Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Августа 2012 в 08:29, курсовая работа
Сучасний стан сільськогосподарських угідь та причини поширення деградаційних процесів. Шляхи вирішення проблеми формування системи захисту сільськогосподарських угідь у зв’язку з реформуванням земельних відносин. Системний підхід як основа формування надійного захисту земель від деградаційних процесів.
Вступ
1. Основні теоретичні положення та проблеми формування системи захисту земель від деградаційних процесів у сучасних агроландшафтах.
1.1. Сучасний стан сільськогосподарських угідь та причини поширення деградаційних процесів.
1.2. Шляхи вирішення проблеми формування системи захисту сільськогосподарських угідь у зв’язку з реформуванням земельних відносин.
1.3. Системний підхід як основа формування надійного захисту земель від деградаційних процесів.
2. Характеристика об’єкта досліджень і обґрунтування методів розв’язання проблеми забезпечення захисту земель від деградаційних процесів.
2.1. Природно-кліматичні умови.
2.2. Рельєф.
2.3. Ґрунтовий покрив.
2.4. Структура агроландшафтів та рівень антропогенного навантаження.
2.5. Методичні підходи щодо оцінки якісного стану земель та ступеня прояву деградаційних процесів.
3. Розробка системи захисту ґрунтового покриву від деградаційних процесів в агроландшафтах Бориспільського району Київської області (на прикладі Сеньківської сільської ради).
3.1. Оцінка небезпеки водно-ерозійних процесів: вибір концептуальної моделі агроландшафту.
3.2. Оцінка небезпеки дефляційних процесів і система заходів щодо їх профілактики.
3.3. Оцінка впливу дегуміфікації та агрофізичної деградації на продуктивність сільськогосподарських угідь та системи заходів щодо їх профілактики.
3.4. Комплекс ґрунтоохоронних заходів і їх еколого-економічна оцінка (за попередженими втратами гумусу).
4. Охорона праці.
Висновки та пропозиції
Додатки
Список використаних джерел
29-в – сірі опідзолені супіщані
Vmax = 6 м/с
t = 1 год
а= 3,0052
b= 0,0252
к = 48,2
Ks=0,5
Vаер = 23м/с
= 0,055 т/га
Норма ерозії за рік = 3,0 т/га
0,055/3,0 = 0,018 – вітрова ерозія на 2 масиві відсутня.
ПНЕ – перевищення потенційно можливих втрат грунту над нормою ерозії в 0-20 разів.
Згідно нормативу якісно різних ступенів небезпеки вітроерозійних процесів та посух, транзитного пилу та опустелювання на даній території нормальний сприятливий стан. Методи покращення ситуації – звичайні грунтозахисні технології, система лісосмуг за конструкціями.
179-в - дернові глейові осушені супіщані
Vmax = 6 м/с
t = 1 год
а= 2,3497
b= 0,0339
к = 15,5
Ks=0,8
Vаер = 23м/с
= 0,018 т/га
Норма ерозії за рік = 1,5 т/га
0,018/1,5 = 0,012 – вітрова ерозія на 3 масиві відсутня.
ПНЕ – перевищення потенційно можливих втрат грунту над нормою ерозії в 0-20 разів.
Згідно нормативу якісно різних ступенів небезпеки вітроерозійних процесів та посух, транзитного пилу та опустелювання на даній території нормальний сприятливий стан. Методи покращення ситуації – звичайні грунтозахисні технології, система лісосмуг за конструкціями.
Отже, на території ТОВ «Земля» вітрова ерозія відсутня. Необхідно застосовувати звичайні ґрунтозахисні технології, системи лісосмуг за конструкціями.
3.3.Оцінка впливу дегуміфікації та агрофізичної деградації на продуктивність сільськогосподарських угідь та системи заходів щодо їх профілактики.
У таблиці 3.2 наведено показники агрофізичного стану основних орних грунтів Лісостепу, які свідчать, що вони в основному мають сприятливі фізичні властивості й середньосуглинковий гранулометричний склад. Найбільшу площу займають чорноземи типові, які характеризуються відносно високим вмістом органічної речовини, міцним зв'язком останньої з мінеральною частиною, доброю оструктуреністю, що забезпечує необхідні параметри водно-фізичних властивостей.
