Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

Рис. 1.6. Структура молокопродуктового комплексу АПК

Розглядаючи питання формування попиту на молоко, як одного з визначальних факторів його виробництва, слід враховувати також те, що на ринку споживачі мають певні альтернативи даному продукту. Динаміка співвідношення між попитом на молоко та його умовні замінники впливає на розвиток галузі виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах. В загальному молокопродуктовий комплекс АПК характеризується нееластичною пропозицією молока та відповідною реакцією попиту. Реакція пропозиції молока на коливання цін є, як правило, дуже нееластичною в короткотермінових періодах, і більш еластичною, але все одно в цілому нееластичною в довготерміновому періоді. Оцінка еластичності цін та доходів в галузі свідчить, що попит на молокопродукти є більш еластичним ніж попит на молоко. Ринок молока перебуває в процесі постійних змін. Вони стосуються багатьох аспектів розвитку ринкових механізмів функціонування молокопродуктового комплексу. Деякі вчені в якості одного з головних факторів, що визначають сучасні особливості вказаних змін виділяють питання сегментації ринку молока.

На ринку молока нині відбуваються суттєві зміни щодо його сегментації: великі молочні заводи потужністю понад 150 т молока за добу поступово витісняють дрібні з міських ринків молока. Вони реалізують за високими цінами у підприємствах оптово – роздрібної торгівлі молочну і кисломолочну продукцію і мають високі рівні як завантаженості підприємств, так і рентабельності виробництва. На молокозаводах з високою диверсифікацією виробництва (практично увесь асортимент молочних продуктів – молоко, кефір, сметана, сири, масло тваринне, казеїн, сухе молоко, тощо) рівень рентабельності виробництва молока і кисломолочної продукції у 5 – 7 разів вищий порівняно з виробництвом масла і сирів.

Таку тенденцію з точки зору інтересів сільськогосподарських підприємств – виробників молока можна оцінити як позитивну, оскільки великі переробні підприємства є більш прийнятними до інновацій, в тому числі тих, що стосуються формування інфраструктури ринку молока сучасного типу. Разом з тим характерними є такі явища як надмірна монополізація ринку молокопродуктів, порушення в процесі реформування традиційних інтеграційних зв’язків між суб’єктами молокопродуктового підкомплексу, серед яких сільгоспвиробники, переробними, торгівля. Це призводить до зниження мотиваційних механізмів сільськогосподарських підприємств до запровадження інновацій в галузі молочного скотарства.

Більшість сучасних дослідників виділяють такі важливі проблеми, які мають безпосередній вплив на динаміку формування молокопродуктового комплексу АПК ринкового типу: втрата (дрібними та середніми) молокопереробними заводами ринків сировини та недозавантаження їх потужностей; тенденція скорочення поголів’я корів у всіх категоріях господарств; відставання кормової бази від потреб тваринництва, занепад племінної справи; низька закупівельна ціна на молоко; в 90 % існуючих корівників використовують недосконалі з технічним рівнем і продуктивністю доїльні установки, що призначені для  доїння корів у відро; значна частина дрібних молокозаводів, які не будуть інтегровані з великими молокопереробними заводами змушена буде вийти з конкурентної боротьби і зупинити виробництво; відбувається скорочення обсягів виробництва молочної сировини і молокопродуктів, зниження рівня споживання молокопродуктів, збільшення кількості та частки дрібних та низько товарних операторів ринку (сировини), локалізація регіональних ринків; відсутність економічної заінтересованості аграрних підприємств у співпраці з харчовими підприємствами, оскільки інтеграція при діючій системі цін не забезпечує сільгосптоваровиробникам (молока) відшкодування виробничих витрат [75]. 

Наведені проблеми за змістом можна  класифікувати за категоріями: 1) внутрішні проблеми певної стадії динаміки молокопродуктового комплексу (виробництво молока, його переробка та ін.); 2) проблеми неврегульованості інтеграційних зв’язків в молокопродуктовому комплексі; 3) стихійний характер конкурентної боротьби на ринку молока; 4) повільне технологічне переозброєння галузі. На жаль більшість дослідників розвитку молокопродуктового комплексу не акцентують уваги на такій очевидній проблемі як відсутність розвиненої кооперативної системи в галузі, яка є обов’язковим складовим елементом молокопродуктових комплексів в економічно розвинутих країнах. Однак применшувати значення даного питання в сучасних умовах формування ринкової моделі молокопродуктового комплексу, на  наш погляд, не слід.

В усіх наведених категоріях означених  проблем є певна відправна  точка і нею є обсяги виробництва  якісного молока. Багато сучасних досліджень свідчать про те, що наявність стабільної сировинної бази молока є основою ефективної роботи усього молокопродуктового комплексу України. Тобто в перспективі альтернативи сучасним і високопродуктивним молочним фермам великих розмірів бути не може. А такі ферми можуть бути створені лише в сільськогосподарських підприємствах.  Труднощі в створені таких ферм продиктовані в першу чергу особливими характеристиками галузі виробництва молока (технологічні особливості галузі та властивості молока як продукту).

