Ландшафтний дизайн

Тому часто  корпуса радіоприймачів, виконані з  пластмаси, імітуються під дерево, а пластмасові вази, чашки, склянки – під скло або кришталь. Цей "обман" позбавляє можливості виявити особливу принадність нового матеріалу. 

Імітація гарна  там, де вона потрібна, де без неї  не можна обійтися, де тільки вона може виконати свою роль. 

З кожним днем усе  доступніше, різноманітніше і дешевше  стають синтетичні матеріали. Вони володіють  поруч інших, більш значних переваг, як, наприклад, опірність зносу, вигорянню  і т.д. Це дає підставу для широкого застосування синтетичних матеріалів у промисловому виробництві. Варто врахувати ще і те, що технологія виготовлення пластмасових виробів у більшості випадків легко піддається автоматизації, проста й економічно вигідна. Пластмаса не вимагає додаткової обробки, фарбування й обробки. Звідси ясно, яка перспектива відкривається надалі в застосуванні цих матеріалів. Побутові електроприлади вже зараз виготовляються в основному з пластмаси. Тому художник-конструктор повинен знати як фізичні, так і декоративні властивості пластмаси і вміти імітувати неї. 

Прийоми, навички, професійні знахідки, необхідні художнику-конструктору, виробляються і з"являються в  процесі виконання практичних робіт. Ознайомимося з деякими прийомами  імітації матеріалів. Почнемо з дерева. 

Аркуш паперу прикріплюємо кнопками до фанерного планшету або до щільного картону. Після цього кистю наносимо на папір фарби потрібного кольору і тону (акварель або гуаш помірної густоти). Потім у залежності від зображуваної фігури (велику або дрібна) підбираємо поролонову губку визначеної зернистості (пористості), прикладаємо її гранню до поверхні листа, злегка притискаємо і протягаємо по нанесеному кольору, тобто розтягуємо його. Слід після губки повинний дати необхідну фактуру, тобто малюнок, а рух губки – уліво, вправо, прямо – дає напрямок волокон дерева. По кольору можна проводити кілька разів (якщо папір якісний і його поверхня не порушується), поки не досягнемо чіткості малюнку і гарного колірного сполучення. 

Для світлих  тонів дерева основою є світла охра, у неї додаємо небагато червоної, зеленуватої або коричневої фарби. Основа для темних тонів дерева – коричневі кольори з додаванням червоних, син і фіолетових. Щоб ясно уявити собі, якими повинні бути співвідношення квітів, потрібно мати перед собою зразок дерева, яке треба зобразити. 

Розтягувати колір  можна не тільки поролоновою губкою, але і твердою широкою кистю. Розтягуючи фарбу, кисть теж залишає  слід, що як би утворить волокна дерева. Кистю можна більш ефектно  передати сучки, запливи. Якщо потрібно зобразити поліроване дерево, необхідно додати в колір клей ПВА або після того, як фарба висохнула, двічі покрити її безбарвним лаком. 

Практичне завдання № 7. Імітація пластмаси 

Матеріали й  інструменти: папір; кисті тверді плоскі № 24-30; акварельні фарби або гуаш; поролонові губки; клей ПВА. 

Для зображення пластмас розводимо фарбу до потрібної  густоти і додаємо в неї  клей ПВА. Фарбу наносимо на поверхню листа папера і розтираємо широкою  твердою кистю. Потім на цьому  тлі для імітації прожилок додаємо  фарбу іншого кольору, що гармоніює з основним. Для досягнення повної подібності потрібно мати зразок із пластмаси. Почекавши, поки фарба висохне, вирізуємо зразок потрібного розміру в самому вдалому місці. 

Практичне завдання № 8. Імітація шкіри 

Матеріали й  інструменти: папір; кисті тверді плоскі № 24 - 30; акварельні фарби або гуаш; поролонові губки; клей ПВА. 

Шкіра і шкірозамінник  – досить ефектний і декоративний матеріал, застосовуваний для оформлення інтер"єру, обробки меблів і галантерейних  виробів. 

Виконувати завдання можна двома способами. 

Перший спосіб. Створюємо потрібний колір (коричневий, жовтий, чорний і т.д.). У колір  додаємо для блиску клей ПВА до одержуваної густої пасти. Цей колір-пасту  наносимо на папір широкою кистю. Після цього приступаємо до виконання  самого малюнка. Виконати малюнок можна найрізноманітнішим підручним інструментом. Якщо малюнок складається з простих прямокутників довільної форми, то його можна зробити в"язальною спицею. Більш складний малюнок можна нанести уламком гребінця. Сліди від зубців гребінця уздовж, поперек або по діагоналі дають своєрідний малюнок. 

