Методи формування дитячого хореографічного колективу

      Найраціональнішим є поєднання обох підходів. Оскільки методика КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якою діти й дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність, накопичуючи, осмислюючи пропозиції, ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. У методиці КТВ чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість. Основними її перевагами є [5, 124]:

      1. Соціальна спрямованість діяльності. Уся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи школи, дитячого садка чи будинку. Особлива увага приділяється громадянам, які потребують допомоги (літні люди та інваліди), утвердженням соціальної, моральної справедливості. Це забезпечує участь дитини у створенні умов, за яких формується її громадянська позиція.

      2. Турботливі стосунки. Коли з дітьми налагоджено доброзичливі, щирі, демократичні стосунки, можна сподіватися на інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не заперечують вимогливості, але змінюють її характер: вимоги висуває не педагог, а спільна справа. Отже, дітей готують до майбутньої діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.

      3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо). Двоступенева організація діяльності сприяє залученню до планування, виконання й аналізу діяльності всіх членів колективу. Міні-колектив (3-10 осіб) обговорює важливі проблеми, кожний пропонує свої рішення. Такі колективи можуть бути постійними або тимчасовими. Критерієм поділу є інтереси, прагнення, місце проживання, тощо.

      4. Колективні творчі справи. Вони є формою організації колективної творчої діяльності, а також основним виховним засобом. Колективні творчі справи (КТС), ігри, колективні організаційні справи зарекомендували себе ефективними способами організації життя колективу.

      5. Чергування творчих доручень. Передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування (обмін) постійними справами-дорученнями між міні-колективами; планування діяльності, внаслідок якого кожен з учасників колективу обов'язково задіяний до обговорення справи, організовує її, що унеможливлює поділ колективу на активних і пасивних. Усі почергово обіймають «керівні» посади.

      Різноманітність діяльності. Кожна справа має свою стрижневу спрямованість, згідно з якою всі КТС класифікують на організаційні, суспільні, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Кожну колективну творчу справу очолює рада, чисельність якої залежить від масштабів і характеру роботи.

      Технологія  підготовки і реалізації колективних  творчих справ передбачає шість  послідовних етапів [5, 125]:

      1. Попередня робота вихователів. Цей етап охоплює визначення ролі КТС у житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи й настановчої (стартової) бесіди, розгляд доцільності залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав'язують, не диктують, розмова відбувається на рівних.

      2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з'ясовують, хто виконуватиме це завдання – весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена бригада добровольців; хто керуватиме – рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.

      3. Колективна підготовка роботи. Керівний орган КТС (рада) уточнює й конкретизує план її підготовки та проведення; організовуючи виконання його, розставляє учасників колективних дій, враховуючи їхні взаємини, заохочуючи ініціативу кожного.

      4. Реалізація КТС. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

      5. Колективне підбиття підсумків КТС. Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: «Що більш за все сподобалось і чому?», «Чого вдалося навчитися?», «Чого і кого навчили самі?». Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій.

      6. Найближчі справи КТС. Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові.

      У проміжках між виконанням КТС  проводять творчі свята, ігри, зустрічі з цікавими людьми тощо. Це сприяє створенню  колективістських стосунків (діти зайняті  вирішенням спільного завдання), атмосфери взаємної поваги, симпатії, злагоди.

      В організації колективної творчої  діяльності важливою є роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей  і взаємин з дітьми, класний  керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо при цьому викликати інтерес до себе.

      2.4. Колективне планування  виховної роботи

      Колективне  планування роботи є важливим чинником у виховному процесі. Один з варіантів  його запропонували О.Г. Мороз, і  В.Л. Омеляненко [5, 128].

      1. МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП

      Дії вчителя (вихователя)

      1.1. Учитель пропонує для колективу  ситуацію (повідомлення, факт, проблему), яка б сприяла мобілізації  учнів на прийняття важливих  рішень щодо планування подальшої  роботи; розвиває теми, запропоновані  окремими школярами; звертає увагу учнів на певні елементи змісту матеріалу, важливого для вирішення певних питань. Таким чином формулюється мета та завдання подальшої діяльності.

      1.2. Пропонує свій (попередньо складений)  перелік заходів, здійснення яких  було б корисним для всього класного колективу, кожного учня зокрема. На загальне обговорення також виноситься питання щодо найважливіших справ, які доцільно було б виконати протягом року, а також вибір найкращого варіанта організації життя класу.

      При підбитті підсумків обговорення спрямовує діяльність школярів на визначення найістотніших завдань подальшої діяльності.

