Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

Тривалий час в Україні існувала державна підтримка виробників молока у вигляді компенсації ставки податку на додану вартість. Так, згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" продаж переробним підприємствам молока та м'яса живою масою здійснювався за нульовою ставкою ПДВ. Іншою статтею цього Закону передбачалося спрямування суми податку на додану вартість, що сплачується переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо й м'ясопродукти, виключно для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій масі. Однак у 2008 році відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вищезазначені пільги зі сплати податку на додану вартість були скасовані.

Для подальшого розвитку галузі молочного  скотарства й функціонування ринку молока та молочної продукції потрібно відновити пільги зі сплати ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками за продані ними переробним підприємствам молоко з поступовим збільшенням їх розміру. Важливим є питання не лише обсягів дотування галузі молочного скотарства, а й цільове та ефективне використання дотацій. Існуюча система виплати дотацій не стимулює інтенсивний розвиток молочного скотарства, оскільки дотації одержують усі без винятку виробники. Наприклад, Європейській Союз дотує польські тваринницькі господарства, які нараховують не менше 20 корів, тоді як в Україні дотації на молоко одержують виробники, які утримують 1-2 корови (приватні подвір'я населення). Тому доцільно переглянути існуючу систему дотування у напрямі виплати дотацій лише великотоварним підприємствам, які забезпечені необхідною технікою й устаткуванням, високопродуктивними племінними тваринами, стабільною кормовою базою, передовими технологіями виробництва продукції. Тобто державна підтримка повинна спрямовуватися на розвиток великотоварного виробництва як основи для забезпечення конкурентоспроможності галузі як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Актуальною проблемою в молочному  скотарстві України є якість молока. Зі збільшенням обсягів виробництва молока у приватному секторі спостерігається зниження його якості. Головним завданням є вирівнювання стандартів якості у виробництві й переробці молока, оскільки положення Закону ЄС про харчування містять вимоги до якості та санітарно-гігієнічні вимоги на всіх стадіях технологічного процесу. Оцінюється не лише молоко, а й умови його виробництва: від сільгоспвиробництва до переробки та реалізації. Тому необхідно запровадити загальноприйняту в розвинутих країнах схему виробництва молока: механічне доїння, охолодження на відповідному обладнанні, обов'язковий санітарний мінімум.

Лише великотоварні підприємства в змозі забезпечити виробництво  високоякісного та доступного за ціною молока, а виробництво його - рентабельним. Тому всі зусилля держави в аграрному секторі слід спрямувати на розвиток великих підприємств. Необхідно проводити технічне переоснащення молочних ферм, оскільки при сучасному технічному стані галузі виробництво високоякісного молока неможливе. Отже, для підвищення економічної ефективності виробництва молока державі варто здійснити наступні заходи: активізація створення кластерів з метою підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва; сприяння впровадженню сучасних агротехнологій; збільшення обсягів та ефективності державних інвестицій; запровадження системи пільгових кредитів для придбання машин, устаткування, ветеринарно-санітарних препаратів; відновлення режиму пільгового оподаткування сільськогосподарських виробників; перегляд існуючої системи дотування у напрямі виплати дотацій лише великотоварним молочним підприємствам.

1.3. Організаційно-економічний механізм забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції в галузі молочного скотарства

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України важливим питанням є пошук шляхів ефективного функціонування продовольчого ринку, оскільки його стан визначає рівень забезпеченості населення продуктами харчування. Серед основної сукупності продовольчих ринків одним із найважливіших є ринок молока та молочної продукції, який ще донедавна займав стійкі позиції щодо обсягів виробництва і споживання на світовому ринку молочної продукції. Однак тривалий перехідний період до ринкової економіки негативно позначився на розвитку даного ринку. Нинішня ситуація в молочній галузі далека від задовільної, а в більшості регіонів – кризова.

