Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

                                         РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

 

1.1. Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

 

В сучасних умовах раціональна  організація  виробництва молока передбачає знаходження таких оптимальних організаційних рішень в галузі, які дозволяють отримати результат, що характеризується економічною, технологічною та соціальною ефективністю. Тобто, крім технологічної досконалості та продуктивності галузь виробництва молока в окремому сільськогосподарському підприємстві повинна бути економічно ефективною, стабільною у своєму розвитку та забезпечувати максимально можливий соціальний ефект для тих працівників, які безпосередньо задіяні в процесі виробництва молока. 

Раціональна організація виробництва  молока в сільськогосподарських  підприємствах є основою ефективного  функціонування всього молокопродуктового підкомплексу. Крім того, оскільки молочне  скотарство тісно інтегроване з  іншими галузями окремого підприємства то будь – які рішення, спрямовані на вдосконалення організації ведення молочного скотарства стимулюватимуть покращення в інших галузях та сферах  діяльності підприємства (кормо виробництво, маркетингова політика, система організації економічної роботи та ін.).

Розгляд теоретичного змісту організації  виробництва молока має певні  труднощі, зумовлені відсутністю  в наукових джерелах конкретики стосовно об’єкту організації. Більшість  напрацювань економічної науки  щодо організації виробництва стосуються сільськогосподарського підприємства в цілому. Однак, більшість сучасних сільськогосподарських підприємств України є багатогалузевими, молоко в них є всього лиш одним із видів продукції. Моногалузеві, вузькоспеціалізовані підприємства на виробництві молока практично відсутні. Тому, розглядаючи організацію виробництва в підприємстві ми не охоплюємо сукупності усіх питань, що відображають специфіку організації саме виробництва молока. З іншого боку, дану специфіку можна розглянути, однак в науці відповідні напрацювання (в комплексі) відсутні, що пояснюється, на наш погляд, не в останню чергу відсутністю належного господарського (комерційного) розрахунку молочнотоварних ферм сільськогосподарських підприємств.

Динаміка економічних процесів відображена у визначеннях змісту науки організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Дані визначення різняться за двома критеріями: час опублікування та автор. Стосовно часу опублікування, то можна відзначити наступне. Л.К. Грінчук писав: "організація вивчає закономірності і способи раціональної побудови, планування і ведення сільськогосподарського виробництва в конкретних підприємствах". Це визначення можна вважати універсальним, прийнятним для будь-якого типу економіки. Однак, в ньому не вказано основного завдання науки. Б.І. Яковлєв визначав організацію виробництва як науку, яка вивчає закономірності раціональної побудови і ведення в них виробництва з метою підвищення його ефективності і забезпечення подальшого зростання добробуту народу". Дане визначення подає як мету вдосконалення організації виробництва, - підвищення його ефективності, що безумовно є актуальним і зараз. Однак, в умовах сучасної ринкової економіки України ріст добробуту народу уже не формулюється як мета організаційних змін.

 М.І. Сінюков своє визначення змісту науки  формулює наступним чином: "Організація виробництва – це наука, що вивчає закономірності раціональної побудови і ведення господарства в сільськогосподарських підприємствах з метою найбільш повного використання внутрішніх резервів, максимального виробництва продукції найвищої якості при мінімальних затратах  праці і засобів на  її одиницю". Визначення, що його дає даний автор в підручнику, що опублікований в 1989 році, майже не відрізняється від вищенаведеного за винятком, - в ньому уже не згадується про внутрішні резерви. Визначення, що його наводить Л.Я. Зрібняк – "Організація виробництва – це економічна наука, яка на основі об’єктивних законів розвитку природи й суспільства вивчає закономірності раціональної побудови, планування та економічно ефективного ведення виробництва на сільськогосподарських підприємствах та їх об’єднаннях із метою одержання максимального прибутку". Як бачимо, відмінність даного визначення в акцентах в наступному: підкреслюється значення дії об’єктивних законів; як мета визначається максимізація прибутку.

Узагальнивши усі аспекти наведених  визначень змісту організації виробництва  можна сформулювати наступне. Організація  виробництва в сільськогосподарських  підприємствах, - це наука, яка в процесі  досліджень виконує такі завдання: дослідження закономірностей раціональної побудови сільськогосподарського виробництва; наукове обґрунтування систем ведення господарства; вдосконалення методології планування сільськогосподарського виробництва; забезпечення повного використання наявних ресурсів сільськогосподарських підприємств; обґрунтування шляхів підвищення продуктивності виробництва; мінімізація затрат на виробництво продукції; визначення напрямів підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; максимізація прибутку; підвищення ефективності виробництва в цілому. Об’єктом досліджень є окремі сільськогосподарського підприємства, їх групи та підрозділи.

