Загальна характеристика теорії походження держави та права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Загальна характеристика теорії походження держави та права 
З М І С Т

Історичний розвиток    держави і права:

1. Утворення держави  у первіснообщинному ладі

Суспільна влада, теорії виникнення держави.

2. Поняття права, його  риси як владного регулятора     суспільних відносин.

3.  Залежність державних  інститутів від рівня

соціально-економічного розвитку.

4. Загальні поняття  норм права в регулюванні суспільних  відносин.

 

Висновки

 

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В с т у п

 

Вивчення держави слід починати з усвідомлення того важливого факту, що цей важливий суспільний інститут, не є зло нав’язане суспільству панівними верствами, що держава і право закономірно виникли в результаті тривалого історичного розвитку цивілізації. Для кожної нації чи народності поява власної держави - це свідчення і доказ переходу від первісного ладу (дикунства і варварства) до більш високого ступеню суспільного розвитку або від пригнобленого колоніального стану до справжньої самостійності і незалежності. Держава - це альтернатива руїні, анархії, безладдю. Вона разом з правом відіграє роль організатора диригента спільної діяльності людей, засобів цивілізованого розв’язання соціальних протиріч і конфліктів. Виникнення, розвиток і функціонування держави підпорядковуються як загальним закономірностям розвитку людського суспільства, так і специфічним, властивим тільки державі. В первісному суспільстві ще не існувало держави, але були наявні інші механізми, які надавали суспільству певної організованості. Відносини між людьми базувалися на системі підкорення (соціальній владі) та регулюванні їх поведінки за допомогою правил (соціальних норм). Влада в первісному суспільстві мала суспільний характер, що підтверджується її основними рисами:

1.Влада базувалась на сімейних відносинах. Основою суспільства був рід, тобто спільність людей на підставі дійсної чи передбачуваної спорідненості, спільності праці чи майна.

2. Влада була безпосередньо суспільною, базувалась на основах первинної  демократії, суспільного самоврядування, спиралась на повагу, авторитет та традиції. Загальними справами племені керувала рада, що обиралась із старійшин та воєнначальників.

З.Не існувало спеціального апарату  для здійснення влади та органів, що здійснювали б примус від імені  держави.

4.Влада була єдиною і забезпечувала взаємодопомогу та співробітництво у суспільстві, де були відсутні класові протиріччя.

Відображала і забезпечувала єдність  людей, обумовлену економічною необхідністю. Історично першим типом держави  була рабовласницька держава, яка виникла в результаті розпаду першої суспільно-економічної формації-первіснообщинного ладу. Ця формація була основана на первіснообщинному способі виробництва, який характеризується низьким рівнем розвитку виробничих сил, суспільною власністю на засоби виробництва і колективною працею. Первісне суспільство не знало ні приватної власності ні класових розмежувань, ні держави. Всі ці інститути виникають поступово по мірі розвитку робітничих сил і первіснообщинної надбудови, яка їм відповідає.

По даним сучасної науки, первісне суспільство в своєму розвитку пройшло слідуючи, етапи:

1. первісне стадо, або дородове суспільство;
2. родовий устрій, який ділиться на матріархат (материнська, родова община) і патріархат (патріархальна родова община);
3. сільська община. Перший період відповідає кам’яному віку (палеоліту), коли знаряддями праці були загострена палка і примітивні кам’яні знаряддя. Люди жили невеликими первісними стадами і вели бродячий спосіб життя, займаючись збиральництвом, рибальством і мисливством. Все, що вони добували, було загальною власністю стада. З переходом від стародавнього палеоліту до пізнього палеоліту (біля 40-го тисячоліття до н.е) складається родовий устрій. Цьому передувало відкрити способи штучного добування вогню і використання його в корисних властивостях, що в конечному результаті виділило людину із світу тварин; удосконалення способів виготовлення кам’яних знарядь; винахід лука і стріл, рибальського крючка і т.д. Все це дозволило перетворити мисливство і рибальство в більш стійке джерело існування. Споріднена діяльність людей сприяла виникненю і розвитку членороздільної мови. З шостого-п’ятого тисячоліття до н.е. наступає епоха нового камнью-неоліт. Вона характеризується подальшим розвитком знарядь праці: шліфуються кам’яні знаряддя, виготовляються різні знаряддя із кісток і ріг тварин. Нові знаряддя дозволили перейти від простого збиральництва до оброблення окремих сільськогосподарських культур, що призвело до зародження землеробства. Приручення тварин поклало початок скотарству. Люди поступово перейшли до осідлого способу життя. Все це призвело до виникнення більш міцного і розвинутого трудового колективу-роду, який об’єднував осіб, що походили від спільного предка і зв’язаних між собою кровною спорідненістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Історичний розвиток держави і права

