Методи формування дитячого хореографічного колективу

      Люби  її кожну хвилину

      Коханий любить не захоче тебе,

      Коли  ти не любиш Вкраїну...

      Ведучий

      Любіть  у коханні, в труді і в бою 

      Як  пісню, що лине зорею...

      Всім  серцем любіть Україну свою,

      І вічні ми будемо з нею.

      Ведучий: Юні громадяни України! Сьогодні ви отримаєте основний документ, що засвідчує вашу приналежність до нашої Вітчизни – паспорт громадянина України, (вручають паспорти). З вітальним словом до них звертається директор школи, перша вчителька, класний керівник. Учениця проголошує клятву на вірність Україні.

      Одержуючи паспорт громадянина, я урочисто обіцяю тобі, Батьківщино, носити його з честю і гідністю. Своєю сумлінною  працею примножувати твою славу, твоє багатство. Понад усе шануватиму працьовитість і майстерність, чесність і правдивість, непримеренність до недоліків, моральну чистоту, дбатиму про рідну природу, примножуватиму багатства рідної землі. Обіцяю! Обіцяю бути вірною Україні та її народові. Всі хором – Обіцяю! Учні, які одержали паспорт виголошують «Молитву до України».  

      І учень.

      Боже, Великий, Єдиний

      Нашу  Вкраїну храни 

      Волі  і світла промінням 

      Ти  її осіни.

      ІІ  учень.

      Світлом науки і знання

      Всіх  нас просвіти

      В чистій любові до краю

      Ти  нас, Боже, зрости!

      І учень.

      Молимось, Боже Єдиний!

      Нам Україну храни,

      Всі свої ласки й щедроти,

      Ти  на люд наш пошли.

      ІІ  учень.

      Дай йому волю, дай йому долю,

      Боже  єдиний, Світла і щастя народу,

      Дай на довгії літа.

      Ведучий: Відбулася знаменна подія – кожен з вас одержав паспорт громадянина України. Проведено незриму межу між дитинством і змужнінням. Всі ви досягли тієї пори життя, коли вчорашні діти стають свідомими трудівниками. Сьогодні прийшли привітати вас найрідніші люди – ваші батьки. (Батько й мати входять з хлібом і сіллю).

      Мати: Дорогі сини й дочки! Ми підносимо вам хліб й сіль – дар усього нашого народу. Це ми, ваші батьки теплом своїх долонь зігріли зерно, кинули в зорану землю, полили своїм потом, зростили й зібрали врожай, спекли хліб, щоб у достатку жили, здоровими й щасливими були ви – наші діти.

      Батько: Сіль також священна. Вручення хліба й солі – символу праці й життя, любові й добра, сердечності й дружби – священний акт. Такий звичай прийшов до нас із сивої давнини. Прийміть же з наших рук цей неоцінений дар. Хай же щастить вам на вашій життєвій дорозі.

      (Вручають  хліб – сіль).

      Ведучий. З вітальними словами звертаються до вас молодші ваші друзі.

      І учень. Любі наші старші друзі! Щиро вітаємо вас з повноліттям.

      ІІ учень. Бажаємо сонячних ранків, чистих світанків.

      І учень. Променів сонця у ваші віконця.

      ІІ учень. Ніжної ласки, душевної казки, щастя без ліку та довгого віку.

      І учень. Ми хочемо вам нагадати правила з народної мудрості.

      ІІ учень. Живи так, щоб батькові і матері не було соромно від людей.

      І учень. Тільки в чесній праці твоя добра слава.

      II учень. Контролюй совість своєю совістю, дбай про честь свого народу, не допускай, щоб хтось збиткувався над тобою і твоїми батьками.

      І учень. Мужньо борони правду, бо лише правдою сильний народ.

      II учень. До людей з добром, той від людей з добром.

      І учень. Не чини зла, бо люди засміють.

      II учень. На ледащо – всі пальцем показують.

      І учень. Не роби зла ні людям, ні природі, бережи батьків своїх, люби свою Вкраїну, як батьків своїх.

      Звучить запис пісні «Пісня про рушник» (муз. П. Майбороди на сл. А. Малишка).

      Батьки  стелять дорогу рушниками і під  мелодію пісні учні парами виходить із залу.