На наш погляд, при визначенні теоретичного змісту процесу "організація  виробництва молока"" в сучасних умовах важливо враховувати співвідношення між поняттями "організація виробництва", "управління виробництвом" і "менеджмент". Значення такого співставлення не стільки в термінологічних особливостях, які часто пояснюються проблемами перекладу з англійської мови на українську мову, і навпаки, скільки в конкретному змістовному наповненні того чи іншого поняття. Англійське "management" означає керування, завідування. Відповідно до фундаментального словника – довідника економічних термінів процес менеджменту визначається як сукупність чотирьох стадій, які зображені графічно наступним чином (рис. 1.1).

 

 

Рис.1.1. Стадії менеджменту (Джерело: Экономикс: Англо-русский словарь-справочник / Э. Дж. Долан, Б.И. Домненко.- М. Лазурь)

 

Тобто, відповідно до даної схеми, організація є всього лиш однією з кількох складових менеджменту. Чому це так,  - стає зрозуміло після ознайомлення з визначенням змісту терміну "організація" відповідно до уявлень західної економічної науки. Зазначається, що "організація – це розподіл робіт серед окремих осіб і груп, а також координація їх дій". Це те, що у вітчизняному розумінні є організацією праці, а не організацією виробництва, оскільки, наприклад,  Л.Я. Зрібняк зазначає, що організація праці, це "…добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організація орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм". Однак, водночас необхідно розуміти, що загальнонаукове поняття "менеджмент" прийнято розкладати на його різновидності і одна із них "виробничий менеджмент". Організація праці і управління (керівництво) є лише складовими елементами організації виробництва (виробничого менеджменту). Даний висновок, з врахуванням специфіки організації сільськогосподарського виробництва, підтверджується таким визначенням виробничого сільськогосподарського менеджменту, що його дає Рональд Кей. Він пише: "Фермерський менеджмент – це процес прийняття рішення в умовах лімітованості ресурсів, що розподілені по кількох виробничих альтернативах, для організації виробництва в напрямку, який забезпечує досягнення певної мети". Таке визначення цілком і повністю відповідає попередньо наведеним визначенням змісту організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що їх наводять вітчизняні автори Грінчук Л.К., Яковлев Б.І., Сінюков М.І., Зрібняк Л.Я. Такий висновок можна зробити, якщо врахувати, що під "прийняттям рішення" розуміється "вивчення закономірностей раціональної побудови і ведення господарства", під "ресурсами", - "внутрішні резерви" і під метою, - "одержання максимального прибутку". Деякі важливі уточнення щодо визначення змісту організації виробництва в сільському господарстві (аграрного менеджменту) подає Дональд Осбарн у своєму підручнику "Сучасний аграрний менеджмент". Він визначає, що, - "... менеджмент є поглядом на те, як діяльність підприємства в розумінні організації виробництва і технології забезпечує досягнення його специфічної мети. Він забезпечує цільове використання ресурсів в процесі зміни пріоритетів і під контролем підприємства". Цей автор конкретизує також, що здійснення менеджменту передбачає організаційні рішення стосовно питань: що виробляти; які обсяги виробництва; коли виробляти. Це стратегічні питання. Серед поточних питань виділяються наступні: технологія виробництва; затрати праці; вибір обладнання і технічних засобів; відбір працівників.

Стосовно динаміки процесу організації  виробництва (аграрного менеджменту), то на наш погляд, важливим є виділення  Брадфордом і Джонсоном п’яти  основних кроків, на яких ґрунтуються  організаційні рішення в процесі  менеджменту (рис. 1.2). Щодо мети процесу організації виробництва в сільському господарстві, то окремі дослідники (Гейл Крамер та ін.) застерігають, що однозначне визначення в якості мети прибутку (що робить Л.Я. Зрібняк) в сучасних умовах не відображає повною мірою існуючих реалій. Вони пишуть: "… ми часто думаємо, що найбільш загальною метою організації виробництва є максимізація прибутку. Однак, якщо розглядати мотиваційні механізми окремих людей (групи яких складають підприємства), то побачимо, що дуже часто метою є щось інше, наприклад економія часу та інше". Виходячи з цього вважаємо, що найбільш коректним у визначенні мети вдосконалення організації виробництва буде вираз "підвищення ефективності виробництва", оскільки ефективність виробництва вимірюється не лише прибутком, а цілим комплексом показників і категорій.

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Основні етапи здійснення організаційних рішень в процесі  менеджменту (Джерело: Farm Management Analysis / Lawrence A. Bradford and Glenn L. Johnson. – 1^st ed. — John Wiley & Sons, New York).

