Концептуалізація сакральної сфери в українській мові

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ

 

 

 

 

СКАБ Марія Василівна

 

 

 

УДК 811.161.2’37

 

 

 

 

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ  САКРАЛЬНОЇ СФЕРИ

В УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ

 

 

10.02.01 – українська  мова

 

 

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2009

 

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано на кафедрі  історії та культури української  мови Чернівецького національного  університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий  консультант – доктор філологічних наук, професор

                                                         Загнітко Анатолій Панасович,

                                                         Донецький національний університет,

                                                         завідувач кафедри української мови

                                                         та прикладної лінгвістики.

Офіційні  опоненти:         доктор філологічних наук, професор

                                                      Білоусенко Петро Іванович,

                                                      Запорізький національний університет, 

                                                       професор кафедри української  мови;

                                                      

доктор філологічних наук, професор

                                                       Ґрещук Василь Васильович,

                                                       Прикарпатський національний університет 

                                                       імені Василя Стефаника,

                                               завідувач кафедри української  мови;                                                                                                                                    

                                                     

 доктор філологічних  наук, професор

                                                      Струганець Любов Василівна,

                                                      Тернопільський національний педагогічний

                                                      університет імені Володимира  Гнатюка,

                                                      завідувач кафедри методики викладання 

                                                      української мови і культури мовлення.

 

Захист відбудеться  „26”  лютого 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією  можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано „23”   січня  2009 р.

 

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

        кандидат філологічних наук                                                                В. М. Фурса

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

В українському мовознавстві широко розгорнулися когнітивні дослідження, з’явилася низка праць, у яких розглядають як теоретичні питання когнітивної лінгвістики, так і конкретні концепти. З іншого боку, серед актуальних питань українського мовознавства останнього десятиліття – проблема функціонування релігійної та церковної лексики, важливість якої спричинена докорінною зміною ставлення суспільства до церкви та релігії. Когнітивне вивчення сакральної сфери дає змогу не лише з’ясувати закономірності концептуалізації та категоризації дійсності в мові, а й виявити тенденції розвитку та функціонування людського суспільства загалом.

Концепт ДУША як один з основних концептів слов’янської картини світу (так, А. Вежбицька на підставі уживаності лексеми душа в російській мові відносить його до „ключових” концептів російської культури, а дані частотних словників свідчать, що в українській мові згадану лексему використовують удвічі частіше) широко досліджують російські (О. Урисон, В. Маслова, С. Нікітіна, О. Яковенко, О. Шмельов, Т. Вендіна, В. Степаненко, А. Перевозникова, С. Толстая та ін.), польські (А. Вежбицька, Д. Чая, М. Борек та ін.), сербські (М. Радич-Дугонич, С. Ристиг), білоруські (Г. Аксянчук), українські (І. Огієнко, І. Голубовська, К. Голобородько, О. Каракуця, З. Козирєва, М.Сидорук, І. Черевко, Т. Прудникова та ін.) мовознавці. Проте в цих студіях з’ясовано лише деякі питання мовного вираження концепту ДУША, оскільки в них до аналізу залучено звичайно тексти певного автора чи факти окремого синхронного зрізу, зафіксовані насамперед у словниках.

Із когнітивного боку цікавою є не лише мовна репрезентація  концепту в синхронії, а й дослідження його в діахронії, оскільки відновлення давньої картини світу та її розвитку стає все нагальнішою потребою. Відсутність спеціальних праць про формування концепту ДУША, який співвідноситься із двома світами – ідеальним та матеріальним та є чи не найкращим матеріалом для спостережень за динамікою концептуалізації усієї сакральної сфери, і зумовило актуальність дослідження; їй сприяє й нинішня етнонаціональна ситуація: зростання національної самосвідомості населення, підвищене зацікавлення витоками традиційної культури, етнічної історії тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації відповідає науковій проблемі кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Теорія і практика українського мовлення в історичному та сучасному освітленні” (номер державної реєстрації 0102U006598). Тему дисертації затвердила Наукова координаційна рада „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 34 від 21 листопада 2006 року).

Мета роботи – проаналізувати динаміку концептуалізації сакральної сфери в українській мові на матеріалі функціонування семантичного простору лексеми душа через дослідження зміни способів категоризації – систематизації значень слів у мовній свідомості українців.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

– виробити методику концептуального  аналізу, яка давала б змогу на основі об’єктивних формальних ознак  розглянути динаміку концептуалізації фрагмента мовної картини світу;

– виявити особливості розвитку семантичної структури аналізованого слова-імені концепту впродовж усього періоду розвитку української мови, установити тенденції семантичних змін,  їхні причини;

– дослідити роль семантико-парадигматичних  відношень лексеми душа із лексемами дух, серце, совість та іншими в концептуалізації аналізованої сфери;

– простежити закономірності формування та функціонування словотвірного  гнізда з вершиною душа, виявити тенденції змін;

– установити роль церковнослов’янської мови у процесах розвитку семантичної структури лексеми-імені концепту та словотвірного гнізда із вершиною душа;

– проаналізувати вільні та стійкі словосполучення  української мови із компонентом душа та похідними від нього, дослідити образно-метафоричне вживання лексеми-імені концепту, а також семантичне навантаження аналізованого слова як об’єкта та суб’єкта порівняння, виявити тенденції їхнього використання;

– з’ясувати когнітивні процеси, що зумовили появу описуваних мовних явищ, установити способи категоризації  цього фрагмента мовної картини світу;

– зробити висновки про основні  механізми концептуалізації сакральної сфери з погляду її формування в наївно-побутовій та художній картинах світу та її впливу на сферу несакрального, специфіку вияву цих механізмів та тенденції їхнього розвитку в українській мові;

– порівнявши результати аналізу  мовних явищ з відомостями інших  галузей знань, простежити істинність / міфічність прихованих за досліджуваним явищем уявлень, обґрунтувати ступінь достовірності тези про мову як скарбницю істинних знань.