 

1. Утворення держави у первіснообщинному  ладі Суспільна влада

 

Першою ступінью родового устрою являється  матріархат, коли жінка займала пануюче  положення в роду. При умовах більш  або менш осідлого способу життя  жіноча праця при низькому рівні розвитку виробничих сил являлася постійним джерелом існування (збирання поживних рослин, оброблення сільськогосподарських культур). Крім того жінка була охоронцем домашнього вогнища, виготовляла одежу і домашній посуд, виховувала дітей, чоловіки ж будучи зайняті мисливством, не були постійними жителями стійбищ роду і не гарантували постійного харчування. Встановлення матріархату було зв’язано з введенням екзогаліі, тобто з забороною вступати в шлюб в середині даного колективу. Але цьому передувала заборона статевих зв’язків між батьками і дітьми, а потім вже між братами і сестрами. Виникає сім’я при якій ряд братів, єдиноутробних або більш дальніх ступеней спорідненості, був в спільному шлюбі з певним числом жінок, але тільки не своїх сестер. При такій формі групового шлюбу було невідомо, хто батько дитини, але відомо, хто її мати, тому рахунок рідненості вівся тільки по материнській лінії, і засновником роду і його головою спільна праматір (прабаба, баба). Спадкування майна в роду проводилося по жіночій лінії. При такій формі шлюбу виникає дуальна організація, при якій об’єднуються два зв’язаних між собою роди, які утворюють фрарію, або плем’я. Співродичи повинні були допомагати один одному і сприяти помсті за образу кого-небудь із них інородцем. Ця помста за образу рахувалась обов'язково так як в силу колективного зв’язку, основаного на кровних узах, будь-яка образа і кривда індивіда розцінювалась як образа і кривда всього роду. За вбивство співродича весь рід зобов’язувався кровною помстою.

Кровноспоріднені родові зв'язки розпадаються і замінюються територіальними, сусідськими зв'язками .

Сільська община характеризується співіснуванням колективної і приватної  власності: кожна індивідуальна  сім'я мала в своїй власності  будинок, присадибну ділянку і відокремлене майно, а земля залишалась колективною власністю всієї сільської общини. Кожна сім'я по кількості робітників або по кількості їдоків отримувала від общини земельний наділ, який оброблявся силами цієї сім'ї, і все, що нею утворювалось, ставало її власністю, приватною власністю. Поки, всі члени первісної общини виробляли спільно всі необхідні для них продукти, - була неможлива  і приватна власність. Коли ж в общину проник розподіл праці і члени її стали кожний поодинці займатися виробництвом одного якого - небудь продукту і продавати його на ринку, тоді виразником цієї матеріальної відокремленості товаровиробників став інститут приватної власності. І приватна власність, і спадщина - категорії таких суспільних порядків, коли склались вже відокремлені, малі сім'ї (моногамні) і став розвиватися обмін.

Велику роль у виникненні приватної власності зіграла  релігія. Вироблена в період первіснообщинного  устрою система табу (заборон) була використана спочатку для захисту  майна вождів, а потім і інших  общин. Система табу забороняла користуватися речами тим, кому вони не належали.

Розвиток розподілу  праці, обміну і поява приватної  власності призводять до майнового  розкладу в общині, до розподілу  на бідних і багатих.

Важливим   фактором,  прискорившим   розпад первіснообщинного устрою, став третій великий суспільний розподіл праці: поява класу, який займається вже не виробництвом, а тільки обміном продуктів - класу купців.