Другий спосіб. Площину спочатку фарбуємо в більш  світлий або більш темний, чим  потрібно, колір. Якщо площина пофарбована  в більш світлі тони, то після  висихання фарби зверху потрібно нанести фарбу більш темного тону і цим же або іншим кольором по сирому сліді наносити малюнок. Виходить кольоро-тональна гра, як у природної шкіри. 

У процесі нанесення  кольору на папір можна вводити  додаткові кольори, що добре сполучаться  з основним. Цим можна домогтися ілюзії колірної гри, і виріб буде мати товарний вигляд. 

Практичне завдання 9: Імітація декоративної тканини 

Матеріали й  інструменти: папір; кисті плоскі №20 - 24 і круглі № 12 - 16; акварельні фарби  або гуаш; поролонова губка. 

В інтер"єрі, у меблях ми не можемо обійтися без декоративної тканини. Чим багатший колір і оригінальніший малюнок, тим більший попит вона має в покупця. 

Для досягнення ілюзії тканини необхідно підготувати  відповідне тло, тобто зафарбувати  кілька аркушів паперу в різні  кольори. Коли фарба висохне, можна наносити малюнок. Якщо малюнок умовний, то його можна наносити поролоновою губкою з конкретним обрисом, тобто прямокутником, квадратиком, кружечком і т.д. Якщо ж малюнок конкретний у виді геометричного або рослинного орнаментів, потрібно вирізувати кілька трафаретів із синтетичної плівки або щільного паперу. В умовному малюнку обов"язково потрібно дотримати ритму, порядок побудови. 

Практичне завдання 10: Імітація фактури каменів 

Матеріали й  інструменти: папір; олійні художні  фарби і розріджувачі них; великі ванночки для води; широкі кисті N° 18 - 20, краще колонкові. 

Імітація цих  матеріалів небагато складніша, ніж  імітація шкіри і тканини. Тут  потрібна вправність, почуття міри і знання матеріалу, що імітується. Найкраще мати справжні зразки. Зразок не тільки показує малюнок, по ньому видно, скільки якої фарби потрібно для змішування. 

Олійні фарби  випускаються в напіврідкому виді в  олов"яних тюбиках або бляшаних банках. Фарби ці непрозорі і накладаються на поверхню густим шаром. Зв"язувальною речовиною в них і розріджувачами є рослинні олії: лляна, горіхова, соняшникове й інші, а також оліфа або спеціальні розчинники, що випускаються під номерами. Розчинники й олії можна замінити гасом, попередньо пропустивши його через шар вати, або скипидаром. 

Розводять олійні фарби на палітрі, яку можна зробити  з фанери, ретельно відшліфувавши  наждаковим папером і просочивши оліфою, щоб вона не поглинала олію з фарб; можна розводити фарби  також на склі або глянсовій плитці. 

Приготувавши  фарби, наливаємо у фотованночку не дуже холодну воду, потім на плитці розводимо фарбу потрібного кольору рослинною олією або скипидаром. Кожна фарба розводиться окремо. Якщо потрібно імітувати червоний граніт із синіми і жовтими прожилками, за основу беремо червону фарбу. Розлучивши основний колір, виливаємо його у ванночку з водою. Цей колір відразу ж розпливається по поверхні окремими плямами або смугами. Далі розводимо додаткові кольори – синій і жовтий – і теж виливаємо у ванночку. Кольори ці не змішуються, вони плавають паралельно один одному, утворити визначений малюнок. Після цього беремо аркуш паперу й або протягуємо площиною листа по поверхні фарб, що розпливлися, у ванночці, або спокійно прикладаємо лист і піднімаємо його. Папір забирає на себе фарбу, і на ній утвориться визначена колірна гама з малюнком фактури даного матеріалу. Все залежить від пропорційного співвідношення колірних плям, характерних для того або іншого каменю, від уміння забрати з ванночки фарби на папір. Бажано мати перед очима зразки граніту, мармуру, яшми і т.д. або малюнки цих зразків. Спостерігати і замалювати або сфотографувати їх можна в краєзнавчих і археологічних музеях. 

Для мармуру  характерна плинність малюнка, тому коли потрібний колір вже у  ванночці, можна навіть злегка перемішати його паличкою. 

Малюнок граніту  більш зернистий, тому колір у  ванночку потрібно не виливати, а вносити  краплями або різко розмішати  його, щоб розбити фарбу на дрібні цятки. Лист папера прикладаємо до поверхні і піднімаємо, а не протягаємо по ній. 

Кожен матеріал красивий по-своєму, але стає гранично виразним лише в сполученні з іншими матеріалами. 