Найважливішою галуззю продуктивного  тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової та переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями й є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. З продуктами скотарства населення споживає понад 2/3 тваринного білка, з яких на молоко припадає 50 %. Молоко містить усі необхідні для харчування людини компоненти для забезпечення нормального обміну речовин. Молочна галузь протягом 1990-2006 рр. в Україні перебувала у глибокій кризі – виробництво молока в усіх категоріях господарств скоротилося майже вдвічі, причому його виробництво досягло рівня 1960 р. Так, показник обсягу виробництва молока в усіх категоріях господарств України з 1960 по 1990 рр. мав тенденцію до поступового зростання, темп якого становив 75 %. Але з середини 90 – х років почав скорочуватись обсяг виробництва молока, що було спричинено як суттєвою зміною системи заготівлі та ціноутворення на дану продукцію, так і зниженням платоспроможності населення (табл. 1.1). Внаслідок збитковості або низької рентабельності молочної продукції господарства почали масово збувати поголів'я корів, яке вже на 1.01. 2007 р. досягло 3,4 млн. гол., що становить 94,8 % від аналогічного показника на 1.01.2006 р., тобто тенденція скорочення зберігається й нині. Крім того, обсяг виробництва молока за січень-грудень 2006 р. становив 13300 тис. т, що на 3,2 % менше ніж за аналогічний період 2005 р. Як наслідок, споживання молока та молокопродуктів за останні 5 років знизилося до 214-225 кг, що становить 56-59 % від раціональної норми. Аналіз руху поголів'я основного стада у сільськогосподарських підприємствах України свідчить, що тільки за рік переведено на відгодівлю з наступною реалізацію на забій 508,9 тис. корів, продано й видано населенню в обмін та інше вибуття – 162,9 тис. гол. або в цілому 675,5 тис. гол.

Таблиця 1.1

Динаміка показників розвитку галузі молочного скотарства в Україні

Внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств до керівництва підприємствами, приватно-орендними підприємствами в окремих районах прийшли нові власники, які взагалі не розуміли що таке тваринництво. Тому в багатьох регіонах з раніше розвиненим молочним скотарством, внаслідок безгосподарності власників і небезпечно байдужості управлінських структур останніми роками суттєво скоротилося поголів'я молочної худоби і навіть ліквідовано цілі молочні ферми. Скорочуючи поголів'я великої рогатої худоби, зокрема корів, керівники господарств свідомо йдуть на загострення соціальної напруги в колективах: це ліквідація робочих місць, безпідставна втрата матеріальної бази, зменшення виробництва молока і м'яса. Це також втрати цінного органічного добрива для рослинництва, що його не одержують господарства. З'явились "господарники", які відверто пропонують ліквідувати тваринництво як збиткову галузь. Скорочення поголів'я тварин виправдане лише у випадку прискореного нарощування їхньої продуктивності, а цього не відбулося. 

Така ситуація безумовно негативно впливає і на господарюючі суб'єкти молокопереробної промисловості – основною проблемою яких є відсутність забезпечення високоякісним молоком. Необхідно створити сировинні зони по всій території країн з таким розрахунком, щоб транспортні витрати молокопереробних підприємств не були такими, як нині. Проблемою для виробників молока є низька рентабельність. На перспективу постане питання забезпечення тваринництва власними енергетичними ресурсами. Необхідно розробити програму самозабезпечення сільського господарства біопаливом. Нестабільність закупівельних цін на молоко та постійне подорожання виробничих ресурсів негативно впливають на сільськогосподарські підприємства, які виробляють молоко. Кваліфікований менеджмент розв'язує ці питання і багато інших, що сприяє виробництву. Укрупнення виробництва спостерігається у всіх розвинутих країнах. Їх це зменшує постійне підвищення стандартних вимог до якості молочної продукції та членство у Світовій організації торгівлі (СОТ). В них технології виробництва і переробки молока механізовані й автоматизовані, одержують продукцію вищого ґатунку, в обсягах, передбачених квотами (державними, регіональними)" [75].

Перспективи розвитку галузі не за дрібними індивідуальними виробниками, а  за оптимальними за розмірами молочними фермами та індустріальними технологіями. Існує необхідність щодо створення законодавчої бази для приоритетного розвитку великих і середніх сільськогосподарських підприємств та державної їх підтримки. Інвестиції у виробництво молока допоможуть розв'язати нагальну проблему – одержання високоякісної продукції. Без виробництва високоякісної сировини нам не витримати конкуренцію з іноземними виробниками і на власному ринку. Виробництво молока є первинною ланкою в ланцюгу "виробництво-переробка – реалізація" й тому слід створювати інтеграційні формування, які не забували б про первинну ланку, надавали їй допомогу. Інтереси всіх ланок треба враховувати, бо тільки поєднання інтересів дасть ефект. Нині спостерігається втрата стимулу до виробництва молока, немає мотивації. О. М. Окопний пише, що "у молочному скотарстві стратегічною метою є поступовий перехід молочних ферм України на сучасну енерго- і ресурсозберігаючу технологію з безприв'язним утриманням молочної худоби, яка дає можливість порівняно з традиційним прив'язним зменшити затрати праці в 2,5 – 3 р., знизити собівартість молока на 35 – 40 %"[45]. 