Таким чином, всередині  первіснообщинного устрою виникли  глибокі зміни: по-перше, суспільство  розкололось на класи; по-друге, були зруйновані кровноспоріднені зв'язки і виникли територіальні зв'язки між членами общини. Виникло суспільство, яке в силу всіх своїх економічних умов життя повинно було розколотися на вільних і рабів, на експлуататорів і експлуатованих, - суспільство, яке не тільки не могло знову примірити ці протилежності, але повинно було все більше загострювати їх. Таке суспільство могло існувати тільки в постійній відкритій боротьбі між цими класами або ж під пануванням третьої сили, яка як би мовити, стоячи над взаємно борющимися класами, подавляла їх відкриті сутички і допускала класову боротьбу саме більше тільки в економічній області, в так званій законній формі. Родовий устрій віджив свій вік. Він був взірваний розподілом праці і його наслідком - розкладом суспільства на класи. Він був замінений державою.

Ф. Енгельс вказує на три  ознаки, які відрізняють державу  від родової організації. По-перше, розподіл населення по територіальній ознаці, а це означає, що людей з'єднують  вже не кровноспоріднені, родові зв’язки, а єдність території на якій вони проживають. По-друге "заснування публічної влади, яка вже не співпадає безпосередньо з населенням організуючим себе як озброєна сила". Із суспільства виділяється і стає над суспільством спеціальний апарат управління. "Коли з'являється така особлива група людей, яка тільки тим і зайнята, щоб управляти, і яка для управління потребує особливого апарату примусу, підкорення чужої волі насильству - в тюрмах, в особливих загонах людей, війську і ін., - тоді з'являється держава". По-третє, податки - внески громадян на утримання публічної влади.

Специфічні риси і ознаки держави, які відрізняють її від  родової організації, виникають  не відразу і не одночасно. Довгий час в класовому суспільстві  зберігаються установи старого родового устрою, які в кінцевому результаті ліквідуються в результаті упертої і жорстокої боротьби або перетворюються в органи держави. Так в Афінах до реформи Клісфена існували родові підрозділи, у Франкській державі довгий час існували народні зібрання общин і сотен.

При загальних закономірностях  виникнення держави є особливості  в умовах виникнення і утворення  різних держав. Ф. Енгельс в своїй  праці "Походження сім'я приватної  власності і держава" показує  три головні форми, в яких держава, виникає в результаті розпаду родового устрою. Він рахує, що сама чиста, найбільш класична форма мала місце в Афінах, так як держава виникла там безпосередньо і здебільшого із класових антагонізмів, які розвинулись всередині родового суспільства. В Римі процес утворення держави був прискорений боротьбою між родовою аристократією (патриціями) і існуючими поза родовою організацією плебеями. У германських народів, розгромивши Римську імперію, держава виникає як безпосередній результат завоювання великих чужих територій, для панування над якими родовий устрій не дає ніяких засобів.

Потрібно відзначити, що завоювання не зовсім були причиною утворення  держави у древніх германців. До завоювання римських провінцій германські племена вже знаходились на стадії розкладу первіснообщинного устрою: у них виникла приватна власність, рабство і майнове розшарування. Вони жили устроєм військової демократії. Дуже важливим елементом цього устрою, який сприяв підвищенню ролі військового начальника і утворенню знаті у германців, була дружина, яка виділялась із загальної маси озброєних общинників. "Військовий вождь, який придбав славу, збирав навколо себе загін жадавших здобичі молодих людей, зобов'язаних йому особистою вартістю, як і він їм. Він утримував їх і давав їм нагороди, встановлював певну ієрархію між ними."

Така організація могла  існувати за рахунок постійних війн і розбійних набігів, її ціллю  був грабіж. З одної сторони, вона сприяла появі королівської влади, а з іншої - росту майнової нерівності, розкладу первіснообщинного устрою. Завоювання римських провінцій стало поштовхом до розпаду родового устрою і утворення держави.

Однією з закономірностей  функціонування держави є її обумовленість  певною стадією суспільного розвитку. Відповідно в різних країнах на однотипних стадіях цього розвитку існують споріднені між собою державні інститути. Традиційно розрізняють п’ять основних етапів, через які пройшов розвиток цивілізації і первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм і соціалізм. В марксистський літературі ці етапи було прийнято називати суспільно-економічними формаціями.

В рамках кожної історичної епохи на розвиток держави мають  значний вплив особливості розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. (Продуктивні сили - це категорія, яка  охоплює власне виробників і знаряддя праці, науково-технічний потенціал, що ними використовується. Виробничі відносини -це категорія, що характеризує відносини між людьми в процесі суспільного виробництва: відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Ці два чинники є визначальними, вони в першу чергу створюють ту об'єктивну основу, на якій розвиваються всі державні інститути.