Таблиця 3.2. Параметри сучасного агрофізичного стану орних грунтів Лісостепу України (із фондових матеріалів лабораторії фізики грунтів УНДІГА)
Грунти та їх питома вага в ріллі зони | Показники агрофізичного стану (середні для орного і підорного шарів) | ||||||
Щільність складення, г/см3 | Шпаруватість загальна, % від об’єму | Вологість в’янення, % | Найменша вологоємкість, % | Діапазон активної вологи, % | Агрегатний склад, % | ||
Сухі агрегати 10-0,25 мм | Водотривкі >0,25 мм | ||||||
Сірі й ясно-сірі лісові, 12,4% (супіщані й легкосуглинкові) | 1,48 | 43,4 | 3,6 | 22,0 | 18,4 | 41,9 | 42,0 |
Темно-сірі й чорноземи опідзолені, 24,7% (середньо суглинкові) | 1,36 | 47,9 | 14,1 | 24,2 | 10,1 | 56,2 | 44,0 |
Чорноземи типові, 54,6% (середньосуглинкові) | 1,20 | 58,6 | 15,4 | 30,2 | 14,8 | 61,6 | 54,4 |
В цілому параметри агрофізичних властивостей основних грунтів згідно з критеріями діагностики окультуреності чорноземних грунтів, запропонованим В. В. Медведєвим (таблиця 3.3), відповідають середньому рівню окультуреності.
Таблиця 3.3. Діагностичі критерії рівнів окультуреності чорноземів за агрофізичними показниками в орному шарі
Рівень окультуреності | Структурно- агрегатний склад, % | Рівноважна щільність, г/см3 | Водопроникність, мм/год (середня за 6год спостережень) | |
Повітряно сухі агрегати від 10 до 0,25 мм, % | Водотривкі агрегати крупніше 0,25 мм, % | |||
Високий | 70-80 | 45-55 | 1,1-1,2 | 60-90 |
Середній | 60-70 | 35-45 | 1,2-1,3 | 30-60 |
Низький | <60 | <35 | >1,3 | <30 |
Показники, що характеризують агрофізичний стан грунтів, можуть бути використані як для діагностики рівней фізичної деградації, так і їх окультуреності. Головні з них такі: рівноважна щільність складення, вміст агрономічно цінної фракції агрегатів та їх водостійкість. Систематичне вивчення дає змогу в цілому оцінити участь агрофізичної компоненти в антропогенній еволюції грунтів і виробити методичний підхід для її прогнозу.
Агрофізичний стан грунтів за умов інтенсивного сільськогосподарського використання залежить від багатьох факторів, які впливають по-різному. Позитивну роль відіграють застосування органічних добрив, кальцієвмісних меліорантів, мінімалізації обробітку, травосіяння. До негативних факторів слід віднести надмірно інтенсивний механічний обробіток, ущільнюючу дію сільськогосподарської техніки і безконтрольне зрошення.
Механічний обробіток є провідним фактором, особливо при низькій культурі землеробства, коли інші фактори проявляються слабо. У цьому разі мінімалізація обробітку (заміна оранки поверхневим обробітком) або відмова від будь-якого обробітку набуває великого значення. За узагальненими даними В.В.Медведєва (1982), в результаті таких агроприйомів на чорноземах підвищується вологозабезпеченість рослин (до 5 мм вологи в шарі 0—10 см), поліпшується структурний стан грунту (до 17 % за вмістом агрономічно цінної фракції), досягає оптимальних значень щільність складення орного шару грунту та істотно знижується (на 0,1 г/см3) в підорному.
Дія тракторів на грунт при традиційній технології вирощування сільськогосподарських культур призводить до погіршення агрофізичних властивостей.