Міжнародна конкуренція може по-своєму вплинути навіть на такі локальні ринки, як молочне виробництво, використавши високотехнологічні виробництва, як, наприклад, повністю автоматизовані молокопереробні заводи. Щоб молочний сектор достойно зустрівся з лібералізацією та посиленням конкуренції, необхідно терміново підвищувати технічну й економічну ефективність переробного сектора, збільшувати концентрацію виробництва та адаптувати його до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості. Позитивним фактором регулювання ринку молока з боку держави було прийняття та впровадження нового ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі", який сприяє поліпшенню якості молочної сировини і відповідає міжнародним нормам стандарту на молоко. Схвалено також базисні норми масової частки жиру й білка в молоці коров'ячому незбираному, а також встановлено рівень співвідношення вартості жиру та білка у структурі ціни молока на основі фактичного співвідношення з урахуванням ринкових цін.

Виплачуються доплати за екологічно чисте молоко для виробництва  спеціальних продуктів дитячого харчування. Вивчення й аналіз наукових досліджень вітчизняного та зарубіжного  досвіду дає змогу зробити висновок, що кооперування й інтегрування сільгоспвиробників із підприємствами молочної промисловості та агросервісу є вирішальною передумовою надійної стабілізації й ефективного розвитку галузей сільського господарства. Поблизу великих промислових міст, таких як Харків, необхідно концентрувати спеціалізовані молочні породи, які забезпечать, при умові застосування високоефективних промислових технологій,  виробництво якісної молочної сировини.

Для цієї мети підходять такі молочні  породи, які в умовах високоефективних промислових технологій дадуть можливість виробляти достатню кількість незбираного молока. Це можуть бути такі молочні породи, як українська червоноряба і чороноряба, створені за участю голштинської худоби. У віддалених від промислових центрів місцях доцільне розведення менш високо молочних порід, таких як червона степова, а також комбінованих, які пристосовані до місцевих умов годівля й утримання, стійкі до захворювань, тим більше, що їхню молочну продукцію використовуватимуть в основному для переробки. При розміщенні порід необхідно враховувати соціально-економічні та природнокліматичні фактори, але головним у ринкових умовах стає попит на ту чи іншу продукцію молочного скотарства в даному регіоні, а отже, й на різні породи молочної худоби. Поширення молочних порід худоби повинне регламентуватися планом породного районування, який враховує економічні й природні умови районів і відповідність їм окремих порід.

Економічна ефективність правильного  розміщення порід виражається  в додатковому прибутку за рахунок зниження собівартості вироблюваної продукції, скороченні витрат переробної промисловості й поліпшенні якості продукції. Практична значимість і доцільність розв'язання даної проблеми визначається необхідністю максимального використання генетичного потенціалу існуючих та нових порід худоби, проявлення якого пов'язано із створенням комплексу взаємозалежних господарських факторів, що гарантують одержання стабільної продуктивності тварин протягом тривалого періоду і забезпечують високу конкурентоспроможність  продукції в умовах ринку, які змінюються. 

В основі концепції виведення сільського господарства з тривалої кризи має  лежати здійснення всеосяжної аграрної реформи і радикальна перебудова економічних відносин на селі, а  саме відносин до засобів виробництва. Необхідний розвиток усіх форм господарювання на селі, а також паритетні взаємовідносини між галузями і створення сільської інфраструктури та інфраструктури ринку. Молокопродуктовий підкомплекс АПК потребує інноваційного підходу до свого майбутнього розвитку. Треба прийняти закони які б стимулювали інвестиційно-інноваційну діяльність у даному підкомплексі. Найголовніше – розроблення і виконання стратегії інвестиціно-інноваційого розвитку державою.