 

Молоко виробляється не лише в сільськогосподарських  підприємствах, а й в присадибних  господарствах, які не є підприємствами, водночас, далеко не усі сільськогосподарські підприємства є товаровиробниками  молока, тому можна констатувати, що об'єктом дослідження мають бути лише ті сільськогосподарські підприємства, в яких виробляється молоко. Враховуючи структуру підприємства можна виділити рівні визначення економічної ефективності виробництва молока в складі організаційної системи "сільськогосподарське підприємство"  (рис. 1.3). Дослідження організації та ефективності молочного скотарства на рівні сільськогосподарського підприємства, як економічної системи, не завжди дає об’єктивний результат, якщо молочнотоварна ферма не працює в умовах комерційного розрахунку. Власне в даній ситуації ферма не є повноцінним суб’єктом товарно – економічних відносин, не має власного фінансового балансу, наслідком чого є викривлена інформація щодо доходів та затрат в галузі, яку можна отримати в сільськогосподарських підприємствах.

 

 

 

 

Рис. 1.3. Рівні дослідження ефективності системи виробництва молока в  сільськогосподарському підприємстві

 

Молочне скотарство є складовою  частиною системи тваринництва підприємства. М.І. Сінюков дає визначення системи тваринництва та її структуру. На наш погляд правомірним є її поділ на технічні, технологічні та організаційно-економічні елементи. Важливим елементом дослідження організації виробництва молока на рівні системи тваринництва окремого підприємства є можливість з’ясувати зв’язки галузі з іншими галузями тваринництва, негативним, – відсутність відповідних наукових напрацювань в цьому напрямку, обмаль інформації щодо таких зв’язків в звітній документації підприємств.

Необхідним в процесі дослідження галузі виробництва молока є дослідження скотарства, як галузі окремого підприємства. Більшість дослідників, на жаль, розглядають організацію скотарства лише в розрізі технічних і технологічних аспектів процесу виробництва в галузі, таких як: виробничі типи підприємств, виробниче планування, відтворення стада, способи утримання, оборот стада і т. п. Основні труднощі будь - яких економічних досліджень галузі скотарства обумовлені перш за все тим, що стандарти економічної роботи в окремих сільськогосподарських підприємствах (облік, аналіз, планування) не передбачають виділення скотарства, як окремої економічної підсистеми підприємства. Дані проблеми відпадають, якщо усе скотарство підприємства зосереджено на молочнотоварній фермі і даний підрозділ (підрозділи) є госпрозрахунковим із належним рівнем економічної роботи. Однак, в сучасних умовах наявність і поєднання наведених умов є рідкісним винятком, а не правилом.

Наведений підхід стосовно об’єкту  дослідження організації виробництва  молока на жаль не має відображення у відповідних дослідженнях. Стосовно молочнотоварних ферм автори виділяють наступне: типи і розміри ферм; опис технологій виробництва; організація і оплата праці на фермі. Тобто, складне і багатогранне питання організації виробництва на даному рівні розглядається спрощено. Однак молочнотоварна ферма є відносно відособленим суб’єктом господарювання в якому об’єктивно наявні ті ж організаційні підсистеми, що і в цілому по сільськогосподарському підприємству: природна, технічна, економічна і суспільна. Вони, на рівні ферми, потребують відповідних досліджень. Молочнотоварна ферма, як економічна система, структурована і відтворюється по законах, що є спільними для усіх економічних систем. Разом з тим її притаманні і певні особливості: продукція ферми (молоко, приплід, гній, вибракувані тварини) є відносно відомою, фіксованою величиною, що має вартісну оцінку (на певний момент часу або за період); ресурси ферми (засоби і предмети праці) є також фіксованою і відомою величиною, однак досить відносно, оскільки існують проблеми вартісної оцінки засобів, перш за усе через достовірність обліку в умовах відсутності комерційного розрахунку ферми. Виручка від реалізації продукції ферми теж не завжди є відомою величиною, оскільки облік виручки здійснюється не в розрізі ферми а по господарству в цілому. Грошові цільові запаси, необхідні на певний момент або період часу відтворення майнового комплексу ферми (основних і оборотних фондів) є цілковито невідомою величиною, хоча визначення її є можливим і необхідним. Ці запаси визначаються перспективною структурою ресурсів ферми, а її визначення вимагає відповідального відношення до процесу планування на усіх структурних рівнях підприємств і підрозділів. Однак, як відомо, стан планової роботи в більшості підприємств незадовільний, особливо на рівні їх структурних підрозділів.