Отчет по практике на примере фермерське господарство «Новотроїцьке»

 

 

4.4 Система  удобрення

Раціональне і правильне  внесення добрив є запорукою отримання  запланованого врожаю. Розглянемо стан внесення добрив в польовій сівозміні (табл. 7).

Таблиця 7

Система удобрення  в польовій сівозміні

№ поля, культура	Врожайність, ц/га	Внесення добрив			Всього на 1 га
		основне, д.р.	рядкове, д.р.	підживлення д.р.	органічних, т	мінеральні
1. Чорний пар
2.Озима пшениця	38	N90 Р40 К90	Р10	N30		N120 Р50 К90
3. Кукурудза на зерно	35	N60 Р60 К60	Р15			N90 Р75 К60
4.Овес	34	N40 Р40 К40	Р10			N40 Р50 К40
5. Ярий ячмінь	28	N90 Р60 К60	Р10			N90 Р70 К60
6. Люцерна	32	N60 Р40 К40	Р10	N30		N90 Р50 К40
7. Соняшник	22	N40 Р60 К40	Р10			N40 Р70 К40

 

Розглянувши систему  добрив можна зробити висновок, що господарству потрібно шукати ресурси для внесення органічних добрив, мінеральні добрива по балансу внесення і виносу поживних речовин рослинами з ґрунту показав, що поповнення і навіть пере поповнення спостерігається тільки в фосфорних добривах, азотні і калійні добрива вносяться в недостатній кількості і потрібно корегувати дози внесення мінеральних добрив.

 

5. Насінництво

 

В Україні поширені в  основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису - різко підвищується життєздатність рослин, а з нею активність біологічних процесів органоутворення і значно зростають продуктивність рослин та урожайність основної продукції - на 15-35% і більше порівняно з сортами, в господарство немає змоги займатися селекцією і розмноженням гібридних форм сільськогосподарських культур.

Господарство, також не займається розмноженням сортів як посівного матеріалу, тому що по перше не має такого досвіду і обладнання, і господарство не отримало ліцензію на вирощування та продаж посівного матеріалу. Тому всі сорти та гібриди закупаються в спеціалізованих господарствах та установах.

 

6. Технологія вирощування  кукурудзи на зерно.

 

6.1. Народногосподарське значення кукурудзи

 

Значення цієї культури в житті людини важко переоцінити. В даний момент важко навіть уявити сільське господарство без неї. Кукурудза (лат. Zea mays L) – одна з найбільш високо продуктивних злакових рослин універсального використання. Її вирощують для продовольчих, кормових і технічних потреб.

За багато років кукурудза в нашій країні стала основною кормовою культурою. Тваринництво забезпечує концентрованими кормами, силосом і зеленою масою переважно за рахунок кукурудзи. Найбільш цінний корм – зерно, яке містить 9 – 12 % білків, 65 – 70 % – вуглеводів, 4 – 8 % – рослинної олії, 1,5 % мінеральних речовин. Воно дуже поживне: 100 кг його відповідає 134 кормовим одиницям і містить до 8 кг перетравного протеїну, 1 кг зерна жовтої кукурудзи містить від 3 до 9 мг каротину (білої – 1 мг). Кормове борошно із кукурудзи, висівки добре перетравлюються і засвоюються організмом тварин і найбільш цінне для годівлі свиней. Завдяки високій енергетичній поживності зерна (100 кг сухого зерна дорівнює 1425 МДж обмінної енергії) воно є незамінним компонентом комбікормів.

Кукурудзу в качанах у фазі молочно воскової стиглості силосують. За поживністю такий силос мало поступається перед цілим зерном. Цінний силос для великої рогатої худоби із стебел, листя і качанів кукурудзи, зібраних в молочно-восковій стиглості. 100 кг такого силосу відповідають 25-32 кормовим одиницям і містять 1,4-1,8 кг перетравного протеїну. Можна силосувати лише стебла і листя. Це також цінний і поживний корм. 100 кг такого силосу відповідають 16-20 кормовим одиницям і містить 1,3 кг перетравного протеїну.

Кукурудза має важливе значення в зеленому конвеєрі, забезпечуючи рослинництво зеленою масою, багатою на вуглеводи і каротин. 100 кг зеленої маси кукурудзи, зібраної до викидання волостей, відповідають 16 кормовим одиницям.

При середній врожайності  зерна кукурудзи 35 ц/га разом з побічною продукцією (стеблами, листями) вона забезпечує вихід з 1 га понад 6 тис. кг кормових одиниць і до 300 кг перетравного протеїну. Це набагато перевищує енергетичну цінність інших зернових культур. Однак кукурудза містить недостатню кількість перетравного протеїну – від 60-65 г (силос) до 75-78 г (зерно) на кормову одиницю (норма 100-110 г). Тому тварини, яким згодовують лише кукурудзу, погано засвоюють інші органічні речовини (вуглеводи, жири), що майже на 30% знижує їх продуктивність. Крім того, при цьому значно перевитрачаються корми (в 1,3-1, 4 рази), що орієнтовано в 1,5 рази збільшує собівартість тваринницької продукції. У білках кукурудзи мало таких незамінних амінокислот, як лізин, метіонін, триптофан, що спричиняє порушенню обміну речовин тварин. Для збалансування раціону протеїном, звичайно тваринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами .

Кукурудзяне борошно  використовують у кондитерській  промисловості для виготовлення бісквітів, печива, запіканок, паштетів. Із зерна виготовляють  пластівці,  повітряну  кукурудзу,  крупу. За вмістом білка  (12,5 %)  кукурудзяна крупа  перевищує  інші крупи (пшоняну, ячмінну, гречану).

Зерно використовують також  як сировину для виробництва крохмалю, сиропу, цукру, меду. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а має лікувальні властивості (містить лецитин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз).

Вчені працюють над виведенням високо олійних форм кукурудзи. У США вже є форми кукурудзи з вмістом олії в зерні понад 15%. Проте основний їх недолік – низька врожайність.

Кукурудзу широко використовують як технічну культуру. Із зерна виготовляють різні прохолодні напої, деякі сорти  пива, етиловий спирт, гліцерин, органічні кислоти (молочну, лимонну, оцтову та ін.), із стебел та стрижнів качанів – напір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт тощо.

Як просапна культура кукурудза є добрим попередником для ярих, а при своєчасному  збиранні – і озимих культур.

Кукурудза – одна з  давніх землеробських культур. Її батьківщиною вважають райони Центральної і Північної  Америки (Мексика, Перу, Болівія).

Академік П.М. Жуковський вважає, що кукурудза походить від  дикої форми, з якої природним  схрещуванням з одним із видів родини тріпсакум і тео-синте одержали сучасну кукурудзу. Існує також думка, що її попередником була плівчаста кукурудза.

 

6.2. Біологічні особливості кукурудзи

За сучасною класифікацією  – це вид Zea mays L. Кукурудза – однорічна однодомна рослина роздільностатеве перехресно запліднююча рослина, відноситься до сімейства злакових. Стовбур прямостоячий, висота його у різних гібридів в залежності від кліматичних умов, агротехніки і поживності ґрунту від 0,5 до 6-7 м. Кількість листків – це стійкий сортовий признак, майже не змінюється від прийомів вирощування. Рослини ранньостиглих гібридів мають 10-12 листків, середньо ранніх – 12-14, середньостиглих – 14-16, середньо пізніх – 16-18 і пізніх – 18-20 листків.

Коренева система мочкувата, сильно розвітвлена. Основна маса коренів знаходиться на глибині 30-60 см. Однак багато життєздатних коренів проникає на глибину 150-250 см, використовуючи при цьому вологу і поживні речовини з нижніх шарів ґрунту. Крім підземних, кукурудза утворює повітряні (надґрунтові) корені. Вони розвиваються, як правило, в другій половині вегетації і виконують головним чином механічну (опорну) функцію.

Розподіл коренів в  ґрунті в горизонтальному і вертикальному  положенні залежить від грунтово-кліматичних  умов, площі живлення і агротехніки. Коли в рослини утворюється 5-6 листів, корені проникають на глибину до 60 см, а радіус їх розповсюдження складає 35-40 см. Ріст їх дуже інтенсивний і лише при настанні генеративної фази декілька зменшується.

Зернівка – однонасінний плід. Маса 1000 насінин у дрібно насіннєвих гібридів в межах 100-150 г, у крупно насіннєвих – 300-400 г. Зерно складає 40-45% сухої наземної маси рослини кукурудзи, а стебла, листя, стрижні і обгортки початків – 55-60%. В залежності від генотипу гібриду і умов вирощування стрижень в середньому складає 12-18% загальної маси початку.

В залежності від ботанічної групи і гібриду зернівки мають  різноманітне забарвлення: біле, кремове, жовте, помаранчеве, червоне. Це сортовий признак. Однак зерно деяких гібридів може мати всі відтінки вказаних кольорів навіть до чорного.

Фази розвитку і особливості росту кукурудзи

Темпи росту і розвитку кукурудзи залежать, передусім, від  температурного режиму і вологості  ґрунту.

 Відносно менше  змінюється тривалість міжфазових  періодів від появи сходів до викидання волоті.

В залежності від строків  сівби змінюється тривалість міжфазових періодів. Посів в більш пізні  строки скорочує період сходів – викидання  волоті і збільшує період викидання  волоті – повної стиглості.

Темпи приросту рослини  в гору змінюється в залежності від зовнішніх умов. В перші 15 днів після появи сходів середньодобовий приріст інтенсивний (1,2-2,4 см), в наступні 7-14 днів помітно зменшується до 0,2 см за добу. В цей період формуються вузлові корені і ріст кукурудзи в гору затримується. В подальшому темпи росту поступово зростають і досягають максимуму, як правило за 7-10 днів до викидання волоті.

Теж саме трапляється  і з листоутворенням: кожен лист від 1 до 3  і від 8 до 10 утворюється  через один-два дні, а від 3 до 8 і від 11 до 18 з’являються через 3-6 днів.

Для застосування технології вирощування кукурудзи з врахуванням  властивостей сортів і гібридів важливо  знати як формується вегетативні  і репродуктивні органи.

У формуванні чоловічого суцвіття (волоті) Ф.М. Куперман виділяє ІХ, а у жіночого (початку) ХІІ етапів органогенезу.

Розвиток чоловічого суцвіття кукурудзи:

І. Конус наростання не диференційований. У фазі сходів –  це горбок з широкою основою, у  нижній частині якого помітні  зачатки листків.

ІІ. Формуються міжвузля і вузли зачаткового конусу наростання.

ІІІ. Конус наростання збільшується і відбувається сегментація  його середньої частини. У нижній частині закладаються горбки первинних  валиків.

ІV. Відбувається посилений  ріст конусу наростання. У його основі закладаються гілочки другого порядку і колоскові лопоті. Із кожної лопоті утворюються два колоскових горбки, а потім і колоски.

V. З кожного колоскового  горбка розвивається по два  квіткових горбки. Формуються тичинки  і маточки. На цьому етапі  квітки утворюються як двостатеві.

VI. Розвиток тичинок  випереджує розвиток маточки.

VII. Швидко росте суцвіття  волоті, посилено ростуть квіткові  і колоскові луски.

VІІІ. Волоть виходить  із розтруба верхніх листків.  Це період викидання волотей.

ІХ. Відбувається цвітіння, тичинкові стовпчики швидко ростуть. Після цвітіння чоловіче суцвіття засихає.

Розвиток жіночого суцвіття кукурудзи:

І. Конус наростання початку  недиференційований.

ІІ. Конус наростання починає витягуватись, у основі його закладаються дуже зближені вузли й  обгортки початку валика.

ІІІ. Конус наростання витягується, відбувається сегментація  його основи і утворення валиків, зовні схожих на листкові. Тривалість етапу 3-5 днів.

ІV. Розвиваються лопоті, з яких утворюється по два колоси. В основі колоскового горбка формується складка, яка перетворюється в колоскову луску.

V. Кожний колосковий  горбик диференціюється на два  квіткових, при цьому верхній  більше нижнього. Потім відбувається  формування та ріст тичинкових  і маточкових горбків, при чому  маточковий розвивається, а тичинкові ні.

VI. Відбувається швидкий розвиток  і ріст зав’язі і маточки.  У маточки з’являється опушення.

VII. Посилено росте зачатковий  початок, розвиваються стовпчики. 

VІІІ. Відбувається викидання  стовпчиків початків.

ІХ. Цвітіння і плодоутворення. Маточки  відмирають, стовпчики буріють і засихають.

Х .Формується зародок і зернівка, настає молочна стиглість.

ХІ. Закінчення молочної і воскової стиглості.