Ступінь ущільнення грунтів під впливом машинно-тракторних агрегатів залежить від численних факторів. Однак схильність до цього насамперед залежить від гранулометричного складу і стану зволоження на час обробітку, які визначають потенційну стійкість грунтів проти деформації. Відомо, що найбільше ущільнюються вологі грунти важкого гранулометричного складу і набагато менше — сухі — легкого. Виходячи з цього принципу, всі орні грунти України за ступенем схильності до ущільнення поділені на п'ять класів (Медведєв В. В. та ін., 1988). Цю класифікацію наведено в таблиці 3.4
Таблиця 3.4. Картосхема піддатливості орних грунтів до ущільнення машинно-тракторних агрегатів (МТА)
Ступінь схильності до ущільнення | Оцінний бал | Гранулометричний склад | Вологість грунтів у частках від вологості, що відповідає фізичній спілості при обробітку | Клас ріллі за схильністю до ущільнення за картосхемою, зведений бал | |
передпосівному | основному | ||||
Дуже слабкий | 1 | Піщаний і глинисто-піщаний | 0,6-0,7 | 0,6-0,7 | 13=1 |
Слабкий | 2 | Супіщаний | 0,7-0,8 | 0,7-0,8 | 23=8(2-8) |
Середній | 3 | Легкосуглинковий | 0,8-0,9 | 0,8-0,9 | 33=27(9-27) |
Високий | 4 | Середньосуглинковий | 0,9-1,0 | 0,9-1,0 | 43=64(28-64) |
Дуже високий | 5 | Важкосуглинковий і глинистий | 1,0 | 1,0 | 53=125(65-125) |
У найменшій мірі ущільненню МТА піддаються грунти Полісся і північного Лісостепу, в найбільшій — грунти західних районів, причому незалежно від часу обробітку. Основна частина території республіки, де переважають середньо- і важкосуглинкові грунти, характеризується досить високим ступенем піддатливості до ущільнення. При вирішенні питання технології механізованих робіт цей фактор слід обов'язково враховувати з тим, щоб у першу чергу на грунтах, які найбільш ущільнюються, запроваджувати мінімалізацію обробітку. Крім того, на піддатливість грунтів до ущільнення слід зважувати ще на стадії конструювання з тим, щоб мати полегшені варіанти МТА при сівбі.
До важливих факторів антропогенного впливу на фізичний стан грунтів слід віднести також зрошення, яке останнім часом широко застосовують не тільки на півдні, а й у лісостеповій частині. Полив річковою водою протягом відносно нетривалого періоду (не більше 20 років) призводить до деградації фізичних властивостей чорноземів: різко (вдвоє) зменшується в них вміст агрономічно цінної структури, погіршується кришіння маси грунту під дією існуючих пасивних робочих органів сільськогосподарських знарядь, зростає щільність (під час сівби на 0,12 г/см3 і при збиранні на 0,07 г/см3, а окремих агрегатів і на 0,06— 0,11 г/см3; майже в 1,5 раза зростають різні види опору, поширюється діапазон вологості, з якою проявляється липкість (Медведєв В.В., 1982). При поливі стоками тваринницьких комплексів негативні зміни в агрофізичних властивостях відчуваються вже через три роки (Медведев В. В., Коваленко Е. О., 1977). Результат дії мінеральних добрив на агрофізичний стан грунтів залежить від виду добрив, їх дози, тривалості взаємодії з грунтом.
Як правило, підвищення доз (понад 100 кг), і особливо азотних, сприяє посиленню руйнування структури, диспергації грунту і заповненню ґрунтових пор тонкодисперсною частиною, що врешті зумовлює підвищення щільності грунту (Медведєв В. В., 1982). У чорноземі південному такі негативні зміни більш відчутні, ніж у звичайному і типовому.
Через 2—3 роки після внесення мінеральних добрив відчувається часткове відновлення вихідного рівня оструктуреності, але водостійкість структури і разом з нею водопроникність знижуються.
Існує чимало даних, що свідчать про позитивний вплив на агрофізичні властивості грунтів культур звичайної рядкової сівби і про негативну дію чорного пару. Деякі негативні зміни викликають також просапні культури (цукрові буряки, кукурудза, картопля). Все це необхідно враховувати при визначенні оптимізуючи заходів, спрямованих на поліпшення агрофізичного стану грунтів.