Об’єкт дослідження – концепт ДУША, відображений семантичним простором лексеми-імені концепту душа в українській мові.

Предмет дослідження – семантико-когнітивні процеси, ословлені українцями в концептуалізації фрагмента сакральної сфери, що стосується душі.

Методи дослідження. Методологічні засади (розуміння мови як засобу відбиття об’єктивної дійсності, визнання діалектичного зв’язку мови і мислення, мови як системного явища, єдності форми і змісту, загального і часткового, взаємозв’язку конкретного й абстрактного в мові) зумовлюють методи аналізу: описовий; зіставний – як у межах ближчого контексту, твору чи усієї творчості, так і зіставлення мікроконтекстів різних авторів та різних епох; структурно-семантичний (семно-компонентний); прийоми тренованої інтроспекції, психолінгвістичного експерименту, а також метод кількісних підрахунків для визначення уживаності різних значень в окремого письменника або письменників певної епохи та динаміки цієї частотності упродовж усього розвитку української мови.

Матеріал дослідження. У роботі використано мовленнєвий матеріал, отриманий методом суцільної вибірки із текстів української художньої, публіцистичної та наукової літератури від часу перших писемних пам’яток і до сьогодні, текстів засобів масової інформації, розмовного мовлення (загальна кількість аналізованих мікроконтекстів – більше 40 тисяч).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим цілісним аналізом концептуалізації сакральної сфери на прикладі концепту ДУША. У дисертації запропоновано оригінальну формалізовану методику дослідження, суть якої – в аналізі семантичного простору слова-імені концепту, що розгортається в трьох напрямах: парадигматичному – розвиток його семантичної структури, словотвірному – динаміка наявності похідних від аналізованого слова та синтагматичному – його сполучуваність з іншими словами. Аналіз усіх вимірів семантичного простору дає змогу простежити закономірності формування ментальності народу, певною мірою реконструювати мовну картину світу предків, описати зміни у світогляді й аксіології українців, об’єктивно виявити способи україномовної категоризації світу, з’ясувати закономірності української номінації в сакральній сфері. Новизна дослідження також у залученні відомостей з гуманітарних та природничих наук і релігійних уявлень для пояснення фактів мови, що вербалізують окремі аспекти концепту.

Теоретичне значення дисертації полягає в описі й моделюванні семантичного простору слова-імені концепту (розгортання його парадигматичного, словотвірного та синтагматичного вимірів), що дає змогу глибше з’ясувати закономірності розвитку лексико-семантичної системи, вийти на новий рівень її інтерпретації як сукупності семантичних просторів окремих лексем, а через семантику проникнути на когнітивний рівень. Результати дослідження розширять уявлення про мову як форму етнічної та релігійної свідомості і про лінгвістичну детермінованість пізнання й категоризації дійсності, стануть основою для опрацювання загальної теорії концептуалізації сакральної сфери.

Практичне значення роботи визначає те, що зібраний та проаналізований матеріал може бути використаний для написання теоретичних праць з української когнітології, для укладання довідників  різних типів (зокрема етнолінгвістичних, когнітивних, тлумачних та ідеографічних словників), для підготовки курсів вищої школи (лексикології, фразеології, семасіології, дериватології, стилістики, етнолінгвістики чи їхніх розділів), під час читання спецкурсів і проведення спецсемінарів, присвячених вивченню мови й культури, мови та релігії, у подальших наукових студіях. Дослідження концептів, пов’язаних із моральною сферою, має ще й неабияке духовне значення, оскільки кожне наступне покоління разом із назвами понять вбирає від попередніх усю суть духовної, моральної національної культури, яка є найвищим досягненням народу і надбанням цілого людства.

Особистий внесок автора. Усі праці написані одноосібно, за винятком трьох, де авторові належать ідея та основне її розв’язання.

Апробація результатів  дослідження. Матеріали та основні положення дисертації було представлено в доповідях на 27 міжнародних (Львів, 1998, 2004, 2006, 2006; Одеса, 1999; Чернівці, 1999, 2000, 2002, 2006, 2007; Івано-Франківськ, 2000, 2003, 2006; Вінниця, 2003; Херсон, 2004; Черкаси, 2005, 2006, 2007; Харків, 2005, 2006; Київ, 2006, 2007; Донецьк, 2007; Сімферополь, 2007; Полтава, 2007; Оломоуц, Чехія, 2004; Лодзь, Польща, 2006; Вроцлав, Польща, 2006; Бєлгород, Росія, 2008) та 13 всеукраїнських наукових конференціях (Чернівці, 1998, 2000, 2001, 2003; Львів, 1998; Кам’янець-Подільський, 1999; Київ, 2000; Херсон, 2002, 2006; Луцьк, 2004; Запоріжжя, 2006; Івано-Франківськ, 2007; Коломия, 2008). Дисертацію обговорено на спільному засіданні відділів граматики та фонетики, історії мови Інституту української мови НАН України.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 50 роботах, з них – одноосібна монографія „Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери”, 31 працю опубліковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові.