піндар, Вакхілід), центром якої стають острови Іонійської Греції (VII-VI століття до н.е.).

Висока класика  представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан), а також нелітературною прозою (історіографія – Геродот, Фукідід, Ксенофонт; філософія – Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Арістотель; красномовство – Демосфен, Лісій, Ісократ). Її центром стають Афіни, що пов'язано з піднесенням міста після славетних перемог у греко-перських війнах. Класичні твори грецької літератури створені на аттичному діалекті (V століття до н.е.).

Пізня класика  представлена творами філософії, історіософії, театр же втрачає своє значення після  поразки Афін у Пелопоннеській війні  зі Спартою (ІV століття до н.е.).

Третій період античної літератури, зазвичай іменований елліністичним, виникає на новому щаблі античного рабовласництва, а саме великого рабовласництва. Замість невеликих міст-держав класичного періоду, так званих полісів, виникають величезні військово-монархічні організації, а разом з тим з'являється і велика диференціація суб'єктивного життя людини, різка відмінність від простоти, безпосередності і строгості класичного періоду. Внаслідок цього елліністичний період часто трактувався як деградація класичної літератури. Необхідно, однак, пам'ятати, що цей період тривав досить довго, аж до кінця античного світу, і мав специфіку, невідому класиці. Отже, цей післякласичний період займає величезний проміжок часу - з III ст. до н.е. до V ст. н.е., в зв'язку з чим його можна розділити на ранній еллінізм (III ст. до н.е. - I ст. н.е.) і пізній еллінізм (I ст. н.е. - V ст. н.е.). [9, с. 12]

Початок цього  культурно-історичного періоду пов'язаний з діяльністю Александра Македонського. У грецькій літературі відбувається процес кардинального оновлення жанрів, тематики і стилістики, зокрема виникає жанр прозового роману. Афіни на цей час втрачають культурну гегемонію, виникають нові численні центри елліністичної культури, у тому числі на території Північної Африки (ІІІ століття до н.е. – І століття н.е.). Цей період позначений школою олександрійської лірики (Каллімах, Феокріт, Аполлоній) та творчістю Менандра.

До цього  третього періоду античної літератури належить і римська література, тому його частину і називають елліністично-римським періодом.

 

1.2. Естетика давньогрецької літератури

 

Для античної літератури, як і для кожної літератури, що бере свій початок від родового суспільства, характерні специфічні риси, що різко  відрізняють її від сучасного  мистецтва і певною мірою ускладнюють  розуміння. Персонажі античних міфів повністю олюднені, а міфотворчість розвивається головним чином у формі розповідей про героїв. Богам відведена центральна роль лише в деяких спеціальних видах міфів - космогоніях - міфах про походження світу, та теогоніях - міфах про походження богів. Ще однією особливістю античної міфології є те, що міфи позбавлені розумування. Разом з тим і примітивніші форми міфологічних уявлень не вмирали, переходячи у фольклорні жанри - казки чи байки.

Найдавніші  форми літератури пов’язані з міфом, магією, релігійним культом, ритуалом. Пережитки цього зв’язку можна спостерігати в літературі античності аж до часів її занепаду.

Античній літературі притаманні публічні форми побутування. Її найвищий розквіт припадає на докнижну епоху. Тому назва «література» щодо неї застосовується з певним елементом історичної умовності. Проте саме ця обставина зумовила традицію включати в літературну царину також здобутки театру. Лише наприкінці античності з’являється такий «книжний» жанр, як роман, призначений для персонального читання. Тоді ж закладаються перші традиції оформлення книжки (спочатку у вигляді сувою, а потім зшитка), включаючи ілюстрації.

Антична література була тісно пов’язана з музикою, що у першоджерелах, безумовно, може бути пояснено через зв’язок з магією і релігійним культом. Гомерові поеми та інші епічні твори співалися мелодійним речитативом у супроводі музичних інструментів і простих ритмічних рухів. Постановки трагедій і комедій в афінських театрах оформляли як розкішні «оперні» вистави. Ліричні вірші співалися авторами, які таким чином виступали одночасно ще й як композитори і співці. На жаль, від усієї античної музики до нас дійшло кілька роз’єднаних фрагментів. Уявлення про пізню античну музику може дати григоріанський хорал (спів). [11, с. 27]

Надзвичайна поширеність віршової форми буквально панувала у всій античній літературі. Епос виробив традиційний неквапливий розмір гекзаметр, великою ритмічною різноманітністю відзначалися ліричні вірші, трагедії і комедії також писалися віршами. Навіть полководці й законодавці у Греції могли звертатися до народу з промовами у віршовій формі. Рими античність не знала. Наприкінці античності виникає «роман» як зразок прозового жанру.

Традиційність античної літератури була наслідком  загальної уповільненості розвитку тогочасного суспільства. Найбільш новаторською епохою античної літератури, коли склались усі основні античні жанри, був час соціально-економічного піднесення VІ-V століття до н.е. В інші століття зміни не відчувались, або сприймались як виродження і занепад: епоха становлення полісного ладу сумувала за общинно-родовою (звідси гомерівський епос, створений як розгорнена ідеалізація «героїчних» часів), а доба великих держав – за добою полісною (звідси – ідеалізація героїв раннього Риму у Тіта Лівія, ідеалізація «борців з свободу» Демосфена і Ціцерона у добу Імперії).

Система літератури здавалась незмінною, і поети  наступних поколінь намагались йти  шляхом попередніх. У кожного жанру  був основоположник, що дав його досконалий зразок: Гомер – для епосу, Архілох – для ямбу, Піндар або Анакреонт – для відповідних ліричних жанрів, Есхіл, Софокл та Евріпід – для трагедії тощо. Ступінь досконалості кожного нового твору чи письменника визначалась ступенем наближення до цих зразків.