Дані  характеристики є  важливими з точки зору раціональної організації молокопродуктового підкомплексу. Вимоги до раціональної організації молочного стада вимагають ефективної системи управління процесом виробництва молока. Серед основних факторів, що визначають особливості організації молочного стада слід виділити наступні: вирощування нетелів високих племінних якостей до віку 15 – 21 місяців, для отримання корів первісток необхідно біля 24 – 30 місяців; корови можуть давати річний надій молока від 3 до 12 тис. кг. Щорічне вибракування корів складає біля 25 – 30 %, чим визначається 3 – 4 річний цикл продуктивного використання корів. В короткотерміновому періоді окремий виробник може регулювати відсоток вибракування (за рахунок раціону годівлі, умов утримання та інших факторів), однак це не має суттєвого впливу на середні по галузі показники.

Виробництво молока вирізняється сезонністю. Окремим виробникам молока за рахунок  застосування промислових технологій виробництва вдається організувати відносно рівномірне надходження продукції  протягом року, однак більшість сільськогосподарських підприємств починають інтенсивний процес виробництва молока в травні – червні і закінчують в жовтні – листопаді. Сезонність виробництва є одним із суттєвих факторів динаміки ринку молока. Молоко високих питних якостей дуже швидко псується, тому важливо організувати на усіх рівнях молокопродуктового підкомплексу належний контроль за якістю продукції. Для цього важливо проводити дослідження на регулярній основі каналів руху молока від виробника до кінцевого споживача, ці канали мають властивість швидко змінюватись в ринкових умовах. Час і умови зберігання різних видів молокопродуктів дуже різні. Надлишки виробництва молока вимагають організації швидкої  переробки в молокопродукти, що придатні для тривалого зберігання. В цілому сучасні тенденції ринку молока України характеризуються зменшенням обсягів пропозиції молока. Показники динаміки валового виробництва молока свідчать про те, що в останні роки спостерігається стабілізація пропозиції молока на ринку. Однак домінуюча роль приватного сектору на ринку не може розглядатись як стійка тенденція в довготерміновому періоді. Тому на майбутнє слід очікувати зростання ролі сільськогосподарських підприємств на ринку молока.

Результатами державної політики розвитку молочного скотарства в  аграрних підприємствах (в умовах адміністративно-командної системи управління економікою) було збільшення обсягів виробництва молока та підвищення продуктивності молочного стада. В галузі впроваджувались прогресивні технології виробництва молока та утримання корів, поглиблювалась спеціалізація та концентрація виробництва, сформувались спеціалізовані приміські зони виробництва молока, проводилось якісне поліпшення генофонду молочного стада, були встановлені тісні інтеграційні зв’язки в молокопродуктовому комплексі, проводилось розширене економічне відтворення молочного скотарства. Основними факторами технологічного розвитку молочного скотарства в цей період  були: відносна стабільність наявної на той час адміністративної системи, наявність державного замовлення та гарантованих цін на молоко, контроль та дотримання паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, система стимулювання виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах на інноваційній технологічній основі.

Поряд з цим слід визнати, що більшість наведених досягнень командно – адміністративної системи в молочному скотарстві базувались на позаекономічних важелях впливу на безпосередніх виробників молока, що  знижувало дію мотиваційних механізмів безпосередніх виробників та об’єктивних економічних законів. Тому створена відносно досконала технологічна система виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами  об’єктивно не була стабільною з стратегічної точки зору. Реформи в послідуючий період здійснювались неконтрольовано та безсистемно. Головна надія покладалась на приватний економічний інтерес виробників молока. Однак, сам по собі приватний інтерес, без опрацьованих наукою економічних механізмів ведення галузі в умовах ринкових відносин, себе не виправдав, про що свідчить як скорочення обсягів виробництва так і споживання молока.

Передбачення розвитку ринку молока та молочної продукції можливе тільки після дослідження його стану, яке включає ціновий моніторинг, аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку молока та молочної продукції. При цьому важливим є послідовність дослідження й системний підхід, завдяки якому можна правильно оцінити стан і основні тенденції розвитку ринку. Одним із найважливіших об'єктів аналізу ринку молока та молочної продукції є кон'юнктура ринку. Для оцінки кон'юнктури ринку молока та молочної продукції в Україні важливе значення має дослідження: обсягів виробництва, попиту на молоко та молочну продукцію, цінової ситуації на ринку молока й молочної продукції, рівня конкурентоспроможності продукції. Проведений нами аналіз показав, що кон'юнктура світового ринку останніми роками залишається нестійкою - пропозиція перевищила попит. Формування світових цін на молоко та молочні продукти значною мірою залежить від співвідношення пропозиції й попиту на неї, періодів року. На стан світового індексу цін на молоко та молочну продукцію в минулому році значно вплинуло незначне зростання обсягів експорту Австралії та зниження експорту країн Європейського Союзу - на 0,2 млн. т і 0,9 млн. т.