      1.3. Для організації і керівництва  виконанням намічених завдань  проводить вибори ради, до якої  входять 2-3 учні або представники  мікроколективів (по одному від  кожного). Голову ради обирають її учасники або весь класний колектив.

      1.4. Разом із школярами – членами  ради, визначає склад мікроколективів  відповідно до функціональних  завдань.

      1.5. З метою врахування думок кожного  члена колективу пропонує такі  підходи до організаційної діяльності щодо планування роботи на рік: визначення найважливіших справ; пошук варіантів організації життя колективу; проведення конкурсу серед мікроколективів на кращу пропозицію до річного плану; анкетування учнів; випуск спеціальної газети, в якій висвітлювалися б питання розробки варіантів плану; організація конкурсу між батьками учнів на кращу пропозицію щодо плану роботи на рік; проведення закритого конкурсу на кращі заходи.

      1.6. Організовує разом з радою  загальне обговорення внесених  пропозицій.

      1.7. Підбиває підсумки цього етапу,  дає учням завдання продумати,  як здійснити пошук необхідних  напрямів діяльності, а також  порадитися щодо цього питання  з батьками.

      1.8. Інструктує членів ради щодо  подальшої організації роботи.

      Дії учнів (вихованців)

      1.9. Кожен школяр бере участь у  попередньому пошуку мети і  завдань діяльності. Бригадир (ланковий) функціонального мікроколективу  заслуховує пропозиції учнів,  узагальнює їх (результати узагальнення  теж обговорюються).

      1.10. Таємним або відкритим голосуванням обирається рада для організації та проведення певного заходу. Кандидатури членів ради висуваються як окремими учнями, так і мікроколективами.

      1.11. Обговорюють пропозиції щодо  організації подальшої роботи, визначають  у загальних рисах напрями  пошуку ідей.

      1.12. Здійснюють роботу з добору  варіантів плану діяльності на  рік, працюючи у бібліотеках,  радячись з батьками, вчителями,  товаришами.

      2. ЕТАП ПЛАНУВАННЯ

      Дії вчителя (вихователя)

      2.1. Дає настанови школярам щодо порядку роботи при плануванні, організації і проведенні заходів.

      2.2. Разом з радою аналізує пропозиції  щодо організації подальшої діяльності, вносить у них корективи, погоджуючи їх з безпосередніми виконавцями.

      2.3. Визначає спільно з радою критерії  оцінювання досягнутих результатів.

      2.4. Допомагає раді сформувати остаточний варіант плану, визначити склад робочих груп та роль окремих учнів у подальшій діяльності.

      Дії учнів (вихованців)

      2.5. Рада збирає пропозиції щодо  організації подальшої роботи, відбираючи  кращі, виносять загальний план  на обговорення всіх учнів.

      2.6. У процесі обговорення визначається  остаточний порядок роботи з  організації планування, а також  терміни проведення збору з  метою ухвалення річного плану. 

      3. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

      Дії вчителя (вихователя)

      3.1. Коригує процес підготовки заходу, пропонуючи варіанти вирішення завдань. Допомагає учням у доборі літератури та інших матеріалів, спрямовує їх дії.

      3.2. У разі необхідності бере участь  у пошуку справ (особливо в  тих випадках, коли для цього  потрібна взаємодія з іншими  установами та організаціями).

      3.3. Перед проведенням заходу разом  з радою визначає, наскільки доцільно  обговорювати ті чи інші пропозиції, а також затверджує остаточний  порядок його проведення.

      3.4. Може подати варіант проведення  заходу. Наприклад, усі пропозиції попередньо виносяться на загальне обговорення. Щодо кожної з пропозицій формується група опонентів, які роблять уточнення, висувають свої концепції або альтернативні проекти.

      Дії учнів (вихованців)

      3.5. Кожен школяр виконує свою  частину підготовчої роботи згідно з його роллю та завданнями.

      3.6. Керівники мікроколективів організовують  взаємооцінювання і взаємоперевірку  учнями виконаної роботи, у разі  необхідності дають додаткові  завдання.

      3.7. Остаточний контроль за підготовкою  заходу здійснюють члени ради і, якщо в цьому є потреба, вносять відповідні корективи. Про хід організаційної діяльності повідомляють вихователів.

      3.8. Рада разом з вихователем підбиває  підсумки роботи, виконаної на  цьому етапі, визначає остаточний  план проведення заходу. Виготовляються і розсилаються запрошення на цей захід гостям (представникам адміністрації школи, підприємств та організацій, на базі яких планується провести такі заходи).