Практичне завдання №11. Виконання моделі з пластиліну 

Пластилін –  прекрасний матеріал для макетування. У залежності від характеру роботи користуються різними сортами пластиліну. На початковій стадії проектування найкраще працювати м"якими сортами. Чистовий макет потрібно виконувати з твердого пластиліну. Поверхня макета обробляється шкребками, стеками, ножем. 

У чистових макетах  пластилін уже не можна вважати основним матеріалом. Вид його поверхні заважає образному розкриттю виробу. Тому найчастіше пластиліновий макет переводять у гіпс. Гіпсовий макет можна пофарбувати в будь-який колір і передати найтонші деталі форми. 

У деяких випадках виникає необхідність крім умовних моделей без колірного рішення, що виявляють тільки чисто пластичні якості, форму і фактуру, виконувати моделі ілюзійні – у кольорі і з повною імітацією справжніх матеріалів. Вибір матеріалу і способу виконання моделі залежить від художника і конструктора, що працюють над формою і зовнішнім виглядом виробу. 

Правильне використання всіх можливостей моделювання сприяє підвищенню естетичної якості промислової  продукції. 

Почуття пластики, просторової уяви, до якого привчає  моделювання, – важлива якість, необхідна кожному конструкторові, архітекторові, художникові-конструкторові, у якій би області промислового виробництва він ні працював. 

Любою творчо мислячий інженер або конструктор, проробивши два-три разу роботу з конструювання  нового виробу з застосуванням проміжних моделей, виконаних їм самим або в співдружності з художником, швидко оцінить усі переваги, що дає об"ємне проектування промислових виробів. 

Недоробка форми, помилка в пропорції і будь-який інший недолік, повторений у масовому виробництві, завдають шкоди тисячам людей, що будуть користуватися цими недосконалими за формою виробами. Тому автор виробу несе відповідальність за його досконалість як у технічному, так і в естетичному відношенні. Від вдалого вирішення конструкцій машин, агрегатів, побутових приладів і т.д. багато в чому залежить підвищення продуктивності праці і добре відношення людини до знарядь виробництва, якими він користується. 

Практичне завдання №12. Виконання моделей з гіпсу  і глини 

Матеріали й  інструменти: глина або гіпс; м"який посуд (капронове цебро або половина великого м"яча); набір спеціальних ножів для обробки гіпсу; стеки дерев"яні (найкраще пальмової або самшитові, можна також із груші, липи) і металеві (з дюралю або міді). 

Якщо модель великих розмірів, то перш ніж почати неї ліпити, потрібно зробити каркас з дерев"яних рейок або металевих лозин, а потім уже починати прокладку форми пластиліном або глиною. Це потрібно не тільки для міцності моделі, але і для меншої витрати матеріалу на її виконання. 

Моделі з гіпсу можна виконувати декількома способами. Спочатку роблять їх із глини або пластиліну, потім знімають чорнову форму з гіпсу і по ній відливають модель у гіпсі. Чорнова форма годиться тільки на один відлив. Можна безпосередньо моделювати в гіпсі, тому що він дуже легко ріжеться, виточується на спеціальному верстаті або по шаблоні, склеюється і піддається різній іншій обробці. Технологія виконання й обробки гіпсу залежить від складності форми виробу. 

Гіпсові моделі дозволяють відтворювати складні просторові структури, однак для них обов"язковий металевий каркас. 

Гіпс має саме широке застосування в макетуванні, але на ескізній стадії гіпсові макети не прийняті. Гіпс і глина вимагають  визначених умов для роботи. Гіпс потрібно тримати в сухому місці, щоб він не відволожився і не утратив свої властивості. Якщо гіпс усе-таки відволожився, то при розведенні його водою потрібно додати небагато кухонної солі: він швидше схоплюється і буде міцнішим. Гіпс розводять у м"якому посуді (капронове відро або великий гумовий м"яч, розрізаний навпіл), щоб невикористаний гіпс, що залишився, легко можна було видалити. Для уповільнення процесу затвердіння гіпсу при виконанні роботи, що вимагає щодо великої витрати часу, у нього потрібно додати небагато столярного клею. 

Щоб глина постійно була в робочому стані, м"яка і податливої, модель з неї накривають мокрою ганчіркою або целофановою плівкою. 

Після роботи з  гіпсом або глиною потрібно ретельно забрати і провітрити приміщення для усунення випарів. 

Практичне завдання 13: Виконання моделей з папера і картону 

Матеріали й  інструменти: папір щільна; картон; ножиці; скальпель; металева лінійка; олівець; гумка; клей; косинці з кутами 30, 45 і 60°; лекало; циркуль креслярський.