Цінова ситуація на світовому ринку  молочної продукції в цьому ж році була нестабільною через зростання пропозиції на експорт із країн Океанії та Латинської Америки. Так, за розрахунками Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО) спостерігалося зниження світового індексу цін на молоко та молочну продукцію. Оскільки на зовнішньому ринку ціну на молокопродукти формує переважно світовий ринок, то в європейських країнах сільськогосподарським товаровиробникам виплачують експортні субсидії, які варто було б застосувати і для українських.

Стимулювання вітчизняного товаровиробника набуває особливої актуальності у зв'язку із вступом України до Світової організації торгівлі. Адже з вимогами останньої Україна має гарантувати не менше 5 % внутрішнього ринку для імпортної продукції, тоді як нині вона не перевищує 1 %. Проте із вступом до СОТ Україна має зобов'язання стосовно зменшення внутрішньої підтримки та відмови від субсидій для експорту. Тому необхідно розширювати існуючі й відкривати нові ринки збуту, вивчати попит на продовольчі товари країн світу і забезпечення їх продуктами харчування.

Належна увага повинна приділятися рівню та динаміці цін світового ринку, оскільки на розвиток внутрішнього ринку, безумовно, впливають умови світової торгівлі. Зниження ставок імпортних тарифів - це основний фактор, який може вплинути на ситуацію в галузі сільського господарства у результаті вступу країни до СОТ. Приєднання до СОТ призводить до того, що на молочні продукти застосовуються тільки адвалерні імпортні тарифи не вище 10 %. Нині ще діють імпортні тарифи: від 0,1 евро за 1 кг (7 % у перерахунку на адвалерну ставку) на групу 0401 (молоко та вершки незгущені), до 1,5 евро за 1 кг (40 % у перерахунку на адвалерну ставку) на групу 0405 (масло вершкове). В результаті зменшення імпортних тарифів після вступу до СОТ слід очікувати розширення асортименту молочної продукції за рахунок імпорту. Спочатку частка продаж імпортного товару може збільшитися через бажання споживачів познайомитися з новим асортиментом молочних товарів, але після цього вже нижчі ціни та вища якість продуктів визначатимуть споживацькі уподобання [25].

 Проблема конкурентоспроможності  молочної продукції лежить більше в площині якості та безпеки для споживачів, ніж рівня споживчих цін. Так, саме через проблему низької якості молочної сировини, 75 % якої виробляється в Україні господарствами населення, ринки збуту країн ЄС все ще залишаються недоступними для українських молочних продуктів, незважаючи на те, що молоко включено згідно із рішенням ЄК 2007/115/ЄС до переліку продукції тваринництва, яку дозволяється імпортувати країнами ЄС з України.

Враховуючи вищевикладене, внутрішні резерви підвищення конкурентоспроможності вбачаються в наступних заходах. Для того, щоб молочний сектор достойно зустрівся з лібералізацією та посиленням конкуренції, необхідно терміново підвищувати технічну й економічну ефективність переробного сектору; збільшувати концентрацію виробництва; адаптувати сектор до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості [89].

На зовнішньому ринку  молокопродуктів залежно, головним чином, від попиту і пропозиції формувалася їхня структура. Провідне місце у структурі грошових надходжень від реалізації молокопродуктів на експорт займають сири. На їхню частку припадає 45,4 % валютних надходжень (дол. США) від загальної кількості одержаних від продажу на зовнішньому ринку. Друге місце за цим показником посідають молоко та вершки згущені з додаванням цукру чи інших підсолоджувальних речовин (48,9 %), третє - молочна сироватка (3,2 %) і четверте - масло та інші жири, вироблені з молока (1,8 %). Інші молокопродукти посідають порівняно незначне місце в структурі валютних надходжень, одержаних від реалізації молокопродуктів на зовнішньому ринку. Щодо імпорту, то в Україну за цим каналом надходить молокопродуктів значно менше ніж на експорт. За останні чотири роки максимальна сума імпорту склала 88,6 млн. дол. США. 3 цієї кількості валютних витрат на закупівлю сиру припало 41,8 %; маслянки, коагульованого молока та вершків, йогурту й інших ферментованих молокопродуктів - 45,1; молочної сироватки - 4,9; молока та вершків не згущених без додавання цукру - 3,7; молока й вершків згущених із додаванням цукру - 1,7 %. Отже, на зовнішньому ринку склалося чітко виражене додатне сальдо молокопродуктів, коли валютні надходження від їх експорту перевищували витрати на імпорт у 6,7 раза. При цьому ціни, які складалися від імпорту та експорту молокопродуктів, суттєво відхилялися.